Короткий опис(реферат):
Український середньовічний іконопис вирізняється завдяки особливим
іконографічним, композиційним стилістичним і колористичним характеристикам у
царині церковного мистецтва. Із теренів історичної Дрогобиччини (сучасний
Дрогобицький район Львівської області України) походять найдавніші ікони,
датовані XIV – початком XV століття, які є шедеврами українського малярства та
надзвичайно цінною складовою духовної спадщини України. Збережені ікони
Дрогобиччини XV – початку XVI століть є невіддільною і вагомою частиною
українського іконопису і втілюють складні процеси образної трансформації у руслі
(річищі загальностильової еволюції українського іконопису означеного часу.
Дисертація є першим дослідженням проблеми образних трансформацій в
руслі загальностильової еволюції іконопису Дрогобиччини XV − початку XVI
століть. Головною метою роботи є поглиблене дослідження іконографічних,
композиційних, стилістичних і колористичних характеристик ікон XV − початку
XVI століть з території історичної Дрогобиччини.
Ґрунтовне дослідження сучасного стану наукової розробки теми
дисертаційного дослідження виявило, що проблема образних трансформацій в
руслі загальностильової еволюції іконопису Дрогобиччини XV − початку
XVI століть потребує наукового опрацювання. Іконопис із Дрогобиччини
XV – початкуXVI століть набув загального висвітлення, втім не став предметом
комплексного мистецтвознавчого аналізу, а також не отримав чіткої систематизації
в системі малярських осередків українського іконопису зазначеного періоду.
Найбільшу увагу дослідників українського іконопису було приділено іконам Дрогобиччини XIV – початку XV століття. Наразі відсутнє комплексне
дослідження, присвячене розвитку, художньо-стилістичним та іконографічним
особливостям іконопису Дрогобиччини XV – початку XVI століть. Невирішеним
залишається питання уточнення атрибуції найдавніших ікон Дрогобиччини.
Потребує подальшого опрацювання проблема їх стилю. Залишається відкритим
питання локалізації майстерні, меж її творчого ареалу, джерел оригінальної
іконографії та стилістики, не отримали чіткого визначення авторські манери митців
майстерні. Необхідним є подальший розвиток теми образних трансформацій в
іконописі Дрогобиччини в процесі загальностильової еволюції українського
іконопису XV – початку XVI століть.
З метою вирішення окреслених питань здійснено стилістичний,
іконографічний і компаративний аналіз найдавніших ікон з Дрогобиччини,
продовжено систематизацію іконопису Дрогобиччини XV – початку XVI століть,
поглиблено дослідження іконографії та стилістики творів. Висвітлено процес
стильової еволюції українського іконопису XV – початку XVI століть, виявлено
приклади образних трансформацій в іконах Дрогобиччини зазначеної доби.
У процесі дослідження джерельної бази дисертації виявлено та окреслено
групу пам’яток, належних до іконопису історичної Дрогобиччини
XV – початку XVI століть, та ікон, стилістично споріднених з аналізованими
творами.
Систематизовано джерельну базу дослідження іконопису Дрогобиччини
XV – початку XVI століть. Уперше комплексно досліджено іконописний спадок
Дрогобиччини і стилістично пов’язаних творів XV – початку XVI століть,
збережених у визначних музейних і церковних зібраннях України, а саме:
Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького (найбільша збірка
українського іконопису, яку започаткував митрополит УГКЦ А. Шептицький 1905
року та очолив Іларіон Свєнціцький); Національний художній музей у Києві
вирізняється збіркою іконопису XIIXIX століть); Музей митрополита Андрея
Шептицького (ММАШ, Львів), який заснував і очолив о. Севастіян Дмитрух із 1992
року; Музей-заповідник «Олеський замок» у селищі Олесько Золочівського району Львівської області та Музей-заповідник «Китайський палац» у місті Золочів
Львівської області (філії Львівської національної галереї мистецтв імені
Б.Г. Возницького, видатного мистецтвознавця, подвижника в царині збереження і
популяризації української культурної спадщини); Музей «Дрогобиччина» в місті
Дрогобич (раніше Дрогобицький краєзнавчий музей) друга за обсягом
збережених творів XV−XVI століть із Дрогобича музейна установа після
НМЛ ім. Андрея Шептицького у Львові; церква Преображення Господнього
(Святого Миколая) у селі Довге Дрогобицького району (пам’ятка дерев’яної
архітектури, що зберігає ікони XVI століття); приватна збірка іконопису
о. Р. Гладяка, Львів описана в дослідженні мистецтвознавця Олега Сидора).
