Abstract:
Дисертація присвячена професійному українському іконопису,
створеному на теренах Лівобережної України і Київщини у другій половині
XVII – першій половині XVIII століть. Мета роботи – виявити нові відомості
і систематизувати уже наявну інформацію про матеріальну структур у
іконопису, способи створення зображення, послідовність накладання
фарбових шарів, а також поширені види пошкоджень та методики
реставрації.
Після смерті Богдана Хмельницького Україна опинилась у складному
становищі: продовження зазіхань на землі з боку сусідніх держав, внутрішні
чвари і різні погляди на пошук союзників у середовищі козацької старшини
послабили її позиції. Однак здобутки національно-визвольної боротьби
українців стали потужним імпульсом для піднесення творчого духу народу
на століття вперед. У другій половині ХVII ст. Україна була розділена по
Дніпру на Лівобережну і Правобережну, з власним гетьманом на чолі кожної
з частин. Згідно угод між Річчю Посполитою і Московією, Правобережна
частина опинилась під владою Польщі, Лівобережна разом з Києвом
потрапила у сферу впливу Московської держави. З обох боків Україна
зазнавала утисків, однак на території Лівобережжя певний час вдавалось
утримати автономію. Відтак тут склались сприятливі умови для розвитку
національної культури й мистецтва. Період другої половини ХVII – першої
половини XVIII століття відзначився активізацією церковного будівництва.
Фінансова підтримка заможних верств населення, насамперед гетьманів, козацької старшини та членів їхніх родин, сприяли появі величних храмів,
пишно оздоблених іконостасних комплексів, високопрофесійних творів
іконопису. На цей період припадає становлення національного варіанту
стилю бароко: від раннього бароко другої половини XVII ст., що містить
маньєристичні ознаки, високого розвитку бароко у перші десятиліття
XVIII ст. й появи ознак впливу стилю рококо у 30–40-х рр. XVIII ст.
Об’єктом дослідження є твори професійного православного іконопису
Лівобережної України і Київщини другої половини ХVII – першої половини
XVIII століття, що зберігаються у колекціях музеїв України.
Предметом дослідження є техніко-технологічні особливості іконопису
Лівобережної України і Київщини другої половини ХVII – першої половини
XVIII століття та специфіка його реставрації.
Методика дослідження включала безпосереднє візуальне обстеження
творів неозброєним оком та із застосуванням портативного USB-мікроскопа,
огляд і фотографування в ультрафіолетових та інфрачервоних променях.
Отриману інформацію було співставлено з даними із опублікованих та
архівних джерел. Окрім того, було застосовано методи порівняльного аналізу
для встановлення іноземних впливів на техніко-технологічному рівні.
Основу джерельної бази склали ікони з колекції Національного
художнього музею України, ікони з іконостасів Спасо-Преображенської
церкви с.Великі Сорочинці, Троїцької Надбрамної церкви Києво-Печерської
Лаври, Софійського собору у Києві, ікона Богоматері Єлецької, що
зберігається у Свято-Успенському Єлецькому монастирі м. Чернігів, ікони з
колекції НАІЗ «Чернігів стародавній» та інші. З архівних матеріалів –
паспорти реставрації творів іконопису, що зберігаються у Національному
художньому музеї України, Національному науково-дослідному
реставраційному центрі України, на кафедрі техніки та реставрації творів
мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше у центрі спеціального
дослідження постала матеріальна будова й техніка іконопису Лівобережної України та Київщини у другій половині ХVII – першій половині XVIII
століття. Вперше в українську мистецтвознавчу практику введено метод
дослідження поверхні фарбового шару за допомогою портативного usb-мікроскопа, з фіксуванням на макро- та мікро- фотознімках, що є доступним
навіть в умовах експозиції. Виявлено низку варіацій створення живописного
зображення, встановлено хронологічні межі застосування окремих
матеріалів, прийомів живопису і декорування на іконах означеного регіону й
періоду. Вперше введено у науковий обіг ряд архівних джерел, що містять
інформацію про проведені фізико-хімічні дослідження ікон та процес їхньої
реставрації. Завдяки цьому доповнено й узагальнено відомості щодо
пігментного складу живопису. Уточнено інформацію про нижню
хронологічну межу розповсюдження на українських землях пігмента
берлінська лазур, що має важливе значення у датуванні ікон. Уточнено
особливості структури ікон Лівобережжя, такі як: матеріали, конфігурація,
форма, товщина, спосіб обробки основ, вид паволоки та її локалізація, склад,
товщина і обробка ґрунтового шару; уточнено інструменти, які
використовувались для обробки основ та створення рельєфних візерунків на
поверхні ґрунту. Проаналізовано методики і матеріали, застосовані для
реставрації ікон Лівобережної України. Подальшого розвитку набули
дослідження стану збереженості іконописної спадщини України, його
співвідношення з реставраційними втручаннями у минулому, а також аналіз
наслідків цих втручань для візуального сприйняття творів глядачем і
доступності автентичних частин для подальших досліджень.
Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками до
кожного, загальних висновків, списку використаних джерел. Окремий том
становлять додатки з ілюстраціями.
Перший розділ присвячений історіографії, розкриттю основних
методологічних засад проведеного дослідження, означенню джерельної бази
й з’ясуванню значень спеціальних термінів. У другому розділі пошарово розглянуто структуру ікон Лівобережної
України та Київщини у другій половині ХVII – першій половині XVIII
століття. З’ясовано матеріали й інструменти, які використовувались для
підготовки основ і обробки ґрунту; різновиди основ і їхнє поширення на
Лівобережжі; види й особливості застосування паволоки; склад ґрунту,
фарбового і покривного шару; уточнено перелік пігментів, застосованих
українськими іконописцями.
Встановлено, що традиційно основою для ікон слугували дерев’яні
дошки, виготовлені із місцевих порід дерева (липа, сосна, верба, вільха, дуб).
Характерною була груба жолобчата обробка поверхні зворотного боку за
допомогою скобеля або шерхебеля. У якості паволоки використовувалось
рослинне клоччя, яке наклеювалось на місцях стикування дошок у єдиний
щит, та на місцях дефектів деревини. Інші види основ, такі як полотно і
метал, траплялись рідко. Металеві мідні основи використовувались для ікон
печерних церков Києво-Печерської лаври.
Традиційним видом ґрунту для ікон на дерев’яній основі був клеє-крейдяний левкас білого кольору, який міг бути значної товщини (1–3мм) і
на ділянках тла нерідко оздоблювався орнаментами, виконаними у техніках
різьблення, гравіювання або ліплення.
Третій розділ присвячено виконанню зображення на поверхні ґрунту:
нанесенню підготовчого малюнка і процесам роботи з фарбами. Розглянуто
матеріали й способи виконання малюнка, виявлено основні варіанти
створення живописного шару, з’ясовано ознаки впливу на український
іконопис технік живопису країн Західної і Східної Європи. З’ясовано
значення, роль і способи виконання золочення.
Виявлено, що підготовчий малюнок значною мірою відображав
індивідуальний характер роботи митця. Він виконувався розрідженою
чорною фарбою за допомогою пензля або пера. Такий спосіб не був
унікальним явищем і застосовувався на всій території України. Граф’я слугувала для відмежування частин площини, на які передбачалось
накладання сухозлітних металів.
У системі виконання живописних зображень визначено три напрями: 1)
живопис по білому ґрунту із локальним застосуванням кольорових
підмальовків у зображенні одягу та інкарнату; 2) живопис по кольоровому
ґрунту або по суцільній імприматурі, покладеній на білий ґрунт; 3) живопис
по білому ґрунту із застосуванням монохромного підмальовку в тіньових
ділянках зображення.
Іконопис Лівобережної України і Київщини другої половини XVII –
першої половини XVIIІ століття характеризується багатошаровістю і
складністю стратиграфічної системи; демонструє багатство і різноманіття
прийомів створення живопису й декорування. Простежується поступове
пристосування українськими художниками традиційних методів виконання
живопису до актуальних естетичних вимог і смаків епохи, вибірковість у
засвоєнні іноземних технологічних прийомів, як тогочасних, так і більш
ранніх.
У четвертому розділі проаналізовано основні методики консервації,
розкриття та естетичної реінтеграції, які застосовувались до іконопису
досліджуваного періоду на різних історичних етапах. Підкреслено важливе
значення збереження усіх елементів будови ікони, які розкривають
технологію її створення.
