Художні інтерпретації ідеї Божественного світла абата Сугерія та святителя Григорія Палами

Abstract

У кваліфікаційній роботі проведено дослідження категорії Божественного світла в західнохристиянській та східнохристиянській традиціях на матеріалі творів абата Сугерія та святителя Григорія Палами. Проаналізовано теологічні та естетичні засади ідеї Божественного світла в середньовічній культурі Заходу і Сходу та виявлено особливості їхнього художнього втілення у сакральному мистецтві. Встановлено, що категорія світла у творах абата Сугерія та святителя Григорія Палами сформувалися в межах спільної християнської традиції, проте набула різних естетичних і функціональних характеристик відповідно до специфіки західноєвропейської та візантійської традицій. Доведено, що в естетичній концепції абата Сугерія світло постає засобом анагогічного сходження та символічної репрезентації Божественної присутності, яка розкривається через матеріальні форми сакрального мистецтва. Встановлено, що категорія світла стала одним із визначальних чинників організації сакрального простору готичного храму, а реконструкція абатства Сен-Дені є важливим етапом формування естетики світла в західноєвропейському мистецтві XII ст. З’ясовано, що богослов’я святителя Григорія Палами ґрунтується на вченні про нетварні Божественні енергії, у межах якого Божественне світло визначається як форма безпосередньої присутності Бога у світі та предмет містичного досвіду. Виявлено зв’язок між паламітським богослов’ям і художніми процесами пізньопалеологівської доби, що знайшов відображення у трансформації окремих принципів візантійського сакрального мистецтва, зокрема іконопису, другої половини XIV ст. На основі художньо-стилістичного аналізу вітражної програми абатства Сен-Дені та пам’яток пізньопалеологівського іконопису визначено особливості візуальної інтерпретації ідеї Божественного світла в західнохристиянській і східнохристиянській художніх традиціях. Встановлено, що категорія Божественного світла стала одним із визначальних чинників формування естетики готичного мистецтва та мистецтва пізньопалеологівської Візантії. Її втілення у пам’ятках вітражного мистецтва та іконопису зумовило формування відмінних художньо-стилістичних засобів репрезентації сакрального образу. Результати дослідження сприяють подальшому розвитку міждисциплінарних студій у сфері сакрального мистецтва доби середньовіччя. The thesis examines the category of Divine Light in the Western and Eastern Christian traditions based on the works of Abbot Suger and Saint Gregory Palamas. The theological and aesthetic foundations of the concept of Divine Light in the medieval cultures of the Christian West and East are analyzed, and the peculiarities of its artistic embodiment in sacred art are identified. The study establishes that the concept of Divine Light in the works of Abbot Suger and Saint Gregory Palamas developed within the framework of a common Christian tradition, yet acquired different aesthetic and functional characteristics according to the specific features of the Western European and Byzantine traditions. It is demonstrated that, in Suger’s aesthetic conception, light functions as a means of anagogical ascent and a symbolic representation of the Divine presence manifested through the material forms of sacred art. The category of light is shown to have become one of the determining factors in the organization of the sacred space of the Gothic church, while the reconstruction of the Abbey of Saint-Denis is regarded as an important stage in the formation of the aesthetics of light in twelfth-century Western European art. The thesis further demonstrates that the theology of Saint Gregory Palamas is grounded in the doctrine of the uncreated divine energies, within which Divine Light is understood as a form of God's immediate presence in the world and as an object of mystical experience. The relationship between Palamite theology and the artistic developments of the Late Palaiologan period is revealed, particularly in the transformation of certain principles of Byzantine sacred art, including icon painting of the fourteenth and fifteenth centuries. Based on a formal and stylistic analysis of the stained-glass program of the Abbey of Saint-Denis and selected examples of Late Palaiologan icon painting, the study identifies the distinctive features of the visual interpretation of Divine Light in the Western and Eastern Christian artistic traditions. It is established that the category of Divine Light became one of the key factors in the formation of the aesthetics of both Gothic art and the art of the Late Palaiologan Byzantine period. Its embodiment in stained-glass art and icon painting resulted in the development of distinct artistic and stylistic means of representing the sacred image. The results of the study contribute to the further development of interdisciplinary scholarship in the field of medieval sacred art.