Висвітлено особливості іконографії та стилістики окремихтворів іконопису
XV – початку XVI століть із музейних колекцій Республіки Польща, а саме:
Національний музей у місті Варшава (Мазовецьке воєводство); Палац єпископа
Еразма Ціолека (філія Національного музею у місті Краків, Малопольське
воєводство); Національний музей Перемишльської землі у місті Перемишль
Підкарпатського воєводства; Музей-замок у місті Ланьцут Підкарпатського
воєводства, Історичний музей і Музей народної архітектури у місті Сянок
Підкарпатського воєводства.
Твори, іконографічно і стилістично споріднені з іконами Дрогобиччини
XV – початку XVI століть, виявлено в колекціях Інституту історії мистецтвКурто
в Лондоні (Велика Британія), а також Сільського музею Мармарощини в місті
Сигіт, в дерев’яній церкві Святого Миколая, побудованій 1760 року (об’єкт світової
спадщини ЮНЕСКО), у селі Будешті Сусані (повіт Марамуреш, Румунія).
Детально висвітлено відмінності іконографії, стилістики та манери письма
ікони «Святий Георгій Змієборець» XIV століття із церкви Собору святих Йоакима
і Ганни села Станиля Дрогобицького району (НМЛ ім. А. Шептицького, Львів) і
образа «Святий Георгій Змієборець» початку – середини XV століття із церкви
Перенесення мощей святого Миколая села Старий Кропивник Дрогобицького
району (ММАШ, Львів). Усебічно досліджено питання походження ікон чину Моління останньої
чверті XV століття, які зберігалися в церкві Воздвиження Чесного Хреста міста
Дрогобич. Доведено умовність віднесення групи збережених ікондо первинного
церковного опорядження.
Виявлено характерні риси та стильові особливості іконопису Дрогобиччини
XV − початку XVI століть. Здійснено уточнення терміна «майстерня
дрогобицького і белзького чинів Моління» (за Володимиром Яремою).
Сформовано поняття «майстерня белзько-дрогобицьких ікон» як художньої
майстерні історичної Перемишльської єпархії другої половини XV століття,
малярський доробок якої було збережено на теренах міст Белз, Дрогобич та
історичної Дрогобиччини. Виявлено витоки оригінальної стилістики майстерні
белзько-дрогобицьких ікон, визначено манери, професійний рівень іконописців
майстерні.
Окреслено стилістичне коло «белзько-дрогобицького малярства», до якого
належать пам’ятки з території історичної Перемишльської єпархії, а також за її
межами, з другої половини XV початку XVI століть на основі іконографічної та
стилістичної спорідненості.
Висвітлено питання візантійсько-балканських джерел іконографії та
стилістики в українському іконописі XV початку XVI століть. Сформульовано
тезу про згасання стилю белзько-дрогобицького малярства на початку
XVI століття.
Уперше введено до наукового обігу і віднесено до стилістичного кола
белзько-дрогобицького малярства образ «Святий Йоан Предтеча» кінця
XV століття із церкви Святих архангелів Михаїла і Гавриїла села Бреб повіту
Марамуреш у Румунії (колекція СММ, Сигіт). Визначено належність до кола
белзько-дрогобицького малярства ікони «Свята Параскева П’ятниця» (зберігається
в церкві Святого Миколая села Будешті Сусані повіту Марамуреш, Румунія).
