Abstract:
Стаття присвячена олівцевим портретам, виконаним Тарасом Шевченком після повернення із заслання у
1857-1859 роках. Предметом розгляду є образність портретів, особливості графічної манери художника,
застосування ним засобів виразності, подальший розвиток навичок і прийомів, здобутих ним у попере дній період заслання (1847-1857). Виявлено новий підхід митця до трактування тла як активного еле мента у підкресленні образу моделі, розподілі контрастів, створенні відчуття простору. Проаналізовано
манеру використання Т. Шевченком італійського олівця від градацій сірого до насиченого чорного тону,
роботу з контрастом чорного, сірого і білого штрихування у моделюванні об’єму і розстановці акцентів,
застосування художником тонування паперу. Проведено формальний аналіз ряду олівцевих портретів,
кожен з яких, з одного боку, показує розробку окремих художніх проблем, використання різного досвіду
та різне трактування образу портретованого. З іншого боку, у цих портретах простежуються єдині риси
нової графічної манери, які проявлялися також в офортних портретах і пейзажних замальовках митця
1858-1861 років. Ці твори представляють новий щабель у творчості Т. Шевченка.
The article is dedicated to pencil portraits created by Taras Shevchenko after his return from exile in 1857-
1859. The subjects of research are the imagery of portraits, the features of artist’s graphic manner, the
use of expressive means, the further development of skills and techniques gained in the previous period of
exile (1847-1857). The analysis reveals artist’s new approach to the interpretation of the background as an
active element in emphasizing the image of the model, in arrangement of contrasts, and creation of a sense
of space. This article scrutinized the manner of Shevchenko’s use of the black chalk from rich grayscale
to saturated black tone, along with his use of the contrast of white, black and gray hatching for volume
modeling and placement of accents, and artist’s application of paper tinting. A formal analysis of a number
of pencil portraits has been carried out; each of these portraits on the one hand shows the development
of individual artistic problems, the use of different experience and different interpretation of the model’s
character. On the other hand these portraits display unified features of the new graphic manner which
also are revealed in artist’s etching portraits and landscape drawings of 1858-1861. These works represent
a new stage of mastery in the work of T. Shevchenko.