У зв’язку з наявністю на українських іконах другої половини XVII –
першої половини XVIII ст. нестійких шарів (лесування кольоровими лаками,
різні види золочення тощо), акцентовано, що техніко-технологічні
характеристики кожного твору, а також наслідки попередніх реставраційних
втручань, мають обов’язково враховуватись під час обрання методики
реставрації. Розглянуто проблеми розкриття іконопису XVII–XVIII ст. та
альтернативні варіанти їхнього вирішення.
The thesis is devoted to professional Ukrainian iconography created in the
territory of Left-bank Ukraine and Kyiv Region during the second half of the 17th
- first half of the 18th centuries. The purpose of the work is to reveal new
information and systematise the already-existing information about the material
structure of iconography, ways of creating an image, the sequence of applying
paint layers, as well as common types of damage and restoration techniques.
After the death of Bohdan Khmelnytskyi, Ukraine found itself in a difficult
situation: its position was weakened by the continuation of invasions of the land by
the neighbouring states, as well as internal strife and differing views of the
Cossack leaders on their search for allies. However, the achievements of the
national liberation battle of Ukrainians became a powerful impetus for raising the
creative spirit of the people for centuries to come. In the second half of the 17th
century, Ukraine was divided into the Left Bank and the Right Bank, along the
Dnipro river, having its own hetman at the head of each part. According to the
agreements between the Polish-Lithuanian Commonwealth and Muscovy, the Right Bank came under Polish rule, and the Left Bank including Kyiv, came under
the influence of the Moscow State. Ukraine was oppressed on both sides, but
managed to maintain its autonomy on the Left Bank for some time. As a result,
favourable conditions for the development of national culture and art developed
there. The period of the second half of the 17th - first half of the 18th century was
defined by the intensification of church construction. Financial support from the
wealthy population stratum, especially hetmans, Cossack leaders and members of
their families, contributed to the appearance of majestic temples, profusely decorated iconostasis complexes, and highly professional works of iconography.
This was the period of formation of the national version of the Baroque style: from
the early Baroque of the second half of the 17th century, which contains Mannerist
features, through the high development of the Baroque in the first decades of the
18th century and to the appearance of signs of the influence of the Rococo style in
the 1730s and 1740s.
The object of this research are the works of professional Orthodox
iconography in Left-bank Ukraine and Kyiv Region from the second half of the
17th - first half of the 18th centuries, which are stored in the museum collections of
Ukraine.
The subjects of the research are the technical and technological features of
iconography in Left-bank Ukraine and Kyiv Region from the second half of the
17th - first half of the 18th century, and the specifics of its restoration.
The research methodology included direct visual examination of the works
with the naked eye and with the use of a portable USB microscope, as well as
examination and photography under ultraviolet and infrared rays. The information
obtained was compared with data from published and archival sources. In addition,
comparative analysis methods were used to establish foreign influences on
technical and technological levels.
The core of the source base are icons from the collection of the National Art
Museum of Ukraine, icons from the iconostasis of the Church of the Savior
Transfiguration in the village of Velyki Sorochyntsi, Trinity Gate Church of the Kiev-Pechersk Lavra, St. Sophia Cathedral in Kyiv, the icon of Our Lady of Yelets
stored in the Holy Dormition Yelets Monastery in Ch ernihiv, icons from the
collection of National Architectural and Historical Reserve "Ancient Chernihiv"
and others. Among archival materials there may be found passports of restoration
of works of iconography stored in the National Art Museum of Ukraine, the
National Scientific and Research Restoration Centre of Ukraine, in the Department
of Technology and Restoration of Works of Art of the National Academy of Fine
Arts and Architecture.
The scientific novelty is that for the first time,the material structure and
technique of iconography in Left-bank Ukraine and Kyiv Region in the second half
of the 17th - first half of the 18th centuries is at the centre of special research. For
the first time, a method of studying the surface of a paint layer with the help of a
portable USB microscope with fixation on macro- and micro-photographs, which
is available even in the conditions of exposition, was introduced into Ukrainian art
history practice. A number of options for the creation of picturesque images are
revealed, and chronological limits are established on theapplication of certain
materials, methods of painting and decoration on icons of the specified region and
period. For the first time, a number of archival sources have been introduced into
scientific circles, which contain information about the physico-chemical studies of
icons and the process of their restoration. Due to this, information concerning the
pigment composition of the painting has been supplemented and generalised.
