Принципи формування інтерактивної рекреації в історичному середовищі міста

Abstract

В цьому дослідженні проаналізовано значення, можливості та шляхи використання історичної архітектурно-містобудівної субстанції міста в процесах формування системи інтерактивної рекреації. Нерідко містобудівні інтер’єри вулиць та площ десятиліттями перебувають у стані анабіозу, не відповідають вимогам повноцінної інтерактивної рекреації населення та орієнтовані радше на задоволення транспортних та окремих соціальних потреб, ніж на розвиток взаємин всередині соціуму із багатством історико-культурного надбання. Нині в центрах багатьох як вітчизняних, так і закордонних історичних міст катастрофічно не вистачає публічних просторів для широкого спектру відпочинкових та комунікативних функцій. Специфічна «кризова ситуація» в структурі більшості історичних міст спонукає науковців до нових досліджень та пошуків ефективних рішень заради перетворення історичного потенціалу середмістя на динамічне, здатне до змін залежно від потреб соціуму та часу середовище. Оптимізація міського простору та трансформація містобудівних інтер’єрів вулиць, площ, парків із інертних публічних просторів на якісні та ефективні складові міської соціокультурної інфраструктури допоможуть розв’язанню цієї проблеми. У дослідженні підкреслено провідну роль історико культурних ареалів у формуванні системи інтерактивної рекреації в історичному середовищі міста. Робота складається із вступу та чотирьох розділів, у яких проаналізовані основні принципи та прийоми формування й вдосконалення системи інтерактивної рекреації в контексті міської розпланувальної структури й забудови. У вступі обґрунтовано вибір теми, висвітлено мету й завдання, об’єкт, предмет дослідження, висвітлені методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. Перший розділ «Стан дослідженості формування інтерактивної рекреації в історичному міському середовищі» складається з трьох підрозділів, у яких аналізуються основні науково-теоретичні дослідження та ідеї, висвітлені в професійній періодиці, національна та міжнародна нормативно-правова база, наведена методика та основні методи дослідження для визначення стану наукової вивченості проблеми. Аналіз дослідженості специфіки міських публічних просторів в історично сформованому середовищі міста дозволив дійти висновку, що питання формування рекреаційних процесів у історичному місті, особливостей життя соціуму, тенденцій організації системи інтерактивної рекреації у вітчизняній практиці та в закордонному досвіді є актуальними і своєчасними насамперед через обмаль глибоких наукових досліджень проблеми використання історико культурного потенціалу історичних міських ареалів у ролі домінантної компоненти інтерактивної рекреації. В дослідженні висвітлено, що досі не існує комплексного ґрунтовного аналізу потреб формування взаємопов’язаної системи містобудівних інтер’єрів як інфраструктури соціокультурних зв’язків у тканині міської забудови незважаючи на значний обсяг інформації про містобудівні утворення і аналіз цих антропогенних феноменів. У більшості наукових праць, що стосуються зазначеної теми вдосконалення міських утворень згідно з перманентно змінними потребами міського соціуму, значна увага приділяється питанням єдності превалюючої функції міських просторів і архітектурної субстанції, яка здебільшого і визначає функцію містобудівних інтер’єрів, і від оптимального рішення якої залежить комфортність життя міського соціуму. Проведений аналіз основних науково-теоретичних досліджень, матеріалів у професійній періодиці та публіцистиці останніх десятиліть у сфері пошуку оптимальних урбаністичних рішень для створення комфортних умов життєдіяльності міської спільноти в історичному середовищі дозволяє констатувати особливу зацікавленість фахівців у часткових чи значніших реконструктивних перетвореннях його функціонально-планувальної структури й забудови. Дуже важливим для сталого розвитку міст є збереження та охорона історико-культурних надбань минулого на основі національного та міжнародного нормативно-правового регулювання. У дисертаційному дослідженні розглянуті міжнародні документи: хартії, конвенції, рекомендації, розроблені та схвалені міжнародними організаціями, що займаються охороною містобудівної спадщини історичних міст (UNESCO (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури, що вносить визначні пам'ятки до списку Світової спадщини), ІCOMOS (International Council on Monuments and Sites, Міжнародна рада з питань збереження пам’яток і визначних місць), ICCROM (International Centre for the Study of the Preservation and Restoration of Cultural Property, Міжнародний центр вивчення проблем збереження та реставрації культурних цінностей), UICN (International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, Міжнародний союз із питань охорони природи та природних ресурсів) та ін.) та законодавчі акти, ухвалені в Україні. У