Художньо­-стильові особливості мистецтва літографії київської школи графіки (1950–2020­х років)

Abstract

Дисертація є комплексним дослідженням мистецтва літографії київської школи графіки в контексті історії розвитку українського образотворчого мистецтва. Осередок київських літографів сформувався на базі Київського державного художнього інституту (КДХІ), який заклав фундамент вищої мистецької освіти на теренах України, виплекав когорту визначних художників і діячів мистецтв. У другій половині ХХ століття київські художники, які навчались у КДХІ, мали можливість продовжити творчо працювати в літографській техніці в Експериментальних естампних майстернях Київської організації Спілки художників УРСР (КО СХ УРСР) та Київському комбінаті монументально­декоративного мистецтва (Творчо­виробниче об’єднання «Художник» КО СХ УРСР), виконуючи державні замовлення. Наприкінці 1990­ х років комбінат і естампна майстерня припинили діяльність у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем, що спричинило занепад техніки плоского друку, а мистці Києва втратили можливість репродукувати літографії. Новий етап розвитку літографії в київському мистецькому середовищі у 2010­х роках був пов’язаний із художнім осередком – Видавничо­поліграфічним інститутом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (ВПІ НТУУ КПІ), оснащеним літографським обладнанням, яке було перевезене ще з Експериментальних естампних майстерень КО СХУ, та приватною Літографською майстернею «30», створеною випускниками ВПІ. Обрана методологія сприяла дослідженню образно­художніх і стилістичних особливостей мистецтва літографії київської школи графіки згаданого вище періоду. Використання широкого спектру наукових дослідницьких методів і підходів, серед яких: методи історизму, феноменологічний, компаративний, дедуктивний, індуктивний, герменевтичний, синтезу, іконографічний, також мистецтвознавчий та стилістичний аналізи, системний підхід, дозволили здійснити об’єктивне історико­мистецьке й теоретичне осмислення розвитку мистецтва літографії в контексті української графіки другої половини ХХ століття. На основі систематизації та аналізу значного обсягу літературних джерел відтворено загальну картину розвитку мистецтва літографії київської школи графіки другої половини ХХ – початку ХХІ століття як окремого явища в графічному мистецтві України. Важливим підґрунтям для дослідження мистецтва літографії київської школи графіки стало вивчення оригінальних літографських аркушів, які зберігаються у фондосховищах провідних київських музеїв, навчально­методичних фондах кафедри графічних мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) і приватних колекціях. Формування збірок провідних київських музеїв значною мірою відбулось у другій половині ХХ століття, що припадає на пік розвитку радянського мистецтва. Варто зазначити, що це було зумовлено закупівлею творів художників після експонування на численних тематичних республіканських виставках, інспірованих СХ УРСР та Міністерством культури УРСР. Можемо стверджувати, що теми літографій з музейних колекцій суголосні духові часу, були свідченням світоглядних спрямувань митців минулої епохи, віддзеркалювали ідеологічні навантаження на мистецтво. Проаналізовані навчальні та дипломні роботи молодих художників із навчально­методичних фондів кафедри графічних мистецтв НАОМА, виконані в техніці літографії, розширюють уявлення про формування і розвиток київської школи графіки, свідчать про високу фахову підготовку студентів. Для повноти дослідження літографії у творчості художників­графіків київського осередку початку ХХІ століття були долучені приватні збірки. Завдяки зібраному матеріалу простежено динаміку розвитку образно­стильової системи літографських естампів станкової та книжкової графіки другої половини ХХ – перших десятиліть ХХІ століття. У дисертаційній праці розкрито в хронологічно­історичній послідовності генезу розвитку літографії як техніки плоского друку. Зокрема, у контексті вивчення літературних джерел упорядковано хронологію розвитку літогр афії як виду плоского друку з моменту її винаходу наприкінці ХVIII століття баварцем А. Зенефельдером і її поширення в європейському культурному просторі з акцентом на етапах розвитку мистецтва літографії на теренах України. За результатами дослідження простежено витоки провідних літографських осередків України (Києва, Харкова, Одеси, Львова), які сформувались на базі закладів вищої освіти (Київський державний художній інститут, Харківський художньо­промисловий інститут, Одеський художній інститут, Українська академія друкарства), визначено імена літографів основних графічних шкіл і проаналізовано значення їх діяльності. Літографська школа Києва бере початок з літографських майстерень КиєвоПечерської лаври та друкарень родини поліграфістів