Колекція живопису графів Браницьких кінця XVIII –початку ХХ століть

Abstract

При дослідженні культурних скарбів дорадянської доби особливе значення мають наукові розвідки, що стосуються вивчення мистецьких приватних колекцій аристократичних родин на теренах України. Тривалий час головними замовниками та колекціонерами творів професійних митців були представники аристократичних родин — заможні землевласники. Саме за рахунок їхніх капіталовкладень в Україні накопичувалися значні художні цінності, знакові твори, авторами яких були українські, західноєвропейські та російські мистці. Сьогодні маємо певну кількість наукових досліджень і статей, присвячених темі приватного колекціонування в Україні. Поза увагою науковців залишилася історія, зміст та доля колекції однієї з найпомітніших та найзаможніших аристократичних родин — графів Браницьких герба Корчак, що мали за свою основну резиденцію Білу Церкву та навколишні землі на Київщині, а також численні володіння в інших регіонах нашої країни. Дослідження живописної частини колекції дозволяє значною мірою доповнити уявлення про мистецькі скарби України та визначити наявні шляхи вивчення приватних мистецьких зібрань аристократії наприкінці XVIIІ – початку ХХ століть. У дисертації досліджено особливості мистецького колекціонування в аристократичному середовищі в Україні наприкінці ХVІІІ – початку ХХ століть, вплив тогочасної суспільно-політичної ситуації на культуру Правобережної України, розроблено комплекс методів та засобів пошуку відомостей про колекцію Браницьких, в цілому відтворено склад та досліджено долю збірки, яка існувала до 1917 року. Подано фаховий мистецтвознавчий аналіз зібрання та визначена роль і значення Браницьких в історії мистецького колекціонування в Україні. Незважаючи на тривале перебування живопису в збірці Білоцерківського краєзнавчого музею (з 1924 року — часу заснування Білоцерківського музею старожитностей), твори вивчалися науковцями лише епізодично та без оприлюднення переконливих результатів, в деяких випадках була відсутня професійна атрибуція. При висуванні гіпотези про існування мистецької колекції Браницьких та необхідності наукового дослідження нами взято до уваги те, що одна з найзаможніших аристократичних родин Європи не могла серед своїх уподобань уникнути захоплення колекціонуванням таких визнаних в аристократичному середовищі цінностей, якими були і є твори образотворчого мистецтва. Процес формування колекції творів образотворчого мистецтва Браницьких відбувався в конкретних суспільно-історичних умовах наприкінці XVIII – початку ХХ століть, коли графська родина перебувала спочатку на провідних фінансово-економічних та політичних позиціях Речі Посполитої, а пізніше Російської імперії. Наявність маєтків та зв’язків у тогочасній Європі (зокрема у Франції), бурхливі історичні події першої половини ХХ століття (Жовтневий переворот у Російській імперії, Перша та Друга світові війни) спонукають нас до проведення наукового пошуку в широкому географічному та історичному полі. В процесі дослідження вперше розпочате системне вивчення складу та долі мистецької колекції графів Браницьких герба Корчак; розроблені механізми комплексного пошуку відомостей про колекцію, які на прикладі живописної частини забезпечили з’ясування імен авторів творів, жанровий та стилістичний склад мистецької збірки; визначено перелік живописних творів, що зберігалися в білоцерківських палацах Браницьких, а також уточнено місця сучасного зберігання окремих творів; вперше досліджено живописну частину колекції графів Браницьких, що нині перебуває у фондах Білоцерківського краєзнавчого музею. Суттєва увага в роботі приділена дослідженню європейських традицій колекціонування творів живопису, які існували на території Правобережної України наприкінці XVIІІ – початку XX століть. Приватне колекціонування мало типовий європейський характер і базувалося на традиціях аристократичного колекціонування творів мистецтва, започаткованих володарями європейських територіальних утворень (королівств, князівств, герцогств тощо) з часів середньовіччя. Особливістю цього процесу в Україні, в окреслений нами період, є те, що формування приватних колекцій заможних українських землевласників відбувалося в умовах, коли Річ Посполита, внаслідок трьох поділів (1772, 1793, 1795 роках), припинила своє існування, а Галичина і частина Поділля увійшли до складу Австрії. Натомість Правобережна Україна перейшла до складу Російської імперії разом