Особливості архітектурно-просторової організації громадських будівель на прибережній зоні водойми

Abstract

У вступі надано загальну характеристику дисертації: обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок із науковими програмами; визначено мету, завдання, методи, межі, предмет та об’єкт дослідження; висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів та впровадження наукового дослідження. У першому розділі «Сучасні тенденції та практичний досвід архітектурно- планувальної організації громадських просторів та будівель на територіях набережних» опрацьовано теоретичну базу дослідження. Проаналізовано приклади практики проєктування громадських будинків на набережних, а також наукові роботи, що охоплюють загальнотеоретичні проблеми: ролі набережних у структурі міста, історичного розвитку набережних зон, взаємозв’язку набережних і громадських будинків при них, соціально-економічного впливу громадських будинків при набережних на місто, значущості громадських будинків на набережних для населення, семантики значущих громадських будівель. В результаті було висунуто основні тези: 1. Тема організації набережних зон і громадських будинків на набережних є дуже актуальною. Набережні зони є дуже цінними в структурі міста, а їх правильно організований простір підвищує культурну та рекреаційну цінність міста. 2. Оскільки набережні зони є самі по собі привабливими міськими просторами, на них часто проєктують відповідно привабливі громадські будівлі. Між простором і

будівлею виникає взаємний вплив, який підкріплює їх значиму роль в міському ландшафті. 3. Значимі громадські будівлі при набережних наділяються особливим образом і пластикою, яка доступно передає глядачу розуміння статусу закладу. 4. Проєкти розглянутих громадських культурних закладів сприяли трансформації звичайних прибережних міських районів. Старі і недоступні набережні перетворювались на особливо цінні громадські простори. 5. Будинки на набережних формують фасадом у сторону водойми і у місто, утворюючи привабливу панораму міста. У другому розділі «Просторова та функціонально-планувальна організація громадських просторів та будівель на територіях набережних» розкрито тему: впливу набережних на структуру міста, розвитку набережних, семантичних ознак та прийомів організації значимих громадських споруд, поширених типологічних схем культурних центрів. В результаті можна виділити основні тези:

Виходячи із досліджень на тему семантики громадських споруд, історичного розвитку архітектурної мови, розвитку набережних у структурі міста, їх ролі, аналізу типології культурних центрів, можна дійти висновків: 1. Набережні грають ключову роль у розвитку міста, а при гарній організації вони стають точками тяжіння. Реконструкція та розвиток старих або неосвоєних набережних потребує особливої уваги. Організація простору набережної формує вигляд міського ландшафту. 2. Взаємодія набережної і забудови на ній є важливим аспектом для розгляду. Зв’язок місця розташування із будівлею впливає на архітектурно-просторову організацію і того, й іншого. 3. Головна задача семантики значимих громадських будівель – підкреслити статус будівлі. Ці будівлі частіше всього наділяються певними семантичними ознаками, зрозумілим образом і знаковою формою.