роботі застосовано такі методи дослідження: компаративний метод (за яким було визначено такі основні соціокультурні ареали: європейський, вітчизняний, США, Південна Америка, Австралія), дедуктивний метод (виокремлено часові межі – кінець XVIII та початок ХХІ ст. із загального архітектурного процесу), індуктивний метод (продемонстрований перехід від знакових об’єктів до узагальненої картини ревалоризації історично складеної субстанції міста), феноменологічний метод (на ґрунті аналізу окремих архітектурно-урбаністичних рішень визначена директивна лінія можливостей створення інтерактивної рекреації в структурі історично складеної забудови міста), метод емпіричного дослідження (виявлення ціннісно-смислових образів міста й відповідних їм моделей поведінки, що мають особливе значення для формування інтерактивної рекреації в континуумі спільнот, різних за своєю символічною та організаційною структурами), метод експертної оцінки (встановлена важливість кожного з макрокомпонентів інтерактивного відпочинку, який залежить також від культурного потенціалу міста й умов його доступності), метод соціологічного дослідження (відображає чуттєве ставлення мешканців до міського середовища), метод візуалізації стану середовища (показує можливість отримати наочну картину стану міського середовища обраних зон і доцільність створення в них елементів системи інтерактивного відпочинку) та ін. У другому розділі «Культурний потенціал історичного міста як домінантний фактор креативності міських просторів» висвітлена провідна роль історико-культурних заповідників у центральних ареалах міст та локальних історико-культурних утворень у периферійному (стосовно центрального ареалу) міському середовищі, а також з’ясовані тенденції послідовного перетворення міських публічних просторів на поліфункційні в процесі історичного розвитку міст. Розглянуті приклади закордонних історико-архітектурних заповідників: Афінський Акрополь, ансамбль головної міської Площі святого Марка у Венеції, комплекс Ічері Шехер (Старе місто або Внутрішнє місто – історичний центр Баку), заповідна ліва частина Старого міста Зальцбург та вітчизняних: історико-архітектурний заповідник «Софія Київська», Національний Києво Печерський історико-культурний заповідник, ансамбль історичного центру Львова, Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець», історико-культурний заповідник «Старий Луцьк», архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», центральний ареал міста Сум, ансамбль Круглої площі в Полтаві. Це дослідження виділяє 3 основні типи локальних історико-культурних утворень залежно від наявності (збереженості) кожного із структурних елементів: ансамблеве ядро як сукупність будівель, що утворює єдину просторову композицію та найповніше відповідає території об'єкта спадщини типу «ансамбль» (ансамбль Соборної Площі в Пізі, заповідник «Кирилівський монастир» у Києві, комплекс споруд Бернардинського монастиря в Луцьку, ансамбль Пантелеймонівської церкви в Сумах); ансамблеве ядро + зона впливу, де до зони ансамблевого ядра додаються території, розвиток яких важливий для збереження містобудівної ролі локальних історико-культурних утворень, оптимальних умов сприйняття об'єктів культурної спадщини та забезпечення їх функціональних потреб (площа П’яцца дель Пополо (Народна Площа) в Римі, соборний комплекс Святого Юра у Львові); ансамблеве ядро + зона впливу + ландшафт, де до ансамблевого ядра з його зоною впливу додаються території, що мають цінні історично-сформовані ландшафти (Празький град у Чехії, історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ», ансамблі Свято Успенського Єлецького монастиря та Троїцько-Іллінського монастиря в структурі Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» у Чернігові, ансамблі Ужгородського та Мукачівського (Паланок) замків у Закарпатському регіоні України). У розділі визначено, що історико-культурні заповідники та локальні утворення – це не лише цінна історична структура і забудова, а й центри суспільно-громадського та культурного життя міста, яке зосереджується в міських публічних просторах і спорудах, що ці простори формують. Для аргументованого проєктування системи інтерактивної рекреації в історичному середовищі міст необхідний ретроспективний аналіз тенденцій використання публічних міських просторів. Адже історичний контекст як важливий аспект сталого розвитку міста дає змогу для росту соціо-культурних комунікацій міського соціуму, пізнавального та естетичного збагачення образу архітектурної субстанції історичного міста У третьому розділі «Залежність трансформації міських публічних просторів від диференціації транспортних та пішохідних зв’язків» проаналізовано приклади закордонної та вітчизняної практики формування системи інтерактивної рекреації в історичному середовищі міста. Проведений аналіз дозволив визначити основоположним фактором задля підвищення інтерактивності публічних міських