із польськими землевласниками, котрі зберегли свої маєтки. Носіями європейських традицій у приватному колекціонуванні на Правобережній Україні виступали як представники польської аристократії, так і російського дворянства, котрі отримали маєтки в Правобережній Україні після поділу Речі Посполитої. Нові історичні умови, за яких польські та російські аристократи в Україні стають підданими однієї держави, сприяли їхньому тісному спілкуванню та співпраці не лише в галузі економіки, фінансів, політики, але й у науковій та культурній сферах, зокрема в колекціонуванні творів мистецтва. До колекцій російських дворян в Україні потрапляють твори польських художників. Європейські митці, які прибували до Петербурга для виконання замовлень придворної знаті, виїжджали з Петербурга до Правобережної України, де працювали над замовленнями у садибах польських землевласників, які перейшли до російського підданства. Водночас, художники, які прибували до України на запрошення представників польських заможних родин, часто ставали виконавцями замовлень російських дворян у Петербурзі та Москві, а інколи й в інших частинах Росії. Цікаво, що у колекціях поляків з кінця 90-х років XVIII століття починають з’являтися твори російських художників. Польські та українські мистці з Правобережної України навчаються образотворчому мистецтву не лише у Кракові, Відні, але й у Петербурзі. Саме в цей час на теренах України у приватних родинних колекціях зберігаються значні художні цінності. До реформи російська влада всіляко намагалася уникнути конфліктів з польськими поміщиками. Через участь в Листопадовому (1830–1831 роках) та Січневому повстаннях (1863–1864 роках) частина заможних польських магнатів потрапляє у немилість російського царського двору, позбувається майна та залишає Правобережну Україну, перебираючись до Європи. З початком Першої світової війни (1914 рік) значна частина польських землевласників Правобережної України переправляє художні цінності до своїх маєтків та міських особняків у Європі. Жовтневий переворот 1917 року, падіння Російської імперії, Громадянська війна в Росії, встановлення Радянської влади — все це призводить до остаточного руйнування сталого соціально-політичного укладу. Приватне художнє колекціонування в середовищі аристократів, заможних громадян припиняється. З початком перебування Браницьких в Україні та облаштування ними головної резиденції — в 90-х роках XVIII століття у Білій Церкві — розпочинається формування родинної колекції. В інтер’єрах білоцерківських палаців з’являються твори польських, європейських, російських мистців. До України було доставлено придбані Браницькими твори відомих художників XVI–XVIII століть (італійської, французької, австрійської, німецької, голландської, англійської, шведської, польської, російської та інших живописних шкіл). Було створено портретну галерею видатних діячів польської історії. У другій половині ХІХ століття розпочинається переміщення творів колекції Браницьких до резиденцій у Франції (Монтрезор) та Польщі (Суха-Безкидська, Вілянув (південне передмістя Варшави), Кшешовіце (Малопольське воєводство), Краків, Варшава. Виняткова роль Браницьких в історії мистецького колекціонування в Україні обумовлена значенням та місцем, яке посів у політичній історії Європи великий коронний гетьман Францишек-Ксаверій Браницький, та становищем його дружини Олександри Василівни Браницької (у дівоцтві Енгельгардт), фрейліни Катерини ІІ, небоги князя Г. Потьомкіна, а також тією надзвичайною фінансовою могутністю, яку мали графи Браницькі аж до початку ХХ століття. Вони відігравали помітну роль у тогочасному мистецькому житті України завдяки залученню видатних європейських майстрів для виконання графських замовлень, а також завезенню до України високохудожніх творів західноєвропейського живопису минулих століть. Маючи величезні фінансові можливості, Браницькі активно впроваджували в Україні європейські традиції аристократичного садибного мистецького колекціонування. Змагальний характер взаємовідносин між тогочасними аристократичними родинами на Правобережній Україні (Потоцькими, Сангушками, Мошинськими та іншими) лише заохочував до замовлення та придбання картин. Завдяки зусиллям Браницьких, до Білоцерківського краю були завезені зразки високого мистецтва. Подальші дослідження, науково-пошукова робота дозволять виявити нові й надзвичайно важливі факти з культурного життя на Правобережній Україні наприкінці XVIII – початку XX століть заради