Творчість Василя Чегодара в контексті українського живопису другої половини XX століття

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню творчості Василя Чегодара (1918–1989), який є самобутнім виразником національного образотворчого мистецтва України другої половини XX століття. У праці вперше систематизовано процес творчого становлення й розвитку індивідуального мистецького стилю майстра. Живописну спадщину В. Чегодара проаналізовано за основними тенденціями, у яких працював колорист упродовж 1940–1980-х років: реалізм, імпресіонізм, постімпресіонізм, фовізм. Визначено та проаналізовано основні жанри в царині живопису. Окреслено тематичний репертуар, розкрито стильову оригінальність авторських прийомів, визначено характерні засоби та практичні методи образотворення. Творчість майстра стверджувалася за несприятливих історичних обставин культурної самоізоляції СРСР, що упродовж XX століття гнобили розвій національної української культури та науки. Втрата свободи творчості «компенсувалася» політично нав’язаним і єдиним дозволеним у радянському суспільстві методом, що увійшов в історію мистецтв під назвою «соцреалізм». Впритул до 21 серпня 1991 року ці об’єктивні історичні обставини гальмували розвиток українського образотворчого мистецтва, позбавляючи Україну права на державну суб’єктність і піднесення національної культури. Простежено, що, адаптуючись до політично заангажованої радянської субкультури, В. Чегодар орієнтувався на реальне відтворення натури від початку виставкової діяльності. Щоб зберегти себе як творчу індивідуальність В. Чегодар, як і більшість українських живописців радянської доби, свідомо присвятив себе жанру краєвиду, що дозволило відмежуватися від прорадянської тематичної вульгарності. Підкреслено, що обдарований український колорист завжди намагався стверджувати власне сприйняття природи, що неодноразово не відповідало суспільним очікуванням радянської ідеології. Простежено, що, сприйнявши органічну природність мистецтва модерну, В. Чегодар ніколи не волів знищити предметність і уникав прямих цитувань авангардного радикалізму. Воднораз встановлено, що колорист ніколи не вдавався до сліпого копіювання натури, а інтерпретував природу у вигляді настроєвих образів-вражень. Надихаючись картинами паризьких новаторів ар-нуво, які український живописець вивчав з доступної в УРСР літератури, В. Чегодар через власну творчість упроваджував проєвропейське розуміння прекрасного та генерував демократичні ідеї західноєвропейського мистецтва в небезпечних обставинах політичної цензури. Своїми художніми образами В. Чегодар прагнув розкрити невловимий ліризм світобудови мовою різноколірних вражень-імпресій. Процес опанування асоціативно-символічним потенціалом колоризму поглиблювався упродовж всього життя та послугував підґрунтям на шляху В. Чегодара до індивідуальних розробок постімпресіоністичного синтетизму в повоєнному образотворчому мистецтві України. Встановлено, що левова частина мистецької спадщини В. Чегодара й архівних матеріалів художника сьогодні зберігається в родинній колекції Петра Волошина – онука художника. Київське зібрання П. Волошина нараховує понад 700 живописних творів і понад 2000 графічних образів В. Чегодара, а також понад 4000 одиниць архівних матеріалів, що проливають світло на специфіку соціокультурних процесів в Україні другої половини XX століття. Підкреслено, що всебічна джерельна база зібрання П. Волошина дозволила детально простежити творчий процес В. Чегодара від початку шляху у 1939 р. до останніх років художньої діяльності наприкінці 1980-х рр. З’ясовано, що живописні образи неодноразово експонувалися та публікувалися у мистецьких виданнях ще за життя майстра. Утім графічні твори, що нерідко надихали В. Чегодара на створення аналогічних живописних сюжетів, і понині лишаються маловідомою сторінкою його творчості, з якою ознайомлене вузьке коло шанувальників. До мистецтвознавчого аналізу спадщини В. Чегодара також залучено картини з фондів Музею історії міста Києва та приватних колекцій. Встановлено, що за життя В. Чегодар був відомим і шанованим живописцем у колі української інтелігенції. Художник брав активну участь у республіканських виставах, організував декілька персональних, плідно працюючи упродовж п’ятдесяти років. Простежено, що починаючи від 1970-х рр. живописні твори В. Чегодара почали залучати до міжнародних мистецьких акцій, які експонувалися поза межами України. З’ясовано, що, попри