Сценографія до кінофільму за твором Р. Бредбері «451 градус по Фаренгейту»

Abstract

Мій дипломний проект - це екранізація роману Рея Бредбері "451 за Фаренгейтом", науково-фантастичний роман - філософська антиутопія Бредбері, яка малює безпросвітну картину розвитку постіндустріального суспільства: це світ майбутнього, в якому всі письмові видання безжально знищуються спеціальним загоном пожежників, а зберігання книг переслідується за законом. Інтерактивне телебачення успішно служитьзагальному обдурюванню, каральна психіатрія рішуче розуміється на рідкісних інакодумців, а на полювання за невиправними дисидентами виходить електричний пес… У моїй інтерпретації світ поділяється на дві частини: світ міста - тоталітарний, що давить сумішшю сірості та дурних неонових вивісок, що не дає можливості думати, відчувати. Критично мислити – все одно, що мислити проти держави, а сумніватися в чомусь рівносильно злісному злочину .Сірий світ міста майбутнього анти-утопії все одно що висмоктує життя та емоції з людини, підпорядковуючи її волю і роблячи з неї простий гвинтик системи, без емоцій, культури та мрій. Як антипод виступає світ книги, світ , який відкриває нові грані людської особистості, нові емоції, відчуття, надає життю сенсу і фарби. Він є настільки цінним для своїх читачів, що вони готові буквально померти за нього, як це зробила одна з героїнь. У процесі роботи у мене з'явилася нова концепція бачення взаємодії цих процесів, адже ми знаємо, що все у цьому світі є відносно. Г оловним питанням для мене було зрозуміти, чому люди почали знищувати книги? Ідеєю Бредбері був концепт того, що уряд знищує книги, щоб керувати людьми. А якщо книга, це теж спосіб маніпуляції? Світ книги насправді не світ , а матриця, паралельна реальність, куди читачі тікають від сірого та тоталітарного світу , щоб знову почати відчувати емоції, відчувати та жити. По суті, книга є новим простором, новим світом, який з'являється з рядків кожного твору . З цього випливає моя концепція, що при протиборстві дуальностей світу міста і світу книги з'являється нова ідея того, що книга, це такий самий штучно-створений світ , своєрідна реальність, а може бути й рукотворний штучний інтелект , що має здатність приймати рішення, виживати. З цього випливає моя концепція, що книга - це проект штучного інтелекту , який називається "Книга". І своїм існуванням він намагається покращити життя людства, створити так звану утопію, яка є антиподом антиутопічного міста. Штучний інтелект книги намагається створити новий найкращий світ для людей, світ щасливий та казковий, чуттєвий, де кожному було б добре. І штучний інтелект використовує для цього свої інформаційні носії – старі паперові книги. Нейро-код, що складається з комбінацій слів, віддруковується на сітківці людського ока і вбудовується в роботу мозку при передачі через нейроімпульси. Саме тому людям навіть заборонено читати книги, адже при прочитанні в мозку людини якраз і завантажується програма штучного інтелекту . Саме тому , пожежники спалюють паперові книги, адже якщо всі люди стануть матрицею утопічного світу штучного інтелекту , то нічим і нічим керуватиме уряду тоталітарного міста. Для того щоб уникнути повного знищення через спалювання носіїв-книг , штучний інтелект "книга" починає використовувати новий носій-людський розум. Для цього вона починає завантажувати інтелект і свідомість кожного читача у свою матрицю, по суті роблячи клон людини у віртуальному світі. Коли Монтег рятується від пса, насправді це матриця книги рятує його свідомість і поміщає у свій світ , але насправді монтег (його фізична оболонка) помирає від отрути, просто його свідомість встигає завантажитися у віртуальну реальність книги і тим самим штучний інтелект рятує його життя, рятуючи його свідомість і поміщаючи його у новий щасливий світ утопії. Там Монтег зустрічає жінку , яка пішла на самоспалення і фізична оболонка якої згоріла, але інтелект як і раніше продовжує жити в новому, кращому світі. Наприкінці Штучний інтелект , показує Монтегу , що трапилося з містом, після його відходу - воно повністю знищене черговою війною і по суті вижили тільки ті люди, що встигли стати частиною нового світу - віртуальної нової утопічної реальності. Для всіх глядачів порушується питання. Що вважати за смерть? Коли вмирає тіло чи коли вмирає свідомість? Що ж є насправді життям? Питання особисте для кожного. Правильного відповіді немає. На мій погляд, це дуже актуальна тема в наш час, коли ми бачимо смерть свідомість і колективне безумство, не здатне зрозуміти очевидні речі. Світ тоталітарного міста теж знищує свідомість, підкоряє розум людей і робить їх по суті "живими мерцями - зомбі". Саме цей ефект убогості та відсутності життя я хотіла показати в костюмах героїв міста, які не відкрили для себе найкращий світ "Книги". Сірі та темні, похмурі кольори, дурні та прості форми голови та зачісок, спроби слідувати сміттєвій та нав'язаній моді, а не почуттям, атрибути типу навушників та окулярів, що блокують звуки справжнього життя, перетворюють людей на зомбі, прямі лінії крою та силуетність, прямолі рубані форми геометричних фігур. Протиставленням їм виступають м'які форми, що літають, приємні і домашні патерни одягу , ніжні кольори, як наприклад сукня Кларисси, затишний і простий костюм читачки, що спалила себе, або вигляд Фабера, м'які і прості, такі знайомі для нас крій і форма одягу , властивої більше нашому часу , Чим майбутньому . Велику увагу я також приділила зброї (вогнеметам), засобам пересування - байкам ілітаючим авто, а також шоломам, аксесуарам одурманювання, а також зовнішньому вигляду того страшного механічного собаки з отруйною голкою в пащі. При технічній складовій зйомок я планую використовувати реальні об'єкти та форми тоталітарної архітектури, домальовані за допомогою комп'ютерної графіки, а також CGI графіку (технологія генерації зображення комп'ютером, по суті також є резуль татом роботи штучного інтелекту комп'ютера). My thesis project is a film adaptation of Ray Bradbury's novel "Fahrenheit 451", a science fiction novel - Bradbury's philosophical dystopia, which paints a bleak picture of the development of post-industrial