Стефана і Василя Кульженків. Процес становлення літографської майстерні в КДХІ, яка була локомотивом у формуванні київської школи літографії, відбувався завдяки педагогічній діяльності визначних художників В. І. Касіяна, В. Г. Юнга, І. М. Плещинського. Для реконструкції культурно­мистецьких подій і переосмислення художніх явищ радянського періоду важливим є усвідомлення проблем і об’єктивна оцінка надбання українського графічного мистецтва ХХ століття, складовою якого є мистецтво літографії. Для глибшого розуміння й розкриття теми дослідження простежено початки та процес розвитку літографського мистецтва в українському художньому середовищі в першій половині ХХ століття. Мистецтво літографії київського художнього осередку 1920–1930­х років, яке стало конгломератом розмаїтих образно­стильових систем, позначене впливами європейського мистецтва, національних культурних надбань і пошуком нових форм самовираження. Літографії І. Плещинського, З. Толкачова, бойчукістів І. Падалки та В. Бури­Мацапури цього періоду мають авангардне спрямування. У другій половині 1930­х і в 1940­х роках наполегливо впроваджувався метод соцреалізму, який витіснив модерністські течії з художнього життя тогочасного суспільства, відобразившись у творчості київських художників­літографів З. Толкачова, О. Сахновської, В. Касіяна та інших. Проведений контент­аналіз мистецтва літографії київської школи графіки другої половини ХХ століття надав можливість провести класифікацію літографій за жанрово­тематичними, художньо­стилістичними ознаками й композиційними прийомами. 1950–1980­і роки позначено пануванням основної мистецької доктрини – соціалістичного реалізму, що спричиняла суттєві перепони у творчості художників­літографів. Київські мистці, які працювали у станковій графіці, створювали літографські естампи традиційно­побутової та історичної тематики. Також набули поширення жанри: портрет із акцентом на роль і статус особистості портретованого в соціально­культурному житті, пейзаж із образно­ідейним наповненням. Згодом у художників­графіків зростає інтерес до фольклорних сюжетів і національних джерел, народної символіки, філософських тем. Поступово стирається межа між станковою та книжковою графікою, уподібнюються творчі підходи та художні засоби. На основі аналізу літографій київських художників періоду 1970–1980­х років можна відстежити, що майстри графіки демонстрували поступовий відхід від реалізму та пошук нових мистецьких самовиражень через призму індивідуальності кожного мистця­практика. Художники були здатні проявити особистісні, етичні та естетичні позиції. На зміну стандартним композиційним побудовам і рішенням прийшли складніші композиційні конструкції, нові підходи до організації простору аркуша (диптихи, триптихи, поліптихи, колажно­монтажні, фризові або площинні композиції). Незважаючи на відчутні ідеологічні перепони в період розвою радянської влади, літографське мистецтво Києва досягло значного розвитку, реалізуючи нові естетичні критерії та нестандартні творчі підходи, зумовлені індивідуальними суб’єктивними поглядами. Визначено імена художників­графіків Києва, для яких літографія стала візуальним утіленням мистецького бачення та образно­художніх пошуків. У другій половині ХХ століття літографія стає провідною графічною технікою у творчості художників Б. Гінзбурга, В. Калуги, В. Новиковського, І. Мовчан, З. Толкачова, М. Попова, О. Овчинникової, А. Крвавича, В. Радька, яка значною мірою відповідала їхнім мистецьким запитам, творчим інтенціям. Зрідка застосовували техніку літографії В. Касіян, М. Туровський, М. Компанець, А. Чебикін, Н. Лопухова, В. Нікітін та інші, здебільшого для урізноманітнення творчевиявів. Мистецтво літографії на зламі тисячоліть вирізняється плюралізмом мистецьких уподобань. У 1990–2000­х роках київські літографи почали творити естампи в новій стилістиці, якісний поступ у експериментах і захоплення новітніми тенденціями припадає саме на кінець ХХ століття. У цей період відбувається зміна сюжетно­тематичних конфігурацій, гібридизація жанрів. Із 1990­х років активно працювали в літографії В. Іванов­Ахметов, Ю. Пшеничний, В. Денбновецька (Файль), О. Стратійчук, сміливо втілюючи постмодерністські ідеї. У їхніх творах станкової графіки ключовими засобами були іронія, метафора, парадокс і алегорія. У 2000­х прийшло молоде покоління творців – Н. Савенко, А. Гоц, Т. Коблюк, Д. Гриценко, С. Гулевич, М. Завальний. Майстри літографії створюють роботи із значним філософсько­смисловим наповненням, на перетині фігуративного та абстрактного мистецтва, насичуючи естампи символами та знаками. У книжковій графіці радянської доби, незважаючи на ідеологічні настанови щодо прочитання літературного твору, використовувалась широка палітра художньо­композиційних прийомів, пластичних і образно­формальних