Генеза та естетичні засади деконструктивізму в архітектурі

Abstract

В роботі розглянуто такі ключові питання проблеми: стан дослідженості; визначення та трансформація з метафізики в архітектуру; хаосмотична природа деконструктивізму; стилістичний шаблон-фільтр відмінностей; генеза стилю; верифікація об’єктів деконструктивізму в архітектурному стильовому потоці; визначення об’єктів кросс-стильової сфери; проаналізовано контекстуальність споруд деконструктивізму. Розроблено структуру таголовні принципи течії деконструктивізму. В дисертації досліджено виникнення та розвиток деконструктивізму в архітектурі, його філософські принципи та естетичні засади. Проаналізовано творчі інновації ідейних і стилістичних попередників. Визначено кордони формування, утвердження та редукції стильового потоку в світовому архітектурному тезаурусі. Виявлено присутність графічної та об’ємно-просторової естетики деконструктивізму в архітектурі початку та середини ХХ століття. Сформульовано характеристику явища деконструктивізм в архітектурі. Визначено об’єкти, що мають пряме відношення до стилю. Оновлено та внесено корективи і доповнення в існуючий теоретичний контент з історії та теорії архітектури, що був напрацьований вітчизняними дослідниками. Складено перелік об’єктів, що належать до естетосфери деконструктивізму. У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її мету і завдання. Сформульовано об’єкт, предмет, межі та методи дослідження, зазначено актуальність та новизну результатів наукової роботи, її практичне та теоретичне значення. У першому розділі «Огляд літератури та стан дослідженості» проаналізована існуюча джерельна база, визначено питання, які потребують додаткового дослідження та оновлення. Охарактеризовано сучасний стан вивченості проблеми та зроблена оцінка глибини опрацювання теми та шляхи її подальшого дослідження. У підрозділі 1.1. «Аналіз наукових досліджень» оглянуто існуючі публікації з висвітлення питання деконструктивізму в архітектурі як в закордонних, так і вітчизняних інформаційних джерелах. Розглянуто джерельну базу щодо теоретичних питань формування архітектурної тектоніки та графопластичної форми. Охоплено праці з визначення головних чинників і витоків становлення архітектури. Проаналізовано джерела, присвячені історії архітектури ХХ століття. Сукупність проаналізованих і оглянутих джерел надала можливість дослідження питань формування та встановлення причинно-наслідкового розвитку деконструкції. Особливу увагу приділено фаховим виданням і роботам вітчизняних науковців. Детально проаналізовано викладений матеріал. Зроблено акценти як на принципових, так і на дискусійних питаннях, що стосуються теми дослідження. Прокоментовано власне бачення цих аспектів, спільні та відмінні гіпотези. Підрозділ 1.2. «Термінологічна легітимізація деконструктивізму» розкриває здійснення історичного аналізу виникнення терміну, трансформацію термінологічної та філософської думки в поле архітектурної теорії та практики. Оглянуто умови та період виникнення терміну як метафізичного поняття. Розкладено термін на складові та описано перехід від філософського тлумаченя об’єктивної реальності лінгвістичного поля до розуміння наративу в архітектурному контексті відповідно архітектурної морфології. Розглянуто хронологічне формування явища деконструктивізм в архітектурі ХХ століття, його головні етапи розвитку та загальне ставлення до стилю в професійному середовищі і в соціумі. Оглянуто стан розвитку естетосфери деконструктивізму з урахуванням найбільшої причетності до розвитку стилю з боку архітекторів, які інтуітивно розвивали цей стиль у своїй проєктній творчості. Складено умовний шорт-лист в хронологічному порядку. У підрозділі 1.3. «Загальні методи дослідження» визначено прийоми та методи дослідження. Підкреслена цінність описового, логічного, змістовно-формального та системного методів. Розкрити та максимально широко опрацювати матеріал наукового дослідження дозволила спільність обраних методів і підходів. Описано поетапний шлях, що складався із трьох щаблів об’єднаних в емпіричних, теоретичних та емпірично-теоретичних межах дослідження. Методом систематизації наукового дослідження та порівняльно-історичного, а також методом узагальнення була структурована існуюча інформативна база, та внесено доповнення і оновлення, що виникли в процесі вивчення питання. У другому розділі «Генеза деконструктивізму в архітектурі» проаналізовано виявлені об’єкти архітектури деконструктивізму в творчості знакових архітекторів ХХ століття. На основі складеного порівняльного аналізу виведено гіпотезу про присутність деконструктивної стилістики в їх особистій манері проєктування. У підрозділі 2.1. «Протодеконструктивізм в роботах архітекторів ХХ ст.»проаналізовано малодосліджений матеріал, що стосується творчості відомих архітекторів першої половини та середини ХХ століття Вальтера Гропіуса, Міса ван дер Рое, Курта Швіттерса, Френка Ллойда Райта, Ле Корбюзьє, Лебеуса Вудса, Хіромі Фуджії. При дослідженні робіт Вальтера Гропіуса та Міса ван дер Рое, відомих з підручників загальної історії архітектури, як представників функціоналізму та модернізму, акцентовано увагу на ті проєкти, що наближені за своїми графо-пластичними характеристиками до деконструктивного методу проєктування. Підкреслено значення формування стилістики деконструктивізму в роботах Курта Швіттерса, які були створені автором в період 1920-х та 1940-х років. Органічна архітектура Ф.