Проект театральної сценографії для п’єси Генріка Ібсена «Пер Гюнт»

Abstract

Головне питання п’єси: Що означає бути самим собою, а що означає бути задоволеним самим собою? У тексті п’єси дана відповідь така: «Виражати собою лише те, що виразити тобою хотів Хазяїн» (тобто Бог). А бути задоволеним собою означає відмовлятися від дійсності, підміняючи її своїми фантазіями та ідеалізованими прагненнями, вважати саме їх за становлення «самого себе». Пер Гюнт суцільно перебуває в світі ідеалістичних фантазій, уявлень про себе, в світі своїх прагнень, бажань і мрій. Грубо кажучи, він перебуває у своїй суб’єктивність реальності, породженій своїм розумом. Натомість, бути собою це бути чимось поза собою, мати втілення себе у світі матеріальному , як результат твоїх справ, твоїх дій. Власне, саме тому єдина ниточка, за яку хапається Пер Гюнт – це жінка, Сольвейг . Це єдине що він здобув поза собою. Його порятунком стає Сольвейг – єдине в чому він насправді існує поза собою. Анотація У моєму сценографічному рішенні за основу взято образ старої фотокамери, зокрема її частину – фокусувальний міх. Декорація являє собою приблизну модель цієї деталі старих камер та має два входи (портали) – великий та малий. Фактично декорація являє собою тунель , який звужується та зменшується від великого до малого порталу . Причому за рахунок того, що рамки порталів мають колеса та розміщені на рельсах, а самі стіни тунелю мають структуру гармошки, тунель зданий скорочуватися по своїй довжині, та рухатися по сцені. Сама ця конструкція має бути розміщена на колі, що надає змогу обертати декорацію, відповідно відкриваючи глядачу види з боку як малого, так і великого порталу . Також тунель має середній портал, який має проріз у своїй верхній частини крізь який у так звану камеру можуть вставлятися слайди фотоматеріалу, так звані дагеротипи. Самі дагеротипи – це напівпрозорі матові пластини, кожна з яких асоціюється з певним життєвим сюжетом Пера Гюнта. П’єса за моїм задумом має розвиватися з кінця – з моменту коли Пер Гюнт зустрічається із Майстером Ґудзиків, і Пер Гюнт має довести йому що за своє життя він був «самим собою». Подорож Пер Гюнта своїм життям у пошуках свого істинного «Я» починаєтся коли Майстер Ґудзиків запрошує Пера Гюнта зайти до малого порталу . Після того як Пер Гюнт проходить крізь портал, тунель камери починає «розкриватися» подовжуючись та коло сцени починає обертатися доки Пер Гюнт прямує цим тунелем. Таким чином глядач бачить як Пер Гюнт з’являється перед ним вже з великого порталу . Тим часом у середній портал вставляється перший дагеротип, обмежуючи Перу прохід назад і утворюючи новий простір між середнім та великим порталом – простір невеличкого театру, де завдяки зміні дагеротипів та дійових осіб змінюються сцени життя Пера Гюнта через різні вистави цього новоутвореного маленького театру . Оскільки дагеротипи матові та трохи просвічуються, не можна крізь них чітко побачити що відбувається за ними, але можна бачити силуети та неясні контури, які натякають на інший світ, який знаходиться поза цим театром. Зокрема, у тому просторі поза театром, зі зворотного боку малого порталу, на Пер Гюнта завжди чекає Сольвейг і лиш тільки в кінці п’єси Пер нарешті може повністю пройти крізь тунель вільний від дагеротипів, повернувшись до вихідної точки та нарешті дістатися до Сольвейг , яка і є втіленням його власного буття. Костюми також мають елементи, пов’язані зі світом фотографії. Костюм Принцеси Тролів – це сукня, пишний поділ якої має багато шарів складок, у яких заховані об’єктиви фотокамер, що наче безліч очей спостерігають за персонажами, і також здатні світити променями. А костюм східної принцеси Анітри утворений багатьма спалахами зі старих фотокамер – вона також здатна керувати цим світлом, і засліплювати тих чи інших персонажів, доки сама не згасне. Костюм Майстра Гудзиків – це темний балахон, із великим капюшоном, який водночас є і воротом. Ним персонаж може накривати камеру як це робили старі фотографи темною тканиною під час створення знімків. Адже Майстер Гудзиків - головний «фотограф» який спостерігає та фіксує життя Пера Гюнта. Костюми Пера Гюнта та Сольвейг є парними – в них простежуються спільні елементи дизайну та кольори, зокрема оборки зі спідниці Сольвейг зустрічаються у плащі Пер Гюнта. The main question of the play: What does it mean to be yourself, and what does it mean to be satisfied with