Короткий опис(реферат):
Дисертація є першим комплексним дослідженням, яке присвячене історії колекцій китайського фарфору в музеях України, розробленню критеріїв атрибуції, реатрибуції та ідентифікації творів китайської порцеляни, аналізу окремих пам’яток із зібрань Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (НММБВХ) та Одеського музею західного та східного мистецтва (ОМЗСМ). Основою дисертації стало вивчення пам’яток китайської тонкої кераміки, що зберігаються та представлені у найбільших за обсягом збірках китайського фарфору цих вітчизняних музеїв.
У кваліфікаційній праці досліджено китайські писемні джерела, у яких згадується китайська кераміка. Зокрема, було з’ясовано, що колекціонування керамічних виробів і ставлення до них, як до об’єктів мистецтва започатковане в Китаї ще у XII ст. Досліджено, що фарфорові твори там виконували різні функції та побутували як товар та експортні вироби, ритуальні предмети, побутовий посуд, елементи декору приміщень, начиння чайної церемонії й наборів для каліграфії, а також як коштовні мистецькі витвори.
Висвітлено історію побутування китайської порцеляни в Ірані, Західній Європі й Україні, наведено спільні та відмінні риси щодо сприйняття і використання китайських керамічних виробів на цих землях.
Зібрано матеріали з історії колекцій китайського мистецтва та фарфору зазначених вище українських музеїв. На прикладі НММБВХ, запропоновано виокремити чотири етапи в історії вивчення й експонування китайської кераміки в Україні: перший етап – межа ХІХ – початок ХХ ст.; другий – 1920-ті – 1950-ті роки; третій – 1950-ті – 1990-ті роки; четвертий – 1990-ті – 2020-ті рр. Така періодизація дозволяє поетапно висвітлити специфіку сприйняття китайських керамічних виробів й способи їх демонстрації в просторах українських приватних помешкань та музейних приміщень.
Досліджено обліково-довідкові й інвентаризаційні документи, завдяки яким встановлено дані щодо походження більшості творів китайської кераміки із зібрання НММБВХ. У результаті наукової розвідки збірку китайського фарфору в цьому музеї умовно розподілено на три групи, залежно від джерел надходження мистецьких об’єктів: 1) твори, придбані фундаторами музею Богданом та Варварою Ханенками; 2) твори, подаровані колекціонерами та приватними особами або викуплені в них; 3) твори, передані з інших музеїв.
З’ясовано, що зібрання східного мистецтва ОМЗСМ здебільшого створене на основі переданих з інших музеїв експонатів, а також тих, які надійшли з приватних збірок Одеси в 1920–1930 рр.
До наукового обігу введено власні імена, назви, терміни та поняття (понад 100 позицій), що стосуються китайської культури, мистецтва та кераміки. Вони передані українською мовою згідно із системами транскрипції піньїнь: експериментальною, запропонованою Н. Кірносовою та Н. Цісар, та Академічною, розробленою науковцями Інституту сходознавства імені А. Кримського НАН України. У текстовій частині та у підписах до творів як експеримент застосовано систему Н. Кірносової – Н. Цісар. Натомість у додатках Є та Ж уведено переклади китайських понять українською мовою згідно з обома запропонованими системами.
Для позначень форм, колірних гам, жанрів, декораційних схем китайської кераміки та інших дотичних понять запропоновано вживати автентичні китайські назви замість західноєвропейських. Кваліфікаційна робота базується на комплексному застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методи аналізу та синтезу дали змогу зробити висновки й дослідити історію збірок китайського мистецтва і фарфору в колекціях НММБВХ та ОМЗСМ, розглянути китайський фарфор як цілісне явище з урахуванням специфіки створення та побутування творів китайської тонкої кераміки. Аналіз, атрибуція та реатрибуція творів потребували залучення компаративного методу, стилістичного аналізу, іконографічного та семантичного методів. Метод польових досліджень застосовувався під час візиту в ОМЗСМ для огляду збірки китайського мистецтва та порцеляни, спілкування зі співробітниками музею, консультацій щодо пам’яток китайського фарфору в зібранні музею.
