Короткий опис(реферат):
художнє рішення простору для адаптованої п’єси “Бойня номер п’ять” - це алюзія на образ неволі, нескінченної боротьби за свободу та неминучої участі, що є своєрідною метафорою людського існування. Однак українська нація проходить цей цикл особливо гостро та динамічно. Донедавна багато хто навіть не усвідомлював власної неволі, залежності чи “стокгольмського” ставлення до поневолювача. Повномасштабне вторгнення Росії надало цьому явищу жорстокого фізичного виміру, хоча й досі дехто не визнає самого факту своєї залежності. Розуміння неволі у її різноманітних формах та проявах — не лише фізичних, але й духовних — стає першоджерелом енергії для боротьби за свободу. Без рефлексії у моменті, поєднаної з рішучою дією, шлях до визволення неможливий. Образ неволі в мистецтві — це дзеркало людської душі, яка реагує на обмеження, але прагне свободи. Через фізичну, політичну чи соціальну неволю українські митці створюють твори, що не лише зберігають пам’ять, але й стають частиною боротьби. У цьому сенсі мистецтво не є втечею від реальності, а навпаки — засобом руйнування кайданів, способом рефлексії та спробою діалогу з тими, хто досі залишається в полоні ілюзій.
Простір у п’єсі відображає ці ідеї: тісні, замкнені форми та холодні, важкі текстури створюють відчуття неволі, яка врешті розривається світлом, рухом та порожнім простором, що символізує свободу. Такий контраст ілюструє нескінченний цикл боротьби, який, попри все, наповнює нас жагою жити і творити.
The artistic solution of the space for the adapted play “Slaughterhouse Number Five” is an allusion to the image of slavery, the endless struggle for freedom and inevitable participation, which is a kind of metaphor for human existence. However, the Ukrainian nation is going through this cycle especially acutely and dynamically. Until recently, many were not even aware of their own slavery, dependence or “Stockholm” attitude towards the enslaver. The full-scale invasion of Russia gave this phenomenon a cruel physical dimension, although some still do not recognize the very fact of their dependence. Understanding slavery in its various forms and manifestations — not only physical, but also spiritual — becomes the primary source of energy for the struggle for freedom. Without reflection in the moment, combined with decisive action, the path to liberation is impossible. The image of slavery in art is a mirror of the human soul, which reacts to restrictions, but strives for freedom. Through physical, political or social captivity, Ukrainian artists create works that not only preserve memory, but also become part of the struggle. In this sense, art is not an escape from reality, but on the contrary - a means of breaking shackles, a way of reflection and an attempt at dialogue with those who still remain captives of illusions.
The space in the play reflects these ideas: tight, closed forms and cold, heavy textures create a sense of captivity, which is eventually broken by light, movement and empty space, symbolizing freedom. Such a contrast illustrates the endless cycle of struggle, which, despite everything, fills us with a thirst to live and create.