yourself? In the text of the play, the answer is given as follows: "Express by yourself only what the Master wanted you to express" (that is, God). And to be satisfied with oneself means to renounce truthfulness, replacing it with one's fantasies and idealized aspirations, to consider them as the formation of "one's self". Per Gynt is entirely in the world of idealistic fantasies, ideas about himself, in his aspirations, in the world of desires and dreams. Roughly speaking, he resides in his subjectivity of reality generated by his mind. Instead, to be yourself is to be something outside of yourself, to have an embodiment of yourself in the material world, as a result of your affairs, your actions. Actually, that's why the only thread that Per Gynt is holding on to is a woman, Solveig. This is the only thing he has gained outside of himself. His salvation is Solveig - the only reason he really exists outside of himself. My scenographic solution is based on the image of an old camera, in particular its part – the focusing bellows. The decoration is a close model of this detail of the old chambers and has two entrances (portals) - a large and a small one. In fact, the scenery is a tunnel, which sounds and decreases from a large to a small portal. Moreover, due to the fact that the frames of the portals have wheels and are placed on rails, and the walls of the tunnel themselves have an accordion structure, the tunnel is shortened according to your length, and you can move along the stage. This structure itself is placed on a circle, which makes it possible to rotate the decor, according to which the viewer can see from the side both a small and a large portal. Also, the tunnel has a middle portal, which has a slot in its upper part of the cross, which can insert slides of photographic material, so-called daguerreotypes, into the so-called camera. The daguerreotypes themselves are translucent matte plates, each of which is associated with a certain life story of Per Gynt. The play, according to my idea, should develop from the end - from the moment when Per Gynt meets the Button Master, and Per Gynt has to prove to him that during his life he was "himself". Per Gynt's journey through life in search of his true self begins when the Button Master invites Per Gynt to enter a small portal. After Peer Gynt passes through the portal, the camera tunnel begins to "open" in length, and the circle of the stage begins to rotate as Per Gynt directs the tunnel. In this way, the viewer sees Per Gynt appear in front of him already from a large portal. Meanwhile, the first daguerreotype is inserted into the middle portal, restricting Per's passage back and creating a new space between the middle and the large portal - the space of a small theater, where, thanks to the changes of daguerreotypes and actors, the scenes of Per Gynt's life are changed through the various performances of this newly formed small theater. Because the daguerreotypes are matte and slightly translucent, you can't clearly see what's going on behind them, but you can see silhouettes and outlines that hint at another world beyond this theater. thus, in that space outside the theater, on the back side of the small portal, Solveig is always waiting for Per Gynt, and it is only at the end of the play that Per can finally pass completely through the tunnel free of daguerreotypes, return to the starting point, and finally reach Solveig, who and is the embodiment of his own being. The costumes also have elements related to the world of photography. The Troll Princess costume is a dress with a bouncy hemline that has many layers of pleats that hide camera lenses that look like many eyes watching the characters and can also shine with rays. And the costume of the oriental princess Anitra is formed by many flashes from old cameras - she is also able to control this light and blind certain characters until it goes out. The Button Master costume is a dark hoodie with a large hood that doubles as a neck. A mute character can open the camera like old photos did with a dark cloth when taking pictures. After all, Master of Buttons is the main "photographer" who observes and records the life of Per Gynt. Per Gynt's and Solveig's costumes are a pair - they share design elements and colors, in particular the ruffles from Solveig's skirt meet in Per Gynt's cloak.