Концептуальне спрямування та художньо-стильові особливості монументального живопису Григорія Синиці 1960–1980х років

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню творчості Григорія Івановича Синиці (1908–1996) – визначного художникамонументаліста, живописця, педагога, теоретика, дослідника. Г. Синиця – учень школи М. Бойчука початку 1930х років, в епоху хрущовської «відлиги» став засновником національного колористичного напрямку українського монументального живопису. Актуальність дослідження полягає в необхідності вивчення творчої спадщини митця, який зробив значний внесок у розвиток ідей, принципів бойчукізму, на практиці довів життєздатність засад школи М. Бойчука в нових історичних умовах; став беззаперечним авторитетом і наставником для художниківшістдесятників, які прагнули оновлення мистецтва, створення сучасного живопису на національному підґрунті. Метою наукової роботи є виявлення художньої та стильової специфіки творів монументального живопису Григорія Синиці в його концепції національного за формою і змістом мистецтва в умовах розвитку української радянської культури 1960–1980х років. Об’єктивне дослідження та оцінку творчих здобутків художника здійснено завдяки комплексному вивченню обставин його творчого шляху в контексті суспільнополітичного, культурного життя країни. У дослідженні виявлено основні чинники, що вплинули на формування творчої особистості Г. Синиці. Навчання в єлисаветградській студії митця із європейською освітою С. Данишевського та в одеській художній профшколі на курсі неоімпресіоніста М. Гершенфельда, учня П. Сіньяка в Парижі, підготувало Г. Синицю до беззаперечного й щирого прийняття засад школи М. Бойчука в Київському художньому інституті, де він навчався під керівництвом бойчукістів М. Рокицького та І. Падалки. Після реорганізації інституту Г. Синиця, не бажаючи «перенавчатися» в дусі академізму, в 1936 році залишив навчальний заклад, почав працювати самостійно. Вивчаючи світовий мистецький досвід, видатні пам’ятки давньоруського живопису, він торував власний шлях у мистецтві. Візуальні обстеження творів митця в Дирекції художніх виставок України, у картинній галереї ім. Г. Синиці в Національному технічному університеті України «КПІ імені Ігоря Сікорського», дослідження картин в музеїквартирі Г. Синиці в Кривому Розі дали змогу виявити певну еволюцію у становленні його творчого стилю. Важливе значення мали знайдені автором близько сімдесяти творів художника 1940х – початку 1950х років, що прояснили початок творчого шляху майстра, адже під час німецької окупації Києва майже всі його картини довоєнного періоду було знищено. Мистецтвознавчий аналіз творів Г. Синиці 1940х – початку 1950х років дав змогу охарактеризувати його як майстра реалістичного психологічного портрета, автора ліричних пейзажів «мотивів» і величних пейзажних образів. Твори наступного періоду позначено пошуками в царині колористики, композиційних побудов у прагненні втілити нові теми й образи, зумовлені демократичними зрушеннями в соціальнокультурному, мистецькому житті країни. Дослідженням доведено, що наприкінці 1950х років сформувався творчий стиль Г. Синиці, для якого характерні такі риси: метафоричність і символізм у розкритті тем, монументальність художніх образів, цілісність і врівноваженість композицій, ритмічна узгодженість основних форм і засадниче значення побудови колориту, що втілює емоційнообразний зміст твору на основі загострених кольорових протилежностей. Його новаторські твори, глибоко змістовні, символічні, відповіли епосі демократичних змін. Новаторський колористичний живопис Г. Синиці виявився несумісним з ідеологічно канонізованими засадами методу соціалістичного реалізму, що викликало різку критику з боку партійного керівництва із звинуваченнями митця у «формалізмі» та «абстракціонізмі». Саме тому дослідники і мистецтвознавці оминали увагою творчість Г. Синиці майже до кінця його творчого життя. Проте митець не відмовився від власних досягнень, продовжуючи працювати у цьому напрямку з упевненістю у провідному значенні колористичного живопису в українському мистецтві майбутнього. Аналіз літературних першоджерел розкрив визначну роль Г. Синиці в процесах мистецького оновлення української культури в роках хрущовської «відлиги». Знавець світових художніх шкіл і стилів, дослідник традиційного народного мистецтва, він на початку 1960х багато й творчо працював із народними художниками: допомагав професійними порадами, спрямовував на підготовку персональних виставок, які ставали видатними подіями в художньому житті Києва. Для молодих художників київського Клубу творчої молоді «Сучасник», – своєрідного центру відродження української культури, – Г. Синиця був учителем, наставником, натхненником ідеї створення сучасного монументального живопису на засадах народного мистецтва – як утілення на новому етапі ідей М. Бойчука. У процесі наукової роботи розкрито засади обґрунтування Г. Синицею на початку 1960х років теорії