Стилістичні особливості європейської порцеляни XVIII – початку XX століття з приватних колекцій України

Abstract

The dissertation is the first comprehensive study dedicated to the analysis of the stylistic features of the Western and Eastern European porcelain ware from private collections that were partially included in Ukrainian museum collections. The aim of the study is to introduce Ukrainian porcelain collectors of the late 19 th – 20 th century and single out their legacy included in Ukraine’s museum stock. Based on the obtained data, stylistic features of Western and Eastern European porcelain of the 18 th – early 20 th century from the selected collections can be analysed. The analysis of the scientific materials confirmed that European porcelain ware stored in Ukraine’s museums and private collections is understudied. The methodological arsenal included historical and cultural, arts, contextual, biographic, systemic, and analytical methods along with the methods of abstraction, deduction, reconstruction, surveying, observation and simulation. The scientific novelty consists in the identification of porcelain collectors of the late 19 th – 20 th century, familiarisation with the biography of each of them and determination of their legacy that can be partially found in Ukraine’s museums. A series of works were attributed and introduced to the scientific discourse; stylistic features of porcelain ware from these collections were analysed. The study focuses on the following collectors: O. Bilyi, O. Blieshchunov, O. Hansen, D. Popov, M. Fradkin, K. Shpektor, the Brodskys, the Khanenkos and a series of new names that require further examination. The collectors’ porcelain legacy is stored in the museums of Kyiv, Odesa, Sumy, Kharkiv and Chornomorsk: in the One Street Museum (OSM), in the National Museum “Kyiv Picture Gallery” (NMKPG), in Bohdan and Varvara Khanenko National Art Museum (BVKNAM), in the National Museum of Ukrainian Decorative Art (NMUDA), in O. Blieshchunov Odesa Municipal Museum of Private Collections (OMMPC), in Odesa Art Museum (OAM), in N. Onatskyi Sumy Regional Art Museum (SRAM), in Kharkiv Art Museum (KhAM), and in O. Bilyi Chornomorsk Museum of Fine Arts (ChMFA). O. Hansen’s biography was reconstructed and the fate of the founder of the Third State Museum after the 1920s was clarified. The collector’s family relations to the millionaire of Norwegian origin H. Hansen (1819–1892) and Polish architect O. Hansen (1922–2005). The collector’s mother’s maiden name was verified (Wittersheim). O. Hansen’s granddaughter was found and the collector’s family archive in Germany was studied. Kyiv archives were examined in order to determine porcelain ware that was in the collection. The prominent physical chemist O. Brodsky was presented as a collector. Information about the scholar’s wife, V. Brodska-Sheremetieva, who supported her husband in collecting works of art, and in particular porcelain ware, was introduced to the academic discourse. The archive at the library of L. Pisarzhevskyi Institute of Physical Chemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine (IPC NASU) and at Institute of Archive Studies of V. Vernadskyi National Library of Ukraine (IAS VNLU) were critically analysed. Artistic preferences of the famous Kyiv homeopath D. Popov were determined. Biographic details were established and the collector’s circle of acquaintance was described that included the Prakhovs, V. Znoba, I. Kavaleridze, B. Kriukov, L. Miliaieva, H. Svitlytskyi and others. Excerpts from K. KrychevskaRosandich’s letter are provided which include recollections about Kyiv’s cultural life of the 1940s. The collections stored at OSM and the doctor’s heirs were analysed. The graphic artist M. Fradkin was presented as the founder of a significant porcelain collection. The memoirs of the director of KhAM V. Myzgina, who was personally acquainted with the artist, were written down and the memoirs of the artist of Budy Faience Factory about M. Fradkin were provided. The artist’s archive at KhAM was studied and his epistolary legacy was analysed. For the first time, Doctor K. Shpektor’s collection in SRAM was examined