Проблематика жанрів фігуративного народного малярства Центральної України І половини ХХ століття (на прикладі аналізу творчості окремих майстрів)

Abstract

Дисертація присвячена проблематиці жанрів фігуративного народного малярства Центральної України першої половини ХХ століття. Головною метою цієї роботи – є дослідження жанрової специфіки та стилістичної різноманітності народної картини, портретного живопису Г. Ксьонза та П. Ярмоленка. Фігуративний народний живопис у сучасному мистецтвознавстві недостатньо. систематизований, його художньо-стилістичні та формально-пластичні особливості вичерпно не досліджено, а сучасні теоретичні положення мистецтва наїву, кітчу та самодіяльного мистецтва, у дискурсі якого перебуває живопис, недостатньо висвітлені. З метою вирішення зазначених проблем було узгоджено термінологію із західноєвропейськими термінами, твори систематизовані за жанрами, описана жанрова специфіка народної картини, розкрите тематичне коло зацікавлень народних майстрів, установлений вплив професійного живопису та фотографії на їхню творчість. У процесі вивчення наукових джерел встановлено, що на початку ХХ ст. К. Шероцький вивчав народне малярство комплексно, паралельно аналізуючи оздоблення помешкань селян та міщан, що відображали культуру, побут та світоглядні цінності мешканців (1914). Міфопоетичну картину «Козак Мамай» досліджували Д. Щербаківський (1913), П. Білецький (1960), С. Бушак (2008). Дитячу творчість, елементи якої вплинули на формування значення терміна «наїв», опрацьовував А. Бакушинський (1925). В Україні, в радянський період, Бутник-Сіверський (1966) вивчав переважно декоративний розпис. Іконопис, від середньовіччя до часів бароко ХІ–ХVIII ст., досліджували – П. Жолтовський (1978), В. Откович (1990), В. Свєнціцька (1996). Твори в жанрі портрета розглядали Д. Щербаківський та Ф. Ернст (1925), П. Білецький (1981), В. Рубан (1984). Із невідворотними, поступовими демократичними перетвореннями, починаючи із 1970-х, завдячуючи, зокрема, В. Василенко (1974), пожвавлюються дослідження традиційної народної творчості. У контексті панівної теорії соціально -класових відносин радянської ідеології, де класовість відіграє вирішальне значення, розроблено теорію народної творчості та примітиву М. Некрасовою (1980) та В. Прокоф’євим (1983). Доведено, що термін «примітив» застарів, утратив узагальнювальне значення та стосується виключно первісного мистецтва. Лубку присвятили свої наукові розвідки Д. Ровинський (1900–1901), П. Попов (1926), М. Мішина (1984), В. Свенціцька (1996), О. Шпак (2006) та ін. Огляд літератури, присвяченої лубку, здійснено для порівняння із народною картиною. З'ясовано, що лубок і народна картина мають різний генезис, тому їхня синонімічність у термінологічному застосуванні є помилковою. У парадигмі визначення «примітив» працювали українські дослідники О. Клименко (1996), О. Найден (1996), О. Корсакова (2008). О. Найден увів термін «базарна картина» (1996). Щодо терміна «наїв», то його розроблив та окреслив основні риси О. Біхалі Мерин (1984). Він же ввів визначення «інситне мистецтво». Одне з розгорнутих досліджень мистецтва наїву у Франції здійснив Р. Тільмані (1984) на замовлення М. Фурні, колекціонера наївного мистецтва. Проблемам застосування термінології неінституційного мистецтва в США присвячена стаття Д. Бенедетті (2000). До мистецтва самоуків схильні застосовувати термін «наїв» Л. Орел (2003), В. Старченко (2007), Н. Бродська (2007), Д. Кан (2014), О. Богомолець (2015). Наївному мистецтву, з погляду термінологічної лексики, присвячено дослідження М. Селівачова (2022). Т. Гундорова здійснила фундаментальне дослідження кітчу (2008), її спостереження доповнили О. Муха (2013) та О. Чаплинська (2014). Самодіяльному мистецтву присвячено наукову розвідку Л. Карпової (2013). Порівняння трактування термінів здійснено за довідниковими, енциклопедичними, словниковими виданнями України, країн Західної Європи, Канади та США. Зображальні принципи та жанрову різноманітність народної картини досліджено за матеріалами вітчизняних та зарубіжних видань. Наукова новизна полягає в тому, що вперше введено до наукового обігу невідомі твори народного малярства з державних та приватних колекцій у широкому жанровому і стилістичному різноманітті. Вони доповнюють уявлення про народне малярство як явище. Живописні твори, що залишилися поза межами цього дослідження внаслідок кількісної неосяжності, потребують подальшого вивчення, атрибуції, системного підходу, класифікації за видами мистецтва, типології за сюжетами, ідейно-художнього аналізу та інтерпретації. Уперше застосовано аналітичне опрацювання матеріалів термінології для формування критеріїв