Оздоблення жіночих сорочок Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ століття

Abstract

У статті розглядаються особливості оздоблення жіночих сорочок Слобожанщини кінця XIX – початку XX століття, починаючи від тканини з яких їх виготовляли і завершуючи техніками вишивки, кольорами ниток та семантикою оздоблювальних елементів. Чільне місце відведене технікам вишивки, які застосовували на Сло-божанщині – лиштва, мережка, вишивка хрестиком та напівхрестиком, тамбурним швом. Звертаючи увагу на орнаменти слобожанських сорочок, простежується особлива специфіка декорування рос-линним й геометризованим орнаментами, які нагадують традиційні узори з Полтавщини – зірки, ружі, виноград чи «Дерево життя». Архетип «Дерева життя» був єднальним ланцюгом між трьома світами, де коріння озна-чало минуле – символ предків, стовбур – сучасне, а верхня частина з гіллям та плодами– вищий, духовний світ. У статті також підкреслюється, що на зламі XIX–XX століть на Сумщині, значного поширення набула «тамбурна» техніка, яку у вишивці використовували для обвідки і зв’язку між окремими елементами композиції. Основні візерунки на Слобожанщині вишивали червоним кольором з додаванням чорного, синього та жовтого кольорів. Харківські майстрині полюбляли додавати незначну кількість зеленого, аби підсилити червону вишивку. Також у статті автори приходять до висновку, що серед вишитих сорочок Луганщини та Донеччини, про-стежується особлива специфіка поєднання синього та червоного кольорів у вишитій сорочці, яку ймовірніше одягали на весілля. Разом синій та червоний кольори символізують єдність протилежних стихій – Вогню і Води та представляють активний, гарячий чоловічий початок і пасивний, холодний жіночий початок. Таким чином, синій колір, який використовують в якості контуру для надання більшої виразності червоного кольору виступає, як символ жіночого початку, пов’язаного зі стихією Води, а червоний колір, як символ, пов’язаний зі стихією Вогню виступає, як символ чоловічого початку. The article deals with the peculiarities of the decoration of the women’s shirts of the Slobozhanshchina region of the late XIX – early XX centuries, from the fabric from which they were made and ending with embroidery techniques, thread colors and semantics of finishing elements. The prominent place is given to the techniques of the vecroeing, which was used in Slobozhanshchina-plinth, netting, cross-stitching and half a cross, tambour seam. Paying attention to the ornaments of Slobozhansky shirts, there is a special specificity of decoration of vegetable and geometric arable land, which resemble traditional patterns from Poltava region-stylized plant and geometric ornamentsstars, rows, grapes or “tree of life”. The article also emphasizes that at the turn of the XIX–XX centuries in Sumy region, a “tambour” technique, which was used in embroidery, became widespread for the bargaining and communication between individual elements of the composition. The main patterns in the Slobozhanshchina were embroidered in red with the addition of black, blue and yellow. Kharkiv craftsmen enjoyed adding a small amount of green to strengthen red embroidery. Also in the article, the authors conclude that among the embroidered shirts of Luhansk and Donetsk region, there is a special specificity of the combination of blue and red in an embroidered shirt, which was more likely to wear for the wedding. Together, blue and red symbolize the unity of opposite elements – fire and water and represent an active, hot male beginning and passive, cold female beginning. Thus, the blue color that is used as a contour to give a greater expressiveness of red acts as a symbol of a female beginning associated with the element of water, and red, as a symbol associated with the elements of fire, acts as a symbol of male beginning.