taking into account that the major part of the collector’s collection is exhibited at KhAM; it expands our knowledge about the prominent collection. Further explorations should focus on singling out porcelain ware from O. Hansen’s collection at SRAM, which makes the lion’s share of the museum stock. The study includes contemporaries’ recollections that helped pinpoint biographic data about the collector O. Bilyi, who founded the first highly specialised Ukrainian museum of Russian and Soviet artistic porcelain ware (now ChMFA). The collection of the famous alpinist and collector O. Blieshchunov, which is stored at OMMPC, is also mentioned. The porcelain ware that was transferred from O. Hansen’s collection to NMUDA was taken stock of. Samples were taken from the porcelain ware of the Brodskys at NMKPG, the Khanenkos at BVKNAM, D. Popov at OSM, and M. Fadrkin at KhAM. The inventory cards at SRAM and OAM were processed in order to single out private owners from whom European porcelain ware had been transferred; as a result, it was established that, apart from O. Hansen’s items, K. Shpektor’s, Ye. Rusakova’s, E. Zakharian’s and others’ items are stored at SRAM. At OAM, only episodic arrivals from individual private owners can be observed; most of the works came from state institutions. The main part of the study deals with the analysis of individual porcelain items from the abovementioned Ukrainian private collections of the late 19 th – 20 th century. The aesthetic significance of the items and the reflection of the styles of the 18 th – early 20 th century is highlighted. Taking into account the considerable number of items, those from the dominating porcelain factories were paid particular attention to, namely: Meissen Manufactury, Vienna Imperial Porcelain Manufactury, Berlin and Sèvres Royal Porcelain Manufactury, Russian Imperial Porcelain Factory (IPF) and A. Myklashevskyi’s private enterprise in the former Chernihiv Province. The history of the Meissen Manufactury development and the creation of European hard porcelain was described and prominent artists were listed. The influence of the religious worldview of the manufactury’s founder on the style of porcelain ware was retraced. It was suggested that the precise chronological division into manufacture periods should not be followed and that the dating of the “sculpture” period should be reviewed, which, in the author’s opinion should begin at the time of August II the Strong. The ware with similar themes from the collections of O. Blieshchunov, D. Popov, and the Khanenkos was analysed and it was suggested that the broader term “orientalism” should be applied to the Meissen porcelain ware of the first half of the 18 th century instead of the popular “chinoiserie”. The duality, metaphoric nature and symbolism characteristic of baroque were identified. Examples were used to show the transition from baroque traditions to rococo and classicism, which was reflected not only on the plots, but also on the colour palette and the shape of the items. The influence of the Age of Enlightenment on the artistic decoration of the ware was pointed out. A cup and a saucer from D. Popov’s collection was attributed, the brand and the colour palette characteristic of the August II the Strong’s works and Kh. Wolfson’s imitations were compared. From this collection, the figure “Pair of masons”, the bust “Louis Joseph Xavier de Bourbon”, a vase with a lid and three plates manufactured at Meissen’s were attributed. Works from SRAM: “The Allegory of Spring” or “Flora”, “Ceres” or “The Allegory of Summer”, and “The Rape of Proserpine” were re-attributed. The creation date of “A Woman on a Pouffe” was specified. New names for items from K. Shpektor’s collection at KhAM were proposed: “Chocolate Preparation”, or “Fire Personification”, “The Allegory of Hearing”. As a result, a conclusion was made that the stylistic analysis during the attribution of works only helps to assume the time of creation of the first model or the style of the age that inspired the artist, so it cannot be the only method. Stylistic features of porcelain ware from famous Western European enterprises of