Methods and means of creating four-dimensional spacetime in landscapes by Victor Bilyk

Abstract

The purpose of the articleis to identify the means used by the Ukrainian painter Viktor Kyrylovych Bilyk (also known as Victor Belik; 1937–1992) to create the illusion of four-dimensionality on twodimensional plane. Research methods.The author utilises general research methods of deduction (the use of theoretical studies to determine practical tools) and induction (for the generalization of individual results), as well as the formal analysis method to examine the artworks. Results. The illusion of movement and time is one of the features that characterize V. Bilyk's style and manner, and the artist put great importance on this. However, none of the researchers of his work focused on this aspect. We explored various methods for creating such an illusion in landscapes, which enabled the artist to convey the four-dimensionality of space and thus reproduce the world of nature as a holistic, vibrant and being in motion. In the study, we investigated two levels of creation of four-dimensional space in V. Bilyk's landscapes: formal and contextual. Conclusions.On the formal level, the artist creates optical illusions of motion using means of composition, such as golden proportion and diagonals, special rhythmical organization of space, color scheme, texture of brushstrokes. Also, the illusion of time duration is based on the trajectory of eye's movement of while the viewer is staring at the artwork, which creates an inner movement into the depth of the picture. For this purpose, perspective and construction of a golden spiral are used. The contextual level is created using objects located at different points of space or historical time. Understanding possible space coordinates of each object in one case or historical time coordinates – in the other case – creates an interval between them that is perceived by the viewer’s brain as the flow of time. The effect of this method, though, is possible only under condition of viewer’s awareness of these objects properties and their time coordinates. The results can be used as a complement to the history of Ukrainian art of the twentieth century, as well as illustrative material for studying formal analysis of paintings. Метою дослідження статті є виявлення засобів, якими послуговувався український художник-живописець Віктор Кирилович Білик (1937–1992) для створення ілюзії чотиривимірності на двомірному матеріалі. Методи дослідження.Авторкою використані такі загальнонаукові методи дослідження, як дедукції (використання теоретичних розробок для визначення практичних засобів) та індукції (для узагальнення окремих результатів), а також формальний мистецтвознавчий метод для аналізу творів. Результати. Ілюзія руху та часу є однією з рис, що характеризують творчу манеру В. Білика; художник надавав цьому великого значення. Проте жоден з дослідників його творчості не акцентував уваги на такому аспекті. Нами розглянуто різноманітні засоби творення такої ілюзії в пейзажах, завдяки чому митець мав змогу передати чотиривимірність простору, відтворюючи світ природи як цілісний, живий і рухливий. У дослідженні автором розглянуті два рівні створення чотиривимірного простору у пейзажах В. Білика: формальний і сюжетний. Висновки.На формальному рівні, з одного боку, застосовуються оптичні ілюзії, для чого використані властивості золотої пропорції, діагоналі, ритму, кольору, світлотіні, характеру і напряму мазка. З іншого – ілюзія тривалості, яка базується на траєкторії руху очей глядача під час споглядання твору, що створює внутрішній рух у глибину картини. Для цього використано перспективу і побудову за золотою спіраллю. На сюжетному рівні використовуються об’єкти, що перебувають, або можуть перебувати в різних точках простору або історичного часу. Використання такого методу можливе, якщо глядач знає ці предмети, їхні властивості та часові координати. Результати досліджень можуть бути використані як важливе доповнення до історії українського мистецтва ХХ століття, а також як ілюстративний матеріал під час вивчення формального аналізу живописних творів.