Abstract:
Публікація присвячена дослідженню пізньої творчості Адальберта Ерделі – видатного закарпатського та
українського митця, одного із засновників сучасної Закарпатської школи живопису. Авторами статті розглянуто останній період діяльності майстра, а саме – 1945–1955 роки, час, коли Закарпаття стало частиною
Української РСР. Ці історико-політичні зміни вплинули на художні методи та завдання, до яких зверталися у
своїй роботі митці. Виявлено, що А. Ерделі, як і раніше, працював у жанрах: портрету, пейзажу, натюрморту.
Поєднуючи образи селян та гуцулів з краєвидами рідних Карпат майстер створював жанрові твори.
В розглянутий історичний період українське мистецтво зазнало значного впливу з боку радянської ідеології.
Творча модель А. Ерделі не вписувалася в нові мистецькі виміри, в яких художник мав служити не власним естетичним ідеалам, а офіційній пропаганді, художника звинуватили в космополітизмі, позбавили звань і посад. Пригнічений, він мусив підлаштовуватися під нові мистецькі принципи, що часто призводило до невдалих рішень.
Полотна останніх років життя А. Ерделі не рівноцінні за якістю виконання. У ряді робіт живописець повторював мотиви, композиційні схеми, прийоми ранніх своїх творів. Ці нові полотна виникали майже механічно, не
чіпаючи ні розуму, ні почуттів. Звичайно, поруч із цим бували й сильні та енергійні картини, але все частіше
з’являлися слабкіші та малоцікаві за художніми якостями. Ставлення до натури у митця змінилося, воно наче
холодне та відчужене.
Дослідження проводилося з використанням бібліографічного, історико-культурологічного, формального,
художньо-стилістичного та порівняльного методів.
Результати дослідження можуть бути використані в рамках вивчення історії українського мистецтва
ХХ століття, дослідження українського постімпресіонізму та модернізму, Закарпатської школи живопису.
The publication is devoted to the study of the late works of Adalbert Erdelyi – an outstanding Transcarpathian and
Ukrainian artist, one of the founders of the modern Transcarpathian school of painting. The authors of the article examine
the last period of the artist’s activity, namely, 1945–1955, the time when Transcarpathia became part of the Ukrainian SSR. These historical and political changes influenced the artistic methods and tasks that the artists addressed in their
work. It was found that A. Erdelyi, as before, worked in the genres of portraiture, landscape, and still life. Combining the
images of peasants and Hutsuls with the landscapes of his native Carpathians, the master created genre works.
During the historical period under consideration, Ukrainian art was heavily influenced by Soviet ideology. Not fitting
into the new artistic dimensions, in which the artist had to serve not his own aesthetic ideals, but official propaganda,
Adalbert Erdeyli was accused of cosmopolitanism and deprived of his titles and positions. Oppressed, he had to adapt to
new artistic principles, which often led to unsuccessful decisions. The canvases of the last years of A. Erdelyi’s life are not
equivalent in terms of quality of execution. In a number of works, the painter repeated the motifs, compositional schemes,
and techniques of his early works. These new canvases appeared almost mechanically, without touching either the mind
or feelings. Of course, there were also strong and energetic paintings, but more and more often there were weaker and
less interesting in terms of artistic qualities. The artist’s attitude to nature changed, it seemed to be cold and alienated.
There was a feeling that even mastery did not give him the joy he used to have. He tried to be impartial and sincerely find
an artistic form in the simplest and most everyday motifs.
The research was conducted using bibliographic, historical and cultural studies, formal, artistic and stylistic, and
comparative methods.
The results of the research can be used in the study of the history of Ukrainian art of the twentieth century, the study
of Ukrainian post-impressionism and modernism, and the Transcarpathian school of painting.