society: it is a world of the future in which all written publications are ruthlessly destroyed by a special squad of firefighters, and book storage prosecuted by law. Interactive television successfully serves the general deception, punitive psychiatry resolutely understands rare dissidents, and an electric dog goes on the hunt for incorrigible dissidents... In my interpretation, the world is divided into two parts: the world of the city is totalitarian, oppressive with a mixture of grayness and stupid neon signs, which does not give the opportunity to think and feel. Thinking critically is the same as thinking against the state, and doubting something is tantamount to a malicious crime. The gray world of the city of the future anti-utopia is like sucking the life and emotions out of a person, subordinating him to his will and making him a simple cog in the system, without emotions, culture and dreams. The world of the book acts as an antithesis, a world that opens up new facets of the human personality , new emotions, feelings, and gives life meaning and color . He is so valuable to his readers that they are ready to literally die for him, as one of the heroines did. In the process of work, I have a new concept of seeing the interaction of these processes, because we know that everything in this world is relative. The main question for me was to understand why people started destroying books? Bradbury's idea was the concept of the government destroying books to rule the people. And if it is a book, is it also a method of manipulation? The world of the book is not really a world, but a matrix, a parallel reality where readers escape from the gray and totalitarian world to start feeling, feeling and living again. In fact, the book is a new space, a new world that appears from the lines of each work. From this follows my concept that when the dualities of the world of the city and the world of the book are confronted, a new idea emerges that the book is the same artificially created world, a kind of reality , and there may also be a man-made artificial intelligence that has the ability to make decisions to survive. From this follows my concept that the book is an artificial intelligence project called "The Book". And with his existence, he tries to improve the life of mankind, to create a so-called utopia, which is the antipode of a dystopian city . The artificial intelligence of the book is trying to create a new best world for people, a world that is happy and fabulous, sensual, where everyone would be fine. And artificial intelligence uses its information carriers for this - old paper books. The neurocode, consisting of combinations of words, is imprinted on the retina of the human eye and embedded in the brain when transmitted through neuroimpulses. That is why people are even forbidden to read books, because when they read, the artificial intelligence program is loaded into the human brain. That is why firefighters burn paper books, because if all people become the matrix of a utopian world of artificial intelligence, then nothing and nothing will govern the government of a totalitarian city . In order to avoid complete destruction due to the burning of book carriers, the artificial intelligence "book" begins to use a new carrier-human mind. T o do this, she begins to download the intelligence and consciousness of each reader into her matrix, essentially making a human clone in the virtual world. When Montag is saved from the dog, in fact it is the matrix of the book that saves his consciousness and puts him in his world, but in fact Montag (his physical shell) dies from the poison, just his consciousness manages to load into the virtual reality of the book and thus the artificial intelligence saves his life, saving his consciousness and placing him in a happy new world of utopia. There, Montag meets a woman who committed self-immolation and whose physical shell was burned, but the intellect continues to live in a new, better world At the end, Artificial Intelligence shows Montag what happened to the city after his departure - it was completely destroyed by another war and in fact only those people survived who managed to become part of the new world - a virtual new utopian reality . A question is raised for all viewers. What is considered death? When does the body die or when does consciousness die? What is life really? The question is personal for everyone. There is no correct answer . In my opinion, this is a very relevant topic in our time, when we see the death of consciousness and collective insanity , unable to understand the obvious things. The world of the totalitarian city also destroys consciousness, subjugates people's minds and essentially makes them "living dead - zombies". It was this effect of poverty and lack of life that I wanted to show in the costumes of the heroes of the city who did not discover the best world of the "Book". Gray and dark, gloomy colors, stupid and simple head shapes and hairstyles, trying to follow trashy and imposed fashion instead of feelings, attributes like headphones and glasses that block out the sounds of real life, turning people into zombies, straight lines and silhouettes , straight cut forms of geometric shapes. They are contrasted with soft, flying forms, pleasant and homely clothing patterns, delicate colors, such as Clarissa's dress, the cozy and simple costume of the reader who burned herself, or Faber's look, soft and simple, such a familiar cut for us and a form of clothing that is more characteristic of our time than the future. I also paid a lot of attention to weapons (flame throwers), means of transportation - bikes and flying cars, as well as helmets, stun accessories, as well as the appearance of that terrible mechanical dog with a poisonous needle in its mouth. In the technical component of the filming, I plan to use real objects and forms of totalitarian architecture, drawn with the help of computer graphics, as well as CGI graphics (computer image generation technology , in fact, it is also the result of computer artificial intelligence).