особистий внесок В. Чегодара у розвій проєвропейських перспектив образотворчого мистецтва України другої половини XX століття, ім’я майстра все ще лишається поза увагою широкого кола фахівців і музейних працівників. Аналіз стану опрацювання теми виявив відсутність комплексних досліджень як творчої біографії, так і мистецького спадку майстра. На сьогодні інформація про багатогранну творчість митця обмежується нечисленними оглядовими публікаціями у ЗМІ, що мають репортажний характер, а також лаконічними вступними статтями до персональних каталогів В. Чегодара. Опрацювання видань з історії української культури та мистецтва, як радянського часу, так і найновіших фоліантів доби Незалежності, показало, що творчість В. Чегодара не висвітлюється в мистецькому процесі України. Сучасне вивчення чисельних емпіричних і архівних матеріалів актуалізує потребу всебічного дослідження творчості В. Чегодара, який упродовж пів століття упроваджував прогресивний мистецький досвід західноєвропейської культурної цивілізації, стверджуючи ідеї автономної та незалежної української культури на теренах тоталітарного мистецького середовища УРСР. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що опрацювання актуальних теорій покоління українських вчених доби Незалежності, як-от наробіток О. Авраменко, О. Голубця, І. Павельчук, О. Роготченка, В. Сидоренка, Г. Скляренко, Л. Смирної, М. Юр, Р. Яціва й інших дозволило об’єктивно осмислити художньо-мистецькі процеси тоталітарного періоду на сучасному етапі української історії та зробити обґрунтований висновок про значення індивідуального внеску В. Чегодара у процес формування сучасної традиції національного живопису суверенної України. У сучасному дослідженні вперше проведено всебічний аналіз живописних і графічних творів В. Чегодара; класифіковано тематичний репертуар і основні напрями творчості; введено до наукового обігу значну кількість невідомих раніше образів; на підставі дослідження архівних документів здійснено атрибуцію з уточненням датування картин. У сучасній праці вперше розкрито ключові мистецькі ідеї, основоположні теми та сюжети, якими надихався В. Чегодар; у контексті опрацювання синтетичних засад образотворення, підкреслено рефлексію графічних образів на живописні твори; проаналізовано видозміни творчої манери та специфіку живописного почерку митця упродовж другої половини XX століття. На підставі зібраних і проаналізованих джерел значно розширено та доповнено біографію майстра новими фактами, додано раніше невідомі деталі, події, персоналії, що дало змогу створити вичерпне уявлення про життєвий і творчий шлях майстра. У результаті аналізу творчої біографії та мистецької спадщини В. Чегодара виділено три основні етапи становлення: ранній період (кінець 1930-х–1950-ті рр.), упродовж якого В. Чегодар працював здебільшого як графік, дотримуючись академічної манери у творах живопису; зріла творчість (кінець 1950-х–1960-ті рр.) – період, коли, абсорбуючи досвід паризьких новаторів ар-нуво, В. Чегодар випрацьовував власний стиль, що заснований на підставах формально-символічного досвіду французьких постімпресіоністів 1890-х рр. У декаду 1960-х років український пейзажист долучився до експериментів з локальною кольоровою плямою в царині фовізму, емансипуючи матісівське розуміння живопису на українське підґрунтя. Встановлено, що упродовж декади 1950–1960-х рр. у В. Чегодара формувалося бачення власного шляху в мистецтві, народжувалися центральні теми творчості. Шукання пізньої творчості (1970–1980-ті рр.) припали на період, коли творчий фокус пейзажиста прагнув свіжих імпресивних вражень від природи. Бажання внутрішньої динаміки вражень повернуло увагу В. Чегодара до мінливих одкровень імпресіонізму. У дисертації досліджено графічні твори, виконані В. Чегодаром упродовж 1940–1980-х років. З’ясовано, що на початку творчого шляху живописець працював як ілюстратор періодичних видань, втілюючи портрети відомих діячів, міські краєвиди, жанрові сценки тощо. Виявлено рефлекторний зв’язок між творчими задумами графічних і живописних творів В. Чегодара. З’ясовано, що ідентичні композиції використовувалися майстром як у газетних ілюстраціях, так і в живописних образах, зокрема численні рисунки Києва, які майстер розробляв для часописів, надалі стали підґрунтям для сюжетів київських краєвидів. У процесі аналізу живописних творів В. Чегодара виокремлено два провідні жанри – пейзаж і натюрморт. Жанр краєвиду