Vienna, Sèvres and Berlin controlled by monarchies were analysed. The influence of historical and political situation on the change of tastes and stylistic orientation of manufacture was retraced. Using the examples from the Khanenkos’ collection, specific features of the Vienna rocaille, which is different from the Sèvres ornament, were demonstrated. Using the methods of induction and comparative analysis, it was proven that conclusions concerning the stylistic trends of the whole can be made based on an item’s shapes and details. It was noted that the analysis of shades and tones of one colour and the density of the colour coating enabled us to draw an additional conclusion about the item’s belonging to a certain style range. As a result, the significance of studying porcelain was emphasised from two perspectives, plastic and artistic. The following works of Vienna Imperial Manufactury from D. Popov’s collection were attributed: a plate, a coffee pot, a cup, and the figure “A young man with a letter”. With regard to BVKNAM, the museum’s attribution of the teapot (inventory No. 211-ПК) was questioned, common features of two Cupid groups with table decorations manufactured by the Vienna Manufactury for the Zwettl Abbey were traced, new names for museum works were proposed. The personality of the decorator of the Vienna item “Cupid Dressed as a Chinese” was identified as K. Dreischarf; assumptions were made concerning the authorship of images on certain items. The following items of Sèvres Royal Manufactury from D. Popov’s collection were attributed: two plates, a snuffbox, the bust “Madame du Barry”; based on brands, the authorship of the decoration of bottle cooler (inventory No. 585-ПК), cup and saucer (inventory No. 593-ПК, 594-ПК) from the Khanenkos’ collection was questioned. The following items of Berlin Royal Porcelain Manufactury from D. Popov’s collection were attributed: a vase, a tray and a cup. Stylistic analysis of IPF items of the second half of the 18 th – early 20 th century was conducted, the historical context influencing the activity of the factory were examined. Items from one set manufactured at various time were used as an example to trace stylistic changes and the influence of monarchs’ preferences. It was noted that in the IPF works from private Ukrainian collections, the classicism style was dominating with traces of other trends. A number of historical reflections can be traced, especially in the works of the second quarter of the 19 th century. The analysis of changing stylistic trends that found their reflection on porcelain ware helps understand the emotional tension caused by the events in the country during critical moments and trace the culmination inevitably followed by catharsis. The attribution of the figure from the “Hurievskyi set” (ChMFA) and the image on a plate from M. Fradkin’s collection (KhAM) and the authorship of the pictures of Alexander I and Empress Elizabeth Alexeievna on cups from O. Bilyi’s collection were questioned, an assumption was made concerning the authorship of the latter model. The date of creation of two plates from K. Shpektor’s collection (SRAM) was specified and it was proposed to correct the name of the work (inventory No. 393) from ChMFA. It was confirmed that the plates from OAM from the times of Alexander I belong to the set with the House of Yusupov’s coat of arms. A dish, nine plates, a cup with a saucer, four items from I. Bezborodko’s family set, a basket, figures “A Lady Taking off the Mask” and “Ballerina A. Pavlova playing Giselle” from D. Popov’s collection were attributed. Stylistic trends were examined that influenced the works of the 1830s–1860s from A. Myklashevskyi’s enterprise in the village of Volokytyne. It was established that the products from this factory actually retranslated the style of artistic trends of previous epochs. Common features of Volokytyne works and the works of French manufacturies were traced, especially from the enterprise of J. Petit who represented neorococo in porcelain. An assumption was made that the latter manufactured items at A. Myklashevskyi’s order. Examples were sued to retrace the influence of historical