сучасного національного монументального колористичного живопису. Визначальним для дослідження було виявлення і аналіз рукопису теоретичної праці Г. Синиці «Колорит в образотворчому мистецтві. Відповідь тоновикам». З’ясовано, що в її основу покладено вивчення митцем здобутків світового мистецтва до XIV століття, включаючи Джотто, а також народного живопису, що склався в період родового суспільства VI–VIII століть, давньоруської та української ікони, творів тогочасних українських народних художників. Настанови школи М. Бойчука та власні творчі досягнення були для Г. Синиці важливим підґрунтям теорії. Дослідження літературних джерел, спогадів сучасників виявили передумови реалізації на практиці теорії Г. Синиці. Участь митця в діяльності Клубу творчої молоді «Сучасник» (робота у спільних проєктах, виступи на засіданнях секції художників, проведення лекцій з історії світового монументального мистецтва) сприяла ознайомленню молодих художників із засадами колористичного живопису. Для митців одним із важливих мистецьких орієнтирів була діяльність М. Бойчука щодо формування національної школи, створення національного стилю. Розробка Г. Синицею, учнем школи М. Бойчука, засад національного колористичного монументального живопису здобула в них беззаперечну підтримку. Практичним утіленням теорії було створення у 1965–1966х роках ансамблю мозаїк для експериментальної школи № 5 м. Донецька групою художників у складі Г. Зубченко, А. Горської, В. Зарецького, Г. Марченка та інших під керівництвом Г. Синиці. У дослідженні розкрито обставини формування групи митців, етапи роботи над мозаїками, проаналізовано художньостильові, образні, тематичні особливості творів. Визначено, що художні образи мозаїк «Космос», «Вогонь», «Земля», «Повітря» «Життя», «Надра», «Сонце», «Вода», «Прометеї», втілені засобами колористичного живопису із урахуванням характерних для національної традиції кольорових сполучень, ритмів, пропорцій, відобразили народний світогляд із його уявленнями про прекрасне. Наголошено, що в роботі над мозаїчними панно художники досягли гармонійного синтезу живопису і архітектури, створили цілісний просторовоживописний образ архітектурного комплексу школи. Визначено панно «Жінкаптах » у донецькій ювелірній крамниці «Рубін» авторів Г. Синиці та А. Горської прикладом гармонійного синтезу живопису і архітектури в інтер’єрі приміщення. Доведено, що донецькі мозаїки започаткували новий національний колористичний напрямок у монументальному мистецтві України, що ґрунтується на найкращих досягненнях професійного та народного мистецтва. Колористичний напрямок активно розвивали у своїй творчості А. Горська, В. Зарецький, Г. Зубченко, Г. Пришедько, Л. Тоцький, М. Шкарапута та інші художники. У дослідженні розглянуто здобутки митців школи колористичного живопису в контексті загального розвитку монументального мистецтва 1960–1980х років. Виявлено їхню роль в утвердженні національних засад в українському живописі. Окремо проаналізовано екстер’єрний та інтер’єрний живопис як такі, що мають певні відмінності у втіленні художньообразного змісту творів, ступені впливу на глядача. Автор дослідила проблеми синтезу живопису і архітектури, які постали перед монументалістами через зміну ідейноестетичної програми в архітектурі та перехід на індустріальнозбірне будівництво наприкінці 1950х років. Було визначено три основні напрями монументального живопису в контексті синтезу мистецтв: ілюзорний, площинний і просторовий. У дослідженні виокремлено здобутки кожного з напрямів у творчості провідних українських художниківмонументалістів, наголошено на високих досягненнях митців школи колористичного живопису в утвердженні національних засад в монументальному мистецтві. Висвітлено подальший розвиток колористичного живопису у творчості Г. Синиці у нових формах, техніках, видах. Розкрито художньостильові, образні, тематичні й технологічні особливості монументальних творів у авторській техніці «флоромозаїка». Визначено їх відповідність загальним тенденціям українського мистецтва 1970–1980х років. Наголошено на спадкоємності нової декоративної техніки з вимогами й традиціями школи М. Бойчука. Здійснено аналіз знайдених автором і введених до наукового обігу п’яти флоромозаїк, створених Г. Синицею для оздоблення їдальні сортувальнопрокатного цеху № 2 комбінату Криворіжсталь у 1972 році. Досліджено абстрактну творчість Г. Синиці, зумовлену світоглядними та художніми поглядами митця. Стверджуючи, що народне мислення завжди було абстрактним, живописець вважав, що народне мистецтво (український орнамент, писанки, вибійки тощо) виробило й заклало всі поняття художньої форми. Зазначено, що в абстрактній творчості Г. Синиці поєдналися його риси монументаліста, змістовно втілені в композиційних побудовах творів, і колориста: на принципах колористичного живопису ґрунтувалися співвідношення та розвиток форм. Розкрито тематичні, формальнозмістовні особливості абстрактних творів художника. Показано, що