дослідження фігуративного народного малярства в межах таких явищ, як наїв, кітч, самодіяльне мистецтво. Проаналізовано у жанровому, стилістичному та тематичному багатоманітті живописні народні картини з провідних музейних установ України, зокрема Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», фонд якого започаткували і збагачували представники династії Гончарів, мистці й колекціонери І. М. Гончар, його син П. І. Гончар та онук І. П. Гончар за сприяння співачки та меценатки Н. Матвієнко; Національного музею архітектури та побуту України, у фонди якого надходили музейні предмети з численних фахових експедицій містечками та селами України; Полтавського художнього музею, де К. Скалацький, перебуваючи спочатку на посаді зберігача, а згодом директора, особисто здійснював комплектування фондів та досліджував народну картину; Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», співробітники якого за результатами експедиційних подорожей зібрали колекцію робіт та опублікували свідчення про життя і творчість П. Ярмоленка, а також з багатьох приватних зібрань, що загалом формує достатньо цілісне уявлення про народне малярство Центральної України І половини ХХ ст. Доведено, що народна картина є рівноправною складовою системи народного малярства, оскільки ідейно-світоглядно пов’язана з народними традиціями, фольклором. Водночас твори фігуративного народного малярства належать до сфери популярного і масового мистецтва, що спостерігається в ідейно-тематичному розмаїтті, пов’язаному з театром, літературою та професійною образотворчістю, що репродукувалася в поштових листівках. Стилістично народна картина має риси, властиві наїву, кітчу, декоративно-прикладному, самодіяльному мистецтву. З'ясовано, що значення термінів у вітчизняному обігу в цілому відповідають практиці застосування термінів західного світу. У науковій роботі вперше опубліковано і введено до наукового обігу зібрання робіт Г. Ксьонза з Миргородського краєзнавчого музею, окремі роботи з Полтавського художнього музею і Музею архітектури та побуту України, а також архівні матеріали, присвячені життю П. Ярмоленка, з архівів Київської області, Центрального державного історичного архіву України, з експедиційних музейних нотаток Г. Щупак, головного зберігача НЦНК «Музей Івана Гончара». До джерельної бази належать записані інтерв’ю з професором Л. Міляєвою, дослідником К. Скалацьким та колекціонером С. Козловим. Уявлення про народне малярство збагачено особистісним спілкуванням із П. Гончаром, директором НЦНК «Музей Івана Гончара», його сином І. Гончаром, художником-монументалістом, іконописцем; із Г. Кошманенко, завідувачем сектора «Тканина» НЦНК «Музей Івана Гончара»; керівником наукового відділу експертизи, обліку та збереження музейних цінностей ННДРЦУ Н. Грязновою; завідувачем фондів Т. Русіновою та завідувачем відділу живопису В. Бойченко НМНАПУ; головним зберігачем НІЕЗ «Переяслав» А. Задорожною; головним зберігачем НМУНДМ О. Єрмак; з багатьма реставраторами й науковцями перелічених та інших установ України. Наукові консультації здійснено з В. Распопіною, завідувачем наукового відділу фізико-хімічних досліджень Національного науково-дослідного реставраційного центру України, науковими співробітниками Національного військово-історичного музею України. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що дослідження народної картини доповнено комплексним підходом, що носить міждисциплінарний характер, застосовано знання з етнографії, театру, літератури, філателії. Актуальним є пошук нових імен у народному малярстві, поглиблення знань відповідно до жанрової та стилістичної специфіки народної творчості, розширення географії відповідно до історико-етнографічного районування України. Ці питання стануть предметом наступних наших розвідок. Здійснена дослідницька робота може бути застосована в науково-дослідній мистецтвознавчій практиці, науково-методичній, експозиційній, виставковій, фондово-обліковій музейній роботі; для подальшого музейного і приватного колекціонування; для педагогічної та лекційної роботи; для розвитку сучасного живопису у формотворчих, аксіологічних аспектах, набуття української етнічної самобутності та національного колориту, а також у інших перспективних дослідженнях народного малярства. The thesis is devoted to the problems of genres of figurative folk painting of Central Ukraine in the first half of the twentieth century. The main objective of this work is to explore the genre specificity and stylistic diversity of folk picture, portrait painting by H. Ksionz and P. Yarmolenko. Figurative folk painting in modern art history is not sufficiently systematized, its artistic-stylistic and formal-plastic