Ікона Святого Георгія Змієборця на чорному коні: два образи з Дрогобиччини

Abstract

У цій статті здійснено спробу підбити підсумок наукової дискусії довкола двох надзвичайно подібних ікон святого Георгія Змієборця з дрогобицьких земель сучасної Львівської області. У публікації досліджуються ікони святого вершника з церкви Собору св. Іоакима і Анни села Станиля (визначна пам’ятка, що знаходиться в колекції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького) та з церкви Перенесення мощей святого Миколая у селі Старий Кропивник (належить до збірки Музею митрополита Андрея Шептицького Львівської архієпархії УГКЦ). Обидва образи демонструють таке втілення рідкісної лаконічної іконографії Георгія Змієборця, де святий побиває змія верхи на чорному коні. Контраверсійним є питання щодо спорідненості двох ікон. За першою версією, твори мають різних авторів. Ця ідея знайшла підтримку в результатах порівняння композиційних та художньо-стилістичних особливостей, техніко-технологічних досліджень творів. Так, за висновком радіовуглецевого дослідження деревини ікону зі Станилі датують кінцем XIII – початком XIV ст., а ікону зі Старого Кропивника ‒ другою половиною XIV – початком XV ст. Однак є прихильники думки, що це два твори одного майстра. Аргументами на користь цього варіанту є припущення про належність дощок обох ікон до спільного стовбура деревини та вказівка на подібність іконних щитів, виявлені іконографічні та колористичні перегуки. Аби розв’язати дискусійне питання, в цьому дослідженні були здійснені такі кроки: − висвітлення та оцінка історіографії двох образів; − аналіз аргументів кожної версії взаємозв’язку двох ікон; − розгляд розбіжностей у малюнках обох ікон та інших відмінностей, не зауважених у попередніх дослідженнях. Як результат, виголошується висновок про належність ікон із Дрогобиччини до спадку різних майстрів. Також висувається гіпотеза щодо використання майстром старокропивницького образу прорису зі станилівської ікони (щоб, наприклад, створити список із шанованого образу св. Георгія Змієборця). Станилівський автор характеризується як блискучий майстер лаконічного виразу. Його менш вправний послідовник, вочевидь, осмислив образ св. Змієборця більш декоративно. The article shows an attempt to summarize sciential discussion about a pair of closely similar icons of Saint George slaying the Dragon (Drohobych district, Lviv region). Here these pieces of art are described: the image of saint horseback rider from The Assembly of Sts. Joachim and Anna’s church in a village of Stanylya (significant artwork in the collection of the Andrey Sheptytsky National Museum in Lviv), and the icon of St. George the Dragon Slayer from the church of The Translation of the Relics of St. Nicholas in a village of Staryi Kropyvnyk (it belongs to Museum of Metropolitan Andrey Sheptytsky of the Lviv Archiepiscopacy of the UGCC). Both icons depict almost the same rare laconic iconography in which St. George on a black horse defeats the Dragon. A question of the relationship between these icons is a subject of a controversy. According to the first version the artworks don’t have the one common author. This idea is based on the artworks’ technical and technological researches, investigations of icons’ compositional, artistic and stylistic peculiarities. Also, due to the conclusions of radiocarbon analysis of the wood the Stanylya’s image is dated to the late XIIIth – early XIVth century, when another one from Staryi Kropyvnyk can be dated about the second half of the XIVth – early XVth century. However, there are followers of the opinion that two icons belong to one painter. This thought relies on admitted variant of using common wooden trunk for studied icons, direction to resemblance of the icon panels, also noted iconographic and coloristic correspondences. To solve the task the next steps were put in practice: − finding out and appraising the historiography of the two studied images; − analysing the arguments for both version of the two icons’ connections; − observing the differences in the icons’ drawings and other peculiarities that have not been remarked before. Finally, it is suggested that two icons of St. George from the Drohobych lands don't belong to one painter’s artworks. In addition it is formulated a hypothesis of using a tracing by the master of the icon from Staryi Kropyvnyk (e.g. for creation a replica of the worshipped Stanylya’s image). The author of the image of St. George the Dragon Slayer from Stanylya is characterized by remarkable laconic brevity. Not so highly skilled, his adept, who created greatly resembling icon, evidently, understood the image more decorative.