Аннотации:
Актуальність теми зумовлено необхідністю осягнення основних напрямів і
тенденцій в сучасному арабському мистецтві на прикладі окремих художніх творів,
у яких арабські графеми є основним засобом виразності. На цьому етапі стан
попередніх досліджень відзначається фрагментарністю. Північна Африка,
Близький та Середній Схід – це виокремлені нами найближчі до України регіони, у
яких арабська каліграфія сягнула високого розвитку [10, 11]. У дисертації
досліджено діяльність окремих митців, які в пошуках нових художньо-формальних
і композиційних рішень відокремили образотворчість арабських графем від
смислової та фонетичної складової. Формування сучасного мистецтва в арабських
країнах відбувалося на тлі стрімкого розвитку абстрактного мистецтва та відходу
від принципів академізму, насаджуваного колоніальними державами.
Метою наукової роботи є визначення особливостей використання арабських
графем у сучасних площинно-просторових і об’ємно-просторових видах
мистецтва.
Об’єктом дисертації є живописні (станкові та монументальні), графічні,
фотографічні, скульптурні твори середини ХХ – початку XXI століття, ґрунтовані
на арабській каліграфічній традиції.
Предметом дослідження є художні особливості арабських графем у
площинно-просторових і об’ємно-просторових видах мистецтва середини
ХХ – початку XXI століття.
Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного
розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, а також із двох додатків: Додаток А. Перелік ілюстрацій, Ілюстрації; Додаток Б. Список публікацій
здобувача за темою дисертації.
У першому розділі аналіз попередніх досліджень довів відсутність
комплексної монографії, у якій були б висвітлені імена та виявлені загальні
художні та стилістичні особливості творчих пошуків майстрів арабської каліграфії
з України [249]. Перспективою подальших досліджень є проведення ґрунтовного
мистецтвознавчого аналізу музейних, бібліотечних і приватних збірок в Україні з
метою введення в науковий обіг раніше не відомих творів, задля підвищення
обізнаності щодо арабської каліграфії у творчості кримських, волинських,
буджацьких татар, а також турків, етнічна меншина яких проживала на північному
березі Чорного й Азовського морів, у Бессарабії, на Буковині та Поділлі.
На основі опрацьованої джерельної бази, зокрема архівних, музейних і
приватних збірок, у другому розділі з’ясовано, що чорновими аркушами, відомими
в історії як сія машк, створюваними на теренах сучасної Ісламської Республіки Іран
не тільки для вдосконалення навичок письма, а й для колекціонування (упродовж
ХVI–ХІХ ст.), зацікавилися каліграфи з Османської імперії приблизно у ХVII
столітті. Зауважено спільні риси, притаманні іранським аркушам: усі елементи
розташовано в одному напрямку або в межах одного аркуша поєднано кілька
протилежних напрямків; наявний загальний динамізм; літери та слова переважно
виконано насталіком, обведено півовальними штрихами, що мають форму
купчастої хмари; внутрішній і зовнішній простір оздоблено складним барвистим
рослинним орнаментом. Написи в турецьких рукописах виконано здебільшого у
каліграфічному стилі сулюс по всій ширині аркуша на умовних горизонтальних
рядках, в окремих творах трапляється накладання написів у перевернутому вигляді.
Домінування вертикальних і горизонтальних штрихів у композиції створює
враження статичності. В оформленні аркушів застосовано мінімальну кількість
переважно монохроматичних декоративних елементів і рамки з «мармурового
паперу» із перевагою пастельних кольорів.
З’ясовано, що впродовж ХІХ – початку ХХ століття османські каліграфи
дотримувалися сталих технічних і образотворчих принципів у традиційному мистецтві оздоблення скелетованого листя арабською каліграфією. Вони
вписували складні каліграфічні композиції у вигляді природних або геометричних
форм. Виявлено, що з початку ХХ століття внаслідок впровадження в Турецькій
Республіці реформи писемності естетичні засади та принципи досліджуваної
практики почали стрімко занепадати. У ХХІ столітті спостерігається певне
відродження практики каліграфії на листі в діяльності окремих митців. Результати
дослідження візуальних джерел із музейних і приватних колекцій є підставою
для встановлення спільних і відмінних рис мистецтва оздоблення листя
каліграфічним розписом двох умовних періодів: ХІХ – початку ХХ століття та
початку ХХІ століття. Констатовано, що спільність полягає у відтворенні
арабських написів у певному каліграфічному стилі, а відмінність виявляється в
техніці підготовки матеріалу основи, а також у виборі предмету зображення та
кольорової гами.