представлено сюжетами міських і ліричних пейзажів. У міському краєвиді визначено сюжетно-тематичний репертуар: міські види з пам’ятками храмової архітектури; паркові краєвиди з квітучим бузком; міські краєвиди з пам’ятниками видатних історичних діячів. У ліричному краєвиді значне місце посідають кримські сюжети, котрі систематизовано за тематикою: серії з виноградниками, гірські далі, марини. Натхненням для ліричного краєвиду слугували види села Білогородка Київської області, де В. Чегодар працював упродовж останніх двох десятиліть. У категорії білогородських краєвидів виокремлено три сюжетні лінії: види з річкою Ірпінь, панорами з білогородськими далями, камерні краєвиди з хатами. Царину ліричного краєвиду доповнюють перспективи Седнева з етюдами річки Снов. Другим помітним жанром у творчості В. Чегодара є натюрморт. У праці систематизовано основні сюжети на кожному етапі творчості. Так, у постановках ранньої творчості домінувала гама натуральних відтінків, характерних для академічної манери живопису. Встановлено, що наприкінці 1950-х рр. у світобаченні живописця відбулися радикальні зміни. У творах початку 1960-х рр. виявлено підкреслену увагу до насичених кольорів і підкресленої декоративності, що засвідчує трансформацію художнього смаку В. Чегодара та надалі зорієнтованості на формалізм паризьких постімпресіоністів ар-нуво. Жанр натюрморту систематизовано за сюжетним репертуаром: інтимні постановки зображенням невеликих квіткових вазонів і букетів; екзотичні натюрморти з ананасами, карахоньками та кактусами; натюрморти з пишними букетами квітів у вазах, створені переважно в період пізньої творчості. Обґрунтовано, що художній синтез жанрів краєвиду та натюрморту дозволив художникові глобалізувати емпіричні враження від натури та синтезувати їх з творчою уявою. Підкреслено, що в образах 1970-х рр. В. Чегодар віддавав перевагу вертикальному формату для зображення сюжетів із квітами у вазах (троянди, айстри, чорнобривці тощо), а протягом 1980-х рр. працював над горизонтальними композиціями, у яких більшу частину простору заповнено квітами (горобина, півонії тощо). Новий фокус творчого бачення надихнув В. Чегодара на створення живописних метафор, у яких пейзажна деталь прагнула замінити враження про краєвид. Бажання перетнути межі видимої природи та змалювати невидиму сутність явищ засвідчує рефлексії постімпресіоністичного світовідчуття. Підкреслено, що згаданий прийом «рars pro toto» увійшов у вжиток українських живописців під час навчання в Європі, коли вони стали безпосередніми реципієнтами живописних традицій ар-нуво. Набравшись європейського досвіду та повернувшись в Україну, засновники українського модерну стали воднораз адептами українського імпресіонізму та постімпресіонізму. Засвоєні на початку XX століття стандарти хроматичного формалізму були успадковані наступною плеядою українських колористів, зокрема львів’янами Р. Сельським і О. Шатківським та ужгородськими пейзажистами: Е. Контратовичем, Г. Глюком і А. Коцкою, які, як і киянин В. Чегодар, працювали за несприятливих історичних обставин тоталітарного режиму УРСР. У результаті комплексного дослідження було встановлено творчі контакти В. Чегодара з колегами-однодумцями, які підтримували західноєвропейську зорієнтованість живописця: М. Глущенко, С. Кошовий, В. Непийпиво. З’ясовано, що з київським живописцем М. Глущенком, який бездоганно абсорбував досвід паризького ар-нуво, В. Чегодар співпрацював у 1970-ті роки. На підставі вивчення архівних документів висунуто гіпотезу, що М. Глущенко безпосередньо прищепив В. Чегодару зацікавленість творчістю постімпресіоніста П’єра Боннара, колоризмом якого захоплювалися обидва майстри. Простежено, що роками В. Чегодар плідно спілкувався з пейзажистом В. Непийпивом. Обмін творчими задумами здійснювався при обговоренні тематичних і композиційних рішень. Обидва творці з 1960-х років надихалися сюжетами з храмовою архітектурою, опрацьовуючи ліричні міські панорами Києва. Взаємодія з художником С. Кошовим відбувалася в дискусіях про вагу хроматичного колориту. У краєвидах С. Кошового періоду 1960–1970-х років встановлено низку художніх аналогій (композицій, тем, сюжетів), до яких паралельно звертався в той час В. Чегодар. У контексті висвітлення цього ракурсу дослідження було встановлено факт плідної співпраці з київським фотографом М. Козловським, який приділяв багато часу сюжетам з київськими міськими краєвидами. Встановлено, що розробки власного