просторів у центральних частинах історичного міста забезпечення оптимальної пішохідної доступності й раціональне скорочення протяжності транспортних зв’язків. З’ясовано, що в містобудівній практиці зараз найчастіше зустрічаються прийоми відокремлення та вивільнення від транспорту в історичному середовищі міста частин вулиць, вулиць, площ та пішохідних зон. У роботі розглянуто: Закордонний досвід – 5 прикладів пішохідних частин вулиць, 2 пішохідні вулиці, 3 площі та 18 пішохідних зон. Вітчизняний досвід – 7 прикладів пішохідних частин вулиць, 4 пішохідні вулиці, 5 площ та 13 пішохідних зон. Завдяки цінній історико-архітектурній та містобудівній спадщині в середовищі центрів історичних міст стає можливою ревалоризаційна та реконструктивна модернізація задля створення й вдосконалення системи на основі безпосереднього контакту й візуального діалогу людини з усіма складовими історичної архітектурної субстанції, що можливе лише за умови створення пішохідних просторових складників у системі інтерактивної рекреації і сприяє підвищенню культурно-інтелектуального та пізнавально-освітнього рівня міського соціуму й туристичного контингенту. У четвертому розділі «Принципи єднання інтерактивності та креативності як основа вдосконалення міжлюдської комунікації та взаємодії з історичним середовищем» розглядаються можливості спадкоємного розвитку тенденцій поліфункціональності публічних міських просторів у системі інтерактивної рекреації, основні функціонально-просторові методи формування системи інтерактивної рекреації в залежності від особливостей міської історичної субстанції, принципи та прийоми формування інтерактивної рекреації як креативного інноваційного простору на основі композиційно-естетичної оптимізації середовища історичних міст. В сучасних умовах розвитку історичних міст особливого значення набуває збереження їх історико-культурної своєрідності та архітектурно-естетичного образу, що підтверджується визнанням на Всесвітній конференції ООН з питань навколишнього середовища (Ріо-де-Жанейро 1992 р.) концепції «сталого розвитку» («sustainable development»), що стала домінантною ідеологією цивілізації в XXI ст., одним із головних аспектів якої є історична спадщина, яка багато в чому визначає особливості майбутнього історичного міста. У роботі підкреслено, що комфортність перебування в історичному ядрі значної кількості відвідувачів потребує модернізації публічних міських просторів і оточуючої їх забудови з метою надання їм належної місткості безколізійного (зокрема туристичного) огляду та здійснення громадських комунікацій. Можливість якісного пізнання усіх достоїнств історичної забудови під час формування системи інтерактивної рекреації в міському середовищі повинна забезпечуватися без порушення цілісності й значущості історичної субстанції, наданні особливої виразності та «звучання» історичній забудові як у історичному ареалі міського центру, так і в історичних локальних ансамблях. Встановлено, що з огляду на культурний потенціал історичного ареалу міста, створення в ньому якісних інтерактивних рекреаційних просторів повинно ґрунтуватись на провідній ролі містобудівних інтер’єрів вулиць, площ та парків, котрі внаслідок належних реконструктивних перетворень отримують повноцінне рекреаційне значення в об’єднаній структурі наявної та нової забудови в центральних частинах міст. У дослідженні розглянуто такі методи реконструкції та розвитку історичних центральних частин міст із орієнтацією на створення найпривабливіших умов для інтерактивного відпочинку як мешканців так і туристів: метод критичної реконструкції (полягає не в буквальному копіюванні історичних споруд, а в їхньому переосмисленому втіленні з урахуванням вимог сучасного суспільства), метод активізації містобудівних вузлів (для рівномірного розподілу функційного навантаження між ділянками в історичному ареалі міста та його периферійними частинами з огляду на зростання атракційності міста та туристичних потоків), метод просторової детермінації (полягає у визначенні «червоної», «голубої», «зеленої» ліній регулювання забудови та зон (окремі земельні ділянки, природні межі та інші території), на яких встановлюються планувальні обмеження в історичному середовищі міста), метод архітектурної інтеграції (втілення багатовимірного художнього потенціалу історичного середовища, що виявляється в культурному просторі міста архітектурними концепціями, системою історико-культурних комунікацій і т.