У третьому розділі доведено, що від традиційного декоративного оздоблення
каліграфії в практиці сія машк митці відійшли вже в середині ХХ століття: того
часу серед іншого у сфері каліграфії набувають поширення олійні фарби.
Здійснений компаративний аналіз традиційної практики сія машк із творами
сучасних митців, що інтерпретують арабські графеми, виявив такі спільні та
відмінні риси: традиційні аркуші сія машк мали зародки композиційного
впорядкування, а в сучасних творах спостерігається активне прагнення до
створення більш вираженої художньої композиції, з виділеним центром
композиції, розподілом акцентів, збалансуванням пропорцій і натяком на
просторовість. У роботах окремих митців арабські літери взагалі перетворюються
на абстрактні лінії. Але незмінною всюди залишається провідна ідея практики
сія машк – ритмічне повторення елементів. У роботах художників ХХ–ХХІ століть
арабська каліграфія відчутно трансформується, насамперед нівелюється система
настанов каліграфічного мистецтва. Причиною таких явищ є прагнення митців
звільнитися від чітко окреслених правил, аби почуватися творчо розкутими і
віднайти нову естетичну мову. Розкрито основні спрямування та особливості залучення арабських і перських
текстів у сучасній концептуальній фотографії. Окремі митці виписують слова
безпосередньо на роздруковані світлини, інші ж наносять написи на поверхню
майбутніх об’єктів (до прикладу, на папір, драперію чи людське тіло) перед
фотографуванням. Трапляються також твори, в яких здійснено суб’єктивне
конструювання реальності завдяки складній комбінації фігур і планів із
каліграфічними композиціями, для створення яких застосовано графічний редактор
чи трафаретний друк із подальшим доопрацюванням. В останньому десятилітті
розвинулася так звана світлова каліграфія. Каліграфічні рухи митця фіксуються
камерою, налаштованою на тривалу експозицію, що значно розширює можливості
каліграфічного мистецтва.
У четвертому розділі класифіковано твори каліграфічної скульптури за
видами просторового об’єму:
- абстрактні скульптури (відрізняються хаотичною та динамічною
комбінацією окремих фрагментів арабських літер, що накладаються один на одного
під різними нахилами, утворюючи круглу форму);
- площинні скульптури (побудовані з організованих між собою каліграфічних
літер, читабельних слів чи частково трансформованих арабських літер, мають
двосторонню композицію з виразним силуетом, а саме: у вигляді кривої лінії,
стилізованого зображення тварини, певного предмета чи просто каліграфічної
симетричної композиції);
- ажурні скульптури (мають об’ємну форму у вигляді геометричного об’єкта
чи антропоморфної фігури, з наявністю значної кількості наскрізних просвітів між
окремими елементами у вигляді каліграфічних ізольованих арабських літер чи
кривих ліній, які переважно накладаються одна поверх одної; особливість полягає
у внутрішній повітряності та активній взаємодії з простором і глядачем).
Установлено, що перехід мистецтва каліграфії у нові просторові форми є
відповіддю на виклики сьогодення, що вимагають актуалізації прийомів у
вирішенні композиційних завдань з метою привернення уваги широкої аудиторії.
Цьому сприяють новітні технології та доступність світової комп’ютерної мережі [104, 304], за допомогою якої здійснюється поширення концептуального
мистецтва. Сучасний каліграфічний стінопис має одночасно естетичне та
філософське навантаження. Арабські графеми в досліджених стінописах
здебільшого позбавлені точного значення, адже, за задумом митців, виразність
форм літер чи їхніх окремих елементів (що змушує глядача дешифрувати написане
та сприймати твір в цілому) є більш значущою, аніж зміст. Автори прагнуть, щоб
глядач сформував власну думку стосовно зображуваного. Взаємопроникнення
таких різних видів мистецтва, як арабська каліграфія, вуличне мистецтво та
мистецтво довкілля, є феноменом у ХХІ столітті, де абстрактні твори, крім
естетичних властивостей, мають концептуальне навантаження.
