Творчість А. В. Добровольського в контексті розвитку архітектури України 1930–1980-х років

Abstract

У результаті проведеного дослідження вперше комплексно розглянуто творчість А.В. Добровольського у контексті розвитку архітектури України 1930–1980-х рр. Визначено етапи його професійного становлення, основні напрями діяльності, особливості проектних рішень стосовно кожного з періодів творчості. Складено список робіт архітектора, проведено атрибуцію креслень з архівних зібрань. Доведено виняткове значення внеску А.В. Добровольського в розвиток архітектури України та запропоновано перспективність подальших досліджень спадщини архітектора та творчості його учнів. У першому розділі «Джерельна база, історіографія та методика дослідження» проаналізовано стан наукового опрацювання теми дисертації, систематизовано наявні літературні джерела, запропоновано періодизацію творчості А.В. Добровольського. Встановлено архівну базу дослідження (ЦДНТА України, Київпроект, Софія Київська). Визначено загальну методику дослідження. Аналіз бібліографічних та архівних джерел дозволив зробити висновок, що до нині у теорії архітектури щодо спадку А.В. Добровольського, оцінки його нереалізованих проектів, наукових праць, педагогічної діяльності, образотворчого доробоку немає належного висвітлення. Виключення становлять публікації, що розкривають внесок А.В. Добровольского в розвиток національної архітектурної школи. Бібліографія сформована за тематичною спрямованістю в чотири блоки. Перший блок складається з праць, що характеризують загальну картину радянської архітектури 1930–1980-х рр. До другого блоку увійшли праці, в яких підкреслюється значення національної складової в архітектурі України і зокрема творчості А.В. Добровольського. Третій блок складають книги та періодичні публікації, що стосуються безпосередньо творчості А.В. Добровольського. На підставі оглянутої літератури зроблено висновок, що комплексного дослідження архітектурної спадщини А.В. Добровольського немає. Публікації, що стосуються творчості майстра, мають стохастичний характер. Але з огляду на масив оглядово-аналітичної літератури, присвяченої майстру, можна зробити висновок про значний творчий доробок архітектора. Встановлено, що науково-аналітична спадщина А.В. Добровольського налічує близько 30 статей та доповідей, на підставі яких виявлено пріоритетні інтереси архітектора, а саме: використання знакових форм народного українського мистецтва, вивчення та залучення у проектних розробках історичного досвіду українських та західноєвропейських архітекторів, створення нових будівельних технологій та матеріалів, раціоналізаторський підхід до містобудівних проблем, новації у житловому та громадському проектуванні, синтез мистецтв в архітектурі, стратегія реконструкції Хрещатика, впровадження нових методів інженерного оздоблення інтер’єрів та екстер’єрів громадських і житлових споруд, теорія та історія архітектури. Окреслено три основні періоди творчості А. В. Добровольського. Перший – 1934–1944 рр. – напрацювання майстерності в галузі архітектури, образотворчого мистецтва і набуття виробничого досвіду будівництва. Другий – 1945–1955 рр. – найбільш плідний період за кількістю створених архітектором об’єктів, повʼязаний з роботою А.В. Добровольського на посаді головного архітектора Києва з реконструкції Хрещатика, відмічений адміністративно-організаційною діяльністю в Академії будівництва і архітектури УРСР, Спілці архітекторів СРСР та президії Спілки архітекторів УРСР. Третій (1956–1988 рр.) – час реалізації багаторічного досвіду з архітектурно-практичної, педагогічної, адміністративно-організаційної, образотворчої діяльності. Визначено наступну послідовність розв’язання поставлених завдань: аналіз та систематизація наукової, науково-методичної літератури, архівних документів та результатів натурних обстежень, визначення основних періодів його творчості у зв’язку з особливостями розвитку архітектурної школи України 1930–1980-х рр. Розгляд чинників, які сприяли формуванню творчих принципів А.В. Добровольського. На підставі морфологічного аналізу та порівняльних аналогій окреслено особливості, що характеризують творчість майстра у контексті розвитку архітектури України 1930–1980-х рр., встановлено типологічні, художні, планувальні, конструктивні особливості архітектурного спадку майстра. У другому розділі «Становлення творчості майстра» визначено основні течії та концепції у творчості архітекторів київської школи та взаємозв’язок з ними творчих ідей архітектора. Оскільки становлення творчої майстерності А.