Аналіз наукових праць дає підставу стверджувати, що тему китайського фарфору в українському мистецтвознавстві висвітлено фрагментарно. Разом із тим мистецтво китайської кераміки є одним із перспективних напрямів у контексті нової хвилі зацікавлення Сходом і культурами Азії та колекціонування східних творів.
Узагальнено досвід наукових розробок українських і зарубіжних учених у галузі китайського мистецтва та фарфору. На основі цих праць охарактеризовано історію та художні особливості китайського фарфору Мін і Цін у контексті політичної та культурної ситуації в Китаї, визначено сфери побутування китайської кераміки за межами імперії та способи її демонстрації в приміщеннях іранських, західноєвропейських та українських помешкань. Крім того, з’ясовано історію музеєфікації китайської кераміки, що розпочалася з «кабінетів дивовиж», кунсткамер, «порцелянових» кімнат чи «лакових» кабінетів і також пов’язана з дизайном інтер’єрів (інкрустації стін, опорядження камінів).
Досліджено історію синології в Україні та низку праць українських науковців, у яких опосередковано чи прямо згадується китайська кераміка. Відзначено роль приватних колекціонерів ХІХ–ХХ ст. та їх просвітницьку місію у формуванні майбутніх вітчизняних колекцій китайського мистецтва та фарфору.
Розкрито основні дискусійні питання, пов’язані з використанням низки термінів, дотичних до тематики дослідження, серед яких: «фарфор», «порцеляна», «шинуазрі», «оксиденталізм», «європенері», «джонґвофен», «оригінал», «копія», «підробка».
Висвітлено основні підходи й особливості дослідження й атрибуції пам’яток китайського фарфору. Акцентовано, що ідентифікація творів китайської кераміки полягає у зіставленні предмета, який досліджується, з аналогом, визнаним автентичним, достовірним зразком, та виявленні ознак спорідненості між ними. Зазначено, що атрибуція китайських керамічних виробів містить багато аспектів, серед них, наприклад: встановлення походження предмета та урахування попередніх досліджень; візуальний аналіз виробу з увагою до марок та інших позначок; визначення назви форми посудини, технології виготовлення, колірної гами шклива або розпису; з’ясування призначення та побутування предмета; встановлення зв’язку з певним середовищем, епохою, подією; характеристика розпису, опис сюжету зображень, іконографії та символіки образів.
Запропоновано комплекс ознак, за якими зручно класифікувати й систематизувати вироби китайського фарфору: за часом створення, у рамках якого слід вказувати добу (династію), період правління певного імператора, дату створення предмета, якщо це відомо; за місцем створення (попри те, що китайські керамічні вироби здебільшого анонімні, вони все ж мають певні визначальні риси, властиві для місцевості, де ці вироби створювалися); за матеріалом (кераміка, кам’яна кераміка, фаянс, порцеляна); за формою посудин згідно з китайською типологією форм керамічних виробів: ґвань, мейпін, дзюе, пань тощо; за технологією виготовлення декору та колірною гамою; за наявністю додаткового декору; за соціокультурним призначенням (культова, ритуальна, ужиткова, декоративна кераміка) та сферою побутування (для імператорського двору, для представників інших верств населення, або на експорт); за функціональним призначенням (чайники, чаші, тарілки). Наступним є аналіз малюнків на фарфорі (опис сюжету розпису, визначення іконографії персонажів, символіки зображень).
Проведено візуальне дослідження та здійснено атрибуцію або реатрибуцію понад шістдесяти предметів китайської тонкої кераміки, уточнено їх датування та провенанс, визначено контекст створення, техніку й технологію виготовлення, особливості декору, характер розписів, наявність марок та інших позначок, функціональне призначення, походження й символіку сюжетів.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані положення та висновки можуть слугувати підґрунтям для майбутнього системного вивчення та поглибленого наукового дослідження китайського фарфору в українських колекціях, основою для виставкової діяльності в музеях та галереях України, використовуватися для поповнення онлайнових колекцій музеїв, визначення тематики наукових конференцій та семінарів, складання екскурсійних програм і навчальних програм мистецтвознавчих курсів («Історія мистецтва Китаю», «Історія декоративно-ужиткового мистецтва Китаю», «Історія мистецтва країн Азії та Африки»), підготовки навчально-методичних посібників та інших друкованих видань. Розпочата систематизація свідчень щодо представлення китайського фарфору в музеях України може стати відправною точкою для створення докладного довідника, присвяченого збіркам китайського фарфору в українських музеях.