авторському визначенню абстракцій як «образних» сприяло введення асоціативних рядів, програмних назв, психологічної виразності кольору, що мало на меті ліквідувати розрив між семантикою та формою для створення більш демократичного варіанту абстрактної творчості й відтак уведення її в широкий загал сучасного українського мистецтва. Аналіз джерельної бази, присвяченої творчості митця, виявив, що різнобічна діяльність Г. Синиці, його визначна художня спадщина не були предметом ґрунтовних досліджень мистецтвознавців. Увагу було приділено лише окремим знаковим творам у його доробку, зокрема, донецьким мозаїкам. Зауважено, що дослідження 1970х років мають риси ідеологічної заангажованості: В. Толстой не згадав у своїй монографії серед авторів і виконавців мозаїк А. Горську, а В. Афанасьєв у книзі «Риси сучасності», аналізуючи твори митців, взагалі не назвав їхні прізвища. Частково висвітлено останній період творчості Г. Синиці, що було пов’язано із довгоочікуваним визнанням на початку 1990х років творчості митця визначним надбанням української культури: присудженням Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, званням заслуженого художника України, прийняттям до Спілки художників тощо. Проте й ці публікації, що мали здебільш описовий характер, належали журналістам і письменникам, а не науковцям. Представлена дисертація є першим комплексним дослідженням творчості Г. Синиці. Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані для написання методичних розробок, навчальних посібників з історії української культури та образотворчого мистецтва ХХ століття, під час підготовці спецкурсів з теорії кольорознавства, в мистецтвознавстві – для подальших досліджень теоретичних і практичних проблем національного стилю, становлення національної школи, вивчення творчості бойчукістів, художниківшістдесятників. Матеріали дослідження стануть у пригоді в практичній діяльності музеїв, галерей, у яких експонуються твори художника. The di ssertation i s de voted t o t he re search of Hryhorii I vanovych Synyt sia’s creative activities (1908–1996); he was an outstanding monumental artist, painter, teacher, theorist, and researcher. In t he early 1930s he was a student of M. Boychuks school, and then in the period of K hrushchevs Thaw H. Synytsia founded the national coloristic direction of Ukrainian monumental painting. The relevance of the research is contained i n ne cessity of s tudying t he c reative he ritage of t he a rtist, w ho m ade a significant c ontribution t o t he de velopment of i deas, pri nciples of B oychukism; h e practically pro ved t he vi ability of ba sic pri nciples of M . Boychuk’s s chool in ne w historical conditions; he became an absolute leader and mentor for artists of the sixties, who aimed to renew art and create the modern painting on the national basis. The aim of the research article is to identify the artistic and stylistic specifics of the monumental painting works by Hryhorii Synytsia in his concept of national art in form and content in the conditions of Ukrainian Soviet culture development between 1960s and 1980s. The o bjective r esearch an d ev aluation o f t he ar tists cr eative ach ievements w ere carried out t hrough a c omprehensive st udy of t he c ircumstances of hi s c areer a s a painter in the context of the political, social and cultural life of the country. The re search i dentified t he main fa ctors that i nfluenced H . Synytsias p ersonality formation. St udying i n t he Y elisavetgrad st udio of S. Danyshevskyi, a n a rtist w ith European e ducation, a nd i n Odessa a rt sc hool, taking a c lass of neoimpressionist M. Gerschenfeld, Paul Signac’s student in Paris, prepared H. Synytsia for unconditional and s incere acceptance of M . B oychuks sc hool fundamentals a t K yiv A rt In stitute, where h e studied un der t he B oychukists M . Rokytskyi a nd I . Padalka supervision. It was found t hat a fter t he re organization of t he i nstitute, H . Synytsia di d not w ant t o change his way in keeping with the spirit of academism; and in 1936 he left the school. He be gan t o w ork i ndependently; st udying t he w orld a rt e xperience and o utstanding ancient Russian paintings, he made his own path in art. Visual inspections and the artists works research in the Ukrainian Art Exhibitions Directorate, in H. Synytsia’s art gallery at the National Technical University “KPI”, in his museumapartment in Kryvyi Rih revealed a certain evolution in the creative style of the artist. About seventy artist’s works of the 1940s and early 1950s found by the author played an important role and became a baseline in the artists work study, because during Kyiv military occupation almost all paintings of the prewar period were destroyed. The art analysis of H. Synytsia’s works of the 1940s and early 1950s allowed characterizing the artist as a master of realistic psychological portrait, the author of lyrical landscapes, motifs