4. Типологічна схема більшості культурних центрів полягає у централізованому розташуванні вестибюлю, до якого збігаються різні за функцією блоки, а типологія громадських споруд на набережних характеризується орієнтацією на воду та місто. У третьому розділі «Архітектурно-планувальна організація проєкту культурного центру» сформульовано принципи архітектурно-планувальної організації культурних центрів на набережних та надано відповідні проєктні пропозиції щодо доцільної організації будівлі. В результаті можна виділити основні пропозиції щодо проєкту: 1. Будівля культурного центру вписана в містобудівну композицію острову і відіграє роль домінанти. Будівля відокремлена від решти забудови і формує простір навколо себе, тому можна споглядати її з багатьох ракурсів і відстаней. 2. Форма будівлі і благоустрій набережної враховують кліматичні умови Іраку. Оболонка будівлі створює затінення внутрішнього простору з південної сторони і накриває амфітеатр ззовні. Благоустрій із зеленими насадженнями знизять температуру місцевості і забезпечать комфортні умови. 3. Набережна зона оформлена у вигляді парку, композиційно пов’язаного із будівлею. Ландшафтне розпланування парку створює систему доріжок і зелених насаджень, які наслідують форми самої будівлі і створюють вигідні точки огляду фасадів будівлі. 4. Будівля наділена лаконічним, знаковим образом, який може асоціюватись як вітрила, корабель чи вітер. Масштабна і образна форма будівлі має на меті передати відчуття значимості, а також, у парі з простором набережної, створити цілісну композицію, яка розкривається до панорами міста і води. 5. За типологічною структурою культурний центр можна поділити на шість функціональних зон: центральний вестибюль, бібліотека, виставковий простір, концертна зала, фойє з кафе, амфітеатр ззовні. Бібліотека, виставковий простір, фойє з кафе виходять із вестибюлю і зав’язані в один цілісний простір, для якого відкривається панорамне зображення міста і водойми. Висновок: Завдяки отриманим результатам, можна визначити особливості формування архітектурно-просторової організації громадських будівель на прибережній зоні водойми. 1. Тема організації набережних зон і громадських будинків на набережних є дуже актуальною. Правильно організована набережна зона відіграє ключову роль в структурі міста. Організація простору набережної зони формує зовнішній вигляд міського прибережного ландшафту. 2. Оскільки набережні є привабливими міськими просторами, на них часто проєктують відповідно привабливі громадські будівлі. Це оптимальне рішення по вибору місця розташування для значимих громадських будівель і по вибору таких будівель для набережної зони. Між простором і будівлею виникає взаємний вплив, який підкріплює їх значиму роль в міському ландшафті. 3. Значущим громадським будівлям властива особлива семантика, головна задача якої підкреслити статус будівлі. Знакові громадські будівлі набували основних семантичних ознак: масштабність, образність, акцентне розташування на місцевості, контрастність та відокремленість від рядової забудови, симетричність, вертикальність або розширеність. 4. Рішення про створення важливої громадської споруди на набережній часто веде за собою розвиток і оточуючої території. Часто старі і недоступні набережні перетворюються на особливо цінні громадські простори. Виникає вузол міського тяжіння. 5. Типологічна схема культурних центрів біля войдойми характеризується орієнтацією на воду та місто. Тобто, архітектурно-планувальна організація відкривається у сторону води, даючи можливість споглядати водний простір, а також у сторону міста, звідки приходять відвідувачі. The introduction provides a general description of the dissertation: the relevance of the research topic, its connection with scientific programmes is substantiated; the purpose, tasks, methods, boundaries, subject and object of the study are defined; the scientific novelty and practical significance of the results obtained and the implementation of the research are highlighted. The first chapter, "Modern Trends and Practical Experience in the Architectural and Planning Organisation of Public Spaces and Buildings on Waterfront Territories," elaborates on the theoretical basis of the study. Examples of the practice of designing public buildings on waterfronts, as well as scientific works covering general theoretical issues are analysed: the role of waterfronts in the structure of the city, the historical development of waterfront areas, the relationship between waterfronts and public buildings on them, the socio-economic impact of public buildings on waterfronts on the city, the importance of public buildings on waterfronts for the population, and the semantics of significant public buildings. As a result, the main theses were put forward: 1. The topic of organising embankment zones and public buildings on embankments is very relevant. Quay areas are very valuable in the structure of the city, and their properly organised space increases the cultural and recreational value of the city. 2. As waterfront areas are attractive urban spaces in their own right, they are often designed with attractive public buildings. There is a mutual influence between space and building that reinforces their significant role in the urban landscape.