and literary plots on the themes of the works, the theme of “Pushkiniana” was singled out as requiring further investigation. It was assumed that the depiction of a man on an inkpot form a private collection is the portrait of one of B. Khmelnytsky’s sons. New information is provided about the parochial school founded by A. Myklashevskyi. The following was introduced to the academic discourse: a notebook of a Volokytyne local with information about manufacture; plan of A. Myklashevskyi’s private house and drawings for his house (hotel) in Kyiv; Ye. Spaska’s archive with previously unknown photos and lists to S. Taranushenko which contain the scholar’s opinions about the factory’s activity. Thanks to these archives, a fireplace with authentic Volokytyne tiles, a tile with embossed human figure, a frame and details of the tabernacle from the Volokytyne Intercession Church were attributed. A small vase, three tea pots, a sugar bowl, two cups with saucers, porcelain details and figures “Book Lover”, “Odalisque”, “A Box in the Shape of an Arab’s Head”, “A Youth with a Bird”, and “Cherub” (D. Popov’s family collection) were attributed. As a result of the study, a number of biographical details were discovered that help depict the portrait of a Ukrainian collector of the late 19 th – 20 th century more thoroughly. It was established that porcelain ware manufactured in contemporary Austria, Germany, Russia, and France were in greatest demand. It was noted that the style of porcelain ware should be considered taking into account both form and pictures. Visual stylistic analysis contributes to the analysis, but it cannot by the key element of attribution. The depiction of characteristic features of Baroque, Rococo, Classicism, Art Nouveau and other narrow trends and tendencies confirms that porcelain is a material imprint of the epoch and tastes that were common during a certain period of time in a certain place. It is noted that a considerable amount of porcelain ware stored in Ukrainian museums require a more comprehensive analysis and re-attribution. The discovery of collections will help attract foreign scholar to the specialist discussion, which will contribute to the integration of the porcelain ware of the 18 th – early 20 th century from Ukrainian collections into global cultural space. The practical value of the obtained results is that the key premises and conclusions of the study can be used by museum institutions for informational update of catalogues and excursion programmes; by R&D institutions for developing syllabi and methodological materials. Information about porcelain ware can be used by educational institutions specialising in art for the development of lecture courses on the history of styles and the development of decorative and applied art. The analysis of a wide range of items can be used in the process of attributing works of art from porcelain. Дисертація є першим комплексним дослідженням, присвяченим аналізові стилістичних особливостей порцеляни Західної та Східної Європи з приватних колекцій, що частково ввійшли до музейних збірок України. Мета роботи – представити українських збирачів порцеляни кінця XIX – XX ст., виокремити їхній спадок, що надійшов до Музейного фонду України. На основі отриманих даних проаналізувати стилістичні особливості порцеляни Західної та Східної Європи XVIII – початку XX ст. з обраних колекцій. Аналіз наукової розробки теми підтвердив недостатнє вивчення європейської порцеляни, що зберігається в музеях та приватних колекціях України. До методологічної бази дослідження залучено історико-культурний, мистецтвознавчий, контекстуальний, біографічний, системний, аналітичний методи поряд із методами абстрагування, дедукції, реконструкції, опитування, спостереження та моделювання. Наукова новизна полягає у визначенні збирачів порцеляни кінця XIX – XX ст., ознайомленні з біографією кожного та виокремленні їхнього надбання, що частково надійшло до музеїв України. Введено до наукового обігу та здійснено атрибуцію низки творів; проаналізовано стилістичні риси порцеляни з даних колекцій. У дослідженні розглянуто таких збирачів як: О. Білий, О. Блєщунов, О. Гансен, Д. Попов, М. Фрадкін, К. Шпектор, родину