живописного синтетизму, які здійснювалися В. Чегодаром у період 1960–1970-х років, були суголосні шуканням відомих київських живописців, які орієнтувалися на здобутки західноєвропейського мистецтва межі XIX-XX століть: В. Зарецький, М. Глущенко, С. Шишко, С. Кошовий, М. Хан, Т. Голембієвська. Доведено, що окцидентальна зорієнтованість творчості В. Чегодара на західноєвропейський вектор розвитку українського живопису стверджувалася упродовж пів століття за обставин незмінної культурної самоізоляції УРСР і карколомних наслідків політичної цензури. Підкреслено, що духовний вибір українського пейзажиста виявився не стільки вибором творчим, скільки свідомим громадянським вибором митця, який відчував особисту відповідальність за національне культурне майбутнє свого народу. Основні положення, тези та результати наукового дослідження можуть бути використані викладачами ВНЗ під час підготовки сучасного лекційного курсу з історії образотворчого мистецтва України другої половини XX ст.; матеріали другого розділу дисертації «Від академізму до постімпресіонізму» доповнюють лекційний курс дисципліни ВК 3.5. «Історія українського постімпресіонізму», що належить до вибіркових компонент професійного циклу ОНП «Мистецтвознавство. Теорія та історія мистецтва». Головні висновки можуть стати у пригоді як студентам, мистецтвознавцям, так і художникам. Викладений матеріал може слугувати надалі підґрунтям для поглибленого вивчення творчості Василя Чегодара, а також історико-мистецького процесу України зазначеного періоду. The work systematizes for the first time the process of creative formation and development of the master's individual artistic style. The pictorial heritage of V. Chehodar is analyzed according to the main trends in which the colorist was working during the 1940s–1980s: realism, impressionism, post-impressionism, fauvism. The main genres in the realm of painting are identified and analyzed. The thematic repertoire is outlined, the stylistic originality of the author's techniques is revealed, and characteristic means and practical methods of image creation are determined. The master's creativity was being established under the unfavorable historical circumstances of the cultural self-isolation of the Ukrainian SSR, which throughout the 20th century oppressed the development of national Ukrainian culture and science. The loss of creative freedom was “compensated” by the politically imposed and the only allowed method in Soviet society, which entered the history of art under the name of “socialist realism”. Right up until August 21, 1991, these objective historical circumstances hampered the development of Ukrainian fine art, depriving Ukraine of the right to state subjectivity and the rise of national culture. Traced adapting to the politically biased Soviet subculture V. Chegodar oriented on the real replicating of nature from the very beginning of his exhibition activities. In order to preserve himself as a creative individuality V. Chegodar, like most Ukrainian painters of the Soviet era, consciously devoted himself to the landscape genre, which allowed him to distance himself from proSoviet thematic vulgarity. Emphasized that the gifted Ukrainian colorist always tried to assert his own perception of nature, which repeatedly did not meet the public expectations of Soviet ideology. The dissertation traced that having perceived the organic naturalness of modern art, V. Chegodar never wanted to destroy objectivity, avoiding direct quotations of avantgarde radicalism. At the same time, it has been established that the colorist never resorted to blind copying of nature, but interpreted nature in the form of mood images-impressions. Inspired by the paintings of Parisian innovators of Art Nouveau, which the Ukrainian painter studied from the literature available in the Ukrainian SSR, V. Chegodar through his own work introduced a pro-European understanding of beauty, generating democratic ideas of Western European art in dangerous circumstances of political censorship. V. Chegodar, with his artistic images, strived to reveal the elusive lyricism of the universe by the language of colorful experience-impressions. The process of mastering the associative-symbolic potential of colorism deepened throughout his life and served as the basis for V. Chehodar to individual elaborations of post-impressionist synthetism in the post-war fine arts of Ukraine. It