Засади трансформації національних художніх музеїв (галерей) у поліфункціональні культурні центри

Abstract

У роботі досліджено формування та можливості трансформації художніх музеїв (галерей) (НХМ) в історичній забудові провідних міст у в кінці ХХ початку ХХІ століття. Проаналізовано сучасний вітчизняний та закордонний досвід трансформації НХМ у структурі міста. Визначені головні засади трансформації та надані прийоми щодо трансформації НХМ у соціокультурні центри. У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання роботи, сформульовано об’єкт та предмет дослідження, представлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. Перший розділ «Стан дослідженості трансформації художніх музеїв» присвячений історії та теоретичним основам розвитку національних художніх музеїв, проведено аналіз та систематизацію наукових джерел, охарактеризовано сучасний стан дослідження даної проблеми. У підрозділі 1.1 «Аналіз основних наукових праць і досліджень» розглянуто теоретичні питання формування архітектоніки та композиційних рішень споруд національних художніх музеїв. Охоплено праці з визначення особливостей пластичної мови архітектури; визначено головні чинники становлення музейної архітектури кінця ХХ століття. Проаналізовано джерела, присвячені темі даного дослідження, щодо специфіки розвитку національних художніх музеїв у ХХ ст. і визначено особливості їх формотворення від початку ХХ ст. до нинішньої доби з характеристикою основних функціонально-планувальних систем, прийомів і засобів забезпечення унікальності таких об’єктів культурного життя соціуму та їх соціально-комунікативної ролі в сучасній парадигмі. У підрозділі 1.2 «Досвід формування та розвитку мистецьких колекцій від античності до початку ХХІ століття» проведено аналіз специфіки генези і розвитку культурних процесів музейної орієнтації в структурі історичних центрів міст від давніх цивілізацій (давньоєгипетських, шумерських, античних) до початку ХХІ ст. У підрозділі 1.3 «Загальна методика дослідження» відповідно до поставленої мети і завдань визначено методологічні особливості проведення наукового дослідження. На кожному етапі були передбачені методи, необхідні для наукової роботи, залучені способи аналізу, синтезу, спостереження, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизації, ототожнення. Сукупність обраних прийомів і методів максимально розширила палітру опрацювання наукового дослідження. Загальна методика системного підходу забезпечує дослідження всіх рівнів розвитку НХМ в історичному центрі міста та їх еволюцію до сьогодення. Другий розділ «Містобудівні моделі локації НХМ в історичному середовищі визначних вітчизняних та зарубіжних міст» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто локацію НХМ в структурі міського утворення в процесі історичного розвитку. У підрозділі 2.1 «Домінантна модель локації НХМ у структурі історичної частини міста» визначено не лише їх функціональну роль у збереженні та презентації культурної спадщини, але і їх вплив на архітектурну та соціокультурну динаміку міського простору. Локація визначає ключову культурну взаємодію між мистецтвом, історією та суспільством, це впливає на сприйняття ідентичності міста, надає йому унікальний характер та стимулює розвиток творчих та культурних ініціатив, які привертають увагу місцевого населення і гостей міста. Загалом домінантна локація НХМ у центрі визначних міст відкриває можливості для вивчення впливу цих культурних об’єктів на містобудівну динаміку, архітектурні тенденції та характер культурних спільнот. У підрозділі 2.2 «Визначальні містобудівні фактори трансформації споруд НХМ в умовах історичного центра міста» визначено, що НХМ в історикокультурних центрах міст творять не лише цінне історичне середовище, а й самі стають центрами соціокультурного та громадського життя міст, яке зосереджене в міських громадських просторах і забудові, що ці простори формує. У підрозділі 2.3 «Містобудівні заходи трансформації НХМ» особлива увага приділяється прийомам містобудівної трансформації музейних споруд та комплексів, розташованих в історичних центрах міст. Серед ключових підходів варто відзначити такі, як створення нових структур музейних комплексів, перепланування, адаптація та багатофункціональне використання приміщень. Крім того, важливим є поєднання музейних споруд із зеленими територіями. Це дозволяє перетворювати вхідні зони музеїв у місця відпочинку та створювати належно розвинену інтродукцію в атмосферу високого художнього мистецтва. Серед усіх заходів містобудівної трансформації національних художніх музеїв (галерей) на особливу увагу заслуговує створення в їх ареалах історичної містобудівної субстанції просторово розвинутих музейних кварталів аналогічно до музейного острова на річці Шпрее в Берліні, Франкфурті-на-Майні чи музейного кварталу в центральному історичному ареалі Відня. Такі рішення впроваджуються для розвиненої музейної функції, де унікальні історичні споруди виконують ключову роль і забезпечують можливість найкомпактнішого та комфортного огляду різноманітних мистецьких колекцій, що досягається без необхідності дисперсної локації окремих