and majestic scenery images. The next period works are marked by searches in the c olor fi eld, c ompositional c onstructions, i n t he e ffort t o c onvey new t hemes a nd images due to democratic changes in the social, cultural and artistic life of the country. The research proved that at the end of the 1950s H. Synytsias creative style was formed, which i s ch aracterized by t he f ollowing features: metaphoricity a nd symbolism i n the topic e xploration, m onumentality of the a rtistic i mages expression, compositional integrity and ba lance, rhyt hmic consistency of ba sic form s and t he c oloration fundamental importance, built on sharp color c ontrasts, embodying the emotional and figurative c ontent of hi s w ork. H is i nnovative, meaningful, symbolic works be came relevant to the era of democratic changes. H. Synytsias innovative coloristic painting came to be incompatible with the ideologically canonized pri nciples of the s ocialist realism method, a nd i t pr ovoked sharp c riticism from t he part y l eadership a ccusing t he a rtist of form alism a nd abstractionism. It led to the inattention of reviewers and art critics to H. Synytsias work almost t o t he e nd of hi s c reative l ife. H owever, the a rtist di d no t gi ve up hi s ow n achievements; he fe lt c ertain of t he c oloristic painting i mportance i n t he fu ture of Ukrainian art. The analysis of l iterary sources revealed the significant role of H. Synytsia in the processes of U krainian culture artistic renewal during the years of K hrushchevs Thaw. As a re searcher of t he t raditional fol k a rt a nd a n e xpert of t he world a rt sc hools a nd styles, in the early 1960s he worked hard and creatively with folk artists: he helped them with prof essional a dvice, poi nted a t t he pre paration o f pe rsonal e xhibitions, which became outstanding events in the artistic life of Kyiv. For young artists of Kyiv Club for Creative Youth Suchasnyk (Contemporary), which was a center for regeneration of Ukrainian culture, H. Synytsia became a teacher, a mentor and a mastermind behind the idea of creating a modern monumental painting on the folk art basis as an embodiment of modern M. Boychuk’s ideas. In the course of sc ientific work, H. Synytsias substantiation principles of modern national m onumental color pa inting t heory i n t he ea rly 1960s w ere re vealed. The author’s finding out the manuscript of H . Synytsia’s theoretical work Color in the Fine Arts. The Answer to Toners became the key poi nt for t he research. It h as been found that it w as b ased o n th e a rtists stu dy of w orld art a chievement till X IV c entury, including Giotto, folk painting, which was formed during the ancestral society of VI– VIII centuries, Russian and Ukrainian icons, and contemporary Ukrainian folk artists’ works. M. Boychuks s chool g uidelines a nd hi s o wn c reative a chievements w ere a n important basis for H. Synytsias theory. Literary s ources s tudies a nd t he memoirs of c ontemporaries ha ve re vealed t he background for H . Synytsias theory practical implementation. The artist's participation in Club for C reative Youth activities: work in joint projects, speeches at artists' section meetings, lectures on the world monumental art history for young artists helped forward to their acquaintance with the principles of color painting. M. Boychuks activity on the national school formation and the creation of the national style was one of the important artistic focus for the artists. They absolutely supported the development of H. Synytsia, a student of M. Boychuks school, the principles of national color monumental painting. The tangible embodiment of the theory took place in the creation of mosaics ensembles for the Donetsk experimental school No. 5 by artists’ team consisting of G. Zubchenko, A. Horska, V. Zaretskyi, and G. Marchenko led by H. Synytsia in 1965–1966. The st udy re veals t he c ircumstances of t he creators’ group formation, t he work stages on the mosaics; also it analyzes the artistic, stylistic, figurative, thematic features of t he works. It i s de fined t hat t he a rtistic images of mosaics Spa ce, F ire, E arth, Air, Life, Subsoi l, Sun, Water, Prom etheus are em bodied by m eans of c oloristic pa inting, taking i nto a ccount t he na tional t raditions c haracteristics of c olor c ombinations, rhythms, proportions, which reflected the people's worldview with its ideas of beauty. It is em phasized t hat i n t heir w ork on t he exterior mosaic p anels t he ar tists ach ieved a harmonious painting and architecture synthesis, created a complete spatially picturesque image of t he a rchitectural school c omplex. The pa nel B ird Woman i n t he D onetsk jewelry st ore R uby by H . Synytsia and A . Horska w as m arked a s an e xample of a harmonious p ainting a nd a rchitecture s ynthesis in b uilding interiors. I t is established that Donetsk mosaics