features are not exhaustively studied, the modern theoretical provisions of naive art, kitsch, amateur art, with painting in the discourse, are not sufficiently covered. In order to solve the above problems, the terminology was coordinated with Western European terms, works were systematized by genre, the genre specificity of the folk picture was described, the thematic circle of interests of folk masters was revealed, the influence of professional painting and photography on their creative work is established. In the process of studying scientific sources, it was established that at the beginning of the twentieth century, K. Sherotskyi studied folk painting in its entirety, while analysing the decoration of dwellings of peasants and townspeople, which reflected the culture and way of life, as well as ideological values of the inhabitants (1914). The Cossack Mamay mythopoetic picture was studied by D. Shcherbakivskyi (1913), P. Biletskyi (1960), S. Bushak (2008). Children’s creativity, the elements of which influenced the shaping of the meaning of the term naive, was studied in depth by A. Bakushynskyi (1925). In Ukraine, during the Soviet period, Butnyk-Siverskyi (1966) studied mainly decorative painting. Iconography from the Middle Ages to the Baroque times of the 11th –18th centuries was studied by P. Zholtovskyi (1978), V. Otkovych (1990), V. Svientsitska (1996). Works in the portrait genre were studied by D. Shcherbakivskyi and F. Ernst (1925), P. Biletskyi (1981), V. Ruban (1984). Research into traditional folk art has been revived since the 1970s, with the inevitable, gradual democratic transformations, thanks, in particular, to V. Vasylenko (1974). In the context of the theory of social class relations prevailing in Soviet ideology, in which class nature played a decisive role, the theory of folk art and primitive art was developed by M. Nekrasova (1980) and V. Prokofiev (1983). It was proved that the term primitive was outdated, lost its generalized meaning, and referred exclusively to primitive art. D. Rovynskyi (1900–1901), P. Popov (1926), M. Mishyna (1984), V. Sventsitska (1996), O. Shpak (2006) and others devoted their scientific intelligence to woodcut. A review of the literature on woodcut was made for comparison with folk picture. It was found that woodcut and folk picture had a different genesis, so their synonymy in terminological application was erroneous. Such Ukrainian researchers as O. Klymenko (1996), O. Naiden (1996), O. Korsakova (2008) worked in the paradigm of the definition of primitive art. O. Naiden coined the term market picture (1996). As for the term naive, it was developed and outlined by O. Bihalji-Merin (1984). He also introduced the definition of insite art. P. Tilmani (1984), on request of M. Fourny, a collector of naive art, carried out one of the most extensive studies of naive art in France. An article by D. Benedetti (2000) is devoted to the problems of applying the terminology of noninstitutional art in the United States. L. Orel (2003), V. Starchenko (2007), N. Brodska (2007), D. Kan (2014), and O. Bohomolets (2015) tend to apply the term naiveto the art of self-taught persons. M. Selivachov (2022) is devoted to naive art, from the point of view of terminological vocabulary. T. Hundorova carried out a fundamental study of kitsch (2008); her observations were supplemented by O. Mukha (2013) and O. Chaplynska (2014). The scientific intelligence of L. Karpova (2013) was devoted to amateur art. Comparison of the interpretation of terms was carried out according to reference, encyclopedic, and lexicographic editions of Ukraine, countries of Western Europe, Canada, and the United States. The depictive principles and genre diversity of folk picture was investigated based on the materials of domestic and foreign publications. The scientific novelty is provided by unknown works of folk painting from public and private collections in a wide genre and stylistic diversity introduced for the first time into scientific circulation. They complement the idea of folk painting as a phenomenon. Artistic paintings left outside the scope of this study due to quantitative immensity require further study, attribution, a systematic approach, classification by art form, typology by subject, ideological and artistic analysis and interpretation. For the first time, analytical processing of terminology materials was applied to formulate criteria for studying figurative folk painting within such phenomena as naive, kitsch, and amateur art. The work analyses in genre, stylistic, and thematic diversity the picturesque folk pictures from the leading