музейних споруд. Така концепція дозволяє ефективно враховувати зміни мистецьких періодів у безперервному процесі розвитку через часи і покоління. У розвитку музейної функції в процесі містобудівної трансформації НХМ на особливу увагу заслуговує надання унікальним історичним спорудам ключової ролі в забезпеченні комфортного огляду мистецьких колекцій із різних епох. У третьому розділі «Засади функціонально-планувальної трансформації внутрішніх просторів НХМ» висвітлюється прагнення до створення цілісного і гармонійного ансамблю внутрішнього простору НХМ. У підрозділі 3.1 «Трансформація як вдосконалення функціональної організації внутрішніх просторів НХМ» розглянуто важливий аспект – концептуальне осмислення явищ, подій та історичних процесів, що передбачає побудову експозиції як єдиного образного та емоційного середовища, котре включає основні та супровідні елементи. У підрозділі 3.2 «Музейна експозиція як найважливіша складова поліфункціонального культурного центру НХМ» сучасний художній музей характеризується виразним включення контексту та сюжету, а також тенденцією до театралізації та видовищності. Це свідчить про зростання уваги не лише до презентації об'єктів, а й до їхнього впливу на сприйняття відвідувача. У підрозділі 3.3 «Специфіка формування експозиції НХМ у сучасних умовах міста» підкреслено, що музеалії в сучасних експозиціях відіграють все активнішу роль у сюжеті, їх взаємозв'язки стають складнішими з точки зору смислових аспектів, а для кожного експонату визначено конкретне місце та роль у концептуальному художньому виразі експозиції. Побудова експозицій повинна базуватися на експозиційній драматургії, середовища та образу. Важливо забезпечити синтез елементів експозиційного ансамблю, що враховує сучасні потреби глядача і визначається як інтеграція наукового підходу і відчуттів та очікувань сучасної аудиторії. Вивчення процесу формування та розвитку експозиційної творчості, розробка наукового змісту та створення експозиційного середовища музею, аналіз логіки її розвитку та взаємодій зі сферами, які її визначають (ідеологія, ціннісне ставлення до музейного предмета, доктрини профільних наукових дисциплін, музеологія, мистецтво та архітектура), має важливе пізнавальне значення. Ці знання необхідні для більш глибокого розуміння художніх форм минулих епох, розширення засобів пластичної мови сучасної експозиційної творчості та загального підвищення експозиційної культури в галузі сучасного музейного будівництва. Вдосконалення експозиційної культури в структурі НХМ необхідне для більш глибокого розуміння художніх форм минулого. Четвертий розділ «Архітектура споруд НХМ (галерей) в контексті сучасної культури» присвячений гармонізації взаємодії між людиною, експозиційним об’єктом (музеалієм) та архітектурним простором у рамках розвитку музейної справи, що дозволяє адаптувати художні музеї до сучасних тенденцій соціокультурного контексту. У підрозділі 4.1 «Архітектурно-образна виразність будівель НХМ (галерей) як провідна ідея їх трансформації» сучасні художні музеї розглядаються як такі, що виходять за рамки виключно збереження та експозиції музеалій, перетворюючись у поліфункціональні центри з навчальними, освітніми, культурними та соціальними ініціативами. Така еволюція відзначає певний хронологічний аспект у розвитку музеїв, роль яких у суспільстві змінюється згідно із культурними та соціальними контекстами. У підрозділі 4.2 «Засади трансформації сучасних НХМ у поліфункціональні соціокультурні центри національного значення» зазначено, що організація музейного простору може бути представлена через хронологічний аналіз, з огляду на зміни в характеристиках, які відображають нові тенденції у сприйнятті експозиційних просторів. Соціокультурний вплив на музейну архітектуру може бути представлений через аналіз змін у культурних, соціальних, естетичних та функціонально-планувальних контекстах, які відображаються в архітектурних рішеннях, наприклад, у перетворенні музеїв у центри, що безпосередньо взаємодіють із суспільством з урахуванням потреб сучасної аудиторії. У підрозділі 4.3 «Гармонізація взаємин між складовими «музейної тріади» для досягнення найповніших вражень від мистецьких скарбниць людства» розглядаються перспективи гармонізації в процесі додаткового розширення музею може також відображати хронологічну послідовність у розвитку музейних просторів та їх адаптації до змін у культурному середовищі. Головні компоненти «музейної тріади» архітектурний простір – предмети музейної експозиції (музеалії) – відвідувач музею є невід'ємною складовою у розвитку художніх музеїв. Зміни в культурних потребах з плином часу при трансформації, впливають на розвиток музейних просторів і їх адаптацію до сучасного культурного середовища. This thesis investigates the formation and possibilities of transformation of art museums (galleries) (NAMs) in the historical development of the city in the late 20th and early 21st century. The modern domestic and foreign experience of transformation of NAMs within urban structures is analyzed. A methodology is developed, the main principles are defined, and recommendations are given