Короткий опис(реферат):
Мета статті –дослідити значення літньої художньо-творчої практики, яку студенти академії проходили упродовж 1946–1989 років у Каневі – для освітнього процесу КДХІ (тепер НАОМА). Основний метод дослідження – аналіз усних та письмових спогадів учасників канівських практик (В. Баринової, В. Виродової-Готьє, О. Солов’я, А. Яланського), а також розгляд наявних публікацій у наукових та популярних виданнях. Узагальнення зібраних матеріалів дає підстави твердити про цілісне бачення значення та ролі пленерних практик у Каневі в навчальному і творчо-му процесах кількох поколінь студентів та викладачів КДХІ (тепер НАОМА). Зважаючи на вимоги до мистецтва, які ставилися у певні історичні моменти, нами проаналізовано мистецькі уподобання викладачів та висвітлено їхній освітній досвід, отриманий упродовж досліджуваного періоду, а також з’ясовано потребу проведення літньої практики в НАОМА. Ще з 1930-х років Київський державний художній інститут щороку проводив пленерні студентські практики у Каневі. Відомо, що у 1933–1934 рр. відбулась перебудова навчального процесу.Досвід канівської практики був безцінний. Попри те, що не всі студенти мали хист до пленерної роботи, канівська літня практика відігравала дуже важливу роль у становленні молодих художників, в їхньому усвідомленні себе як самодостатньої особистості.Важливо зазначити, що саме пленерна практика стимулювала більш розкуте й інноваційне ставлення до творчого процесу, менше обмеженого нормативними вимогами соцреалістичного методу. На практиці навіть першокурсники здійснювали творчі пошуки. Особливо це стало можливим наприкінці 1970-х – першій половині 1980-х років. До формально-змістових пошуків спонукало ком-позиційне переосмислення натурних вражень як пленерного пейзажу, так і постановок. Пленерна практика насамперед відкриває свободу мислення, виводить студентів із замкнутого приміщення майстерні, поза межами якої, в контакті з реальним життям, відбувався процес роз-ширення та поглиблення їхнього професійного бачення. Як художники, студенти повертались восени до майстерень зовсім іншими людьми. Отримані результати дослідження можуть бути використані для модернізації освітнього процесу, під час пошуку нових ефективних форм, в яких буде збережено позитивний спадок попередніх десятиліть. Висновки. Літні практики у Каневі за декілька десятирічь суттєво вплинули на мистецьке середовище України. Пленерна практика – це невіддільна частина навчального процесу в НАОМА, важлива для зміни обстановки, а також для переосмислення знань, отриманих упродовж першого і другого семестрів.
The purpose of this article is to explore the significance of summer artistic and creative practice, which students of the academy underwent from 1946 to 1989 in Kaniv, for the educational process of KSAI (now NAFAA). The main research method is the analysis of oral and written memories of participants in Kaniv practices (V. Barinova, V. Vyrodova-Hotye, O. Solovya, A. Yalansky), as well as the consideration of available publications in scientific and popular editions. Generalization of the collected materials provides grounds for asserting a comprehensive understanding of the significance and role of plein air practices in Kaniv in the educational and creative processes of several generations of students and teachers of KSAI (now NAFAA). Considering the demands placed on art at certain historical moments, we analyzed the artistic preferences of teachers and highlighted their educational experience gained during the studied period, as well as identified the need for summer practice at NAFAA.Since the 1930s, the Kyiv State Art Institute has been conducting annual plein air student practices in Kaniv. It is known that in 1933–1934 there was a restructuring of the educational process.The experience of Kaniv practice was invaluable. Despite not all students having a penchant for plein air work, Kaniv’s summer practice played a very important role in the formation of young artists, in their self-awareness as independent individuals.It is important to note that plein air practice specifically stimulated a more liberated and innovative approach to the creative process, less constrained by the normative requirements of the socialist realist method. In practice, even first-year students engaged in creative exploration. This became especially possible in the late 1970s to the first half of the 1980s. Compositional rethinking of natural impressions as plein air landscapes and setups prompted formal and content-related searches.Plein air practice primarily opens up freedom of thought, taking students out of the confined space of the workshop, beyond which, in contact with real life, the process of expanding and deepening their professional vision took place. As artists, students returned to the workshops in the fall as entirely different individuals.The obtained research results can be used to modernize the educational process, during the search for new effective forms that preserve the positive heritage of previous decades. Conclusions. Summer practices in Kaniv over several decades have significantly influenced the artistic environment of Ukraine. Plein air practice is an integral part of the educational process at NAFAA, important for changing the environment, as well as for rethinking the knowledge gained during the first and second semesters.