Л. Райта, як сам називав свою авторську манеру проєктування архітектор, вміщує в собі багато філософських підходів та елементів, що зустрічаються в творчому наробку архітекторів-деконструктивістів періоду 80-х та 90-х років ХХ ст. Звернуто увагу на деструктуровану форму церкви Нотр-Дам-дю-О в Роншані (Франція), як приклад архітектури експресіонізму, в якій закладено принципи розбирання та порушення класичної тектонічності архітектурної форми. У підрозділі 2.2. «Архітектурний простір деконструктивізму» оглянуто сформований засобами деконструкції міський та природний ландшафт. Проаналізовано контекстуальність деконструктивних споруд в центральних районах европейських міст. Проаналізовано зовнішній та внутрішній простір, сформований засобами архітектури деконструктивізму. Складено композиційні схеми утворення внутрішнього простору споруд зазначеного стилю. Описано споруди з елементами деконструкції в Києві, зокрема акцентовано увагу на присутність деконструктивізму в скульптурному комплексі Алеї Героїв ландшафтного парку Національного музею історії України у Другій світовій війні. У підрозділі 2.3. «Деконструктивний наратив лауреатів премії Прітцкера» оглянуто тему визначення серед світової архітектурної еліти найкращих архітекторів, номінантів премії Прітцкера, що вважається в архітектурі на рівні премії Нобеля. Архітектори різних поколінь і різних стилістичних вподобань звертались у своїй творчості до прийомів деконструкції, залучаючись таким чином до пануючого в часовому континуумі стилю. Серед проєктів, створених лауреатами премії, виявлено об’єкти, що належать до деконструктивізму. У третьому розділі «Естетичні засади деконструктивізму в архітектурі» проаналізовано розуміння деконструктивізму через призму маргинальних понять, що стосуються загального визначення естетики, як оціночної категорії мистецтва до якого залучена і архітектрура. У підрозділі 3.1. «Сприйняттєве визначення природи стилю деконструктивізм» оглянуто відношення до такого поняття як хаос і потворне в існуючій науковій, культурологічній та соціальних сферах. Розуміння і ототожнення хаосу та космосу до формотворчої графопластики в архітектурі. Досліджено смислову конструкцію категорії естетичного. Загальне тлумачення цього визначення і відношення до нього понятійних категорій космос, хаос та деконструкція. Розглянуто поняття, що характерні для філософського трактування архітектури та її чуттєвого сприйняття, серед яких такі категорії естетичного як архітектоніка, баланс, ідеал, поетика, пропорція, ритм, реалістичність, симетрія. В архітектурному дискурсі геометрично бездоганна і завершена форма позбавлена розвитку, що веде до ескалації внутрішньої напруги та енергетики всередині мінімалістичної форми, згідно вислову «Більше в меншому». Деконструктивізм фіксує вивільнення цієї енергії «більшого», зображуючи непередбачуваність та хаосмос. У підрозділі 3.2. «Кросс-стильове поле деконструктивізму» розкривається гіпотеза, щодо існування в загальному потоці архітектурних стилів двох домінуючих гіперстилів, які об’єднують в собі традиційний та інноваційний мікс форм та змісту які прийнято називати Класика та Авангард. Оглянуто стильову послідовність у розвитку архітектури, зокрема розвитку гіперстилю Авангард. Переглянуто вплив графічної та пластичної архітектурної форми на утворення морфологічного кластеру деконструктивізму. Верифіковано поняття метаболізм та внесено зміни в поняття японський метаболізм і постметаболізм. Запропоновано диференціацію підстилів в середині стильового потоку деконструктивізм. Переглянуто існуючий тезаурус та класифікацію споруд за стильовою приналежністю. Оновлено та аргументовано переведено одинадцять об’єктів, які згідно твердженням професійних літературних джерел не належали до деконструктивізму, або навпаки називались деконструктивістськими не будучи такими. У підрозділі 3.3. «Принципи стилеутворення деконструктивізму» складено синонімічний вокабуларій історичних періодів генези деконструктивізму та головні риси, притаманні стилю. Сформульовано головні принципи ідентифікації споруд деконструктивного напрямку. Наведено схеми графічно-просторових та ідейно-філософських закономірностей творення форми. Запропоновано методику розпізнавання та ототожнення об’єктів деконструктивізму серед побудованих або запроєктованих споруд. Методика грунтується на виведених автором композиційних, типологічних та семіотичних патернах. The work considers the following key issues of the problem: the state of research; definition and transformation from metaphysics to architecture; the chaotic nature of deconstructivism; stylistic template-filter of differences; genesis of style; verification of objects of deconstructivism in the architectural style flow; definition of objects of the cross-style sphere; the contextuality of the buildings of deconstructivism is analyzed. The structure of the current of deconstructivism and its main principles have been developed. The