3. Significant public buildings on the waterfront are given a special image and plasticity that clearly conveys to the viewer an understanding of the status of the institution. 4. The projects of the considered public cultural institutions contributed to the transformation of ordinary coastal urban areas. Old and inaccessible embankments were transformed into particularly valuable public spaces. 5. Buildings on the embankments are shaped with their facades towards the water and into the city, creating an attractive panorama of the city. The second chapter, "Spatial and functional planning organisation of public spaces and buildings on the embankment areas", covers the following topics: the influence of embankments on the city structure, the development of embankments, semantic features and methods of organising significant public buildings, and common typological schemes of cultural centres. As a result, the main theses can be identified: Based on the research on the semantics of public buildings, the historical development of architectural language, the development of embankments in the city structure, their role, and the analysis of the typology of cultural centres, the following conclusions can be drawn: 1. Quays play a key role in the development of the city, and when well organised, they become points of attraction. Reconstruction and development of old or undeveloped embankments requires special attention. The organisation of the embankment space shapes the appearance of the urban landscape. 2. The interaction between the waterfront and the buildings on it is an important aspect to consider. The relationship between the location and the building affects the architectural and spatial organisation of both. 3. The main task of the semantics of significant public buildings is to emphasise the status of the building. These buildings are most often endowed with certain semantic

features, an understandable image and iconic form. 4. The typological scheme of most cultural centres is based on the centralised location of the lobby, which is connected to blocks of different functions, while the typology of public buildings on waterfronts is characterised by an orientation towards water and the city. The third section, "Architectural and Planning Organisation of the Cultural Centre Project," formulates the principles of architectural and planning organisation of cultural centres on waterfronts and provides relevant design proposals for the appropriate organisation of the building. As a result, the main project proposals can be identified: 1. The building of the cultural centre is integrated into the urban planning composition of the island and plays the role of a dominant. The building is separated from the rest of the development and forms the space around it, so you can see it from many angles and distances. 2. The shape of the building and the landscaping of the embankment take into account the climatic conditions of Iraq. The building shell creates shading for the interior space on the south side and covers the amphitheatre from the outside. Landscaping with greenery will reduce the temperature of the area and provide comfortable conditions. 3. The embankment area is designed as a park, compositional with the building. The park's landscape layout creates a system of paths and green spaces that follow the shape of the building itself and create favourable viewpoints from the building's facades. 4. The building is endowed with a laconic, iconic image that can be associated with sails, a ship or the wind. The large-scale and figurative form of the building is intended to convey a sense of significance, and, in conjunction with the embankment space, to create a holistic composition that opens up to the panorama of the city and the water. 5. According to the typological structure, the cultural centre can be divided into six functional zones: a central lobby, a library, an exhibition space, a concert hall, a foyer with

a cafe, and an outdoor amphitheatre. The library, exhibition space, and foyer with a cafe open out from the lobby and are tied into one coherent space, which offers a panoramic view of the city and the reservoir. Conclusion: Thanks to the results obtained, it is possible to determine the peculiarities of the formation of the architectural and spatial organisation of public buildings on the coastal zone of a reservoir. 1. The topic of organising embankment zones and public buildings on embankments is very relevant. A properly organised embankment zone plays a key role in the structure of the city. The organisation of the embankment space shapes the appearance of the urban coastal landscape. 2. As waterfronts are attractive urban spaces, they are often designed with attractive public buildings. This is an optimal solution for choosing a location for significant public buildings and for choosing such buildings for the waterfront zone. There is a mutual influence between the space and the building that reinforces their significant role in the urban landscape. 3. Significant public buildings have a special semantics, the main task of which is to emphasise the status of the building. Significant public buildings acquired the following main semantic features: scale, imagery, accentuated location on the ground, contrast and separation from ordinary buildings, symmetry, verticality or expansion. 4. The decision to create an important public building on the waterfront often leads to the development of the surrounding area. Often, old and inaccessible waterfronts are transformed into particularly valuable public spaces. A node of urban attraction is created. 5. The typological scheme of cultural centres near the waterfront is characterised by an orientation towards water and the city. That is, the architectural and planning organisation opens towards the water, giving the opportunity to contemplate the water space, as well as towards the city, where visitors come from.