Information on the lower chronological limit of the distribution of the "Berlin
Blue” pigment in the Ukrainian lands has been established, which is important for
the dating of icons. The peculiarities of the structure of the Left -bank icons are
specified, such as: materials, configuration, shape, thickness, method of processing
the bases, type of canvas and its localisation, composition, thickness and
processing of the primer layer; the tools used for processing the bases and creating
relief patterns on the primer surface have been specified. The methods and
materials used for the restoration of the icons in Left-bank Ukraine have been
analysed. Further development was achieved through research into the state of preservation of the iconographic heritage of Ukraine andits correlation with
restoration interventions in the past, as well as analysis of the consequences of
these interventions for visual perception of works by the audience and the
availability of authentic pieces for further research.
The thesis consists of an introduction, four chapters with conclusions to each ,
general conclusions, and a list of references. There is a separate volume consisting
of appendices with illustrations.
The first chapter is devoted to historiography, the disclosure of the basic
methodological principles of the study conducted, listing of references and
clarification of the meanings of special terms.
The second section considers the structure of the icons in Left-bank Ukraine
and Kyiv Region in the second half of the 17th - first half of the 18th centuries in
layers. The materials and tools which were used to prepare the bases and refine the
primer have been clarified: varieties of bases and their distribution in the Left
Bank, types and peculiarities of canvas application, composition of the primer,
paint and coating layers; the list of pigments used by Ukrainian icon painters has
been specified.
It is established that traditionally the basis for the icons were wooden boards
made of local wood (linden, pine, willow, elder, oak). Rough-grooved surface
treatment of the reverse side with a drawknife or jack plane was typical. Vegetable
fiber was used as a canvas, which was glued at the joints of the panels into a single
board, and at the defects in the wood. Other types of bases, such as cloth and
metal, were rare. Metallic copper bases were used for the icons of the cave
churches of the Kyiv-Pechersk Lavra.
The traditional type of primer for wood-based icons was white colour levkas
made of glue and chalk, which could be quite thick (1-3 mm), and which was often
decorated with ornaments performed with carving, engraving or modelling
techniques.
The third chapter is devoted to the execution of the image on the primer
surface: the application of a preparatory drawing and the processes of working with paints. Materials and methods of drawing are considered, the main options for
creating a paint layer are identified, and the signs of the influence of painting
techniques of Western and Eastern Europe on Ukrainian iconography are clarified.
The meaning, role and methods of gilding are clarified.
It has been found that the preparatory drawing largely reflected the individual
nature of the artist's work. It was done using thinned black paint applied with a
brush or quill. This method was not a unique phenomenon, and wa s used all over
Ukraine. The pattern served to delineate the parts of the surface on which the leaf
metals were to be applied.
There are three directions in the system of performing picturesque images: 1)
painting on the white primer with local application of colour underpaints in the
image of clothes and incarnat; 2) painting on coloured primer or on solid imprints
placed on white primer; 3) painting on white primer with the use of monochrome
underpainting in the shadow areas of the image.
The iconography of Left-bank Ukraine and Kyiv Region of the second half of
the 17th - first half of the 18th centuries is characterized by multilayer and
complex stratigraphic systems, and demonstrates the richness and variety of
techniques for painting and decorating. Gr adual adaptation by Ukrainian artists of
traditional methods of painting to the current aesthetic requirements and tastes of
the era can be seen, as well as selectivity in the assimilation of foreign
technological techniques, both from those times and earlier.
The fourth section analyses the main methods of preservation, disclosure and
aesthetic reintegration, which were applied to the iconography of the period under
study at different historical stages. The importance of preserving of all the
structural elements of the icon, which reveal the technology of its creation, is
emphasised.
Due to the presence of unstable layers (glazing with coloured lacquers,
various types of gilding, etc.) on Ukrainian icons of the second half of the 17th -the first half of the 18th centuries, it is emphasized that the technical and
technological characteristics of each work, as well as the consequences of previous restoration interventions, must be taken into account when choosing a restoration
method. The problems of revelation of the iconography of the 17th – 18th centuries
and the alternative solutions are studied.