У контексті зацікавлення китайською культурою та мистецтвом, а також розвитку українського сходознавства, перспективним напрямом є дослідження збірок китайського мистецтва та кераміки в інших зібраннях України, як державних, так і приватних.
This thesis paper is the first comprehensive study dedicated to the history of collections of Chinese porcelain in museums of Ukraine, development of the criteria of attribution and reattribution, and identification of works of Chinese porcelain, the analysis of individual monuments from the collections of the Bohdan and Varvara Khanenko National Museum of Arts (BVKHMA) and the Odesa Museum of Western and of Oriental Art (OMWOA). The study of monuments of Chinese porcelain stored and presented in the largest collections of Chinese porcelain of these domestic museums was the basis of the research.
The qualifying thesis studies Chinese written sources that mention Chinese ceramics. For instance, it has been found that the origin of collecting ceramics and treating them as art objects is China of the 12th century. It has been studied that porcelain products served various functions in the territory of China and were used as goods and export products, ritual objects, household utensils, interior decoration elements, components of tea ceremony and calligraphy sets, as well as valuable art pieces.
The history of use of Chinese porcelain in Iran, Western Europe and Ukraine has been highlighted, common and distinctive features regarding the perception and use of Chinese ceramics in these countries have been provided.
Materials from the history of collections of Chinese art and porcelain of the above Ukrainian museums have been collected.
Using the collection of the Bohdan and Varvara Khanenko National Museum of Arts as an example, it has been suggested to divide the history of the study and exhibition of Chinese ceramics in Ukraine into four stages: the first stage - the end of the 19th – the beginning of the 20th century; the second stage – 1920s–1950s; the third stage- 1950s–1990s; the fourth stage- 1990s–2020s. This periodization makes it possible to gradually highlight the specifics of the perception of Chinese ceramics and the ways of their demonstration within Ukrainian private homes and museums.
The accounting and reference and inventory documents have been studied, which helped to find out the data on the origin of most of the works of Chinese ceramics from the collection of the BVKHMA. Having conducted a scientific research, the collection of Chinese porcelain in this museum is conditionally divided into three groups depending on the sources of receipt of art objects: 1) art pieces purchased by the founders of the museum, Bohdan and Varvara Khanenko; 2) art pieces donated by collectors and private individuals or purchased from them; 3) art pieces transferred from other museums.
It has been found that the collection of objects of oriental art of OMWOA was to the greater extend created on the basis of exhibits transferred from other museums, as well as those that came from private collections of Odessa in 1920–1930. Proper names, titles, terms and concepts (more than 100 items) associated with Chinese culture and ceramics have been introduced into scientific circulation. They were reproduced in Ukrainian according to the Pinyin transcription systems: the experimental one proposed by N. Kirnosova and N. Tsisar, and the Аcademic one developed by researchers at the A. Krymskyi Institute of Oriental Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. In the textual part and in the captions to the works, the system of N. Kirnosova and N. Tsisar was used as an experiment. Instead, Appendices E and F contain translations of Chinese concepts into Ukrainian according to both proposed systems.
It has been suggested to use authentic Chinese names instead of Western European names for designations of forms, color schemes, genres, decorative schemes of Chinese ceramics and other related concepts.
The qualifying paper is based on the complex application of general scientific and special research methods. The methods of analysis and synthesis made it possible to make conclusions and study the history of collections of Chinese art and ceramics in the collections of BVKHMA and OMWOA, to consider Chinese porcelain as a holistic phenomenon, considering peculiar features of the creation and circulation of art pieces of Chinese porcelain. The analysis, attribution and reattribution of the art pieces required the application of comparative method, stylistic analysis, iconographic and semantic methods. The method of scientific intelligence was used during a research trip to OMWOA to study the collection of Chinese art and porcelain, communicate with museum employees, and consult on Chinese porcelain monuments in the museum collection.