Результати дослідження можуть використати викладачі навчальних закладів у
підготовці лекційного матеріалу з теорії та історії образотворчого мистецтва
Північної Африки, Близького та Середнього Сходу. Головні висновки можуть бути
надалі залучені студентами та вченими у поглибленому дослідженні арабської
каліграфії в контексті сучасного мистецтва.
The timeliness of the topic is determined by the need to embrace the main directions
and tendencies in the modern Arabic art on the example of individual works of art, in which Arabic graphemes make the main means of expression. At this stage, the state of
previous studies forces us to fragmentariness, and North Africa, the Near and Middle East
are the nearest regions to Ukraine we have singled out, in which Arabic calligraphy has
reached a high level of development [10, 11]. The dissertation examined the creative
activities of individual artists, who separated Arabic graphics from its semantic and
phonetic meaning in search of new artistic-formal and compositional solutions.
Formation of the modern art in the Arab countries took place against the background of
the rapid development of the abstract art and the step back from the principles of
academicism inoculated by colonial states.
The goal of the scientific work is to determine the peculiarities of the use of Arabic
graphemes in modern plane spatial and volumetric spatial forms of art.
The object of the dissertation is painting (easel and monumental), graphic,
photographic, sculptural works within the period from the middle of the 20th till the
beginning of the 21st centuries, based on the Arabic calligraphic tradition.
The scope of the study is artistic peculiarities of Arabic graphemes in plane spatial
and volumetric spatial forms of art within the period from the middle of the 20th till the
beginning of the 21st centuries.
The dissertation consists of an introduction, four chapters, conclusions to each
chapter, general conclusions, a list of references, as well as two appendices: Appendix A.
List of Illustrations, Illustrations; Appendix B. List of the Candidate’s Publications on the
Dissertation Topic.
In the first chapter, a comprehensive analysis of the specialized literature proved that
in the Ukrainian scientific discourse, there was no comprehensive monograph with indepth study and materials backed up with facts, which would highlight the names and
consider the general artistic and stylistic peculiarities of the creative pursuits of the
masters of Arabic calligraphy from Ukraine. The prospect of the further studies makes
the restoration of archaeological field studies and the implementation of a thorough art
analysis of the museum, library and private collections in Ukraine aimed at the
introduction of the previously unknown works into scientific discourse in order to
increase awareness of the Arabic calligraphy in the works of Crimean, Volyn and Budzhak Tatars, as well as Turks, whose ethnic minority lived on the northern coast of
the Black and Azov Seas, in Bessarabia, in Bukovina and Podillia.
On the basis of the carefully developed source base, in particular, on the ground of
the archival, museum and private collections, the second chapter found out that
approximately in the 17th century, calligraphers from the Ottoman Empire became
interested in the practice sheets, known in history as «siyah mashq», created on the
territory of modern Iran not only to improve writing skills, but also for collecting (during
the 16th–19th centuries). The common features peculiar to the Iranian sheets were noted:
all elements were concentrated in one direction, or the several opposite directions were
combined within one sheet; presence of a dynamic feeling; the letters and words were
mostly made in a nastaliq, surrounded by semi-oval strokes of a cumulus cloud shape; the
inner and outer spaces were decorated with complex colorful floral ornament. Inscriptions
in Turkish manuscripts were mostly made in a thuluth calligraphic style, across the entire
width of a sheet, on conditional horizontal lines; in some works, the inscriptions were
superimposed in an inverted form. The dominance of vertical and horizontal strokes in
the composition created the static impression. The design of the sheets used a minimum
number of mostly monochromatic decorative elements and a frame made of marbled
paper in pastel colors.