dissertation examines the emergence and development of deconstructivism in architecture, its philosophical principles and aesthetic principles. The creative innovations of ideological and stylistic predecessors are analyzed. The boundaries of the formation, confirmation and reduction of the stylistic flow in the world architectural thesaurus are defined. The presence of graphic and volumetric-spatial aesthetics of deconstructivism in the architecture of the beginning and middle of the twentieth century is revealed. The description of the phenomenon of deconstructivism in architecture is formulated. Objects directly related to style are defined. The existing theoretical content on the history and theory of architecture developed by domestic researchers has been updated and made corrections and additions. A list of objects belonging to the aesthetosphere of deconstructivism has been compiled. The introduction substantiates the relevance of the topic of the dissertation, defines its purpose and tasks. The object, subject, limits and methods of research are formulated. The relevance and novelty of the results of the scientific work, its practical and theoretical significance are also indicated. In the first chapter "Review of the literature and the state of research" the existing source base is analyzed, issues that require additional research and updating are identified. The current state of the study of the problem is characterized and the degree of depth of treatment of the topic and the ways of its further research are assessed. In subsection 1.1. "Analysis of Scientific Research" reviewed existing publications covering the issue of deconstructivism in architecture both in foreign and domestic information sources. The source base on theoretical issues of the formation of architectural tectonics and graphoplastic form is considered. Works on the definition of the main factors and origins of the formation of architecture are covered. Sources devoted to the history of 20th century architecture are analyzed. The set of analyzed and examined sources opened up an opportunity for research on the issues of formation and establishment of the cause-and-effect development of deconstruction. Special attention is paid to professional publications and works of domestic scientists. The presented material was analyzed in detail. Emphasis is placed on fundamental and debatable issues related to the research topic. The own vision of these aspects, common and different hypotheses are commented. Subsection 1.2. "Terminological legitimization of deconstructivism" reveals the implementation of a historical analysis of the origin of the term, the transformation of terminological and philosophical thought into the field of architectural theory and practice. The conditions and period of emergence of the term as a metaphysical concept are reviewed. The term is broken down and the transition from the philosophical interpretation of the objective reality of the linguistic field to the understanding of the narrative in the architectural context and, accordingly, in the architectural morphology, is described. The chronological formation of the phenomenon of deconstructivism in the architecture of the 20th century, its main stages of development and the general attitude towards style in the professional environment and in society are reviewed. The state of development of the aesthetosphere of deconstructivism is reviewed, taking into account the greatest involvement in the development of the style on the part of architects who intuitively developed this style in their design creativity. A conditional short-list has been compiled in chronological order. In subsection 1.3. "General Research Methods" defines research techniques and methods. The value of descriptive, logical, content-formal and systematic methods is emphasized. The commonality of the chosen methods and approaches made it possible to reveal and process the material of scientific research as widely as possible. A step-by-step path consisting of three steps is described. The existing information base was structured by the method of systematization of scientific and comparative-historical research, as well as by the method of generalization, and additions and updates that arose in the process of studying the issue were made. In the second chapter "Genesis of Deconstructivism in Architecture" the identified objects of deconstructivism architecture in the work of architects of the 20th century are analyzed. On the basis of a comparative analysis, a hypothesis was derived about the presence of deconstructive stylistics in the personal design style of famous architects. In subsection 2.1. "Protodeconstructivism in the works of architects of the 20th century." little researched material related to the work of famous architects of the first half and middle of the 20th century Walter Gropius, Mies van der Rohe, Kurt Schwitters, Frank Lloyd Wright, Le Corbusier, Lebeus Woods, Hiromi Fujii is analyzed. When studying the works of Walter Gropius and Mies van der Rohe, known from textbooks of the general history of architecture, as representatives of functionalism