Аннотации:
Дисертація є першим комплексним дослідженням життя і творчості
В. Орловського в контексті пейзажного живопису другої половини ХІХ –
початку ХХ століття.
Творчість Володимира Орловського є невід’ємною складовою
загального процесу розвитку пейзажного жанру другої половини ХІХ –
початку ХХ століття в історії українського і російського мистецтва.
Тематичне спрямування його творів мало широкий діапазон – епічні й
камерні ландшафти, італійські й кримські краєвиди, природа центральної
України, пейзажі середньої полоси Росії.
Розквіт творчості митця припав на складний період, коли Петербурзька
академія мистецтв втратила свою роль художнього гегемона й подальший
мистецький розвиток відбувався в постійному протиборстві двох
діаметрально протилежних напрямків, а відтак й ідеологій. Активна
діяльність Товариства пересувних художніх виставок з їхнім програмним
утвердженням реалістичності, народності, національної своєрідності
становила серйозну конкуренцію академічним традиціям, які на той час вже
не відповідали вимогам сучасних культурних та історичних процесів.
Охарактеризовано мистецькі процеси та становлення пейзажного жанру
в Російській імперії означеного періоду. Це був переломний момент в
розвитку стильових тенденцій, коли в живописі на зміну усталеним
традиціям академізму приходить новий реалістичний напрямок із своєю
специфічною ідеологічною платформою, основним постулатом якої було
соціальне спрямування мистецтва. Такі тенденції відобра зились й у пейзажному жанрі через показ національної своєрідності. На зміну
ідеалізованим пейзажам приходить своєрідний портрет реальної місцевості.
Досліджено характерні риси мистецького середовища Петербурга другої
половини ХІХ ст. як провідного художнього осередку. Цей період
позначений протистоянням академічних засад, сформованих Петербурзькою
академією мистецтв і нових поглядів на завдання мистецтва, які
утверджували представники нового мистецького об’єднання – Товариства
пересувних художніх виставок. Вперше Академія втрачає свою роль
мистецького гегемона, вимушена пристосовуватись до нових віянь, боротись
за повернення втраченого авторитету, а відтак і за прихильність сучасного
глядача.
Виявлено й проаналізовано архівну та джерельну базу, присвячену
діяльності та творчості В. Орловського, на підставі чого з’ясовано сучасний
стан наукового опрацювання теми. Здійснено систематизацію основних
етапів вивчення творчості В. Орловського за хронологічним принципом, яка
засвідчила зміну вектора наукової думки. З’ясовано, що життєвий і творчий
шлях митця не став об’єктом мистецтвознавчого дослідження належної
глибини, а тому необхідним є вивчення цих питань з позицій сучасного
погляду на художнє життя другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
Охарактеризовано мистецькі процеси в Російській імперії другої
половини ХІХ століття, в основі яких була зміна світогляду багатьох
прогресивних митців. Нові погляди на мистецтво та його завдання викликали
до життя реалістичний напрямок. Мистецтво перебирає на себе соціальні
функції, стаючи трибуною для проголошення відповідних ідей. На перший
план виступають вимоги правдивості, демократичності, народності,
національної своєрідності мистецтва. Нова ідеологія потребувала нової
образної мови, яка знайшла своє втілення у творчості митців Товариства
пересувних художніх виставок.
Виявлено характерні риси мистецького середовища Петербурга другої
половини ХІХ ст. як провідного художнього осередку Російської імперії. Упродовж століть Академія відігравала роль художнього гегемона й
користувалася беззаперечним авторитетом як єдиний вищий навчальний
мистецький заклад. Суспільно-історичні процеси другої половини ХІХ ст.
призвели до змін в розташуванні мистецьких сил і розвиток мистецтва
відбувався під знаком безкомпромісного протистояння академістів та
передвижників. Передові на той час ідеї передвижників у галузі художнього
просвітництва, безпосереднє спілкування митця з глядачем шляхом
організації широкої виставкової діяльності змусили Академію шукати
способи протидії і водночас видозмінюватись відповідно до нових вимог.
Таке протистояння закінчилося у 1894 році реформуванням академічного
статуту й запрошенням до викладання художників-передвижників.
Висвітлено специфіку становлення пейзажного жанру в Петербурзькій
академії мистецтв, який за усталеною академічною класифікацією жанрів
займав передостаннє місце. Розвиток пейзажного жанру як самостійного
припадає на другу половину ХVІІІ ст. й відбувається у руслі класицистичних
канонів під впливом пенсіонерських поїздок випускників академії до Італії.
Живопис першої половини ХІХ ст. дає зразки загальноєвропейських
тенденцій у створенні романтизованого пейзажу. Специфікою російського
пейзажу було поєднання романтичних рис та реалістичних виявів, що певним
чином підготувало кардинальні зміни в пейзажному жанрі другої половини
ХІХ ст. В єдиному реалістичному руслі створювались різноманітні типи
пейзажу – епічний, ліричний, романтичний, філософський, пейзаж-настрій.
