Художньо-стильові особливості живопису Адальберта Ерделі: роль впливів європейських мистецьких шкіл

Abstract

Дисертація є першим комплексним дослідженням художньо-стильових особливостей живопису Адальберта Ерделі (1891–1955) та ролі впливів європейських мистецьких шкіл на його творчість. Актуальність дослідження зумовлена переосмисленням доробку закарпатського митця та недостатнім вивченням художніх методів, які він застосовував у живописі. Мета роботи – проведення мистецтвознавчого аналізу живописних творів А. Ерделі, розкриття характерних стилістичних та образотворчих засобів його художньої діяльності та визначення впливів, яких він зазнав, як митець, зі сторони художніх шкіл Будапешта, Мюнхена та Парижа першої половини ХХ століття. Вивчення та аналіз обраної теми підтвердили, що недостатньо опрацьованими залишалися особливості художнього методу та мистецька концепція А. Ерделі, які сформувалися внаслідок впливу різних чинників впродовж його життя. Систематизація літератури виявила постійне зацікавлення вчених особливістю та творчістю майстра, проте дослідження проводилися більше з історико-культурної та біографічної точки зору. Мистецтвознавчі праці подають загальний опис творчості та акцентують увагу на найвідоміших полотнах, адже велика кількість робіт знаходиться в приватних колекціях і є недоступною для огляду. Це створило додатковий виклик для дослідників і виявило певні прогалини в цілісному баченні доробку митця. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному мистецтвознавчому аналізі творчої спадщини майстра; максимально повному обсязі розкриття художньо-естетичної природи його творчості; аналізі та введенні в науковий обіг маловідомих творів з приватних колекцій; проведенні порівняння композиційних та колористичних прийомів А. Ерделі та П. Сезанна, на основі яких виявлено міру наслідування та індивідуальні особливості манери майстра із Закарпаття. Для дослідження були застосовані методи, що базуються на системності та комплексному підході вирішення поставлених автором завдань. Розглянуто художні процеси в Австро-Угорщині кінця ХІХ– початку ХХ ст. Визначено, що основним чинником в мистецькій освіті ХХ ст. був взаємозв’язок між угорським та французьким мистецтвом, який проявився в імпресіоністичному художньому методі, який угорські митці освоїли під час навчань у Франції та синтезували на батьківщині з місцевими традиціями. Майстри почали об’єднуватися в гуртки, щоб обмінятися досвідом та підняти рівень майстерності. Серед найважливіших нововведень – пленерна практика та перші митецькі колонії в містах Надьбаня, Кечкемет, Тячів та інших. Це надихнуло А. Ерделі вирушити в Будапешт до Угорської королівської школи рисунка для отримання вищої художньої освіти в 1911–1916 роках. Там він вивчив анатомію, засвоїв навички реалістичного рисунку, вперше потрапив на пленер до художньої колонії в м. Кечкемет. У цей період його живопису була притаманна палітра зі стриманих кольорів та ретельна робота з рисунком. Нечисленні твори 1916–1922 років дозволили виокремити мукачівський період як окрему складову творчої біографії А. Ерделі. Розглянуто творчість періоду перебування А. Ерделі в Німеччині 1922– 1926 років та виявлено нові риси у мистецькій манері художника. Визначено коло улюблених жанрів митця: портрет, пейзаж, натюрморт. Виявлено, що вже на цьому етапі творчості митець зацікавився кольором як засобом виразності, який стане провідним у майбутній творчості. Серед найважливіших чинників, що проявляються в живописі, варто відмітити передусім, вплив експресіонізму, відвідування художником виставок сучасного і класичного мистецтва. У мюнхенському періоді був закладений новий підхід до наступних художніх засобів: динамічне трактування форм у психологічному портреті, застосування мастихіна і пастозного мазка в пейзажному живописі, акцентування яскравими кольорами у складних монохромних композиціях. Надалі на цій основі був вироблений індивідуальний почерк майстра. Проаналізовано особливості почерку майстра в період роботи в Ужгороді в 1926–1929 роках. Спостерігаються певні зміни у художній мові після повернення з-за кордону, визначено напрями, в яких вона розвивалася. Відзначено інтерес художника до улюблених мотивів: склянки води, віддзеркалення на полірованих поверхнях та у водоймах, введення в композицію зображення своїх попередніх творів. З’ясовано, що в цей час А. Ерделі розпочав педагогічну роботу в двох навчальних закладах – Ужгородській горожанській школі та Ужгородській півчо-вчительській семінарії. Разом з Й. Бокшаєм 1927 року він відкрив приватну Публічну школу рисунку. Досліджено роль поїздки А. Ерделі до Франції в 1929–1931 роках, відвідування художньої колонії в місті Ґаржілес. Зміни у художньому баченні митця на основі аналізу низки живописних творів, написаних