п.), метод композиційного взаємозв’язку архітектурного та ландшафтного середовища (виявлення унікального взаємозв’язку архітектурного та історично сформованого середовища – ландшафту). Сформульовано, що функціональна оптимізація історичного ядра створює досконаліші умови не тільки для пізнання історичного середовища і відпочинку, а й для творчих проявів, завдяки яким історичне середовище виступає як креативний інноваційний простір. У дисертаційному досліджені визначені основні принципи: принцип поліфункційності, принцип інтерактивності, принцип креативності, принцип театралізації, принцип сценарності та виділені основні прийоми формування інтерактивної рекреації: диференціація транспортних та пішохідних зв’язків, відтворення втраченої забудови, адаптація нижніх поверхів забудови під торгові функції, реінтерпретація фрагментів історичного ядра міста, перетворення стінових елементів фасадів старих споруд у своєрідні екрани, формування ігрового дизайну міського середовища, експозиція цінної історичної забудови засобами продуманого «сценарного» освітлення та озеленення, впровадження практики естетизації «архітектури землі», створення об’єктів «творчої індустрії», вибудовування обсягів і просторів як «мізансцен» вистав, влаштування тимчасових експозицій і виставок просто неба, тощо. Зважаючи на зростання роз'єднаності жителів міста і потребу інтенсифікації усталених каналів взаємозв’язку, інформаційними та комунікативними публічними просторами стають саме містобудівні інтер’єри історичних міст, де можливе найкомфортніше спілкування та взаємодії різних соціальних груп в умовах історично сформованого середовища. Адже публічні міські простори є об'єднувальною ланкою міста, забезпечують його цілісність у містобудівному, культурному й соціальному аспектах та мають особливо креативне рекреаційне значення у структурі історично складеної міської забудови. Ця концепція дає можливість занедбаним та закинутим територіям отримати нове призначення та повноцінне функціонування задля потреб міського соціуму. This study analyzes the meaning, possibilities and ways of using the historical architectural and urban planning substance of the city in the forming process of the interactive recreation system. Urban interiors of streets and squares often remain in a state of anabiosis for decades, do not meet the requirements of full-fledged interactive recreation of the population and are rather oriented to address the need for transport and individual social needs, than the development of human relationships within a society with a wealth of historical and cultural heritage. Nowadays, many historical city centres, both domestic and foreign, woefully lack public spaces for a wide range of recreational and communication functions. The specific "crisis situation" in the structure of most historical cities prompts scientists to conduct new research and look for effective solutions in order to transform the historical potential of the city center into a dynamic environment capable of change depending on the needs of society and time. Optimization of urban space, transformation of urban interiors of streets, squares, parks from inert public spaces into high-quality and effective components of urban socio-cultural infrastructure designed to solve the problem. The research emphasizes the leading role of historical and cultural areas in the formation of the interactive recreation system in the historical environment of the city. The work consists of an introduction and four sections, which analyze the main principles and methods of forming and improving the interactive recreation system in the context of the urban planning structure and development In the introduction, the choice of the topic is justified, the goal and task, the object, subject and methods of the research are highlighted, the scientific novelty and practical significance of the obtained results are defined. The first section «The state of research on the formation of interactive recreation in the historical urban environment» consists of three subsections, which analyze the main scientific and theoretical research and ideas highlighted in professional periodical, the national and international regulatory legal framework, presents the main research methods for determination of the state of scientific study of the problem. The analysis of the study of urban public spaces specifics in the historically formed city environment allowed us to reach the conclusion that the issues of the formation of recreational processes in the historical city, the peculiarities of society life, the tendencies of the organization of the interactive recreation system in domestic practice and foreign experience are relevant and opportune primarily due to the lack of in-depth scientific studies of the problem of using the historical and cultural potential of historical urban areas as a dominant component of interactive recreation. The study highlights that there is still no comprehensive thorough study of the needs for the formation of an interconnected urban planning interiors system as an infrastructure of socio-cultural connections of the urban development, despite the considerable amount of information about urban planning formations and the analysis of these anthropogenic phenomena. In the majority of scientific works relating to the mentioned