Розкрито умови становлення творчої особистості В. Орловського
першого київського періоду. З’ясовано, що вирішальну роль у цьому
відіграло його навчання у Другій київській гімназії та знайомство з
видатними представниками української культури М. Чалим та І. Сошенком,
які підтримали талановитого молодого художника й посприяли знайомству з
Т. Шевченком, що проживав тоді в Петербурзі. Завдяки сприянню
останнього В. Орловський був прийнятий до Петербурзької академії
мистецтв. Досліджено специфіку пейзажних творів митця часів навчання у
Петербурзькій академії мистецтв та пенсіонерської поїздки за кордон.
Викладачем за фахом у В. Орловського був О. Боголюбов, митець, який
знайомив своїх учнів з тенденціями європейського мистецтва. Знайомство з
бабрбізонською школою під час пенсіонерської поїздки справило значний
вплив на подальшу творчість митця. Уважне ставлення до натури, об’єктивна
правдивість її відтворення стануть характерною рисою його творчості.
Також настанови керівника пейзажного класу О. Боголюбова сприяли
серйозному ставленню до роботи над етюдами, глибокому й уважному
вивченню натури. Результатом навчання стало отримання Великої золотої
медалі й можливості пенсіонерської поїздки до Італії. В розлогих
пенсіонерських звітах В. Орловський продемонстрував особистісний погляд
на європейське мистецтво. Крізь призму отриманих академічних знань, він
критично оцінював недоліки й досягнення новітніх мистецьких течій.
Враження, отримані на початку творчого шляху, дістануть своє яскраве
втілення в його творах пізнього періоду творчості.
Висвітлено стилістичні ознаки творчості митця петербурзького періоду.
Домінантою творчості В. Орловського став сонячний ідилічний селянський
пейзаж, в якому присутній жанровий елемент, де зображення селян
здебільшого мало стафажний характер. Творам цього періоду притаманна
певна ідеалізація, що засвідчує прихильність митця до академічних
постулатів. Його твори позбавлені соціального звучання, головний мотив –
це гармонійне існування людини в природі, багатство палітри краси
навколишнього середовища. Необхідно відзначити увагу митця до натурних
розробок, об’єктивність відтворення природних мотивів. Петербурзький
період був часом кар’єрного зростання художника: він отримав звання
професора, академіка, очолив пейзажний клас Академії мистецтв і став
членом її Ради.
Охарактеризовано мистецько-освітні процеси в Києві другої половини
ХІХ – початку ХХ ст. Виявлено факт пожвавлення культурного життя міста. В цей час засновуються мистецькі навчальні заклади, зокрема, Київська
рисувальна школа М. Мурашка, Київське художнє училище, де викладають
провідні київські митці. Активізується виставкове життя, засновано Київське
товариство художніх виставок, відкривається перший стаціонарний
Київський художньо-промисловий і науковий музей. Важливу роль у
мистецьких процесах відіграють меценати та колекціонери. Розвивається
видавнича справа, вагомою часткою якої стають культурно -художні
періодичні видання. Відбувається становлення музичного й театрального
мистецтва.
Проаналізовано та систематизовано творчу спадщину митця. На основі
детального мистецтвознавчого аналізу художньої спадщини В. Орловського
досліджено новації в художніх засобах виразності у творах другого
київського періоду. Розглянуто художньо-стилістичні особливості його
пейзажів, визначено відхід від академічної манери й наближення до
пленерного живопису. Композиційна майстерність, світлотіньова та
повітряна перспективи, вишуканий колорит тональних переходів створюють
ілюзію життєвості й реалістичності в пейзажах пізнього періоду творчості.
Фактурний динамічний мазок сміливо ліпить форму колористичними
засобами. Живописна свобода, пластична форма, ескізна незавершеність
підкреслюють виразність відтвореного моменту в природі. Незалежність від
академічних настанов робить манеру художника вільною, незаангажованою,
він повертається до джерел – первинних вражень від барбізонської школи
живопису.
Значної уваги приділено творам з українських музеїв. Після повернення
до Києва стилістика творів В. Орловського помітно еволюціонувала від
академічної умовності до реалістичного відтворення натури. В пейзажах
митець передавав емоційний образ краєвидів, його цікавили різноманітні
світлові ефекти, складні перехідні стани природи. Широким був й
тематичний діапазон його творів. З однаково високою майстерністю митець
писав залиті сонцем пшеничні поля, річки та озера, в яких віддзеркалюється захід сонця або грозові хмари, морські краєвиди в різний час доби або пори
року. В його доробку епічні панорами, камерні пейзажні мотиви, значна
кількість етюдів, які за своєю завершеністю можуть претендувати на
самостійне існування.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше комплексно
досліджено життєвий і творчий шлях В. Орловського, здійснено цілісний
мистецтвознавчий аналіз художньої спадщини митця; досліджено вплив
європейських течій, зокрема, мистецтва барбізонців, на стилістику творів
київського періоду творчості (1886–1912); введено до наукового обігу
невідому роботу раннього періоду творчості «В Алупці» (1864);
атрибутовано два підготовчі рисунки з колекції НХМУ.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в розширенні
та систематизації відомостей про життєвий і творчий шлях В. Орловського.