В. Добровольського відбувався в складних умовах формування нових стилістичних напрямів, політичних вимог часу, зміни матеріально-технологічного стану будівельної практики в Україні 1930– 1940 рр., вибірково розглянуто ретроспективу формування архітектурних концепцій попереднього періоду, як зарубіжної, так і вітчизняної архітектури. На підставі чого встановлено, що основною передумовою, яка мала безпосередній вплив на творчість архітектора, була стилістична спадковість, що простежується у взаємодії архітектурних шкіл і течій в Україні. На підставі порівняльного аналізу робіт видатних українських архітекторів з творчими прийомами А.В. Добровольського підкреслено особливий вплив українського бароко та українського архітектурного модерну на становлення творчого почерку архітектора. Підкреслено вплив сучасників: майстрів Київської архітектурної школи, а також представників авангардного та класичного напряму радянського періоду, що визначилося в роботах А.В. Добровольського наявністю конструктивістських, барокових, національних, неокласичних, неоренесансних рис. Аналогії між образностилістичними прийомами А.В. Добровольського та роботою українських архітекторів початку ХХ ст., сучасників і колег, показали, що у пошуку образності в колі архітекторів Київської школи не припинялися спроби звернення до українського бароко та УАМ (Український архітектурний модерн) навіть у радянський період, що вплинуло на подальші роботи майстра. Такими впливами можна вважати часткове звернення до конструктивізму (Й.Ю. Каракіс), народної архітектури (М.В. Холостенко), українського модерну (Д. М. Дяченко), використання нових будівельних матеріалів та синтез мистецтв (П. Ф. Альошин), відкрита цегла, детальне вирішенням фасадів, майоликові вставки, керамічні панно, тинькування, ліпні орнаменти (О.М. Вербицький). Доведено вплив діяльності архітектурних об’єднань 1920–1930-х рр. Таким чином, становлення творчої майстерності архітектора А.В. Добровольського розвивалося завдяки професійній освіті та загальній самоосвіті, прагненні митця всебічно вивчати і втілювати в життя образи національної української архітектури. У третьому розділі «Повоєнний період творчості А. В. Добровольського 1945–1955-х рр.» проаналізовано особливості архітектури України повоєнного періоду. Визначено чинники, що скорегували напрями роботи архітектора у цей час. Докладно розглянуто розвиток житлової та громадської архітектури УРСР 1945–1955 рр., а саме: стилістичні експерименти, типізацію та індустріалізацію будівництва, участь архітектора у конкурсному проектуванні Хрещатика, забудову післявоєнного Києва, в якому особливе місце посідає участь А.В. Добровольського. Визначено, що характерними рисами архітектурної діяльності А.В. Добровольського повоєнного періоду є втілення в архітектурну практику національних рис, широкий типологічний спектр, різноманітність архітектурно-художніх рішень. Підраховано, що кількість житлових будинків, спроектованих автором у повоєнний період, перевищує інші типологічні категорії. Багато житлових будинків, створених за участю архітектора, внесено до реєстру пам’яток архітектури. Протягом десяти років у Києві за проєктами архітектора було побудовано 26 житлових будинків, десять громадських об’єктів, типові проекти малоповерхових будинків реалізовано в десяти селах України. Розкрито напрями діяльності майстерні № 6 (1945–1950 рр.) при Управлінні справами будівництва і архітектури м. Києва під керівництвом А.В. Добровольського. Технологічними та художніми впровадженнями архітектора 1945–1955-х рр є розробка та застосування художніх та конструктивних керамічних деталей оздоблювальних матеріалів з золотистої та полив’яної кераміки, кольорової майоліки, чорної поливи, плитки. На підставі архітектурного аналізу робіт другого періоду визначено, що особливостями багатоповерхових житлових будинків є чіткі неоренесансні пропорції, пластичне рішення фасадів, наявність керамічних та бетонних деталей, ергономічне об’ємно-планувальне рішення. Засобами художньої виразності житлових будинків на Хрещатику за авторством архітектора стали ренесансні пропорції та пластичне вирішення фасадів з декоративними керамічними деталями авторського малюнку. Конструктивні особливості – збірні залізобетонні елементи, силікатна і червона цегла, граніт, конструктивні та оздоблювальні матеріали з пустотілої кераміки. Композиційними особливостями деяких громадських об’єктів є наявність елементів ордерної системи та барокових деталей, чіткий горизонтальний розподіл фасаду на поверхи, оформлення фасаду декоративним рустом. Матеріали розділу дозволили зробити висновок, що А.В. Добровольському вдалося не тільки зберегти, а й відстояти власні позиції. У четвертому розділі «Внесок А.