has been established that the vast majority of V. Chehodar's artistic heritage and the artist's archival materials are currently stored in the family collection of Petro Voloshyn, the artist's grandson. The Kyiv collection of P. Voloshyn includes over 700 paintings and over 2,000 graphic images by V. Chehodar, as well as over 4,000 pieces of archival materials that shed light on the specifics of socio-cultural processes in Ukraine in the second half of the 20th century. It is emphasized that the general source base of P. Voloshyn's collection allowed us to trace in detail the creative process of V. Chehodar from the beginning of his path in 1939 to the last years of his artistic activity in the late 1980s. It has been found out that the paintings were repeatedly exhibited and published in art publications during the artist's lifetime. However, the graphic works that often inspired V. Chehodar to create similar pictorial subjects still remain a little-known page of his work, known to a narrow circle of admirers. The art historical analysis of V. Chehodar's legacy also include paintings from the collections Kyiv History Museum Funds and private collections. V. Chehodar was a well-known and respected painter during his lifetime in the circle of the Ukrainian intelligentsia. The artist took an active part in republican exhibitions, organized several personal ones, working productively for fifty years. It has been traced that starting from the 1970s, V. Chehodar’s paintings began to be involved in international art events that were exhibited outside of Ukraine. It has been determined that despite V. Chehodar’s personal contribution to the development of pro-European perspectives of Ukrainian fine art in the second half of the 20th century, the name of the master still remains out of the attention of a wide range of specialists and museum workers. The analysis of the state of research on the topic revealed the lack of comprehensive studies of both the creative biography and the artistic heritage of the master. Today, information about the artist's multifaceted creativity is limited to a few review publications in the media that are of a reportage style as well as laconic introductory articles to V. Chehodar's personal catalogs. The study of publications on the history of Ukrainian culture and art, both from the Soviet era and the latest folios of the independence era, showed that V. Chehodar's creativity is not covered in the artistic process of Ukraine. The modern study of numerous empirical and archival materials actualizes the need for a all-encompassing study of the creativity of V. Chehodar, who for a half of century introduced the progressive artistic experience of Western European cultural civilization, affirming the ideas of autonomous and independent Ukrainian culture in the territories of the totalitarian artistic environment of the Ukrainian SSR. The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that the processing of current theories of the generation of Ukrainian scientists of the independence era, such as the work of O. Avramenko, O. Golubets, I. Pavelchuk, O. Rogotchenko, V. Sydorenko, G. Sklyarenko, L. Smyrna, M. Yur, R. Yatsiv and others allowed us to objectively comprehend the artistic processes of the totalitarian period at the current stage of Ukrainian history and to make a profound conclusion about the significance of V. Chehodar's individual contribution to the process of forming the modern tradition of national painting of sovereign Ukraine. In the up-to-date research, a comprehensive analysis of V. Chegodar's pictorial and graphic works was conducted for the first time; the thematic repertoire and main directions of creativity were classified; a significant number of previously unknown images were introduced into scientific circulation; based on the study of archival documents, the attribution was made with clarification of the dating of the paintings. This work firstly revealed the key artistic ideas, fundamental themes and plots that inspired V. Chegodar and emphasized the reflection of graphic images on pictorial works in the context of the study of the synthetic principles of imagecreation, and analyzed modifications of the creative manner and the specificity of the artist's pictorial style during the second half of the 20th century. Based on the collected and analyzed sources, the master's biography was