Матеріали дисертації можуть бути використані в теоретичних дослідженнях з
історії українського мистецтва, в музейній та науково -дослідній роботі, при
написанні навчальних програм та науково-методичних посібників, в
лекційних курсах «Історія українського мистецтва другої половини ХІХ –
початку ХХ ст.».
The thesis is the first comprehensive research of life and artwork of
V. Orlovskyi in the context of the development of landscape painting in the second
half of XIX – early ХХ centuries.
Artwork of Volodymyr Orlovskyi is an integral part of general development
process of the landscape genre in the second half of XIX – early ХХ centuries in
the history of Ukrainian and Russian artwork. Thematic scope of his works was
quite wide – epic and intimate landscapes, Italian and Crimean views, nature of
Central Ukraine, sceneries of Central Russia.
Peak of his artwork fell on a complicated period, when St. Petersburg
Academy of Arts had lost its role of an art hegemon, and further artistic
development was effected by counteraction of two completely different trends, and
therefore, ideologies. Vigorous activity of the Society for Travelling Art
Exhibitions with its policy statement of realism, nationalism, national distinctness
competed with academic traditions that did not meet requirements of cultural and
historical processes of that time.
The thesis characterizes artistic processes and formation of the landscape
genre in the Russian Empire of the stated period. It was a critical moment in
development of style tendencies, when in painting long-held traditions of
academism were replaced by a new reali stic trend with its specific ideological
platform, priority of which was social orientation of art. Such trends also reflected
in the landscape genre through showing of national distinctness. Idealized
sceneries were changed by a peculiar portrait of real landscapes.
The author has studied specific features of St. Petersburg artistic environment
of mid-to-late ХІХ century, as a leading artistic centre. This period is characterized
by opposition of academic bases, formed by St. Petersburg Academy of Arts, and
new views of art goals that were stated by representatives of the new art society –
Society for Travelling Art Exhibitions. For the first time, the Academy lost its role
of the artistic hegemon, had to adapt to new trends, struggled to reclaim its
authority, and thus, adherence of a modern viewer. Within scopes of the research, archives and sources related to activity and
artwork of V. Orlovskyi were found and analysed. Findings allowed identifying
how deep the topic is studied. Basic stages of Orlovskyi’ s artwork were
systematized by a chronological method that showed changes in vector, if his
scientific thought. The author found that life and artwork of the painter was not
duly studied, therefore, it is required to study these issues from the perspective of
modern view on artistic life of mid-to-late ХІХ – early ХХ century.
In the thesis, the author characterized artistic processes that took place in the
Russian Empire of mid-to-late ХІХ century. Their basis was change in views of
many progressive painters. New views on art and its objectives caused appearance
of the realistic trend. The art assumes social functions being a tribute used to
declare relevant ideas. Requirements of honesty, democratism, nationalism,
national distinctness came to the fore. The new ideology required new image
language implemented in artwork of painters who were members of the Society for
Travelling Art Exhibitions (the Itinerants).
The author described specific features of St. Petersburg artistic environment
of mid-to-late ХІХ century, as a leading artistic centre of the Russian Empire. For
some centuries, the Academy played the role of artistic hegemon and enjoyed
authority as an exclusive higher educational institution in the field of arts. Social
and historical processes of the mid-to-late ХІХ century caused changes in
distribution of artistic forces, and the art was developing under the sign of hard line opposition of academicians and members of the Society. Progressive at that
time ideas of the Itinerants in the field of a rtistic enlightenment, direct
communication of a painter with viewers by organization of broad exhibition
activity forced the Academy to search ways to counteract and at the same time, to
evolve, meeting new requirements. In 1894, such opposition ended up with
reformation of the academic status and invitation of the Itinerants to teach at the
Academy.
The thesis describes formation of the landscape genre in the St. Petersburg
Academy of Arts that according to a traditional academic classification took the last but one place. Development of the landscape genre as individual one fell on
the mid-to-late ХVІІІ century and was occurring in the line with classic canons
under influence of trips of Academy graduates to Italy. Painting of the first half of
the ХІХ century gives examples of general European trends in creation of a
romantized scenery. A peculiar feature of Russian sceneries was combination of
romantic characteristics and realistic features that in a particular way prepared
fundamental changes in the landscape genre of the mid-to-late ХІХ century.