Бродських, Ханенків та низку нових імен, які потребують подальшого вивчення. Порцелянова спадщина колекціонерів зберігається у музеях Києва, Одеси, Сум, Харкова та Чорноморська: у Музеї однієї вулиці (МОВ), у Національному музеї «Київська картинна галерея» (НМККГ), у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (НММБВХ), у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва(НМУНДМ), в Одеському муніципальному музеї особистих колекцій ім. О. Блєщунова (ОММОК), в Одеському художньому музеї (ОХМ), у Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького (СОХМ), у Харківському художньому музеї(ХХМ), у Чорноморському музеї образотворчих мистецтв ім. О. Білого(ЧМОМ). У роботі реконструйовано біографію О. Гансена та встановлено долю засновника Третього державного музею після 1920-х рр. Виявлено родинні зв’язки колекціонера з мільйонером норвезького походження Г. Гансеном (1819–1892) та польським архітектором О. Гансеном(1922–2005). Уточнено дівоче прізвище матері збирача(Віттерсгейм). Віднайдено онуку О. Гансена та досліджено родинний архів колекціонера у Німеччині. Вивчено київські архіви на предмет встановлення порцеляни, що перебувала в колекції. Представлено як колекціонера видатного вченого в галузі фізичної хімії О. Бродського. До наукового обігу введено інформацію про дружину науковця – В. Бродську-Шереметьєву, яка підтримувала чоловіка в колекціонуванні творів мистецтва й зокрема порцеляни. З мистецтвознавчої точки зору проаналізовано архів при бібліотеці Інституту фізичної хімії ім. Л. Писаржевського НАН України (ІФХ НАНУ) та в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (ІА НБУВ). Визначено мистецькі вподобання відомого київського лікаря-гомеопата Д. Попова. Висвітлено біографічні відомості та окреслено коло спілкування збирача, яке включало родину Прахових, В. Знобу, І. Кавалерідзе, Б. Крюкова, Л. Міляєву, Г. Світлицького та інших. Подано витяги з листа К. Кричевської-Росандіч, де є згадки про культурне життя Києва 40-х рр. XX ст. Здійснено аналіз колекції, яка зберігається у МОВ та в нащадків лікаря. Представлено художника-графіка М. Фрадкіна як укладача значної колекції порцеляни. Записано спогади директора ХХМ В. Мизгіної, особисто знайомої з художником, та наведено спогади про М. Фрадкіна художниці Будянського фаянсового заводу Г. Чернової. Опрацьовано архів митця у ХХМ та проаналізовано його епістолярну спадщину. Уперше розглянуто колекцію лікаря К. Шпектор у СОХМ, адже основна частина колекції збирачки представлена у ХХМ; це розширює знання про визначну збірку. Перспективою подальших розвідок є виокремлення порцеляни з колекції О. Гансена у СОХМ, яка складає левову частку музейного фонду. В дослідженні наводяться спогади сучасників, що дали змогу висвітлити біографічні відомості про колекціонера О. Білого, який на основі власної колекції уклав перший в Україні вузькопрофільний музей російської та радянської художньої порцеляни(нині ЧМОМ). Згадано збірку знаного альпініста та колекціонера О. Блєщунова, яка зберігається в ОММОК. Здійснено підрахунок порцеляни, що надійшла зі збірки О. Гансена до НМУНДМ. Зроблено вибірки порцеляни родини Бродських у НМККГ, Ханенків у НММБВХ, Д. Попова у МОВ, М. Фрадкіна у ХХМ. Опрацьовано інвентарні картки СОХМ та ОХМ з метою виокремлення приватних власників, від яких надходили твори європейської порцеляни; в результаті встановлено, що крім предметів О. Гансена у СОХМ зберігаються предмети К. Шпектор, Є. Русакової, Е. Захар’ян та інших. В ОХМ простежуються лише епізодичні надходження від окремих приватних власників, більша частина творів надійшла від державних установ. Основну частину дослідження присвячено аналізові окремих порцелянових предметів з приватних колекцій України кінця XIX – XX ст., згаданих вище. Висвітлено естетичне значення предметів та рефлексії в них стилів XVIII – початку XX ст. Посилаючись на значну кількість виробів, виокремлено предмети тих порцелянових підприємств, які переважають у колекціях, а саме: мануфактура Майсена, Імператорська порцелянова мануфактура Відня, королівські порцелянові мануфактури Берліна(КПМ) та Севра, Імператорський фарфоровий завод Росії (ІФЗ) та приватне підприємство колишньої