Abstract:
The main focus is on tracking similar outlines found in the technique and artistic elements, which can be examined in the Sakhnivan diadem from the collection of The Museum of Historical Treasures of Ukraine and in the Byzantine works of arts and crafts. The same attention is given to the proposal of a new reconstruction of the artwork considering the art historians’ studies of the 20th century due to the recently discovered notes
about the lost adornmentsof the diadem.
Статтю присвячено порівнянню віднайдених аналогів у техніці
та художніх елементах, які наявні на Сахнівській діадемі з колекції Музею
історичних коштовностей України та на візантійських творах декоративно-прикладного мистецтва. Запропоновано нову реконструкцію пам’ятки з
урахуванням досліджень мистецтвознавців ХХ ст. та завдяки нещодавно
віднайденим згадкам про втрачені елементи пам’ятки.
У Музеї історичних коштовностей України Сахнівську діадему (№ ДМ – 1783)
атрибутовано як роботу ювеліра Київської Русі.
Аналізуючи художньо-стилістичні деталі, можна дійти висновку, що
на трапецієподібних щитках діадеми розміщено те саме зображення, що
і на зовнішній та внутрішній частинах іранського блюда з візантійськими
емалями XI ст. та гравіруванням, яке зберігається в скарбниці собору Сан
Марко у Венеції.
Перлини діадеми продовжують традицію оздоблення творів
декоративно-прикладного мистецтва Візантії. Простежується це на потирі
імператора Романа ІІ кінця X – початку XI ст. зі скарбниці Сан Марко. В
потирі наявне застосування різних технік – перегородчастої емалі та
гравірування, й поєднання таких матеріалів, як золото, золочене срібло,
емаль, перлини, сардонікс.
Художнє вирішення волосся Александра на діадемі нагадує детальну
проробку кучерів пророка Даниїла на емалях Пала д’Оро собору Сан
Марко. В останньому пластини золота тонші, що пояснюється рівнем
полірування та умовами зберігання, які впливали на стан емалей На лорі Александра простежується характерний для візантійських
емальєрів метод накладання пластини у формі спіралі в місцях згинання
ліктів. Цей елемент наявний і на короні Константина IX Мономаха, виконаній
візантійським майстром, яка зберігається в Угорському Національному
музеї в Будапешті. На діадемі, так само як і на угорській короні, наявні і
серцеподібні елементи. Білі емалі в обох пам’ятках мають відтінок сірого
кольору, що пояснюється процесом потемніння внаслідок перебування
творів у землі.
На візантійській чаші ХІІ ст. з Державного Ермітажу у Санкт-Петербурзі
частково збереглася сцена «Вознесіння». Як і на діадемі, герой із
розпростертими руками, зігнутими в ліктях та піднятими догори. Елементи
одягу нагадують лор Александра з Сахнівської діадеми та повторюють
його декоративні елементи: частина маніакія з прямокутною вертикальною
частиною лора, на якій – такі ж ромбоподібні форми.
Наразі беззаперечним є те, що діадема є довершеним твором
візантійського майстра та відтворює мотиви візантійської орнаментації.