Доведено збереження елементів іконографії та стилістикибелзько-дрогобицького
малярства у вигляді ремінісценцій в образах XVIXVII століть із території
історичної Мармарощини/Північної Трансильванії (сучасна Румунія). Уточнено атрибуцію та досліджено іконографічний тип образа «Архангел Михаїл» останньої
чверті XVI століття (зберігається в церкві Святого Миколая села Будешті Сусані
повіту Марамуреш, Румунія). Прослідковано риси спорідненості між іконописом
історичної Мармарощини і Галичини XVXVII століть.
Сформульовано гіпотезу про зв’язок автора ікони «Святий Георгій
Змієборець» кінця XV початку XVI століття з однойменної монастирської церкви
села Ступниця до цехового малярства Малопольської школи із центром у Кракові.
Доведено належність храмової ікони «Воздвиження Чесного Хреста» першої
половини середини XVI століття з однойменної церкви в Дрогобичі до «кола
майстра іконостаса з села Поляна» (історична Старосамбірщина, Львівська
область). Віднайдено літературне джерело іконографії епізоду «Заслаб цар
Костянтин» образа «Воздвиження Чесного Хреста» з Дрогобича.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що
застосовано комплексний підхід для дослідження іконопису Дрогобиччини
XV початку XVI століть. Доведено іконографічну і стилістичну спорідненість
ікон Дрогобиччини зазначеного періоду, збережених на території історичної
Галичини, зі стилістичними групами ікон з теренів історичної Лемківщини та
Мармарощини. Окреслено процес образних трансформацій іконопису
Дрогобиччини XV початку XVI століть. Актуальним є висвітлення джерел
оригінального стилю образів майстерні белзько-дрогобицьких ікон, розпочате в
дисертаційному дослідженні, що є перспективним для подальшої наукової роботи.
Результати здійсненого дослідження можуть бути застосовані в наукових
дослідженнях в галузі мистецтвознавства (художньо-стилістичний аналіз,
атрибуція творів іконопису XV початку XVI століть), музейної діяльності,
викладання історії українського середньовічного іконопису, формуванні та
систематизації державних і приватних збірок українського іконопису,
популяризації українського іконопису на світовому рівні в контексті
міжкультурних зв’язків.
Ukrainian medieval icon painting is noticeable through its distinctive iconographic,
compositional, stylistic, and colour features in church art. The oldest icons dated the 14th
–beginning of the 15th centuries come from the territories ofDrohobychyna (current
Drohobych district of the Lviv region of Ukraine). These artworks are masterpieces of
Ukrainian painting and enormously valuable component of the spiritual heritage of
Ukraine. Preserved icons of Drohobychyna of the 15th –beginning of the 16th centuries
are integral and significant part of the Ukrainian icon painting and embody complex
processes of figurative transformation in general stylistic evolution’s course of the
Ukrainian icon painting of that time.
The thesis is the first study of the issue of figurative transformations in general
stylistic evolution’s course of the icon painting of Drohobychyna of the 15th –beginning
of the 16th centuries. The paper intends primarily to study in-depth iconographic,
compositional, stylistic and colour features of icons of the 15th –beginning of the 16th
centuries from the territory of historical Drohobychyna.
A comprehensive study of the current state of theme research revealed that the issue
of figurative transformations in general stylistic evolution’s course of icon painting of
Drohobychyna of the 15th –beginning of the 16th centuries needs further study from a
scientific point of view. The icon painting from Drohobychyna of the 15th –beginning
of the 16th centuries was broadly covered however it neither became the subject matter
of a comprehensive art-study analysis nor was clearly systemized among artistic centers
of Ukrainian icon painting of the above period. Icons of Drohobychyna of the 14th –
beginning of the 15th centuries were the focus of the study of Ukrainian icon painting. The icons of Drohobychyna of the 15th –beginning of the 16th centuries were studied
fragmentary. At the moment there is no comprehensive analysis of the development,
artistic and stylistic, and iconographic features of icon paintingof Drohobychyna of the
15th –beginning of the 16th centuries. Specification of attribution of the oldest icons of
Drohobychyna is still pending. The issue of determining the style of such artworks needs
further study. It is still an open question about workshoplocation, boundaries of its artistic
area, sources of original iconography and stylistics. The predominant style of the
workshop’s artists is not identified clearly. There exists the need to further develop the
theme of figurative transformations in the icon painting of Drohobychyna of the 15th –
beginning of the 16th centuries and detect the role of icon painting of Drohobychyna in
the process of general stylistic evolution of the Ukrainian icon painting of the 15th –
beginning of the 16th centuries.
