Українська народна картина «Козак Мамай» XVIII–XIX століття: іконографія, ґенеза, еволюція

Abstract

У дисертаційному дослідженні розглянуто становлення і еволюцію композиційного канону та образно-пластичної мови українських народних картин ХVІІІ–ХІХ століть, відомих під назвою «Козак Мамай». «Козак Мамай» – це образ козака-запорожця, який сидить на землі зі схрещеними ногами і грає на струнному щипковому інструменті, що його можна прийняти за старовинну кобзу. Воїна малюють переважно самотнім – в степу, чи на лісовій галявині, під деревом – здебільшого під дубом. Воїн готує на вогнищі їжу, а біля нього лежать на землі та висять на гілках дерева його речі – шапка, зброя, посуд, часто – герб. Біля козака стоїть осідланий кінь, прив’язаний до списа. В цілому в картині домінує спокій, але відчувається якась прихована тривога, – наче затишшя перед бурею. Важко пояснити, чому цей мистецький сюжет уже кілька століть є одним з найпопулярніших в українському мистецтві, як народному, так і професійному. Аналізуються наукові гіпотези попередніх дослідників про причини появи цього надзвичайно популярного в середовищі українського народу образу воїна-музиканта. Метою роботи є створення цілісного уявлення про мистецькі твори «Козак Мамай», які посідають важливе місце в українській культурі вже протягом не менше чотирьох століть, а також – визначення напрямків еволюції цього легендарного образу та з’ясування його місця і ролі в українському мистецтві. До теперішнього часу дійшло приблизно сто таких творів ХVІІІ–ХІХ ст. Об’єктивні труднощі дослідження «мамаїв» полягають у тому, що більшість давніх творів ХVІІІ–ХІХ ст. не датовано і час їх написання датується за супровідними вторинними даними. Більшість «мамаїв» є живописними картинами, написаними олійними фарбами на полотні. Однак трапляються і зображення, написані на глиняному тиньку та інших матеріалах – дереві, папері. Саме написані олійними фарбами на полотні «мамаї» стали головною джерельною базою дослідження. Один із таких творів знаходиться в Харківському художньому музеї (779–ЖРУ). На ньому стоїть дата виконання – 1642 рік. Але вчені вважають, що картину написано в ХVІІІ ст. на основі втраченого твору, що датувався 1642 роком. Суперечка про існування «козаків мамаїв» у ХVІІ ст. ведеться давно і зі змінним успіхом; у ній брали участь багато видатних вчених – Платон Білецький, Павло Жолтовський, Олександр Лазаревський, Іван Франко, Леонід Махновець та іншi. Безперечно, значна частина (якщо не більшість) живописних творів типу «Козак Мамай» могла загинути у вирі буремних подій української історії. Причини могли бути найрізноманітнішими – війни, пожежі, стихійні лиха (як-от повінь, удари блискавки), вологість приміщень, шкідлива діяльність слимаків і личинок комах (молі, мурах, жуків-деревоточців та ін.). Картини могли свідомо знищувати і люди: комусь не подобався образ козака-запорожця з релігійних чи національних почуттів, хтось не вважав ці твори за високе мистецтво, а хтось у написах на картинах убачав нагадування про криваві події історії, про які потрібно якнайшвидше забути. Мотиви могли бути різними, але в кінцевому результаті зникали твори, які були популярними й серед простого народу України, і серед представників його панівної еліти. Актуальність нашої роботи зумовлена тим, що й на нинішній час образ «козака Мамая» не зник з передових позицій поступу українського мистецтва. Образ розвивається та еволюціонує і в нових цивілізаційних – інтелектуальних та технологічних – умовах світового розвитку. Образ Мамая втілено в творах багатьох видатних українських митців ХІХ–ХХ ст. – Тараса Шевченка, Опанаса Сластіона, Іллі Рєпіна, Георгія Нарбута, Давида Бурлюка, Івана-Валентина Задорожного, Миколи Стороженка, Олександра Бородая, Валентина Гордійчука та ін. Знаменною рисою сучасного періоду розвитку українського мистецтва стало те, що образ «Козака Мамая» став масово зображуватися в тих мистецьких техніках, у яких його не втілювали раніше в минулому. До цих технік належать скульптура (зокрема в металі), настінний розпис, мозаїка, вітраж, гобелен, вишивка, сюжетна витинанка, поштова марка, промислова графіка та ін. Найпоширенішою залишається проста композиція: образ самотнього сидячого козака, біля якого стоїть його вірний кінь та лежить зброя і стоїть посуд. Воїн відпочиває, але він зосереджено-спокійний і внутрішньо готовий до смертельного бою. Значно розширюють сприйняття образу «козака Мамая» твори складної композиції. На цих творах поряд із Мамаєм з’являються інші персонажі: товариші козака, жінки та дівчата, торговець-шинкар, пан-поляк, офіцер чи солдат російської