Within the single realistic line, various scenery types – epic, lyrical, romantic,
philosophic, and sentiment scenery – were created.
The author discloses building of Orlovskyi’s creative personality during his
first Kyiv period. It has been established that a critical role played his study at the
Second Kyiv Grammar School and meeting with outstanding representatives of
Ukrainian culture M. Chalyi and I. Soshenko, who supported the talented young
painter and facilitated acquaintance with T. Shevchenko who live in St. Petersburg
at that time. Due to efforts of the latter, V. Orlovskyi was admitted to the
St. Petersburg Academy of Arts.
The thesis includes specific features of scenery works painted during study at
the St. Petersburg Academy of Arts and trips abroad. O. Bogolyubov, teacher of
V. Orlovskyi, painter, introduced trends of Europeans art to his students. Insight
into Barbizon school during one of his trips abroad had significant effect on further
artwork of the painter. Sensitivity to nature, objective honesty of its expression
would become a peculiar feature of his artwork.
In addition, guidelines given by the teacher of Scenery Class, O. Bogolyubov,
contributed to serious approach to sketches, deep and attentive study of nature.
Result of his study was awarding the Great Gold Medal and opportunity to go to
Italy for further study. In detailed study reports, V. Orlovskyi described his
personal view on European art. In the light of gained academic knowledge, he
critically evaluated drawbacks and achievements of new artistic trends.
Impressions experienced in the beginning of his artistic journey would be brightly
implemented in his works of the late period. The author discovers stylistic elements of the painter used during St.
Petersburg period. A dominant of Orlovskyi’s artwork became a sunny idyllic
village landscape, which includes a genre element where image of peasants had
mainly staffage character. Works of this period are characterized by some
idealization that shows adherence of the painter to academic postulates. His works
do not have social meaning. Head motif is harmonious existence of the human in
nature, wide palette of beauty of the environment. It should be noted attention of
the painter to nature sketches, objectiveness in images of nature motives. The St.
Petersburg period was time of career progress for the painter: he was awarded
Professor’s, Academician’s degree, and chaired a Landscape Class of the Academy
of Arts and became a member of its Council.
The thesis characterizes artistic and educational processes that took place in
Kyiv of the mid-to-late ХІХ – early ХХ century. Cultural life of the city became
more active at that time. Artistic educational institutions, in particular, Murashko
Kyiv Painting School, Kyiv Artistic School where leading Kyiv painters taught
were founded. Exhibition life revived, Kyiv Society of Art Exhibitions was
founded, and the first Kyiv Art, Industry and Science Museum was opened . An
important role in art processes was played patrons of arts and collectors. Publishing
business was developing. Its significant part is taken by cultural and art
periodicals. Music and dramatic art was being formed.
The author analysed and systematized artistic legacy of the painter. Basing on
detailed art review of Orlovskyi’s artistic legacy innovations in artistic devices of
expression in works of the second Kyiv period. The author studied art and stylistic
features of his sceneries, stated withdrawal from the academic style to o pen air
painting. Composite skills, light-and-dark and aerial perspectives, refined
coloration of tones create an illusion of vividness and reality in sceneries of the late
artwork period. Striking dynamic brushstrokes easily generate a form by coloristic
aids. Painting freedom, plastic form, sketch incompleteness underline
distinctiveness of the painted moment in the nature. Independency from academic guidelines makes painter’s style free, unbiased. He feeds back – first impressions
from painting of the Barbizon school.
Significant attention is drawn to works exhibited in Ukrainian museums.
After the painted came back to Kyiv, stylistics of his works considerably evolved
from academic conventions to realistic painting of the nature. In his sceneries, the
painter implemented an emotional image of landscapes. He was interested in
various highlights, complex transient states of the nature. Theme range of his
works was wide. With similar high professionalism, the painter produced sundrenched wheat lands, rivers, and lakes that reflected sundown or thunderstorm
clouds, marine at different time of a day or a year. His legacy includes epic
panoramas, intimate landscape motives, and a considerable number of sketches
that can be deemed as works by their completeness.
Scientific relevant of the research is that life and artistic journey of
V. Orlovskyi was comprehensively studied for the first time, complex art analysis
of painter’s artistic legacy was made; effect of European trends, in particular, the
Barbizon school on stylistics of works painted during the Kyiv artwork period
(1886–1912) was studied; unknown work of the early period In Alupka (1864) was
introduced; two preliminary drawings from UNAM were attributed.
Practical significance of the thesis lies in extension and systematization of
data on life and artistic journey of V. Orlovskyi. Data of the thesis can be used in
theoretical researches in the fields of History of Ukrainian Art, in museum and
scientific researches, development of educational programs and guidelines, in
lecture courses in History of Ukrainian Art of the Mid-to-late ХІХ – Early ХХ
Century.