В. Добровольського в архітектуру України 1960–1980 рр.» простежені основні тенденції розвитку архітектури України 1960–1980 рр., в світлі яких проаналізовано авторські надбання майстра в архітектурній практиці цього періоду. Розкрито багатогранність творчої особистості архітектора, що проявилася в його педагогічній, образотворчій, організаційній діяльності. На підставі аналізу робіт архітектора третього періоду виявлено певні риси громадських об’єктів 1960–1980-х рр., а саме: раціоналістичне рішення форми, поєднання синтезу мистецтв із сучасними формами та матеріалами, авторське бачення синтезу архітектури і монументального мистецтва, використання національних образів архітектури. Розгляд педагогічної практики архітектора показав, що А.В. Добровольський у своїй майстерні об’єднав творчій потенціал досвідчених та молодих архітекторів, що підтверджує значний внесок майстра в роботу кафедри архітектури Київського державного художнього інституту, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Аналіз напрямів діяльності учнів А.В. Добровольського продемонстрував вплив педагогічної діяльності архітектора на виховання нового покоління викладачів, які продовжують до нині працювати на архітектурному факультеті НАОМА; науковців та архітекторів-практиків, які займаються питаннями охорони та збереження архітектурної спадщини, очолюють провідні відділи НДІ теорії та історії архітектури і містобудування. На підставі матеріалів дослідження доведено, що А.В. Добровольський заснував помітний напрям в архітектурній школі України, значення якого зростає не тільки упродовж його творчого життя, а й нині. This thesis is of scientific interest because it is the first comprehensive analysis of theoretical and practical heritage of A.V. Dobrovolskyi within the development of the Ukrainian architecture in the 1930–1980s. The peculiarities of professional development, the main directions and features of his activities were determined; the peculiarities of design solutions were identified for each of the periods. The author made a list of works by the architect and carried out the attribution of drawings from archival collections. Considering the above, the exceptional significance of A.V. Dobrovolskyi's contribution to the development of the Ukrainian architecture is proved and the prospect of further research of the architect's heritage and the works of his students is proposed. In the first section named "Literature, historiography and methods of research", on the basis of available literature, the author analyzes the state of scientific research of the thesis topic, systematizes available literary sources and groups them into four blocks, according to the proposed periodization of A.V. Dobrovolskyi's works. The archival research base (The Central State Scientific and Technical Archive of Ukraine, Kyivproject, Sofia Kyivska) was established. The general method of research is determined. The analysis of bibliographic and archival sources made it possible to conclude that for now the theory of architecture related to the inheritance of A.V. Dobrovolskyi, the evaluation of his unrealized projects, scientific works, pedagogical activities, and creative legacy is not properly studied. The exceptions are publications that reveal A.V. Dobrovolskyi's contribution to the development of a national architectural school. The bibliography is arranged taken into account a thematic orientation and it is divided into four sections. The first section consists of works that describe the general picture of the Soviet architecture of the 1930–1980s. The second section includes works that emphasize the importance of the national component in the architecture of Ukraine in general and in the work of A.V. Dobrovolskyi in particular. The third section consists of books and periodicals relating directly to the work of A.V. Dobrovolskyi. On the basis of the reviewed literature, it is concluded that there is no comprehensive study of the architectural heritage of A.V. Dobrovolskyi. Publications related to the master's works are stochastic. However, given the scope of review and analytical literature devoted to the master, one can conclude that there is a significant creative legacy of the architect. It is established that the scientific and analytical heritage of A.V. Dobrovolskyi contains approximately 30 articles and reports based on which the architect's priorities are identified. These are the use of iconic forms of Ukrainian folk art, the study and inclusion of historical experience of Ukrainian and Western European architects into the design, the invention of