армії. Окрему групу становлять твори періоду Коліївщини, епіцентром якої стали події в місті Умані. Унаслідок жорстоких боїв за місто загинуло кілька тисяч. Трагічні події знайшли мистецьке втілення в окремій групі картин, де зафіксовано прізвище їх головного персонажа – «козака Мамая». У багатофігурних композиціях «козак Мамай» виступає в ролі справедливого судді, до якого шинкар звертається з пропозицією грошей за скасування покарання за скоєні ним фінансові шахраювання. А козак з бандурою відповідає, що для нього важливими є не гроші, а порядні людські відносини. Із часом прізвище Мамай викликає дедалі більший інтерес дослідників до реальних осіб, які його мали. Спочатку його пов’язували з двома реальними гайдамаками середини ХVІІІ ст., яких повісили у 1750 та 1758 роках. У результаті багатолітніх досліджень автор дисертації вперше встановив, що прізвище Мамай мали понад три десятки українських козаків ХVІІ–ХVІІІ ст. Вони були запорожцями, а частина з них брала участь у гайдамацькому русі. Це дозволило зробити важливий висновок: образ героя українських народних картин «Козак Мамай» насправді є збірним, узагальненим і легендарним. Ще однією специфічною особливістю «мамаїв» є наявність на картинах текстових написів, переважно поетичних: як лаконічних, так і доволі розлогих. Нерідко за розмірами ці написи наближаються до обсягів віршованої поеми, розкриваючи внутрішній світ козака-запорожця, його духовні цінності та бачення світу, збагачуючи сприйняття образу «козака Мамая». Написи фіксували Пантелеймон Куліш, Микола Маркевич, Григорій Ґалаґан, Дмитро Яворницький та ін., коментували Микола Петров, Олександр Лазаревський, Іван Франко, Леонід Махновець, Платон Білецький, Павло Жолтовський та іншi. Було виявлено, що окремі написи на «мамаях» тісно перегукуються, а то й цілком збігаються з фрагментами текстів вертепних вистав, які ставили студенти-бурсаки під час новорічно-різдвяних свят. Установлено, що в них поєднано віршовані фрагменти – прислів’їв і приказок, народних пісень, жартівливої поезії тогочасних студентів-бурсаків, парафрази релігійних текстів і т. ін. Унаслідок цього в текстах сміхові мотиви дивовижно поєднуються з серйозними, курйозні – зі світоглядними, побутові – з філософськими, вульгарно-матеріалістичні – з релігійними та навіть містичними. На початкових етапах свого суспільно-історичного розвитку цей художній образ зафіксував появу козацтва як нової громадсько-політичної сили українського народу. Невдовзі козацтво стало могутнім захисником соціальних і релігійних прав та національних інтересів українського народу в боротьбі із зовнішніми ворогами та поневолювачами. Із часом образ «козака Мамая» став асоціюватися з позаперсоналізованим, узагальненим та ідеалізованим образом козака-запорожця. Цього міфологізованого воїна наділено реальними та уявними високими моральними чеснотами й рисами цих хоробрих захисників рідної землі. Важливо зауважити, що на трактування образу козака мала значний вплив і соціальна належність власників цих творів, під художні смаки яких нерідко підлаштовувалися художники, які писали подібні картини. «Мамаї» були завжди популярні серед широких мас українського селянства, що в минулому становило більшість українського народу. Немало впливових і багатих нащадків козацько-шляхетських родів України збирали картини із зображенням козака з бандурою, зокрема – Григорій Ґалаґан, Василь Тарновський, Павло Скоропадський, Павло Потоцький, Катерина Скаржинська та ін. У збірці Василя Тарновського було шість «мамаїв», а в колекціях Григорія Ґалаґана та Павло Скоропадського – по кілька. У складний період становлення української державності образ «козака Мамая» переживає справжній період свого відродження. Монументальні скульптурні зображення воїна-музиканта з’явилися у Києві, Запоріжжі, Кривому Розі, Кам’янському та інших населених пунктах України. Зростаючій популярності цього твору сприяє те, що його сприймають як пластичний символ борця за свободу як окремої людини, так і всього українського народу. Теоретичні результати виконаного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення розвитку мистецтва України ХVIII– XIX ст. та в узагальнювальних дослідженнях з історії й теорії українського мистецтва. Напрацьований матеріал може бути задіяний для укладання каталогів, енциклопедичних довідників, при уточненні реєстрів пам’яток мистецтва (особливо козацької доби). The term “Cossack Mamai” refers to the image of a Zaporozhian Cossack sitting on the ground with his legs crossed and playing a musical instrument such as a kobza or a bandura. Warriors are painted mostly alone – in the steppe or