for the transformation of NAMs into sociocultural centers.The introduction substantiates the relevance of the dissertation topic, defines its purpose and tasks, formulates the object and subject of the study, and presents the scientific novelty and practical significance of the results obtained. Chapter 1 «State of Research of the Issue» consists of three subsections devoted to the history and theoretical foundations of the development of National Art Museums. The analysis and systematization of scientific sources is carried out, the current state of research on the problem is characterized. Subsection 1.1. «Analysis of the Main Scientific Works and Research» reviews the source base concerning theoretical issues of architectonics and compositional solutions for the buildings of National Art Museums. The works on defining the peculiarities of the plastic language of architecture are covered; the main factors and formation of museum architecture in the late 20th century are identified. The sources related to the research topic on the specifics of the development of National Art Museums in the 20th century and the definition of the peculiarities of their formation from the beginning of the 20th century to the present day are analysed, focusing on the characteristics of functional and planning systems, methods, and means of ensuring the uniqueness of such objects of cultural life of society and their socio-communicative role in the modern paradigms. Subsection 1.2. «Ехperience in the Formation and Development of Art Collections from Antiquity to the Beginning of the 21st Century» examines the specifics of the genesis and evolution of cultural processes related to museums in historical urban structures, from ancient civilizations (Ancient Egyptian, Sumerian, Greco-Roman) to the beginning of the 21st century. Subsection 1.3. «General Research Methodology» outlines the methodological framework based on the defined purpose and tasks of the study. At each stage, methods essential for scientific work were applied, including analysis, synthesis, observation, comparison, generalization, abstraction, specification, and identification. The combination of these methods and approaches made it possible to reveal the research material. The systematic approach became a common method for all levels, enabling an in-depth examination of the development of National Art Museums in historical urban centers and their evolution to the present day. Chapter 2 «Urban Planning Model of the Locations of National Art Museums in the Historical Environment of Prominent Domestic and Foreign Cities» consists of three subsections discussing the main types of NAMs locations in urban systems in the process of historical development. Subsection 2.1. «The Dominant Model of Location of National Art Museums in the Historic Part of the City». This subsection identifies not only the functional role of National Art Museums (NAMs) in the preservation and presentation of cultural heritage but also their impact on the architectural and sociocultural dynamics of urban space. Their location determines main cultural interaction between art, history, and society, which influences the perception of a city's identity, gives it a unique character, and stimulates the development of creative and cultural initiatives that attract both local residents and visitors. In general, the dominant location of NAMs in the centers of prominent cities provides opportunities to study the impact of these cultural objects on urban planning dynamics, architectural trends, and the character of cultural communities. Subsection 2.2. «Key Urban Planning Factors for the Transformation of National Art Museum Buildings in the Conditions of a Historic City Center» determines that NAMs in the historical and cultural centers of cities create not only a valuable historical environment, but also become centers of sociocultural and public life of cities, which is concentrated in urban public spaces and the buildings that form these spaces. Subsection 2.3. «Urban Planning Measures for the Transformation of National Art Museum». Special attention is focused on the principles and methods of urban planning transformation of museum buildings and complexes located in the historical city centers. The key approaches include the creation of new structures for museum complexes, redesign, adaptation, and multifunctional use of premises. In addition, it is important to combine museum buildings with green areas. This makes it possible to turn the entrance areas of museums into recreational spaces and create a well-developed introduction to the atmosphere of fine art. Among all methods of urban planning transformation of National Art Museums (galleries), the creation of spatially developed quarters in their areas of historical urban planning substance, similar to the Museum Island on the Spree River in Berlin, the Museumsufer in Frankfurt am Main, or the Museum Quarter in the central historical district of Vienna deserves special attention. Such solutions are implemented for a developed museum function, where