Abstract:
Дипломна робота присвячена аналізу трансцендентних станів у мистецтві та їхньому відображенню через творчість сучасних митців. Робота включає теоретичний аналіз філософських та культурних концепцій трансцендентності, а також розбір творчості художників, таких як Фріда Харріс і Тіберій Сільваші. Мистецтво, що досліджує трансцендентні переживання, використовується для передачі глибоких духовних станів і процесів самоусвідомлення, що дозволяє глядачеві зануритися в простір, де співвідношення між реальним і ірреальним втрачає чіткі межі. Полотно відображає образ людської постаті, яка розчиняється в левітуючих мушлях, зростаючись із ними та з'єднуючись із темрявою простору. Композиція базується на інтеграції абстрактних елементів у єдину аморфну форму, що повинна сприйматися підсвідомо і суб'єктивно, без прямої мови. Важливим є те, що глядачеві надається можливість зазирнути у власний внутрішній світ, що може бути складним і незрозумілим, як і метафоричні мушлі. Тут не існує чіткого поділу між частинами, як і самість не піддається простому дуалізму чорного та білого. Контраверсійні відчуття, які викликає робота, передають красу індивідуації та глибину внутрішнього пошуку.
The thesis is dedicated to the analysis of transcendental states in art and their reflection through the work of contemporary artists. It includes a theoretical analysis of philosophical and cultural concepts of transcendence, as well as an examination of the work of artists such as Frieda Harris and Tiberiu Silvashi. Art that explores transcendental experiences is used to convey deep spiritual states and processes of self-awareness, allowing the viewer to immerse themselves in a space where the boundaries between the real and the unreal become blurred. The canvas reflects the image of a human figure dissolving into levitating shells, merging with them and connecting with the surrounding darkness. The composition is based on integrating abstract elements into a single amorphous form, which should be perceived subconsciously and subjectively, without direct language. An important aspect is that the viewer is given the opportunity to look into their own inner world, which can be as complex and mysterious as the metaphorical shells. There is no clear division between parts, just as the self cannot be reduced to a simple dualism of black and white. The controversial feelings evoked by the work convey the beauty of individuation and the depth of the inner search