in a forest clearing, under a tree – mostly under an oak tree. A warrior prepares food on the hearth, and next to him lie on the ground and hang on the branches of a tree his belongings – a hat, weapons, dishes, often – a coat of arms. A saddled horse tied to a spear is standing near the Cossack. In general, the picture is dominated by calmness, but a kind of hidden anxiety is felt, like a calm before a storm. It is difficult to explain why this artistic subject has been one of the most popular in Ukrainian art for several centuries, both folk and professional. The scientific hypotheses of previous researchers about the reasons for the emergence of this image of a warrior-musician, extremely popular among the Ukrainian people, are analyzed. The purpose of our work is an attempt to explain why these paintings during the 18th–19th centuries. enjoy such great success among the Ukrainian people. About one hundred (approximately one hundred) such works of the 18th–19th centuries have reached our (present) time. The objective difficulties of the study of “mamais” are that most of the ancient works of the 18th–19th centuries are not dated and the time of their writing is dated according to the accompanying secondary data. Most “mamais” are painted with oil paints on canvas. However, there are also images written on clay plaster and other materials – wood, paper. It was such “mamai” painted with oil paints on canvas that became the main source base of our scientific research. One of these works is in the Kharkiv Art Museum (779– ЖРУ). It bears the date of execution – 1642. But current scientists believe that the painting was written in the 18th century based on a lost work dated 1642. The dispute about the existence of “Cossacks Mamai” in the 17th century has been conducted for a long time and with variable success; many outstanding scientists took part in it – Platon Biletskyi, Pavlo Zholtovskyi, Oleksandr Lazarevskyi, Ivan Franko, Leonid Makhnovets and others. Undoubtedly, a significant part (if not the majority) of paintings of the “Cossack Mamai” type could have perished in the whirlwind of turbulent events in Ukrainian history. The reasons could be very diverse – wars, fires, natural disasters (such as floods, lightning strikes), dampness of premises, harmful activity of slugs and insect larvae (moths, ants, all kinds of wood-boring beetles, etc.) Paintings could also be deliberately destroyed by people, for various reasons. Some did not like the image of the Cossack-Zaporozhian from religious or national feelings, and some did not consider these works to be high art. The inscriptions on the pictures, and others saw them as reminders of the bloody events of history, which should be forgotten as soon as possible. The motives could be different, but in the end, works that were popular both among the common people of Ukraine and among representatives of its ruling elite disappeared. The relevance of our work is due to the fact that even at the present time the image of “Cossack Mamai” has not disappeared from the leading positions of the progress of Ukrainian art. The image develops and evolves in the new civilizational, intellectual and technological conditions of world development. The image of Mamai is embodied in the works of many prominent Ukrainian artists of the 19th and 20th centuries – Taras Shevchenko, Opanas Slastion. Ilya Repin, Georgy Narbut, David Burlyuk, Ivan-Valentyn Zadorozhny, Mykola Storozhenko, Oleksandr Borodai, Valentin Gordiychuk, and others. A significant feature of the modern period of the development of Ukrainian art was that the image of “Cossack Mamai” began to be depicted en masse in those artistic techniques in which it had not been embodied before in the past. These techniques include sculpture (especially in metal), wall painting, mosaic, stained glass, tapestry, embroidery, story carving, postage stamp, industrial graphics, etc. The most common composition remains simple: the image of a lonely, seated Cossack, next to which stands his faithful horse, weapons and dishes. The warrior rests, but he is focused-calm and internally ready for a deadly fight. The works of complex composition significantly expand the perception of the image of “Cossack Mamai”. In these works, other characters appear alongside Mamai: fellow Cossacks, women and girls, a merchant-shinkar, a Polish gentleman, an officer or soldier of the Russian army. A separate group consists of works from the period of Haydamachchyna, the epicenter of which was the events in the city of Uman. As a result of the brutal battles for