and modernism, attention is focused on those projects that are close to the deconstructive design method in terms of their grapho-plastic characteristics. The significance of the formation of the deconstructivist style in the works of Kurt Schwitters, which were created by the author in the period of the 1920s and 1940s, is emphasized. Organic architecture of F.L. Wright, as the architect himself called his original style of design, contains many philosophical approaches and elements found in the creative work of deconstructivist architects of the end of the 20th century. Attention is drawn to the destructured form of the Notre-Dame-duEau church in Ronchamp (France), as an example of expressionism architecture, in which the principles of disassembly and violation of the classical tectonics of the architectural form are embedded. In subsection 2.2. "Architectural space of deconstructivism" is a landscape formed by means of deconstruction. The contextuality of deconstructive buildings in the central areas of European cities is analyzed. The external and internal space formed by means of deconstructivist architecture is analyzed. Composite schemes of the formation of the internal space of buildings of the specified style have been drawn up. Buildings with elements of deconstruction in Kyiv are described, in particular attention is focused on the presence of deconstructivism in the sculptural complex Alley of Heroes of the landscape park of the National Museum of the History of Ukraine in the Second World War. In subsection 2.3. "The Deconstructive Narrative of the Pritzker Prize Laureates" examines the topic of determining among the world's architectural elite the best architects, nominees of the Pritzker Prize, which is considered in architecture at the level of the Nobel Prize. Architects of different generations and different stylistic preferences turned to deconstruction techniques in their work in order to be involved in the prevailing style in the time continuum. Objects belonging to deconstructivism were found among the projects of the award winners. The third chapter "Aesthetic principles of deconstructivism in architecture" analyzes the understanding of deconstructivism through the prism of marginal concepts related to the general definition of aesthetics as an evaluative category of art, which includes architecture. In subsection 3.1. "Perceptual definition of the nature of the style of deconstructivism" reviewed the relationship to such a concept as chaos and ugly in the existing scientific, cultural and social spheres. Understanding and equating chaos and space with form-creating graphoplasty in architecture. The semantic construction of the category of aesthetic has been studied. A general interpretation of this definition and the relation to it of the conceptual categories space, chaos and deconstruction. Concepts characteristic of the philosophical interpretation of architecture and its sensory perception are considered, including such aesthetic categories as architectonics, balance, ideal, poetics, proportion, rhythm, realism, symmetry. In the architectural discourse, the geometrically perfect and complete form is devoid of development, which leads to the escalation of internal tension and energy within the minimalist form, according to the saying "More in less". Deconstructivism captures the release of this "greater" energy, depicting unpredictability and chaos. In subsection 3.2. The "cross-style field of deconstructivism" reveals the hypothesis that the existence of two dominant hyperstyles in the general flow of architectural styles, which combine a traditional and innovative mix of forms and content, called Classic and Avant-garde. The stylistic sequence in the development of architecture, in particular the development of the Avant-garde hyperstyle, is reviewed. The influence of graphic and plastic architectural form on the formation of the morphological cluster of deconstructivism is reviewed. The concept of metabolism was verified and changes were made to the concepts of Japanese metabolism and postmetabolism. The differentiation of sub-styles in the middle of the stylistic flow of deconstructivism is proposed. It is proposed to revise the existing thesaurus and classification of buildings according to style. Eleven objects, which, according to professional literary sources, did not belong to deconstructivism, or, on the contrary, were called deconstructivist without being such, were updated and translated with arguments. In subsection 3.3. "Principles of style formation of deconstructivism" contains a synonymous vocabulary of the historical periods of the genesis of deconstructivism and the main features inherent in the style. The main principles by which the buildings of the deconstructive direction are identified are formulated. The graphic-spatial and ideological-philosophical regularities of form creation have been developed. A method of recognition and identification of objects of deconstructivism among already built or designed structures is proposed. The methodology is based on compositional, typological and semiotic patterns derived by the author.