topic of urban formations improvement according to the permanently changing needs of urban society, considerable attention is paid to the issues of unity of the prevailing function of urban spaces and architectural substance, which usually determines the function of urban planning interiors and on the optimal solution of which the life comfort of the urban society depends. The conducted analysis of the main scientific and theoretical studies, materials in professional periodicals and publicism over the last decades in the field of finding optimal urban solutions for achieving comfortable living conditions of the urban community in the historical environment allows us to state the special interest of specialists in partial or more significant reconstructive transformations of its functional and planning structure and development. The preservation and protection of the historical and cultural heritage of the past on the basis of national and international legal regulations is very important for the sustainable development of cities. The dissertation research examines international documents: charters, conventions, recommendations developed and approved by international organizations engaged in the protection of the urban heritage of historical cities UNESCO (United Nations Educational Scientific and Cultural Organization which adds landmarks to the World Heritage list), ICOMOS (International Council on Monuments and Sites), ICCROM (International Center for the Study of the Preservation and Restoration of Cultural Property), UICN (International Union for Conservation of Nature and Natural Resources etc.) and legislative acts adopted in Ukraine. The work applies the following research methods: the comparative method (by which these main sociocultural areas were determined: European, domestic, the USA, South America, Australia), the deductive method (the time limits - the end of the 20th and the beginning of the 21st centuries were distinguished from the general architectural process), the inductive method (the transition from iconic objects to a generalized picture of the revalorization of the historically composed city substance was demostated), the phenomenological method (due to which, on the basis of the analysis of individual architectural and urban solutions, a directive line of possibilities for creating interactive recreation in the structure of historically composed urban development was determined), the method of empirical research (identification of valuable and meaningful images of the city and their corresponding behavior models, which are of a particular importance for the formation of interactive recreation in the continuum of communities with different symbolic and organizational structures), the method of expert evaluation (the importance of each of the macro components of interactive recreation was established, which also depend on the cultural potential of the city and the conditions of its accessibility), the method of sociological research (reflects the sensuous attitude of residents to the urban environment), the method of visualization of the environment state (shows the possibility of obtaining a visual picture of the urban environment state of selected zones and the expediency of creating the interactive recreation system elements in them) etc. In the second section «The cultural potential of the historical city as a dominant factor creativity in urban spaces» the leading role of historical and cultural reserves in the central areas of cities and local historical and cultural formations in the peripheral (relating to the central area) urban environment is highlighted, as well as tendencies of successive transformation of the urban public spaces into multifunctional ones in the process of historical development of the cities. Such examples of foreign historical and architectural reserves were considered: the Acropolis of Athens, the ensemble of the main St. Mark's Square in Venice, the Icheri Sheher complex (the Old City or Inner City - the historical center of Baku), the preserved left part of the Old City of Salzburg and as of domestic ones: the historical and architectural reserve "Sophia of Kyiv", the National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Reserve, ensemble of the historical center of Lviv, Kamianets National Historical and Architectural Reserve, Historical and Cultural Reserve "Old Lutsk", Architectural and Historical Reserve "Ancient Chernihiv", the central area of the city Sumy, ensemble of the Round Square in Poltava. On the basis of this study, 3 main types of local historical and cultural formations were distinguished, depending on the availability (preservation) of each of the structural elements: the ensemble core as a set of buildings that form a single spatial composition and which most fully corresponds to the territory of the heritage