Світ орнаментики у творчості Миколи Стороженка

Abstract

Мета даної статті полягає у спробі простежити ґенезу орнаментальної складової у творчості Миколи Стороженка, висвітлити соціокультурні передумови цього аспекту образності у творах митця. Методи дослідження. Ґрунтуючись на принципах історико-культурного, формально-пластичного та композиційно-структурного аналізів, виявлено когерентність орнаментики в роботах митця з його світоглядними та філософськими засадами. Результати. Виявлено, що митець починає активно використовувати орнамент як інструмент художньої виразності з початку 1960-х років. Розглянуто й проаналізовано низку значних монументальних творів майстра, зокрема, мозаїчні панно: «Львівське ставропігійне братство XVI–XVII ст.», «Києво-Могилянська академія XVIІ– XVIIІ ст.», «Україна Скіфська – Еллада Степова», а також живописні серії «Трипілля» та «З глибин»; встановлено структурованість цих творів за логікою орнаментально-знакових систем. Визначено, що митець звертається до орнаментики, як певної символічно-знакової структури. Свідомо розширює та насичує семантичне поле своїх творів у контексті специфічних завдань художньої комунікації. Висновки.В результаті дослідження з’ясовано, що найбільше в контексті орнаменталістики М. Стороженка цікавили два вектори – верифікація та інтерпретація символіки давніх знакових структур, в основі котрих лежали певні космогонічні уявлення, а також художньо-комунікативні процеси. Конструктивно-орнаментальні схеми окремих творів дали змогу виявити тенденцію митця до створення власного коду на основі орнаментальної складової. Встановлено, що у своїх творах М. Стороженко створив потужну образно-знакову систему, яка виявляється на сакральному і семантичному планах. Доведено, що, використовуючи символіку окремих знаків та орнаментальних схем, художник створював унікальний змістовий профіль твору. Запропонована тема пов’язана з актуальними питаннями вітчизняної образотворчості середини ХХ – початку ХХІ ст. Наше дослідження буде корисним як для мистецтвознавців, художників, студентів, так і для поціновувачів творчості М. Стороженка. The purpose of this study.The article attempts to trace the genesis of the ornamental component in Mykola Storozhenko's artworks, highlights the social and cultural preconditions of this vector of his works. Research methods.Based on the historical and cultural, formal and plastic, compositional and structural analysis, the author revealed the coherence of ornamentation in the artist's works with his worldview and philosophical principles. The results. The study revealed that since the beginning of the 1960s, Mykola Storozhenko had begun to actively use an ornament as a tool of artistic expression. The author analyzed a number of the artist’s significant monumental works such as the mosaic panels “Lviv Stauropygian Brotherhood of the 16th–17th centuries”, “Kyiv-Mohyla Academy of the 17th –18th centuries” and “Scythian Ukraine – Steppe Ellas”, and series of paintings “Trypillia” and “From the Depths”. Based on the formal and compositional analysis of the artworks, the author structured them according to the logic of ornamental and sign systems. It was found out that the artist turned to ornamentation as a certain symbolic and sign structure. It was clarified that M. Storozhenko consciously increased and satiated the semantic field of his works in terms of artistic communication. Conclusion.As a result of the research, it was found that M. Storozhenko was most interested in two vectors in the context of ornamentation – verification and interpretation of the symbolism of ancient symbolic structures, which were based on certain cosmogonic ideas. It was established that in his works, M. Storozhenko created a powerful figurative and sign system, which is also expressed on the sacred and semantic levels. It was proved that using the established symbolism of the certain signs and ornamental schemes, the artist created a unique content profile of the work, his own “sign” version of the creative idea. The proposed topic is related to the current issues of studying the Ukrainian Fine Arts of the middle of the 20th – beginning of the 21st century. This research can be of interest to art historians, artists, students, and connoisseurs of the artistic heritage by M. Storozhenko.