building technologies and materials, an innovative approach to urban development problems, innovations in housing and public design, the synthesis of arts in architecture, strategy of the Khreshchatyk Street reconstruction, the introduction of new engineering equipment methods for interiors and exteriors of public and residential buildings, theory and history of architecture. Three main periods of A.V. Dobrovolskyi’s work are outlined. The first period (1934–1944) was devoted to the development of expertise in architecture and fine arts and to the acquisition of the experience in the construction process. The second period (1945–1955) was the most fruitful period taking into account the number of facilities created by the architect. It was associated with the work of A.V. Dobrovolskyi as a chief architect of Kyiv for the reconstruction of the Khreshchatyk Street and marked by administrative and managerial activities at the Academy of Civil Engineering and Architecture of the Ukrainian SSR, the Union of Architects of the USSR. The third period (1956–1988) was the time for implementing the many years’ experience in architectural, practical, pedagogical, administrative, organizational, artistic, activities. The following methodological sequence to solve the set tasks was determined: the analysis and systematization of scientific and methodological literature, archival documents, and results of field surveys were carried out; the main periods of his work were determined in connection with the peculiarities of the development of the Ukrainian architectural school of the 1920–1980s. A review is made of the origins and factors, which contributed to the formation of the creative principles of A.V. Dobrovolskyi. On the basis of morphological analysis and comparative analogies, the features characterizing the work of the master within the development of the Ukrainian architecture in the 1930–1980s are outlined, typological, artistic, planning and constructive features of the master's architectural heritage are determined. The second section named "Formation of creative expertise" determines the main trends and concepts in the work of the architects of the Kyiv school and the relationship between them and the creative ideas of A.V. Dobrovolskyi. The creative expertise of A.V. Dobrovolskyi was developed in the difficult conditions of the formation of new stylistic trends, political imperatives of that time, changes in the material and technical state of building practice in Ukraine in the 1930–1940s. Therefore, thee selective retrospective of the architectural concepts formation in the previous period, both for the foreign and domestic architecture, is made. On the basis of this, it was determined that the main precondition that had a direct influence on the work of the architect was stylistic heredity, which was observed in the interaction of architectural schools and currents in Ukraine. The author emphasized the influence of contemporaries, masters of the Kyiv architectural school, as well as representatives of the avant-garde and classical direction of the Soviet period, that affected the works of A. V. Dobrovolskyi by the presence of constructivist, baroque, national, neoclassical, and neo-renaissance features. Analogies between the style searches of A. V. Dobrovolskyi and the works of Ukrainian architects at the beginning of the twentieth century, contemporaries and colleagues showed that even in the Soviet period the architects of the Kyiv school, besides the traditionalist and avant-garde trends, continued to address to the Ukrainian Baroque and the Ukrainian Architectural Art Nouveau, that influenced the further work of the master. Such influences can be considered as follows: a partial addressing to constructivism (Y.Yu. Karakis), folk architecture (M.V. Kholostenko), Ukrainian Architectural Art Nouveau (D.M. Diachenko), the use of new building materials, and the synthesis of arts (P. F. Alyoshin), uncovered bricks, detailed facade design, majolica inserts, ceramic mosaics, mold ornaments (O.M. Verbitskyi). It is proved that there was an influence of architectural unions in the 1920–1930s. Thus, the creative expertise of A.V. Dobrovolskyi was developed through the professional education and general self-education, the architect's desire to study the national Ukrainian architecture comprehensively and to implement its images. The third section named "The postwar period of A.V. Dobrovolskyi's work" analyses the peculiarities of the Ukrainian architecture in the postwar period. The factors that have changed the direction of the