Адаптація історичної забудови Києва ХХ століття під культурно-мистецькі простори: виклики ревіталізації

Abstract

Кваліфікаційну роботу присвячено дослідженню проблем і перспектив адаптації історичної забудови Києва ХХ століття під сучасні культурно-мистецькі простори. Актуальність теми зумовлена необхідністю збереження архітектурної спадщини міста в умовах інтенсивних урбаністичних трансформацій, а також потребою пошуку ефективних механізмів інтеграції історичних будівель у сучасне культурне середовище. У роботі проаналізовано історіографію та джерельну базу дослідження, що охоплює праці з історії архітектури Києва, проблем охорони культурної спадщини, ревіталізації та адаптивного повторного використання історичних об’єктів. Встановлено, що попри значну кількість досліджень, присвячених архітектурній спадщині Києва, питання її адаптації до культурно-мистецьких функцій залишається недостатньо висвітленим у вітчизняному мистецтвознавстві. Досліджено особливості формування архітектурного обличчя Києва ХХ століття, охарактеризовано основні типи та стильові напрями забудови, зокрема модерн, історизм, конструктивізм і модернізм. Особливу увагу приділено індустріальній спадщині як одному з найбільш вразливих, але водночас перспективних сегментів історичної забудови міста. Розглянуто теоретичні засади ревіталізації архітектурної спадщини та проаналізовано світовий досвід адаптації історичних і промислових об’єктів під культурно-мистецькі функції. Встановлено, що успішна ревіталізація може реалізовуватися через різні архітектурні підходи, проте її визначальними складовими залишаються збереження історичної цінності об’єкта та надання йому нових суспільно значущих функцій. Проаналізовано сучасні київські приклади ревіталізації історичної забудови, зокрема «Мистецький арсенал», Octo Tower та «Арт-завод Платформа». Дослідження засвідчило, що ревіталізація сприяє не лише фізичному збереженню архітектурних об’єктів, а й створенню нових культурних, освітніх і комунікаційних просторів, які позитивно впливають на розвиток міського середовища. Окрему увагу приділено визначенню потенціалу занедбаних архітектурних об’єктів Києва для подальшої адаптації. На прикладі заводу Ріхтера та будівлі «Квіти України» обґрунтовано доцільність використання ревіталізації як інструменту збереження архітектурної спадщини та її інтеграції в сучасне культурне життя міста. Доведено, що ревіталізація є одним із найперспективніших напрямів збереження історичної забудови Києва, який дозволяє поєднати охорону культурної спадщини з актуальними потребами розвитку міського середовища. The thesis is devoted to the study of the problems and prospects of adapting Kyiv's 20th-century historical buildings into modern cultural and artistic spaces. The relevance of the topic is driven by the need to preserve the city's architectural heritage amidst intensive urban transformations, as well as the necessity to find effective mechanisms for integrating historical buildings into the contemporary cultural environment. The paper analyzes the historiography and source base of the research, which encompasses works on the history of Kyiv's architecture, challenges of cultural heritage protection, revitalization, and the adaptive reuse of historical objects. It is established that despite a significant number of studies dedicated to Kyiv's architectural heritage, the issue of its adaptation for cultural and artistic functions remains insufficiently covered in Ukrainian art history. The study explores the features of the formation of Kyiv's architectural landscape in the 20th century and characterizes the main types and stylistic trends of the built environment, particularly Art Nouveau, Historicism, Constructivism, and Modernism. Special attention is paid to industrial heritage as one of the most vulnerable yet promising segments of the city's historical buildings. The theoretical foundations of architectural heritage revitalization are examined, and the global experience of adapting historical and industrial objects for cultural and artistic functions is analyzed. It has been determined that successful revitalization can be implemented through various architectural approaches, but its defining components remain the preservation of the object's historical value and the assignment of new socially significant functions to it. Contemporary Kyiv examples of historical building revitalization are analyzed, in particular, Mystetskyi Arsenal, Octo Tower, and Art-zavod Platforma. The research has shown that revitalization contributes not only to the physical preservation of architectural objects but also to the creation of new cultural, educational, and communication spaces that positively impact the development of the urban environment. Specific attention is given to determining the potential of abandoned architectural objects in Kyiv for further adaptation. Using the examples of the Richter Factory and the "Kvity Ukrainy" building, the expediency of using revitalization as a tool for preserving architectural heritage and integrating it into the modern cultural life of the city is substantiated. It is proven that revitalization is one of the most promising directions for preserving Kyiv's historical buildings, allowing to combine cultural heritage protection with the current needs of urban development