significantly expanded and supplemented with new facts, previously unknown details, events, and personalities were added, which made it possible to create a complete idea of the master's life and creative path. As a result of the analysis of the creative biography and artistic heritage of V. Chehodar three main stages of formation were distinguished: the early period (late 1930s–1950s), during which V. Chehodar worked mostly as a graphic artist, adhering to the academic manner in his paintings; mature creativity (late 1950s–1960s) – the period, when absorbing the experience of Parisian innovators of Art Nouveau, V. Chehodar developed his own style, grounded in the foundations of the formal-symbolic experience of the French post-impressionists of the 1890s. In the decade of the 1960s the Ukrainian landscape painter joined experiments with a local color spot in the field of Fauvism, emancipating Matisse's understanding of painting to the Ukrainian background. It has been established that during the decade of 1950–1960s V. Chegodar formed a vision of his own path in art, the central themes of his work were born. The search for late work (1970– 1980s) fell on a period when the creative focus of the landscape painter sought fresh stunning impressions from nature. The desire for the internal dynamics of impressions returned V. Chegodar's attention to the evolving revelations of impressionism. The dissertation examines graphic works created by V. Chegodar during the 1940s– 1980s. It was found that at the beginning of his creative path, the painter worked as an illustrator of periodicals, creating portraits of famous figures, city landscapes, genre scenes, etc. A reflective connection between the creative ideas of V. Chegodar’s graphic and pictorial works was revealed. It was found that identical compositions were used by the master both in newspaper illustrations and in pictorial images, in particular, numerous drawings of Kyiv, which the master developed for magazines, later became the basis for plots of Kyiv landscapes. In the process of analyzing the pictorial works of V. Chegodar two leading genres were identified – landscape and still life. The landscape genre is represented by plots of urban and lyrical landscapes. In the urban landscape a plot-thematic repertoire is defined: urban views with monuments of temple architecture, park landscapes with blooming lilacs, urban landscapes with monuments to prominent historical figures. In the lyrical landscape Crimean plots, which are systematized by theme: series with vineyards, mountain horizons, marine art, take a significant place. The inspiration for the lyrical landscape was the views of the Bilogorodka village in the Kyiv region, where V. Chegodar worked for the last two decades. The category of Bilogorodka landscapes distinguished three plot lines: views with the Irpin River, panoramas with Bilogorodka horizons, chamber landscapes with huts. The realm of the lyrical landscape is complemented by Sednev's perspectives with sketches of the Snov River. The second noticeable genre in V. Chegodar's work is still life. The work systematizes the main plots at each stage of creativity. Thus, in early creativity formation dominated the range of natural shades, specific for the academic manner of painting. It has been descovered that in the late 1950s the painter had radical changes in the worldview. The works of the early 1960s showed an emphasized attention to saturated colors and accentuated decorativeness, which testifies the transformation of the artistic taste of V. Chegodar and the subsequent orientation to the formalism of the Parisian postimpressionists of Art Nouveau. The genre of still life is systematized by the plot repertoire: cozy settings depicting small flower pots and bouquets; exotic still lifes with pineapples, little pumpkins and cacti; still lifes with lush bouquets of flowers in vases, created mainly in the period of late creativity. It is substantiated that the artistic synthesis of the genres of landscape and still life allowed the artist to globalize empirical impressions from nature and synthesize them with creative imagination. It is emphasized that in the images of the 1970s V. Chegodar preferred a vertical format for depicting plots with flowers in vases (roses, asters, marigolds, etc.), and during the 1980s he worked on horizontal compositions in which most of the space