Чернігівської губернії – А. Миклашевського. Окреслено історію становлення мануфактури у Майсені та створення європейської твердої порцеляни, зазначено провідних майстрів. Простежено вплив релігійного світогляду засновника підприємства на стилістику порцелянових виробів. Запропоновано не дотримуватися чіткого хронологічного поділу на періоди роботи виробництва або переглянути датування «скульптурного» періоду, який, на думку автора, мав би починатися за життя Августа II Сильного. Проаналізовано вироби зі східною тематикою зображень з колекцій О. Блєщунова, Д. Попова, Ханенків та запропоновано вживати до творів майсенської порцеляни першої половини XVIII ст. більш широкоосяжний термін «орієнталізм», на відміну від популярного «шинуазрі». Простежено дуальність, метафоричність та символічність, притаманну бароко. На прикладах показано перехід від барокових тенденцій до рококо та класицизму, що відбилися не стільки на сюжетах, скільки на гамі кольорів та формі виробів. Відзначено вплив епохи Просвітництва на художнє оформлення предметів. Атрибутовано чашку та блюдце з колекції Д. Попова, здійснено порівняння клейма та кольорової гами, характерних для виробів Августа II Сильного та імітацій Х. Вольфсон. З цієї самої колекції атрибутовано фігуру «Пара масонів», бюст «Луї Жозеф Ксав’є де Бурбон», вазу з накривкою та три тарілки виробництва Майсена. Наново атрибутовано твори з СОХМ – «Алегорія весни» або «Флора», «Церес (Церера)» або «Алегорія літа», «Викрадення Прозерпіни». Уточнено датування виробу «Жінка, що сидить на пуфику». Запропоновано нові назви для предметів з колекції К. Шпектор у ХХМ: «Приготування шоколаду» або «Персоніфікація вогню», «Алегорія слуху». В результаті вдалося дійти висновку, що застосування стилістичного аналізу під час атрибуції виробів дає змогу лише робити припущення щодо часу створення першої моделі або стилю епохи, яка надихала майстра, тому не може бути єдиним методом. Проаналізовано стилістичні особливості порцелянових предметів відомих західноєвропейських підприємств Відня, Севра та Берліна, які перебували під контролем монархії. Простежено вплив історичної та політичної ситуації на зміну смаків і стилістичної орієнтації виробництва. На прикладі виробів з колекції Ханенків продемонстровано специфіку віденського рокайлю, який відрізняється від севрського. Методом індукції та порівняльного аналізу вжиткових предметів доведено можливість робити висновки по формах та деталях виробу щодо стилістичної направленості цілого. Підкреслено, що аналіз відтінків і тональностей одного кольору, щільності кольорового покриття, дає змогу дійти додаткового висновку про приналежність до певного стильового проміжку. В результаті акцентовано важливість дослідження порцеляни з двох точок зору: пластичної та живописної. Атрибутовано твори Імператорської мануфактури Відня, серед яких: тарілка, кавник, чашка, фігура «Молодий чоловік з листом» – зі збірки Д. Попова. З НММБВХ: поставлено під питання музейну атрибуцію чайника (інв. № 211-ПК), простежено спільні риси двох груп«амурів» з настільними прикрасами, виготовленими мануфактурою Відня для абатства Цветль, запропоновано нові назви для музейних творів. Встановлено автора розпису віденського виробу «Амур в костюмі китайця» – К. Драйшарф; висунуто припущення щодо авторства зображень на окремих предметах. Атрибутовано вироби Королівської мануфактури Севра: дві тарілки, табакерку, бюст «Мадам дю Баррі» – з колекції Д. Попова; за клеймами поставлено під питання авторство розпису охолоджувача для пляшки (інв. № 585-ПК), чашки та блюдця (інв. №№ 593-ПК, 594-ПК) з колекції Ханенків. Атрибутовано твори Королівської порцелянової мануфактури Берліна – вазу, тацю та чашку зі збірки Д. Попова. Проведено стилістичний аналіз виробів ІФЗ другої половини XVIII – початку XX ст., розглянуто історичні умови, що впливали на діяльність підприємства. На прикладі форм предметів одного сервізу, виготовлених у різний час, простежено зміни стилістики та вплив монарших уподобань. Підкреслено, що в творах ІФЗ з приватних колекцій України домінує стилістична лінія класицизму з вкрапленнями різних течій. Простежується чимало історичних рефлексій, особливо у творах другої чверті XIX