Having analyzed scientific papers, it may be stated that the topic of Chinese porcelain is poorly covered in Ukrainian art history. At the same time, the art of Chinese ceramics is one of the promising directions in the context of the new wave of interest in the East and Asian cultures and collecting Asian art pieces.
The experience of scientific developments of Ukrainian and foreign scientists in the field of Chinese art and ceramics has been summarized. On the basis of these papers, the history and artistic features of Ming and Qing Chinese porcelain has been characterized in the context of the political and cultural situation in China, the spheres of Chinese ceramics outside China and the ways of their demonstration in Iranian, Western European and Ukrainian homes have been determined. Moreover, the history of the museification of Chinese ceramics, which began with ‘rooms of wonders’, kunstkammers, ‘porcelain’ rooms or ‘lacquer’ rooms, as well as related interior design (inlays on walls, furnishing of fireplaces), has been clarified.
The history of Chinese Studies in Ukraine and a number of papers of Ukrainian scientists, which indirectly or directly mention Chinese ceramics, have been studied. The role of private collectors of the 19th-20th centuries and their educational mission in the formation of future domestic collections of Chinese art and porcelain has been noted.
The main discussion issues associated with the use of a number of terms related to the topic of the study, including: ‘porcelain’, ‘Chinoiserie’, ‘Occidentalism’, ‘Européenerie’, ‘zhongwofen’, ‘original’, ‘copy’, ‘counterfeit’. The key approaches and features of the study and attribution of Chinese porcelain artefacts have been highlighted. It has been accented that the identification of art pieces of Chinese ceramics consists of comparing the studied object with an analogue recognized as an authentic, reliable sample, and identifying signs of kinship between them. It has been noted that the attribution of Chinese porcelain includes many aspects, for example: establishing the origin of the object and taking into account previous studies; visual analysis of the art piece paying attention to marks and other signs; determination of the name of the shape of the vessel, the manufacturing technology, the color scheme of the coating or painting; finding out the intended use and everyday use of the object; establishing a connection with a certain environment, era, event; description of painting, description of the plot of images, iconography and symbolism of images. A set of features, which helps to classify and systematize products of Chinese porcelain, has been suggested: by the time of creation, within which the day (dynasty), the period of the reign of a certain emperor, the date of creation of the item, if known, should be indicated; by the place of creation (despite the fact that Chinese ceramic products are mostly anonymous, they still have certain defining features characteristic of the area where these products were created); by material (ceramics, stoneware, earthenware, porcelain); by the shape of the vessels according to the Chinese typology of the shapes of ceramic products: guan, meiping, jue, pan, etc.; according to the decor production technology and color scheme; according to the presence of additional decor; according to the socio-cultural purpose (cult, ritual, utility, decorative ceramics) and sphere of life (for the imperial court, for the domestic market or for export); by functional purpose (kettles, bowls, plates). The further step is the analysis of the drawings on porcelain (description of the plot of the painting, definition of the iconography of the characters, the symbolism of the images). A visual study, attribution or reattribution of more than sixty objects of Chinese porcelain has been conducted, their dating and provenance have been clarified, the context of creation, manufacturing technique and technology, features of the decoration, the nature of the paintings, the presence of stamps and other signatures, the functional purpose, the origin and symbolism of the plots have been determined.
The practical significance of the research results is that the formulated provisions and conclusions may be used as a basis for the further systematic study and in-depth scientific research of Chinese porcelain in Ukrainian collections, a basis for exhibition activities in museums and galleries of Ukraine, be used to enrich online museum collections, determine the subject of scientific conferences and seminars, compilation of excursion programs and educational programs of art history courses (‘History of Chinese Art’, ‘History of Decorative and Applied Arts of China’, ‘History of Art of Asian and African Countries’), preparation of educational and methodological manuals and other printed materials. Systematization of evidence regarding the presentation of Chinese porcelain in Ukrainian museums, which may become a starting point for the creation of a detailed guide dedicated to collections of Chinese porcelain in Ukrainian museums, has been launched.
In the context of interest in Chinese culture and art, as well as the development of Ukrainian oriental studies, the study of collections of Chinese art and ceramics in other collections of Ukraine, both state and private is a promising direction.