architect's work at this time are as follows: Stalinist architecture. The development of residential and public architecture of the Ukrainian SSR in 1945–1955s is analyzed in detail, in particular, stylistic experiments, typification and industrialization of construction, participation in the competitive design of Khreshchatyk and the development of the postwar Kyiv, in which A.V. Dobrovolskyi played a special role. It is established that the characteristic feature of A.V. Dobrovolskyi's postwar period is the inclusion of national features into the architectural practice, the use of a wide typological spectrum, a variety of architectural and artistic solutions. It is calculated that the number of residential houses designed by the architect in the postwar period exceeds other typological categories. Many residential buildings, created with the participation of the architect, are included in the register of architectural monuments. During ten years, 26 residential buildings and ten public facilities were built in Kyiv and many typical low storey houses were constructed in ten villages of Ukraine pursuant to the design projects of the architect. The thesis reveals the activity directions of workshop № 6 of the Department of Construction and Architecture of Kyiv (1945) under the instruction of A.V. Dobrovolskyi. It is shown that the architect's technological and artistic introductions in 1945–1955 are the design and application of artistic and constructive ceramic details of decorative materials made of golden and enamel ceramics, colored majolica, black enamel, tiles. By conducting an architectural analysis of works of the second period, it was determined that the multi-storey residential buildings have the following features: clear neo-renaissance proportions, plastic design of facades, the presence of ceramic and concrete details, ergonomic space-planning solutions. The architect was an author of such means of artistic expressiveness for the residential buildings on the Khreshchatyk as the renaissance proportions and plastic design of the facades with decorative ceramic details made taking into account the author's drawings. The structural features are prefabricated reinforced concrete elements, silicate and red bricks, granite, structural and finishing materials made of hollow ceramics. The compositional features of some public facilities are the presence of order system elements and baroque details, a clear horizontal distribution of a facade by floors, decorating a facade with a decorative rustication. The materials studied in this section allow concluding that A.V. Dobrovolskyi managed not only to preserve but also to stand his ground. The fourth section named "Contribution of AV Dobrovolsky in the architecture of Ukraine 1960–1980s" retraces the main trends in the development of the Ukrainian architecture in 1960–1980 within which the architect's achievements in the architectural practice are analyzed. The author reveals insights into the versatility of the architect's creative personality that manifested in his pedagogical, artistic, scientific, and managerial activities. On the basis of the architectural analysis of works of the third period, the following features of public facilities built in 1960–1980 were found: rationalistic form solutions, combination of the synthesis of arts with modern forms and materials, author's vision of the synthesis of architecture and monumental art, the use of national architectural images. The analysis of the pedagogical practices of the architect showed that A.V. Dobrovolskyi managed to unite the creative potential of experienced and young architects in his studio that confirms the significant contribution of the master to the work of the Department of Architecture of the Kyiv State Arts Institute (nowadays this is the National Academy of Fine Arts and Architecture). The analysis of the activities of A. V. Dobrovolskyi's students shows that the pedagogical activity of the architect influenced the upbringing of a new generation of teachers who continue to work at the Architectural Department of National Academy of Visual Arts and Architecture today, scientists and practicing architects who are engaged in the issues of protection and preservation of architectural heritage, head the leading research institutes of theory and history of architecture and urban planning. On the basis of the above, it is argued that A.V. Dobrovolskyi has founded a prominent direction in the architectural school of Ukraine, which significance was growing not only during his creative life but also is growing now.