там, дозволили виявити тенденції фовізму. Еволюція розуміння художником кольору проявилася у трактуванні натури: він почав абстрагуватися від форми на користь кольору, що передає відчуття від цієї форми. В цих настроєвих творах А. Ерделі відкрив можливість показати стан душі дещо суб’єктивно, коли палітра відповідає за враження. Проведено порівняння творчих методів А. Ерделі і П. Сезанна. Розглянуто спільні риси в побудові композиції, застосуванні контура та щільних хроматичних площин, сюжетах та філософському наповненні картин. З’ясовано відмінні риси їх творчих манер у пластиці форм, накладанні мазка, його фактури та виборі палітри. Також проаналізовано різний підхід художників у роботі в портретному жанрі та натюрморті. Виявлено схожі принципи в жанрах ню та пейзажі. З’ясовано, що вивчення А. Ерделі живописної методики П. Сезанна вплинуло на закарпатське мистецтво ХХ століття. Досліджено роль А. Ерделі в культурно-організаційній, просвітницькій, педагогічній та творчих діяльностях, які він вів у період 1931–1944 років на Підкарпатській Русі. Уточнено специфіку різних жанрів у живописі А. Ерделі в цей період. Аналіз їх особливостей засвідчив, що найбільше художника цікавили: портрет, пейзаж, ню, натюрморт, побутові сюжети. Систематизація творчої спадщини цієї доби дозволила виявити широкий діапазон мистецьких жанрів та їх підтипів. Інтерес до них визначався розробкою різної стилістики, колористичних рішень, структурно-образних рішень, характеру трактування натури, сюжетно-композиційних та художньо-стильових завдань. На основі аналізу живопису охарактеризовано стійку художню манеру, властиву роботам А. Ерделі в зрілому періоді, і постійні напрями його творчих пошуків. На основі аналізу встановлено, що живопис А. Ерделі 1931–1944 років за художньо-стильовими ознаками можна поділити на: наближений до реалістичного трактування натури з більшою деталізацією зображення; узагальнений (етюдний характер); декоративний (з домінантою в кольорі). За пластичною мовою воно структуроване наступним чином: динамічне пастозне письмо, в якому застосовуються моделюючі форми та паралельні корпусні мазки; грубе експресивне письмо з використанням мастихіна; сезанністичне, в якому форми геометризуються, застосовується хроматична розтяжка площин; акварельна манера, в якій майстер використовував півпрозору розріджену олійну фарбу. В роботі з палітрою художник звертався до таких підходів: кольорова гамма, наближена до натуралістичної, з яскравими акцентами чистими кольорами; монохромна гамма, побудована на нюансових відтінках з яскравими акцентами; декоративна суб’єктивна палітра, близька мистецтву фовістів. Доведено, що в 1931–1944 роках в живописі А. Ерделі відбулося формування цілісної і виразної манери, у якій об’єдналися здобутки попередніх років. Сприйняття оновленої методики сезаннізму, зацікавлення колористичними шуканнями фовізму, що наклалися на місцеве Закарпатське підґрунтя, допомогли майстру реалізувати неповторний почерк. Мистецтвознавчий аналіз пізнього періоду творчості А. Ерделі в 1945– 1955 роках виявив формування нового методу, що базується на поєднанні декоративного експресивного реалізму попередніх років з вимогами соціалістичного реалізму. Це призвело до наростаючої описовості, що проявлялася в деталізації та більшій речовинності, а також матеріальності форм в усіх жанрах, в яких майстер працював. З’ясовано, що діяльність А. Ерделі є видатною в історії українського образотворчого мистецтва. Заявивши про себе як про талановитого художника, він продовжив нести свій мистецький досвід як педагог, який виховав наступне покоління відомих митців, що стали осередком сучасної Закарпатської школи живопису. Будучи обраним головою місцевої професійної спілки художників тричі, він став авторитетом як організатор виставок та просвітник, якісно піднявши мистецтво Закарпаття і вивівши його на європейський рівень. Дисертація є першим комплексним дослідженням творчого та життєвого шляху А. Ерделі. Її практичне значення полягає у зібранні, вивченні та систематизації значного обсягу матеріалу, який може бути використаний для інформації про професійну діяльність художника. Історіогра фічні, фактологічні та ілюстративні матеріали можуть бути застосовані у науково-дослідній роботі, при створенні учбових програм та лекційних курсів з історії образотворчого мистецтва України ХХ століття. The dissertation is the first comprehensive study of the artistic and stylistic features of the painting of Adalbert Erdelyi (1891 –1955) and the role of the influence of European art schools on his work. The relevance of the study is due to the rethinking of the Transcarpathian artist's work and the insufficient study of the artistic methods he used in painting. The aim of the work is to conduct an art historical analysis of A. Erdelyi`s