поновлення (перерваної у ХХ столітті) європейської традиції мистецького колекціонування в Україні. Scientific explorations dealing with private art collections of aristocratic families in Ukraine are of particular importance for the study of the cultural heritage of the pre-Soviet epoch. For a long time, the main clients and collectors of professional artists’ works were members of aristocratic families — wealthy landowners. It is thanks to their investment that considerable artistic valuables and iconic works of art by Ukrainian, Western European and Russian artists were collected in Ukraine. Nowadays, there are a number of studies and articles devoted to private collections in Ukraine. The history, content and destiny of the collection belonging to one of the most prominent and well-off aristocratic families still remain understudied. This family is the Branicki Counts of the Korczak coat of arms, who had their main residence in Bila Tserkva and its surroundings in Kyiv Region and who possessed a lot of other property in other regions of this country. The research of their art collection considerably contributes to the understanding of Ukraine’s artistic heritage and to the identification of available methods for studying aristocrats’ private art collections of late 18th — early 20th centuries. The dissertation analyses features of art collection in Ukraine’s aristocratic circles in late 18th — early 20th centuries and the influence of the social and political situation at that time on the culture of Right-bank Ukraine; it develops a set of methods and means for gathering information about the Branickis’ collection and reconstructs the content and destiny of the collection that existed until 1917. A professional art analysis of the collection is provided and the role and significance of the Branickis in the history of Ukrainian art collections are defined. Although the collection was kept at the Bila Tserkva Local History Museum for a long time (from 1924, the foundation year of the Bila Tserkva Antiquity Museum), the works of art were studied sporadically, without publishing convincing results and with no professional attribution in some cases. When hypothesising about the existence of the Branickis’ art collection and the need for scientific research, it should be noted that one of Europe’s wealthiest aristocratic families could not avoid a passion for collecting valuables that were recognized in aristocratic society, such as works of fine art. The process of collecting the Branickis’ works of fine art was taking place in specific social and historical conditions of late 18th – early 20th century, when the count family was at the leading financial, economic and political positions of the Polish-Lithuanian Commonwealth, and later the Russian Empire. Their possessions and connections in the contemporary Europe (in particular, in France) call for a systemic approach. The methods and techniques mentioned above enabled us to reconstruct the collection of paintings based on archives and printed sources. In the process of research, systemic examination of the content and destiny of the art collection of the Branicki Counts from the Korczak coat of arms was undertaken for the first time; mechanisms were developed for the comprehensive search for data about the collection that, based on the collection of paintings, helped to identify the authors, genres and styles of the art collection; the list of works of art that were kept at the Branickis’ palaces in Bila Tserkva was compiled and the location of some of the works was specified; the Branicki Counts’ painting collection, which is now kept at the Bila Tserkva Local History Museum, was studied for the first time. Particular attention was paid to the study of European art collection traditions that were observed in the territory of Right-bank Ukraine in late 18th – early 20th century. Private collection had typical European features and was based on the traditions of aristocratic collection of works of art initiated by European territorial leaders (kingdoms, principalities, duchies, etc.) in the Middle Ages. A characteristic feature of this process in Ukraine in the specified period of time is that the formation of private collection of wealthy Ukrainian landowners took place when the Polish-Lithuanian Commonwealth ceased to exist following three partitions (in 1772, 1793, and 1795), and Galicia and Podolia