museum institutions of Ukraine, in particular, the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, the collection of which was founded and enriched by representatives of the Honchar dynasty, artists and collectors I. M. Honchar, P. I. Honchar, his son, and I. P. Honchar, his grandson, with the assistance of N. Matviienko, a singer and philanthropist; the National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, the collection of which includes museum items from numerous professional expeditions to towns and villages of Ukraine; the Poltava Art Museum, where K. Skalatskyi, the museum conservator and subsequently director, personally gathered the collection and researched folk picture; National Historic-Ethnographic Reserve ‘Pereyaslav’, the employees of which gathered a collection of works based on the results of expeditionary trips and published testimonies about the life and creative activity of P. Yarmolenko, as well as from many private collections, which in general forms a fairly holistic idea of folk painting of Central Ukraine in the first half of the 20th century. It is proved that folk picture is an equal component of the system of folk painting, since it is conceptually and ideologically connected with folk traditions, folklore. At the same time, works of figurative folk painting belong to the sphere of popular and mass art, which is observed in the ideological and thematic diversity associated with theatre, literature, and professional visualization, reproduced in postcards. Stylistically, the folk picture has features inherent in naive art, kitsch, decorative and applied art, amateur art. It is found that the meanings of the terms in domestic circulation in general correspond to the practice of applying the terms of the Western world. In the scientific work, the collection of works by H. Ksionz from the Myrhorod Local Lore Museum, individual works from the Poltava Art Museum and the Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, as well as archival materials devoted to the life of P. Yarmolenko, from the archives of Kyiv Region, the Central State Historical Archives of Ukraine, from the expeditionary museum notes of H. Shchupak, the head of conservation for the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, were first published and introduced to scientific circulation. The source database includes recorded interviews with Professor L. Miliaieva, researcher K. Skalatskyi, and collector S. Kozlov. The idea of folk painting is enriched by personal communication with P. Honchar, Director of the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, I. Honchar, his son, a muralist and icon painter; with H. Koshmanenko, Head of the Textile sector of the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture; N. Hriaznova, Head of the Scientific Department of Expertise, Accounting, and Preservation of Museum Values of the National Research and Restoration Centre of Ukraine; T. Rusinova, Head of Collection, and V. Boichenko, Head of the Department of Painting of the National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine; A. Zadorozhna, Head of Conservation for the National Historic-Ethnographic Reserve ‘Pereyaslav’; O. Yermak, Head of Conservation for the National Ukrainian Folk Decorative Art Museum; with many restorers and scientists of these and other institutions of Ukraine. We had scientific consultations with V. Raspopina, Head of the Scientific Department of Physical and Chemical Research of the National Research and Restoration Centre of Ukraine, researchers of the National Museum of Military History of Ukraine. The practical significance of the results obtained is provided by the fact that the study of folk picture is supplemented by an integrated approach that is interdisciplinary in nature, knowledge of ethnography, theatre, literature, and philately is applied. It is relevant to search for new names in folk painting, deepen the knowledge in accordance with the genre and stylistic specifics of folk art, expand the geography in accordance with the historical and ethnographic regionalization of Ukraine. These questions will be the subject of our next scientific intelligence. The research work carried out can be used in scientific research art history practice, scientific and methodological, exposition, exhibition, collection-accounting museum work; for further museum and private collection; for pedagogical and lecture work; for the development of modern painting in formative and axiological aspects, the acquisition of Ukrainian ethnic identity and national identity, as well as in other advanced studies of folk painting.