It was found that during the period from the 19th to the beginning of the 20th
centuries, Ottoman calligraphers adhered to stable technique and artistic principles in the
traditional art of decorating skeletal sheets with Arabic calligraphy. They inscribed
complex calligraphic compositions into certain planar natural or symmetrical geometric
shapes. It was revealed that since the beginning of the 20th century, as a result of the
writing reform introduction in Turkey, the aesthetic grounds and principles of the studied
practice had begun to rapidly fall into decline. In the 21st century, a certain revival of the
mentioned practice in the work of individual artists was observed. The studied visual
material from the museum and private collections made it possible to establish the
common and distinctive features of the art of decorating sheets with calligraphic painting
of two conventional periods: from the 19th to the beginning of the 20th centuries, and in
the beginning of the 21st century. The commonality lay in the reproduction of Arabic inscriptions in a certain calligraphic style, and the difference was manifested in the
method of processing and preparation of the material, in the depicted subject and in the
color gamut.
The third chapter revealed that already in the middle of the 20th century the artists
had stepped back from the traditional decorative finishing of calligraphy in the siyah
mashq practice, as at that time the oil paints became widespread in the field of calligraphy
as well. The following distinctive features were established: traditional siyah mashq
sheets showed initial stages of compositional arrangement, while there was an active
desire to create a more expressed artistic composition with a highlighted composition
center, distribution of accents, balancing of proportions and a hint at spatiality in the
modern works. In the works of the certain artists, the Arabic letters were whatsoever
transformed into abstract lines. But, at the same time, the leading idea of siyah mashq
practice, i.e. rhythm and repetition of elements, remained unchanged everywhere. In the
works of the artists of the 20th-21st centuries, the Arabic calligraphy was noticeably
transformed, whereupon, first of all, the system of rules of the calligraphic art was
destroyed: the reason for such phenomena was the desire of artists to get free from
the clearly defined rules in order to feel creatively liberate and to find a new
aesthetic language.
The main directions and peculiarities of involvement of the Arabic and Persian texts
in the modern conceptual photography were brought to light. Some artists wrote words
directly on the printed photos, while others had applied inscriptions on the surfaces of the
future objects, for example, on paper, drapery or human body, before photographing.
There were also works, wherein a subjective construction of the reality was achieved due
to complex combination of figures and plans with calligraphic compositions, which
creation required the use of a graphic editor or screen printing with further refinement. In
the last decade, the so-called light calligraphy developed. The calligraphic movements of
an artist are recorded by a camera set for a long exposure, which greatly expanded the
possibilities of applying the calligraphic art.
The fourth chapter, the calligraphic sculpture was classified according to the spatial
volume types: abstract sculptures (distinguishing by a chaotic and dynamic combination of individual fragments of the Arabic letters superimposed on each other at different
angles forming a circular shape); plane sculptures (had a two-sided composition built by
the calligraphic letters organized among themselves, by the readable words or the partially
deformed Arabic letters; had an expressive silhouette: in the form of a curved line, a
stylized animal, a certain object or just a calligraphic symmetrical composition);
openwork sculptures (had a three-dimensional shape in the form of a geometric or human
figure, with the presence of a significant number of through openings between individual
elements, in the form of calligraphic isolated Arabic letters or curved lines mostly
superimposed on each other; the peculiarity lay in the fact of internal airiness and active
interaction with space and a viewer).
It was established that the transformation of calligraphy from a sheet of paper to a
monumental format made a response to the new challenges of the time, requiring the
rethinking of forms and the introduction of new techniques in solving compositional tasks
with the aim of addressing a wide audience and solving modern conflicts in society. This
is facilitated by the latest technologies and the availability of the global computer network
used to spread conceptual art. Modern calligraphic wall painting has both an aesthetic and
philosophical meanings. In the studied wall paintings, the Arabic graphics is mostly
devoid of a precise meaning, because, according to the artists' idea, the expressiveness of
the forms of letters or their individual elements attracting attention to themselves, and
thereby forcing the viewer to decipher what is written and to percept the work as a whole,
is of first-rate importance in the artwork, when compared to its content load. The authors
want the viewers to form their own opinion about the depicted problem. The
interpenetration of such different types of art as the Arabic calligraphy, street art and
environmental art is a phenomenon in the 21st century, whereupon the abstract works
have a semantic load in addition to the aesthetic properties.
The results of the study can be used by lecturers of educational institutions in
preparation of the lecture material in the theory and history of fine arts of North Africa,
the Near and Middle East. The main conclusions can be further engaged by students and
scholars in in-depth study of the Arabic calligraphy in the context of modern art.