object of the "ensemble" type (the ensemble of the Cathedral Square in Pisa, the reserve "Cyryl's Monastery" in Kyiv, the complex of buildings of the Bernardine Monastery in Lutsk, the ensemble of the Panteleimon Church in Sumy); ensemble core + zone of influence, where to the ensemble core zone are added the territories, the development of which is important for preserving the urban planning role of local historical and cultural formations and optimal conditions for the perception of cultural heritage objects and ensuring their functional needs (Piazza del Popolo square (People's Square) in Rome, the cathedral complex of St. George in Lviv); ensemble core + zone of influence + landscape, where to the ensemble core with its zone of influence the territories which have valuable historically formed landscapes are added (Prague Castle in the Czech Republic, historical and architectural reserve "Ancient Kyiv", ensembles of the Holy Assumption Yeletsky Monastery and Trinity-Illyinsky Monastery in the structure of the National Historical and Architectural Reserve "Ancient Chernihiv" in Chernihiv, the ensembles of Uzhhorod and Mukachevo (Palanok) castles in Transcarpathian region of Ukraine). The section determines that historical and cultural reserves and local formations are not only valuable historical structure and buildings, but also the centers of social and public and cultural life of the city, which focuses in urban public spaces and buildings which these spaces are forming. For the argumentative projection of the interactive recreation system in the historical environment of the cities, a retrospective analysis of tendencies in the use of public urban spaces is required. After all, the historical context, as an important aspect of sustainable city development, provides broad opportunities for the growth of social and cultural communication of urban society, cognitive and aesthetic enrichment of the image of the architectural substance of the historical city. The third chapter «The dependence of the transformation of urban public spaces on the differentiation of transport and pedestrian connections» analizes the examples of foreign and domestic practice of forming of an interactive recreation system in the historical city environment. The conducted analysis made it possible to determine the provision of optimal pedestrian accessibility and the rational reduction of the length of transport connections as a fundamental factor for increasing the interactivity of public urban spaces in the central parts of the historical city. It was found that in the urban planning experience today, the techniques of separation and liberation from traffic of the streets parts, streets, squares and pedestrianized areas. The work considers: Foreign experience – 5 examples of pedestrian streets parts, 2 pedestrian streets, 3 squares and 18 pedestrianized areas. Domestic experience – 7 examples of pedestrian streets parts, 4 pedestrian streets, 5 squares and 13 pedestrianized areas. Due to the valuable historical, architectural and urban planning heritage in the center of historical cities, the revalorization and reconstructive modernization of their environment becomes possible for the creation and improvement of the system based on direct contact and visual dialogue of a person with all the components of historical and architectural substance, which is possible only in conditions of creating pedestrian spatial components in the interactive recreation system and contributes to raising the cultural and intellectual, cognitive and educational level of the city society and the tourist contingent. The fourth chapter «Principles of combining of interactivsty and creativity as the basis of improving interpersonal communication and interaction with the historical environment» considers the possibilities of successive development of tendencies in the polyfunctionality of public urban spaces in the interactive recreation system, the fundamental functional and spatial methodological tendencies of the formation of the interactive recreation system depending on the features of the urban historical substance, the principles and methods of forming of the interactive recreation as a creative and innovative space based on the compositional and aesthetic optimization of the historical cities environment. In the modern conditions of the historical urban development, the preservation of their historical and cultural originality, architectural and aesthetic image is of particular importance, which is confirmed by the recognition of the concept of "sustainable development" at the UN World Conference on environmental issues (Rio de Janeiro, 1992), which became the dominant ideology of civilization in the 21st century, one of the main aspects of which is the historical heritage, which largely determines the features of the future