have laid the foundation of a new national coloristic trend in the Ukrainian monumental art, based on the best achievements of professional and folk art. A. Horska, V. Zaretskyi, G. Zubchenko, G. Pryshedko, L . Totskyi, M . Shkaraputa, a nd other artists properly continued the coloristic direction in their works. The study examines the color painting school artists’ achievements in the context of t he monumental art ge neral development duri ng t he pe riod from 1960s t o 1980s. Their role and significance in establishing national principles in Ukrainian painting are determined. E xterior a nd i nterior pa intings a re a nalyzed s eparately a s t hose t hat ha ve certain di fferences in t he embodiment o f artistic and figurative c ontent of w orks, t he influence quantity o n t he vi ewer. The author e xplores t he probl ems of pa inting a nd architecture s ynthesis that arose before the monumentalists due to the change of ideological a nd a esthetic pro gram i n architecture a nd t he t ransition t o i ndustrial prefabricated construction in the late 1950s. In t he arts synthesis three main directions were identified: illusory, planar and spatial. The study pointed out the achievements of each direction in the work of l eading Ukrainian monumental artists; in this context the advanced progress of color painting school artists was noted. The furt her c olor pa inting development i s hi ghlighted i n H . Synytsia’s w ork specifically i n th e new f orms, h is te chniques, a nd a rt ty pes. The a rtistic, sty listic, figurative, t hematic and t echnological f eatures of monumental w orks i n t he a uthor's technique floromosaics are studied. Their correspondence to the general tendencies of Ukrainian art of the 1970s and 198 0s has been determined. The continuity of new decorative t echniques w ith M. Boychuks s chool re quirements a nd t raditions i s emphasized. The analysis of fi ve fl oromosaics, found by t he author a nd put into scientific circulation, which were created by the master for the decoration of the dining room of SPTs2 Kryvorizhstal in 1972, is carried out. H. Synytsia’s abstract work determined by the worldview and artistic views of the painter is studied. Saying that folk thinking has always been abstract, the artist believed that fol k art (U krainian orna ments, E aster e ggs, pri nted patterns on c loth, e tc.) developed and laid down all the art form concepts. It is noted that H. Synytsia’s abstract work combines the features of a monumentalist, meaningfully embodied in the compositional c onstructions of his works, a nd a col orist: color ba lance a nd t he form s development a re base d on t he pri nciples of c oloristic pa inting. Thematic, formal a nd substantive fea tures of t he pai nter’s a bstract works a re re vealed. I t is s hown th at t he author's de finition o f a bstractions a s i maginal w as fa cilitated by t he i ntroduction of associative series, program names, color psychological expressiveness, which aimed to close the gap between semantics and form to create more democratic version of abstract art to introduce it to general Ukrainian art. The source base analysis dedicated to the artists work revealed that H. Synytsia’s multifaceted a ctivity, h is o utstanding a rtistic h eritage w ere n ot th e su bject o f fine a rt experts an d cr itics r esearch. T he at tention w as pai d o nly t o s ome i conic w orks, i n particular, Donetsk mosaics. The ideological involvement features in the research of the 1970s w ere re vealed: i n pa rticular, V . Tolstoi i n his m onograph among a uthors a nd performers of m osaics di d not m ention A . Horska; a nd V . Afanasiev i n hi s st udy Features of Modernity, analyzing the works of artists, absolutely did not mention their names. The last period of H. Synytsia’s creative activities is partially illustrated; it was connected with the longawaited recognition of the artist’s work in the early 1990s as a great he ritage of U krainian c ulture: the St ate Pri ze nam ed a fter T aras She vchenko awarding, the Honored Artist of Ukraine title , admission to th e Union o f Artists, e tc. However, these publications, which were mostly descriptive, were made by journalists and writers, not by research scientists. The presented dissertation is the first comprehensive study of H. Synytsia creative work. The dissertation practical importance is that its results can be used in writing the guidance pa pers, t extbooks o n t he hi story of U krainian c ulture a nd fi ne a rts of t he twentieth century, in preparing the special courses on the color science, in study of art – for further research of national style theoretical and practical problems, national school formation, stu dy of B oychukists’ a nd artists’ o f th e s ixties c reative a ctivities. T he research materials are necessary for the practical activities of museums, galleries, which exhibit the painter’s works.