рішень у трактуванні змісту літератури. Художники­літографи розробляли авторські концепції та художньо­естетичні програми ілюстрування книги. Зазначені тенденції можемо простежити в літографіях київських мистців В. Радька, Г. Галинської, М. Компанця, В. Ульянової, О. Петрової, А. Крвавича та інших. У 1990–2000­х роках відбувається активний пошук нових форм візуалізації літературного твору, художники занурюються у власний світ уявлень і надають авторську інтерпретацію його змісту. Київські майстри літографії широко використовували весь арсенал засобів виразності та можливостей літографської техніки, віднаходили нові способи друку для ефективного вирішення творчих завдань. Найчастіше художники застосовували літографський олівець, асфальт, рідше – літографську туш, надавалась перевага монохромній графіці, а поліхромна літографія використовувалась для окремих серій. Випускниця КДХІ О. Стратійчук експериментує та досліджує сучасні альтернативні техніки плоского друку: силіграфію та мокуліто. Зібрані матеріали та їх теоретичне узагальнення можуть бути використані при написанні окремих розділів з історії українського мистецтва (української графіки) ХХ–ХХІ століть та стати основою монографічного видання. Здобутки пропонованої розвідки будуть корисними як для фахівців­практиків, так і для теоретиків образотворчого мистецтва. Результати дослідження можуть бути використані для написання навчальних посібників, підручників, у підготовці енциклопедій і словників і для залучення студентів до вивчення творчої спадщини українських мистців. This dissertation is a comprehensive study of the lithography artworks created by the Kyiv school of graphics in the context of the history of the development of the Ukrainian fine art. The union of the Kyiv lithographers emerged on the basis of the Kyiv State Art Institute (KSAI), which laid the foundation of the higher art education in Ukraine and nurtured a cohort of the prominent artists. In the second half of the 20th century, the Kyiv artists who have completed their studies at KSAI were able to continue to create their artworks in the lithography technique at the Experimental Printmaking Workshops of the Kyiv section of the Union of the Ukrainian Artists (KS UUA) and to fulfill the state orders at the Kyiv Combine of Monumental and Decorative Art (“Khudozhnyk” Creative and Production Association) affiliated with KS UUA. At the end of the 1990s, the combine and the printmaking workshops ceased their operations due to the difficult financial situation, which caused the decline of the flat printing technique, and also the artists of Kyiv lost the opportunity to reproduce their lithographs. In the beginning of the 21st century a new stage in the development of the lithography art in the Kyiv artistic environment was associated with the Publishing and Printing Institute of the National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute" (PPI NTUU KPI), fitted with the lithography equipment, transferred from the Experimental Printmaking Workshops of KS UUA, and with the establishment of a private lithographic workshop called "Workshop No. 30", founded by the graduates of PPI. The chosen methodology contributed to the study of visual, artistic and stylistic features of the lithography art of the Kyiv school of graphics created in the above ­ mentioned period of time. The use of a wide range of scientific research methods and approaches, including: methods of historicism, phenomenological, comparative, deductive, inductive, hermeneutic, synthesis, iconographic methods, as well as art criticism and stylistic analysis, a systematic approach, enabled to provide an objective art­historical and theoretical reflection on the development of the lithography art in the context of the Ukrainian graphic art created in the second half of the 20th century. The general picture of the development of the lithography art created by the Kyiv graphic school in the second half of the 20th ­ the beginning of the 21st centuries as a separate phenomenon in the graphic art of Ukraine, was reproduced on the basis of systematization and analysis of a significant volume of the literary sources. An important basis for the research of the lithography artworks of Kyiv graphic school was study of the original lithographic sheets, which were stored in the repositories of the main Kyiv museums, educational and methodology funds of the Graphic Arts Department of the National Academy of Fine Arts and Architecture (NAFAA) and private collections. The formation of the collections of the main Kyiv museums took place predominantly in the second half of the 20th century, which coincided with the peak of the development of the Soviet art. It is worth to mention that it was caused by a purchase of the