paintings, to reveal the characteristic stylistic and figurative means of his artistic activity and to determine the influences that he experienced as an artist from the art schools of Budapest, Munich and Paris of the first half of the twentieth century. The study and analysis of the chosen topic confirmed that the peculiarities of A. Erdelyi`s artistic method and artistic concept, which were formed as a result of the influence of various factors during his life, remained insufficiently studied. The systematisation of the literature revealed the constant interest of scholars in the artist`s personality and work, but the research was conducted more from a historical, cultural and biographical point of view. Art historical works provide a general description of the work and focus on the most famous paintings, as a large number of works are in private collections and are not available for viewing. This created an additional challenge for researchers and revealed certain gaps in the holistic vision of the artist`s work. The scientific novelty of the study lies in the comprehensive art historical analysis of the master`s creative heritage; the fullest possible disclosure of the artistic and aesthetic nature of his work; analysis and introduction into scientific circulation of little-known works from private collections; comparison of compositional and colouristic techniques of A. Erdelyi and P. Cézanne, on the basis of which the degree of imitation and individual characteristics of the Transcarpathian master`s style were revealed. The study used methods based on a systematic and comprehensive approach to solving the tasks set by the author. The paper examines the artistic processes in Austria-Hungary in the late nineteenth and early twentieth centuries. It is determined that the main factor in the art education of the twentieth century was the relationship between Hungarian and French art, which manifested itself in the impressionistic artistic method, which Hungarian artists mastered during their studies in France and synthesised at home with local traditions. Masters began to unite in groups to share their experiences and improve their skills. Among the most important innovations were the plein air practice and the first artist colonies in the cities of Nagybánya, Kecskemet, Tyachiv, and others. This inspired A. Erdelyi to go to Budapest to the Hungarian Royal School of Drawing to receive higher art education in 1911–1916. There, he studied anatomy, mastered the skills of realistic drawing, and for the first time went to the plein air in the art colony in Kecskemet. During this period, his paintings were characterised by a palette of restrained colours and careful work with the drawing. The few works of 1916–1922 allowed us to single out the Mukachevo period as a separate component of A. Erdelyi`s creative biography. The creativity of the period of A. Erdelyi`s stay in Germany in 1922–1926 is considered and new features in the artist`s artistic style are revealed. The circle of the artist's favourite genres is determined: portrait, landscape, still life. It is revealed that already at this stage of his work, the artist became interested in colour as a means of expression, which would become a leading one in his future work. Among the most important factors that manifest themselves in painting, it is worth noting, first of all, the influence of expressionism, the artist's visits to exhibitions of modern and classical art. In the Munich period, a new approach to the following artistic means was laid down: dynamic interpretation of forms in psychological portraiture, the use of palette knife and pasty strokes in landscape painting, accentuation with bright colours in complex monochrome compositions. Later, on this basis, the artist developed an individual handwriting. The thesis analyses the peculiarities of the artist`s handwriting during his work in Uzhhorod in 1926–1929. Certain changes in the artistic language after his return from abroad are observed, the directions in which it developed are determined. The artist's interest in his favourite motifs is noted: a glass of water, reflections on polished surfaces and in water bodies, the introduction of images of his previous works into the composition. It was found out that at this time A. Erdelyi began teaching in two educational institutions – Uzhhorod City School and Uzhhorod Seminary. In 1927, together with J. Bokshai, he opened a private Public School of Drawing. The role of A. Erdelyi`s trip to France in 1929–1931, his visit to the artistic colony in Gargiles is investigated. The changes in the artist's artistic vision based on the analysis of a number of paintings created there allowed to identify the tendencies of Fauvism. The evolution