Мистецтво як інструмент опору: на прикладі революції в Сирії 2011–2012 років

Abstract

Мета дослідження полягає у вивченні ролі різних форм мистецтва в соціально протест- ному опорі під час сирійської революції у 2011–2012 роках. Методи дослідження. За допомогою систематизації джерельної бази та її структурного аналізу розглянуто принципи формування мистецтва під час протестних подій; увагу акцентовано на мистецьких образах, які використовувались у міському просторі та мережі «Інтернет» під час революційних подій; застосовано прогностичний метод для висновків, здобутих після аналізу використаних джерел. Результати. У статті розглянуто використання інтернет-ресурсів у сирійському суспільстві як платформи для поширення мистецьких форм протесту і передачі художніх повідомлень з соціальним забарвленням. Також досліджено обмін революційним контентом, який активізує культурний діалог у контексті суспільного спротиву. Окрему увагу приділено соціально-політичному значенню мистецтва, яке в умовах екстремального насильства і системних порушень прав людини може стати потужним інструментом протесту. Воно здатне виявляти солідарність, привертати увагу до страждань і підкреслювати цінність людського життя, навіть у ситуаціях, коли людина стає безпорадною та об’єктом зневаги. Висновки. Проаналізований матеріал дає змогу дійти висновку, що більшість митців через контроль цензури з боку влади шукають нові шляхи для художнього висловлювання з метою донесення правди суспільству. Широко використовуються складні метафори, символіка образів у графіті, плакатах тощо. У перші дні протесту інтернет був головним майданчиком і дав змогу передати основний меседж – усвідомлення самих себе як громадянського суспільства. У дослідженні розглянуто наявність стратегії анонімності (з причин безпеки) в мистецькій протидії режиму. Відмова від авторства мала як негативний характер для митця, так і позитивний для загального протестного руху, адже сприяла атмосфері відкритого обміну ідеями. Логіка протестного руху призводила до думки, що мистецтво має значний потенціал для впливу на випадки насильницької конфронтації, воно промовляє від імені тих, хто страждає, спонукаючи до змін у світогляді та поведінці людей. The goal of the research is to study the role of various art forms in the social protest resistance during the Syrian revolution of 2011–2012. Research methods. By systematizing information from different sources and analyzing it structurally, the principles of art formation during protest events are considered; attention is focused on artistic images used in urban and Internet space during revolutionary events; the prognostic method is used to disseminate the conclusions drawn from the analysis of the sources used. Results. The article examines the use of Internet resources in Syrian society as a platform for the dissemination of artistic forms of protest and the transmission of artistic messages with a social colour. The article also examines the exchange of revolutionary content that intensifies cultural dialogue in the context of social resistance. Special attention is paid to the sociopolitical significance of art, which can become a powerful tool of protest in the context of extreme violence and systemic human rights violations. It can show solidarity, draw attention to suffering and emphasise the value of human life, even in situations where this life becomes an object of helplessness and neglect. Conclusions. The material analysed allows us to conclude that, due to the control of censorship by the authorities, most artists start to look for new ways of artistic expression in order to convey the truth to society. The use of complex metaphors, symbolism of images in graffiti, posters, etc. has become widespread. In the early days, the Internet became the main platform and provided an opportunity for the main message of the revolution – the realization of ourselves as a civil society. The presence of a strategy of anonymity in artistic opposition to the regime's actions is noted, for obvious security reasons. The rejection of authorship was both negative for the artist and positive for the overall protest movement, as it contributed to an atmosphere of open exchange of ideas. The logic of the protest movement led to the idea that art has a significant potential to influence situations of violent confrontation, speaking on behalf of those who suffer to encourage changes in public attitudes and behaviour.