artworks after their exhibiting at the numerous thematic republican exhibitions initiated by the UUA and the Ministry of Culture of the Ukrainian SSR. We can claim that the themes of the lithographs that formed the museum collections were consonant with the spirit of the times and were an evidence of the outlook of the artists of the past era, and reflected the ideological burden imposed on art. The analyzed academic and diploma works of the young artists found in the educational and methodology funds of the Department of Graphic Arts of NAFAA, have expanded an understanding of the establishing and development of the Kyiv school of graphics, testifying to the high level of the professional training of students. Analyses of the private collections was included in order to achieve the completeness of the study of lithography artworks created by Kyiv graphic artists in the beginning of the 21st century. Thanks to the collected material, the dynamics of the development of the figurative and stylistic system of the lithographic prints and book graphics of the second half of the 20th ­ the first decades of the 21st century were traced. In this dissertation, the genesis of the development of lithography as a flat printing technique is revealed in a chronological­historical sequence. Specifically, in the context of exploring the literary sources, the chronology of the development of lithography as a type of the flat printing from the moment of its invention at the end of the 18th century by the Bavarian A. Zenefelder and its spread in the European cultural environment with an emphasis on the stages of its development on the territory of Ukraine was streamlined. Based on the results of this research, the origin of the leading lithography centers of Ukraine (in Kyiv, Kharkiv, Odesa, Lviv) which were established on the basis of the higher educational institutions (Kyiv State Art Institute, Kharkiv Art and Industrial Institute, Odesa Art Institute, Ukrainian Academy of Printing) was observed, the names of lithographers of the main graphic schools were determined and the importance of their activities was analyzed. The Kyiv lithography school originated from the lithography workshops of the Kyiv­Pechersk Lavra and the printing houses of the family of printers Stefan and Vasyl Kulzhenko.The establishment of the lithography workshop at KSAI, being the driving force for the formation of the Kyiv lithography school, was achieved through the teaching activities of the following prominent artists: V. I. Kasiyan, V. G. Yung, I. M. Pleshchynskiy. For the sake of reconstruction of the cultural and artistic events and the reinterpretation of the artistic phenomena of the Soviet period, it is important to understand the problems existed at that time and to assess objectively the heritage of the Ukrainian graphic art of the 20th century, a component of which is an art of lithography. For a deeper understanding and disclosure of the topic of this research, the emergence and process of the development of the lithography art in the Ukrainian artistic environment in the first half of the 20th century were observed. The lithography artworks created by Kyiv artists in the 1920s and 1930s was an aggregation of various pictorial and stylistic systems, marked by the influence of the European art, national cultural heritage and the search for the new forms of self­expression. The lithographs of I. Pleshchynskyi, Z. Tolkachov, Boychuk’s apprentices I. Padalka and V. BuraMatsapura were created during this period within an avant­garde trend. In the second half of the 1930s and in the 1940s, the method of social realism was persistently implemented, displacing modernist trends from the artistic life. This phenomenon was reflected in the works of Kyiv lithography artists Z. Tolkachov, O. Sakhnovska, V. Kasiyan and others. In the proposed study, a content analysis of the lithography art of the Kyiv Graphic School was carried out, a classification of the lithographs was made according to genre and theme, to visual and stylistic features and to compositional techniques. The 1950s– 1980s were marked by a dominance of the main artistic doctrine – socialist realism, which caused significant obstacles in the work of the lithography artists. Kyiv artists who worked in easel graphics created lithography prints depicting traditional routine life and historical themes. Also, the following genres became widespread: a portrait with an emphasis on the role and status of the portrayed person in the social and cultural life, a landscape with a figurative and ideological content. Over time, the graphic artists became increasingly interested in the folklore subjects and national roots, folk symbols, and philosophical topics. The border between an