To address the aforementioned issues the author performs a stylistic, iconographic
and comparative analysis of the oldest icons from Drohobychyna, continues the
systematization of icon painting of Drohobychyna of the 15th –beginning of the 16th
centuries and extends the study of iconography and stylistics of the artworks. The paper
highlights the process of stylistic evolution of the Ukrainian icon painting of the 15th –
beginning of the 16th centuries and presents examples of figurative transformations in
icons of Drohobychyna of that time.
The study of the thesis’s references helped to single out and define the groups of
monuments belonging to icon painting of historical Drohobychyna of the 15th –
beginning of the 16th centuries and icons stylistically related to these artworks.
The study base of references for Drohobychyna icon painting (the 15th –beginning
of the 16th centuries) is organized. For the first time, Drohobychyna icon painting
heritage and stylistically related artworks of the 15th –beginning of the 16th centuries
are studied on a full-scale basis. Such artworks are preserved in well-known museum and
church collections of Ukraine such as Andrey Sheptytsky National Museum in Lviv (the
largest collection of Ukrainian icon painting initiated by A. Sheptytskyi, Metropolitan of
Ukrainian Greek Catholic Church in 1905 and headed by Ilarion Svientsitskyi); National
Art Museum in Kyiv (being the place of icon painting collection of the 12th - 19th centuries); Andrey Sheptytsky Metropolitan Museum (ASMM, Lviv) founded and
headed by Father Sevastian Dmytrukh since 1992; Museum-Reserve Olesko Castle in the
village of Olesko of Zolochivskyi district of Lviv region and Museum-Reserve Chinese
Palace in Zolochiv town of Lviv region (museum units of Borys Voznytskyi Lviv
National Art Gallery who was a prominent art critic and enthusiast in the area of
Ukrainian cultural heritage preservation and promotion); Drohobychyna Museum in
Drohobych town (former Drohobych Local History Museum) –second-largest museum
institution after Andrey Sheptytsky National Museum in Lviv being the place of
preserved artworks of the 15th – 16th centuries; Church of the Transfiguration (St.
Mykolai) in Dovge village, Drohobych district (wooden monument of architecture
preserving icons of the 16th century); private collection of icon painting of Father R.
Gladiak, Lviv (studied by Oleg Sydor, an art critic).
The author describes features of iconography and stylistics of individual works of
icon painting of the 15th –beginning of the 16th centuries from museum collections of
Poland: National Museum in Warsaw (Masovian Voivodeship); Bishop Erazm Ciołek
Palace (branch of the National Museum in Krakow, Lesser Poland Voivodeship);
National Museum of PrzemyślLand in Przemyśltown of Subcarpathian Voivodeship;
Łańcut Castle in Łańcut town of Subcarpathian Voivodeship, Rural Architecture Museum
of Sanok in Subcarpathian Voivodeship.
Artworks that iconographically and stylistically are related to the icons of
Drohobychyna of the 15th –beginning of the 16th centuries were found in collections of
the Courtauld Institute of Art in London (the United Kingdom), as well as in the
Ethnographic Museum of Maramureş in Sighetu, in a wooden Church of St. Nicholas
erected in 1760 and enlisted among UNESCO properties in the village of Budești Susani
(Maramureş county, Romania).
The author describes in detail the differences between iconographic, stylistic
features and painting manner of the 15th-century icon of St. George the Dragon Slayer
from the church of the Assembly of Sts. Joachim and Anna in the village of Stanilya of
Drohobych district (Andrey Sheptytsky National Museum in Lviv) and the beginningmiddle of 15th-century icon of St. George the Dragon Slayer from the Transfer of the Relics of St. Nicholas church of the village of Staryi Kropyvnyk, Drohobych district
(Andrey Sheptytsky Metropolitan Museum, Lviv).
