Філософські аспекти сучасної архітектурної творчості

Abstract

Мета дослідження: аналіз філософських аспектів архітектурної творчості. Методи дослідження. Основним методом дослідження є компаративний метод у сполучені з методиками дедукції, емпіричних досліджень, аналізу й синтезу наукових понять та системного підходу до розгляду існуючих реалій і можливих перспектив розвитку філософсько-архітектурних взаємин у європейському та світовому ареалі. Результатом дослідження передбачається професійно аргументоване критичне ставлення до безцеремонної «всеядності» постмодернізму, позбавленого стримуючих факторів, що призвело до відкритої загрози проникнення в архітектурну практику крайньої постмодерністської сходинки – кітчу, який, на жаль, уже став реальністю у деяких сучасних «постмодерністських творах». Як результат роботи також передбачається оптимізація взаємин філософії й архітектури з орієнтацією на пошук нової гармонії. Висновки. Формування естетичних засад в архітектурі невіддільне від впливу філософського мислення на процеси архітектурного формотворення, враховуючи, що архітектура є відображенням світоглядної логіки епох. Аналіз взаємин філософії й архітектури на нинішньому етапі унаочнює кризові явища в сучасній архітектурній творчості, що виникли під впливом постмодерністської деструкції трьох свобод: свободи змісту, форми і незалежності від духу часу. Така детермінованість характеризується терміном Ж. Бодріара – симуляція, до того ж без можливості «представлення справжності». Такий «внесок» у сучасну реальність – це результат вседозволеності постмодернізму, який вже увійшов у фазу вичерпаності, безперспективності і готовність поступитися місцем новому типу культури, що здатна об’єднати інноваційний дух високого модернізму з традицією нічого при цьому не відкидаючи. З огляду на сказане виникає концепція трансмодернізму із напрямком до інтеграції, прямо протилежної плюралізму і фрагментарності постмодернізму з відсутністю впорядкованого розвитку. The purpose of this article is analysis of philosophical aspects in architectural creativity. The research methods. The primary research method employed is the comparative method combined with deduction techniques, empirical studies, analysis, and synthesis of scientific concepts, as well as a systemic approach to examining existing realities and potential development prospects of philosophical-architectural relationships in the European and global context. The research anticipates a professionally reasoned critical stance towards the unbridled ubiquity of postmodernism devoid of restraining factors, which has led to an open threat of infiltration into architectural practice by the extreme postmodernist step – kitsch, which unfortunately has already become a reality in some contemporary "postmodernist works". The work also anticipates the optimization of relations between philosophy and architecture with a focus on seeking new harmony. Conclusions. The formation of aesthetic principles in architecture is inseparable from the influence of philosophical thinking on architectural shaping processes, considering that architecture reflects the worldview logic of epochs. The analysis of the relationship between philosophy and architecture at the current stage illustrates the crisis phenomena in contemporary architectural creativity, which have arisen under the influence of postmodernist destruction of the three freedoms: freedom of content, form, and independence from the spirit of time. This determinism is characterized by the term coined by J. Baudrillard – "simulation", without the possibility of presenting reality. All this "contribution" to contemporary reality was made by the permissiveness of postmodernism, which has already betrayed signs of exhaustion, lack of perspective, and readiness to give way to a new type of culture capable of combining the innovative spirit of high modernism with tradition without rejecting anything in the process. In this context, the concept of transmodernism arises, aiming towards integration, directly opposed to the pluralism and fragmentation of postmodernism with its lack of orderly development.