easel and book graphics was gradually b eing erased, creative approaches and artistic tools have been assimilated. Based on the analysis of the lithographs by Kyiv artists of the 1970s and 1980s, we have observed that the graphic artists demonstrated a gradual retreat from the realism and search for the new artistic self­expression tools through the prism of the individuality of each artistpractitioner. The artists were able to express their personal, ethical and aesthetic positions. The standard compositional constructions and solutions were replaced by the more complex ones, the new approaches to the organization of the space of the sheet were applied (diptychs, triptychs, polyptychs, collage­montage, frieze or planar compositions). Despite the tangible ideological barriers during the reinforcement of the Soviet power, the lithography art in Kyiv developed significantly, implementing the updated aesthetic criteria and non­standard creative approaches caused by the personal subjective artists’ views. The names of the graphic artists of Kyiv, for whom lithography became a visual embodiment of their artistic outlook, their figurative and artistic searches, have been determined. In the second half of the 20th century, lithography became the leading graphic technique in the work of the following artists: B. Ginzburg, V. Kaluga, V. Novikovsky, I. Movchan, Z. Tolkachov, M. Popov, O. Ovchinnikova, A. Krvavych, V. Ivanov­Akhmetov, V. Radkо, which significantly met their artistic requests and creative intentions. Such artists as V. Kasiyan, M. Turovsky, M. Kompanets, A. Chebykin, O. Stratiychuk, N. Lopukhova, V. Nikitin and others used the lithography technique occasionally, mostly to diversify their creative expressions. The art of lithography at the turn of the millennia was distinguished by the pluralism of artistic preferences. In the 1990s and 2000s, the Kyiv lithographers began to create prints in a new stylystics. The qualitative progress in experiments and fascination with the latest art trends occurred precisely at the end of the 20th century. During this period, a change of plots and thematic configurations, hybridization of genres took place. Since the 1990s the Ukrainian artists such as V. Ivanov­Akhmetov, Yu. Pshenychyny, V. Denbnovetska (File), O. Stratiychuk have been actively working in lithography art, proudly implementing the postmodern ideas. Irony, metaphor, paradox and allegory become the key features of their easel graphic works. In the 2000s, a young generation of artists showed up, namely N. Savenko, A. Gots, T. Kobluk, D. Hrytsenko, S. Gulevich, M. Zavalnyi. Masters of lithography created their works at the intersection of figurative and abstract art, saturating prints with symbols and signs within a significant philosophical and semantic content. In the book graphics of the Soviet era, despite the ideological guidelines for perusal of a literary work, a wide range of the artistic and compositional techniques, plastic, figurative and formal solutions were used in the interpretation of the content of literature. The lithography artists developed author's concepts and artistic and aesthetic programs for illustrating the books. We can trace the corresponding trends in the lithographs of the following Kyiv artists: V. Radko, H. Galinska, M. Kompanets, V. Ulyanova, O. Petrova, A. Krvavych and others. In the 1990s and 2000s, an active search for the new forms of visualizing of a literary work took place. The artists immersed themselves in their own world of ideas and provided an author's interpretation of the content of a literary work. The Kyiv masters of lithography widely used the entire arsenal of expressiveness tools and capabilities of the lithography technology, founding the new ways of printing in order to perform effectively their creative tasks. Most often the artists used a lithographic pencil, asphalt, less often ­ lithographic ink. Preference was given to the monochrome graphics, while the polychrome lithography was used for the specific series. O. Stratiychuk, a graduate of KSAI, has been experimenting with and exploring the modern alternative techniques of flat printing: siligraphy and moculito. The collected materials and their theoretical synthesis can be used for composing of the specific chapters of the history of the Ukrainian art (the Ukrainian graphics) in the 20th­21st centuries and become the basis for a monograph edition. The accomplishments of the proposed study will be useful both for practitioners and theorists of fine art. The results of this research can be used for writing the manuals, the tutorials, for composing of the encyclopedias and dictionaries, and for the involvement of students into study of the creative heritage of the Ukrainian artists.