of the artist's understanding of colour was manifested in his interpretation of nature: he began to abstract from the form in favour of colour, which conveys the feeling of this form. In these moody works, A. Erdelyi opened up the possibility of showing the state of mind somewhat subjectively, when the palette is responsible for the impression. The creative methods of A. Erdelyi and P. Cézanne are compared. The common features in the construction of the composition, the use of contour and dense chromatic planes, plots and philosophical content of the paintings are considered. The distinctive features of their creative manners in the plasticity of forms, the imposition of brushstrokes, their texture and the choice of palette are revealed. The article also analyses the different approaches of the artists in the portrait and still life genres. Similar principles in the genres of nude and landscape are revealed. It is found out that A. Erdelyi`s study of P. Cézanne’s painting methodology influenced the Transcarpathian art of the twentieth century. The thesis examines the role of A. Erdelyi in cultural, organisational, educational, pedagogical and creative activities that he conducted in the period 1931 – 1944 in Subcarpathian Rus. The specifics of various genres in A. Erdelyi`s painting during this period are specified. The analysis of their peculiarities showed that the artist was most interested in: portrait, landscape, nude, still life, and everyday scenes. The systematisation of the creative heritage of this period allowed us to identify a wide range of artistic genres and their subtypes. The interest in them was determined by the development of different stylistics, colouristic solutions, structural and figurative solutions, the nature of the interpretation of nature, plot and composition, and artistic and stylistic tasks. On the basis of the analysis of painting, the author characterises the stable artistic style inherent in A. Erdelyi`s works in the mature period and the constant directions of his creative search. Based on the analysis, it was found that A. Erdelyi`s painting of 1931–1944 can be divided into: close to the realistic interpretation of nature with greater detail of the image; generalised (sketch character); decorative (with a dominant colour). According to the plastic language, it is structured as follows: dynamic pastose painting, in which modelling forms and parallel body strokes are used; rough expressive painting with the use of a palette knife; Cezannean, in which forms are geometrized, chromatic stretching of planes is used; watercolour style, in which the master used translucent thinned oil paint. In working with the palette, the artist used the following approaches: a colour scheme close to naturalistic, with bright accents of pure colours; monochrome palette, built on nuanced shades with bright accents; decorative subjective palette, close to the art of the Fauves. It has been proved that in 1931–1944, A. Erdelyi`s painting formed a holistic and expressive style, which combined the achievements of previous years. The perception of the updated methodology of Cezanneism, interest in the colouristic search for Fauvism, which was superimposed on the local Transcarpathian background, helped the master to realize a unique style. An art historical analysis of the late period of A. Erdelyi`s work in 1945–1955 revealed the formation of a new method based on a combination of decorative expressive realism of the previous years with the requirements of socialist realism. This led to an increase in descriptiveness, which was manifested in detail and greater substance, as well as materiality of forms in all genres in which the master worked. It has been found that the activity of A. Erdelyi is outstanding in the history of Ukrainian fine art. Having declared himself as a talented artist, he continued to carry his artistic experience as a teacher who brought up the next generation of famous artists who became the centre of the modern Transcarpathian school of painting. Being elected as the head of the local professional union of artists three times, he became an authority as an exhibition organiser and educator, qualitatively raising the art of Transcarpathia and bringing it to the European level. The dissertation is the first comprehensive study of the creative and life path of A. Erdelyi. Its practical significance lies in the collection, study and systematisation of a significant amount of material that can be used to provide information about the artist's professional activities. Historiographical, factual and illustrative materials can be used in research work, in the creation of curricula and lecture courses on the history of fine arts of Ukraine in the twentieth century.