The paper contains a comprehensive study of origin of icons of prayer tiers of the
last quarter of the 15th century preserved in the Elevation of the Holy Cross church in
Drohobych. The author proves the conditionality of attributing the group of preserved
icons to the original church ornamentation.
The author identifies distinctive and stylistic features of the icon painting of
Drohobychyna of the 15th – beginning of the 16th centuries. The notion of “Workshop
of the Drohobych and Belz Prayer tiers” (according to Volodymyr Yarema) is defined.
The notion of “Belz-Drohobych Workshop" is formulated as an art workshop of historical
Przemyśl Dioceseof the second half of the 15th century which painting heritage was
preserved on the territory of Belz, Drohobych and historical Drohobychyna (current
Drohobych district of the Lviv region of Ukraine). The paper reveals the original
stylistics of the Belz-Drohobych Workshop icons and outlines the manner and
professional level of Workshop icon painters.
There is an attempt to unfold a stylistic circle of Belz-Drohobych painting
including monuments within the territory of historical Przemyśl Diocese and beyond its
borders from the second half of the 15th – beginning of the 16th centuries against
iconographic and stylistic kinship.
Byzantine and Balkan sources of iconography and stylistics in the Ukrainian icon
painting of the 15th –beginning of the 16th centuries are revealed. The argument on the
gradual decline of Belz-Drohobych painting at the beginning of the 16th century is
formulated.
The paper attempts to introduce into scholarly discourse and categorize among
stylistics of Belz-Drohobych painting the image of St. John the Forerunner of the end of
the 15th century from the Church of Archangels Michael and Gabrielin the village of
Breb in Maramureş county, Romania (SMM collection, Sighetu). The icon of St.
Paraskeva Pyatnitsa (kept in the Church of St. Nicholas in the village of Budești Susani,
Maramureş county, Romania) is proven to be among artworks of Belz -Drohobych
painting. The author reveals elements of iconography and stylistic features of Belz-Drohobych painting in the form of reminiscences in images of the 16th –17th centuries
from the territory of historical Maramureș/Northern Transylvania (current Romania). The
paper specifies attribution and studies the iconographic type of the image of Archangel
Michael of the last quarter of the 16th century (kept in the Churchof St. Nicholas in the
village of Budești Susani, Maramureş county, Romania). Theauthor stresses upon the
existence of similar iconographic features between icon painting of historical Maramureş
and Galicia of the 15th –17th centuries.
The paper lays down the hypothesis on the connection of the author of the icon of
St. George the Dragon Slayer (end of the 15th –beginning of 16th centuries) from the
same name Church in the village of Stupnytsia with the paintingworkshop of Malopolska
school with its centre in Krakow.
The author proves that the icon of the Elevation of the HolyCross of the first half
– middle of the 16th century from the same name Church in Drohobych belongs to
artworks of iconostasis artist from the village of Poliana (historical Staryi Sambir district,
Lviv region). The paper finds out the literary source of iconography of the episode
“Emperor Constantine got ill” of the image of the Elevation of the Holy Cross from
Drohobych.
Scientific novelty implies a comprehensive approach to the study of icon painting
of Drohobychyna of the 15th – beginning of the 16th centuries. The author proves
iconographic and stylistic similarity of Drohobychyna icons of that period preserved on
the territory of the historical Galicia with stylistic groups of icons from historical Lemko
region and Maramureş. The process of figurative transformations in icon painting of
Drohobychyna of the 15th –beginning of the 16th centuries is outlined.
Practical significance of the results achieved. The study of sources of original
style of Belz-Drohobych Workshop icons initiated in this thesis offers prospects for
further scientific research. The results obtained could be putto practical use in scientific
studies in the art criticism (artistic and stylistic analysis, attribution of icon painting works
of the 15th –beginning of the 16th centuries), museum activities, pedagogical practice in
the course of teaching history of Ukrainian medieval icon painting, creation and systematization of public and private collections of Ukrainian icon painting, promotion
of Ukrainian icon painting on a global scale in the context of intercultural relations.