unique historical buildings play a key role. At the same time, they provide the most compact and comfortable viewing of various art collections from different eras, which is achieved without the need for dispersed locations of individual museum buildings. This approach efficiently incorporates changes in artistic periods in a continuous process of development across time and generations. Chapter 3 «Basics of Functional and Planning Transformation of Interior Spaces of National Art Museums» highlights striving to create a coherent and harmonious ensemble of NAMs interior spaces. Subsection 3.1. «Transformation as an Improvement of the Functional Organization of Interior Spaces in the National Art Museum» An essential aspect of this orientation is the conceptual interpretation of phenomena, events, and historical processes that envolves constructing an exposition as a single figurative and emotional environment, which includes both main and accompanying elements. Subsection 3.2. «Museum Exposition as the Most Important of the Multifunctional Cultural Center of the National Art Museum». The modern art museum is characterized by the expressive inclusion of context and subject-matter, as well as a tendency towards theatricality and spectacle. This indicates an increase in attention not only to the presentation of objects, but also to their impact on the visitor's perception. Subsection 3.3. «Specifics of the Formation of the Exposition of National Art Museums at Present Stage» emphasizes that museum artifacts in contemporary exhibitions play an increasingly active role in the subject-matter. Their interrelationships become more complex in terms of semantic aspects and each exhibit has a specific place and role in the conceptual artistic expression of the exhibition. Exposition design should be based on the scientific concept, exposition dramaturgy, environment, and image. It is important to ensure the synthesis of the elements of the exhibition ensemble that takes into account the modern needs of the viewer and is defined as the integration of the scientific approach with the feelings and expectations of the modern audience. The study of the process of formation and development of exhibition creativity, the development of principles for interpreting scientific content and creating the exhibition environment of a museum, the analysis of the logic of its development and interactions with the areas that define it (ideology, value attitudes to a museum object, doctrines of specialized scientific disciplines, museology, art, and architecture) is of significant cognitive importance. This knowledge is necessary for a deeper understanding of the artistic forms of past eras, the expansion of the means of plastic language in contemporary exhibition creativity, and general increase exposure culture in the field of modern museum construction. Chapter 4 «Architecture of National Art Museums (Galleries) in the Context of Modern Culture» dedicated to harmonizing the interaction between humans, exhibition objects (museum exhibits), and architectural space within the development of museology, enabling art museums to adapt to modern trends and the socio-cultural context. Subsection 4.1. «Architectural and Figurative Expressiveness of the Buildings of National Art Museums (Galleries) Structures as a Leading Idea for Their Transformation». Modern art museums are viewed as institutions that go beyond the scope of solely preserving and exhibiting museum artifacts, turning into multifunctional centers with educational, cultural, and social initiatives. This evolution highlights a certain chronological aspect in the development of museums, where their role in society is changing according to cultural and social contexts. Subsection 4.2. «The main principles of transforming modern National Art Museums into multifunctional sociocultural centers of national significance». The organization of museum space can be presented through chronological analysis, considering changes in spatial characteristics that reflect new trends in the perception of exhibition spaces. The socio-cultural impact on museum architecture can be presented through the analysis of changes in cultural, social, aesthetic, functional, and planning contexts. These changes are reflected in architectural decisions, such as the transformation of museums into centers that directly interact, taking into account the needs of the modern audiences. Subsection 4.3. «Harmonizing Relationships between the Components of the Museum Triad to Achieve the Fullest Impressions from the Artistic Treasures of Mankind». Exploring the prospects for harmonization in the process of additional museum expansion can also reflect the chronological sequence in the development of museum spaces and their adaptation to changes in the cultural environment. The transformation of exhibition spaces can be seen as a response to societal changes and cultural needs over time, so the main components of the Museum Triad: person – exhibition object – architectural space are an integral part of museum development.