Yangzhou school of painting: synergy of arts and economy

Abstract

Since ancient times, Yangzhou city has been an important node of regional economy performance and cultural exchanges between the North and South, East and West of China. Having benefits from the Silk Road and Tea Route trade, early industrialization and wider resources utilization, the regional economy structure experienced transition from feudal-agrarian to commodity-industrial system with emerging market features. Economy and population growth spurred up culture development and the formation of wealthy groups and patrons of arts. They brought up new opportunities for creative culture undertakings and to artist community. From the beginning of Qing Dynasty (year 1644 onward) the individuality and self-awareness of artists, their creative consciousness and aesthetic style inworks have gradually appeared. Taking well known “Yangzhou School of Painting” as a case, authors highlighted when and how Yangzhou became one of trade and cultural centers of China. And how art patrons’ support and cultural market demand let artists of the School create culture products and express their personality more freely then in the past. Thus, the School has made great advance in the history of Chinese art, and its creative spirit is also worth of learning by artists in modern times. Due to the communication between the Grand Canal and the Maritime Silk Road, Yangzhou became known internationally and the School got recognition and respect abroad. У пропонованому дослідженні йдеться про добре відому Янчжоуську школу живопису (далі – Школа), зокрема про те, коли і як Янчжоу став одним з торгових і культурних центрів Китаю, а також як це вплинуло на художників, котрі отримали змогу творити та виражати свою особистість вільніше, аніж у минулому. Увагу зосереджено на тому, як Школа досягла великих успіхів в історії китайського мистецтва. Зауважено також на важливості вивчення творчого духу Школи для сучасних митців. Здавна місто Янчжоу було важливим центром економічного та культурного обміну між Північчю та Півднем, Заходом та Сходом Китаю. Отримавши переваги від торгівлі Шовковим шляхом та Чайним маршрутом, а згодом первинної індустріалізації й ширшої експлуатації ресурсів, економіка регіону зазнала змін, розпочавши перехід від старої феодально-аграрної до товарно-промислової системи з ринковими рисами, що вже формувалися. Економічне й демографічне зростання сприяли розвиткові культури, відкривали нові можливості для творчих культурних починань. Поява замож-них соціальних груп і меценатів відкрила нові можливості для художньої спільноти. З початком династії Цін (з 1644 р.) за їхньої підтримки поступово проявлялися індивідуальність і творча само-свідомість художників, новий естетичний стиль у творах. Завдяки сполученню між Великим каналом і Морським Шовковим шляхом Янчжоу ще за часів існування Школи став відомим у світі, а вона сама отримала визнанняй повагу за кордоном.