the city, several thousand died. Tragic events found their artistic embodiment in a separate group of paintings, where the surname of their main character – “Cossack Mamai” – is recorded. In multi-figure compositions, “Cossack Mamai” acts as a fair judge, to whom the shinkar appeals for pardon for the financial frauds he committed. And the Cossack with the bandura answers that it is not money that is important to him, but decent human relations. Over time, the surname “Mamai” causes more and more interestres researchers to real people who had it. Initially, he was associated with two real Haydamaks of the middle of the 18th century, who were hanged in 1750 and 1758. As a result of our long-term research, it was established for the first time that more than three dozen Ukrainian Cossacks of the 17th–18th centuries had surnames. They were Zaporizhia, and some of them participated in the Haydamak movement. This allowed us to draw a very important conclusion: the image of the hero of Ukrainian folk paintings “Cossack Mamai” is actually collective, generalized and legendary. Another specific feature of “mamais” is the presence of textual inscriptions on the paintings, mostly poetic: both small and very large. The size of these inscriptions is often close to the size of a poetic poem, revealing the inner world of the Cossack-Zaporozhian, his spiritual values and vision of the world. The texts enrich the perception of the depicted image of “Cossack Mamai”. The inscriptions were recorded by Panteleimon Kulish, Mykola Markevich, Hryhoriy Galagan, Dmytro Yavornytskyi, and others. Commented by Mykola Petrov, Oleksandr Lazarevskyi, Ivan Franko, Leonid Makhnovets, Platon Biletskyi, Pavlo Zholtovskyi, and others. It was found that individual inscriptions on “mamais” closely echo, and even completely coincide with fragments of the texts of nativity plays, which were performed by bursak students during the New Year and Christmas holidays. It was established that they combined poetic fragments – proverbs and sayings, folk songs, humorous poetry of the then Bursak students, paraphrases of religious texts, etc. As a result, in the texts, funny motives are surprisingly combined with serious ones, curious ones with worldview ones, everyday ones with philosophical ones, vulgar materialistic ones with religious and even mystical ones. At the initial stages of its socio-historical development, this artistic image recorded the emergence of the Cossacks as a new social and political force of the Ukrainian people. Soon Cossacks became a powerful defender of social and religious rights and national interests of our people in the fight against external enemies and enslavers. Over time, the image of the Mamai Cossack became associated with the depersonalized, generalized and idealized image of the Zaporozhian Cossack. This mythologized warrior is endowed with the real and imaginary high moral virtues and traits of these brave defenders of the native land. It is important to note that the social affiliation of the owners of these works had a significant influence on the interpretation of the image of the Cossack, whose artistic tastes were often adapted by the artists who painted similar paintings. “Mamais” have always been popular among the broad masses of the Ukrainian peasantry, which in the past constituted the majority of the Ukrainian people. Many influential and wealthy descendants of the Cossack-noble families of Ukraine collected paintings depicting a Cossack with a bandura. These were Hryhoriy Galagan, Vasyl Tarnovskyi, Pavlo Skoropadskyi, Pavlo Pototskyi, Kateryna Skarzhynska and others. Vasyl Tarnovskyi’s collection contained six “mamais”, while Hryhoriy Galagan’s and Pavlo Skoropadskyi’s collections contained several. In the difficult period of the formation of Ukrainian statehood, the image of the “Cossack Mamai” is experiencing a real period of its revival. Monumental sculptural images of the soldier-musician appeared in Kyiv, Zaporizhzhia, Kryvyi Rih, Kamiansk and other settlements of Ukraine. The growing popularity of this work is helped by the fact that it is perceived as a plastic symbol of a fighter for freedom, both as an individual and as a whole Ukrainian people. The theoretical results of the research can be used for further study of the development of Ukrainian art in the 17th–19th centuries. and in general studies on the history and theory of Ukrainian art. The developed material can be used for the compilation of catalogs, encyclopedic guides, when clarifying registers of art monuments (especially of the Cossack era).