historical city. The work emphasizes that the comfort of a significant number of visitors staying in a historical core requires the modernization of public urban spaces and the surrounding buildings in order to ensure their adequate capacity for collision-free (including tourist) viewing and the implementation of public communications. The possibility of qualitative cognition of all the merits of the historical buildings during the formation of the interactive recreation system in the urban environment should be provided without violating the integrity and value of the historical substance, giving a special expressiveness and colouring to the historical buildings both in the historical area of the city center and in the historical local ensembles. It was established that taking into account the cultural potential of the historical area of the city, the creation of high-quality interactive recreational spaces in it should be based on the leading role of urban interiors of the streets, squares and parks, which, as a result of appropriate reconstructive transformations, receive a full-fledged recreational value in the combined structure of the existing and of new buildings in the central parts of cities. The study considers the following methodical tendencies in the reconstruction and development of historical central parts of cities with an orientation towards creating the most favourable conditions for interactive recreation for both the residents and tourists: the tendency of critical reconstruction (consists not in literally copying historical buildings, but in their reinterpreted embodiment taking into account the requirements of modern society), the tendency of activating urban planning nodes (for an even distribution of the functional load between areas in the historical area of the city and its peripheral parts due to the growth of the attraction of the city and tourist flows), the tendency of spatial determination (consists in the definition of "red", "blue" and "green" lines of the regulation of buildings and zones (separate plots of land, natural boundaries and other territories in which planning restrictions are established in the historical city environment), the tendency of architectural integration (the embodiment of the multidimensional artistic potential of the historical environment, which emerges in the cultural space of the city with architectural concepts, a system of historical and cultural communications, etc.), the tendency of the compositional interconnection of the architectural and landscape environment (discovering the unique interconnection of the architectural and historically formed environment - the landscape). It is formulated that the functional optimization of the historical core creates more perfect conditions not only for the cognition of the historical environment and for recreation, but also for creative manifestations, due to which the historical environment performs as a creative and innovative space. The main principles determined in the dissertation: the principle of multi-functionality, the principle of interactivity, the principle of creativity, the principle of theatricalization and the principle of scripting, the main methods of forming of the interactive recreation highlighted: the differentiation of transport and pedestrian connections, the reproduction of lost buildings, the adaptation of the lower floors of historically constructed and new buildings for the commercial functions, the reinterpretation of fragments of the historical city core, the transformation of blind ends of old buildings into peculiar screens, the formation of game design of the urban environment, the exposure of valuable historical buildings by means of thoughtful "scenario" lighting and landscaping, the implementation of the practice of aestheticizing the "architecture of the earth", the making of objects of the "creative industry", the construction of extenses and spaces as a "mise-en-scene" of performances, the arrangement of temporary expositions and exhibitions in the open air, etc. In the conditions of growing disunity of the city's residents and the need to intensify the established channels of communication, the urban interiors of historical cities become informational and communicative public spaces, where the most comfortable communication and interaction of different social groups are possible in the conditions of a historically formed environment. After all, public urban spaces serve as a unifying link of the city, provide its integrity in urban planning, cultural and social aspects and are of a particularly creative recreational importance in the structure of the historically composed urban development. This concept also provides an opportunity for neglected and abandoned territories to get a new purpose and full fledged functioning for the needs of urban society.