became part of Austria. Right-bank Ukraine became part of the Russian Empire together with Polish landowners, who preserved their property. The bearers of European private collection traditions in Right-bank Ukraine were representatives of both the Polish aristocracy and Russian nobility, who received property after the partition of the Polish-Lithuanian Commonwealth. The new historical environment, in which Polish and Russian aristocrats in Ukraine became citizens of the same state, contributed to their close communication and cooperation not only in economics, finance, and politics, but also in science and culture, in particular in art collection. Works of art by Polish artists become part of the collections of Russian noblemen in Ukraine. European artists that came to Peterburg to execute orders of the court nobility, moved tom Peterburg to Right-bank Ukraine, where they worked on the orders in the estates of Polish landowners who became Russian citizens. At the same time, artists who came to Ukraine at the invitation of wealth Polish family members, often received orders from Russian noblemen in Peterburg, Moscow and sometimes other parts of Russia. Interestingly, works of art by Russian artists start appearing in the Poles’ collections from the late 1790s. Polish and Ukrainian artists from Right-bank Ukraine study fine art in Krakow, Vienna, and Peterburg. It is then that artistic valuables are kept in private family collections in Ukraine. The Russian government attempted to avoid conflicts with Polish landowners before the reform. Due to the involvement in the November (1830– 1831) and January (1863–1864) uprisings, part of wealthy Polish magnates fall into disgrace at the Russian court, lose part of their property and leave Right-bank Ukraine moving to Europe. At the beginning of World War I (1914), a large part of Polish landowners from Right-bank Ukraine transfer art treasures to their estates and mansions in Europe. The 1917 October Uprising, the fall of the Russian Empire, the civil war in Russia, and the establishment of the Soviet state — it all destroyed the stable social and political structure. Private art collection among aristocrats and wealthy citizens comes to an end. When the Branickis settle in Ukraine and arrange their main residence in Bila Tserkva in the 1790s, they start forming a family collection. The works of art by Polish, European and Russian artists start appearing in Bila Tserkva palaces. Works of art by famous artists of the 16th–18th centuries (Italian, French, Austrian, German, Dutch, British, Polish, Russian and other art schools) were purchased by the Branickis and brought to Ukraine. A portrait gallery of prominent figures of the Polish history was created. In the second half of the 19th century, works of art from the Branickis’ collection started being moved to their residences in France (Montresor) and Poland (Sucha Beskidzka, Wilanów (southern suburb of Warsaw), Krzeszowice (Lesser Poland Voivodeship), Kraków, and Warsaw. The unique role of the Branickis in the history of Ukrainian art collection is related to the significance and role that was played by the Great Crown Hetman Franciszek Ksawery Branicki in European political history and the position of his wife Oleksandra Vasylivna Branytska (née Engelhardt), Catherine the Great’s maid of honour and Prince Grigory Potemkin’s niece, and to the outstanding financial power that the Branicki Counts enjoyed until the beginning of the 20th century. They played a prominent role in the Ukrainian artistic life of that time thanks to the involvement of distinguished European artists to the counts’ orders and thanks to bringing European paintings of precious centuries to Ukraine. Having huge financial resources, the Branickis actively implements European traditions of aristocratic estate collection in Ukraine. The competitive nature of relations between aristocratic families in Right-bank Ukraine of that tie (Potockis, Sanguszkos, Moszyńskis, etc.) stimulated the orders and purchases of paintings. Thanks to the efforts of the Branickis, great works of art were brought to the Bila Tserkva region. Further research and explorations will definitely help discover new and crucial facts related to the cultural life in Right-bank Ukraine in late 18th — early 20th centuries in order to resume the European tradition of art collection in Ukraine (that was interrupted in the 20th century).