ст. Аналіз мінливих стилістичних напрямів, що позначилися на виробах з порцеляни, дає змогу відчути емоційну напругу, викликану подіями в державі у кризові моменти, простежити пік, після якого неминучий катарсис. Поставлено під питання атрибуцію фігури з «Гур’євського» сервізу (ЧМОМ) та зображення на тарілці з колекції М. Фрадкіна(ХХМ); авторство зображення Олександра I на чашці та імператриці Єлизавети Олексіївни на кубку з колекції О. Білого, висунуто припущення стосовно авторства моделі останнього. Уточнено датування двох тарілок з колекції К. Шпектор(СОХМ) та запропоновано коригувати назву твору (інв. № 393) з ЧМОМ. Підтверджено, що тарілки з ОХМ часів Олександра I належать до сервізу з гербом князів Юсупових. Атрибутовано таріль, дев’ять тарілок, чашку з блюдцем, чотири предмети з сервізу родини І. Безбородька, кошик, фігури «Дама, яка знімає маску» та «Балерина А. Павлова у ролі Жизелі» – з колекції Д. Попова. Розглянуті стилістичні течії, що позначилися на творах1830–1860-х рр. з підприємства А. Миклашевського у с. Волокитиному. Встановлено, що вироби цього заводу фактично ретранслюють стилістику мистецьких течій минулих епох. Простежено спільні риси волокитинських виробів та творів з французьких мануфактур, особливо підприємства Ж. Петі, який презентував напрям неорококо в порцеляні. Висунуто припущення, що останній виготовляв вироби на замовлення А. Миклашевського. На прикладах простежується вплив історичних та літературних сюжетів на тематику виробів, окремо винесено тему «Пушкініани», яка потребує подальшого дослідження. Висунуто припущення, що зображення чоловіка на чорнильниці з приватної колекції – портрет одного з синів Б. Хмельницького. Наводиться нова інформація про приходське училище, засноване А. Миклашевським. Введено до наукового обігу: зошит жителя с. Волокитиного з відомостями про виробництво; план власного будинку та креслення для будинку (готелю) А. Миклашевського в Києві; архів Є. Спаської з невідомими раніше світлинами та листування з С. Таранушенком, у якому висвітлюються погляди дослідниці на діяльність заводу. Завдяки архівам останніх атрибутовано камін з автентичними кахлями волокитинського заводу, кахлю з рельєфним зображенням чоловіка, раму та деталі дарохранильниці з Покровської церкви с. Волокитиного. Атрибутовано вазочку, три чайники, цукорницю, дві чашки з блюдцями, порцелянові деталі, фігури: «Бібліофіл», «Одаліска», «Коробочка у вигляді голови араба», «Юнак з пташкою», «Херувим» (родинна колекція Д. Попова). В результаті дослідження віднайдено ряд біографічних відомостей, які дозволяють більш ґрунтовно окреслити портрет українського колекціонера кінця XIX – XX ст. Встановлено, що найбільшим попитом у збирачів користувалися порцелянові предмети виробництва сучасних Австрії, Німеччини, Росії та Франції. Зазначено, що стилістика виробів з порцеляни має розглядатися як з огляду на форму, так і за зображеннями. Візуальний стилістичний аналіз допомагає при аналітиці, проте не може бути ключовим елементом атрибуції. Відображення у виробах характерних елементів бароко, рококо, класицизму, модерну й інших вузьких течій та напрямів підтверджує, що порцеляна – це матеріальний відбиток епохи та смаків, які побутували в конкретний час у певному місці. Підкреслено, що значна кількість порцелянових виробів, які зберігаються в Музейному фонді України, потребують більш повного аналізу та перегляду атрибуцій. Відкриття колекцій дасть змогу залучити іноземних дослідників до фахової дискусії, що засвідчить інтеграцію порцеляни XVIII – початку XX ст. з українських колекцій у світовий культурний простір. Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що його ключові положення та висновки можуть бути використані музейними установами для інформаційного доповнення каталогів та екскурсійних програм; науково-дослідними установами для формування навчальних програм та науково-методичних посібників. Інформація про порцелянові вироби може бути використана навчальними закладами мистецького спрямування при розробці лекційних курсів з історії проблем стилів та розвитку декоративно-прикладного мистецтва. Аналітика широкого кола предметів може застосовуватися в процесі атрибуції художніх виробів з порцеляни.