was filled with flowers (ashberry, peonies, etc.). The new focus of creative vision inspired V. Chegodar to create pictorial metaphors in which the landscape detail sought to replace the impression of the landscape. The desire to cross the boundaries of visible nature and depict the invisible essence of phenomena testifies to the reflections of the post-impressionist worldview. It is noted that the aforementioned technique of “pars pro toto” came into use among Ukrainian painters during their studies in Europe, when they became direct recipients of the pictorial traditions of Art Nouveau. Having gained European experience and returned to Ukraine, the founders of Ukrainian modernism simultaneously became adherents of Ukrainian impressionism and post-impressionism. The standards of chromatic formalism, mastered at the beginning of the 20th century, were inherited by the following constellation of Ukrainian colorists, in particular by Lviv residents R. Selsky and O. Shatkivsky and Uzhhorod landscape painters: E. Kontratovych, G. Gluck and A. Kotska, who, like Kyiv resident V. Chehodar, worked under unfavorable historical circumstances of the totalitarian regime of the Ukrainian SSR. Complex research established creative contacts of V. Chehodar with like-minded colleagues who supported the painter’s Western European orientation: M. Glushchenko, S. Koshevoy, V. Nepiypivo and Kyiv photographer M. Kozlovsky. It was found that V. Chegodar collaborated with Kyiv painter M. Hlushchenko, who in the 1970s flawlessly absorbed the experience of Parisian Art Nouveau. On the basis of archival documents studying, it has been hypothesized that M. Hlushchenko directly instilled in V. Chegodar an interest in the work of the post-impressionist Pierre Bonnard, whose colorism both masters admired. It has been traced that for years V. Chegodar had fruitful communication with the landscape painter V. Nepyipyvo. The exchange of creative ideas was carried out during the discussion of thematic and compositional solutions. Both creators, starting from the 1960s, were inspired by plots with temple architecture, working on lyrical city panoramas of Kyiv. Interaction with the artist S. Koshovyi took place in discussions about the importance of chromatic color. There were a number of artistic analogies (compositions, themes, plots) in the landscapes of S. Koshovyi of the 1960s–1970s, to which V. Chegodar addressed at that time. In the context of highlighting this angle of the study was revealed the fact of successful cooperation with the Kyiv photographer M. Kozlovsky, who devoted a lot of time to plots with Kyiv city landscapes. It has been established that the developments of his own pictorial synthetism, which were carried out by V. Chegodar in the 1960s–1970s were unanimous in their search for famous Kyiv painters who were oriented towards the achievements of Western European art of the turn of the 19th–20th centuries: V. Zaretsky, M. Glushchenko, S. Shyshko, S. Koshevyi, M. Khan, T. Golembievska. It is proved that the Occidental orientation of V. Chegodar's work towards the Western European vector of the development of Ukrainian painting was strenthening for half a century in the circumstances of the constant cultural self-isolation of the Ukrainian SSR and the devastating consequences of political censorship. It is emphasized that the spiritual choice of the Ukrainian landscape painter turned out to be not so much a creative choice as a conscious civic choice of the artist who felt personal responsibility for the national cultural future of his people. The main statements, theses and results of the scientific research can be used by university teachers during the preparation of a modern lecture course on the history of fine arts in Ukraine in the second half of the 20th century; the materials of the second section of the dissertation “From Academicism to Post-Impressionism” add to the elective course of lectures 3.5. “History of Ukrainian Post-Impressionism”, which belongs to the elective components of the professional cycle of the educational and scientific program “Art Studies. Theory and History of Art”. The main conclusions can be useful for both students, art historians, and artists. The presented material can serve as a basis for further in-depth study of Vasyl Chehodar’s work, as well as the historical and artistic process of Ukraine in the specified period.