Принципи архітектурно-планувальної організації центрів мистецтва на основі трансформації промислових споруд

Abstract

У вступі надана загальна характеристика дисертації: обґрунтовано її актуальність, зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначено: мету, завдання, методи, об’єкт та предмет дослідження; висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів та їх впровадження. Тема дослідження присвячена архітектурно-планувальній організації центрів мистецтва на основі трансформації промислових споруд, дослідженню архітектурної складової арт центрів, висвітленню проблеми гнучкості промислових об’єктів і зміни їх функціонального призначення. Питання повторного використання наразі є актуальним, так як Україна була великим промисловим центром Європи і найбільша частка важкої промисловості припадає саме на її територію. Наразі міста розширюються і поглинають індустріальні райони, що негативно впливає як на дозвілля мешканців, так і на навколишнє середовище загалом. У першому розділі “Передумови та сучасні тенденції трансформації промислових будівель під арт-центри” Проаналізовано соціально-економічні та історично-архітектурні аспекти виникнення поняття трансформації промислових споруд. Виділено основні типи реновації промислової архітектурної одиниці, визначено найважливіші передумови адаптивного повторного використання промислового об’єкту. Визначено основні законодавчі норми та правила, що регламентують реновацію промислових будівель в Україні в цілому і під мистецьку функцію. Опрацьовані наукові дослідження у зазначеній галузі, присвячені архітектурнопланувальним, соціально-економічним, урбаністичним аспектам ревіталізації промислових будівель. Проаналізовано зарубіжний і вітчизняний архітектурний досвід трансформації промислових споруд під мистецькі центри, залежність архітектурно-планувальної організації від наступних параметрів: регіон проектування, початкова функція споруди, час втілення проекту, місто розташування, поверховість споруди, площа проекту. Зазначені проекти розподілені й згруповані за відповідними ознаками. Виявлено прямий вплив адаптивного повторного використання на збільшення середнього терміну експлуатації будівель у порівнянні із загальним середнім терміном “життєвого циклу” будівель. На основі досліджених архітектурних прикладів запропоновано типологічний поділ трансформації індустріальних об’єктів за масштабом проведення будівельних робіт: повний, частковий. поверхневий редевелопмент. Визначено методику проведення власного дослідження, що включає: історико-теоретичний метод, емпіричний підхід, порівняльний метод, метод просторового аналізу та синтаксису, метод типологічного аналізу, метод моделювання, метод абстрагування, метод узагальнення. Визначеність методів дослідження передбачає своє подальше використання у науковій роботі, і передбачає формування основних принципів та прийомів трансформації промислових споруд під мистецькі центри. У другому розділі “Чинники трансформації промислових споруд під мистецькі центри” сформовано класифікацію промислових будівель за наступними ознаками: ступінь історико-архітектурної цінності; ступінь деструкції; розташування в структурі композиційні особливості; екологічна безпека; галузь; тип виробництва; функціональне призначення приміщень; конструктивна основа; поверховість; величина прогону; геометрична складова покрівлі. Розроблено також класифікацію мистецьких центрів за наступними ознаками: функціональний вектор; розміщення в структурі; соціальний вплив; радіус впливу; метод освоєння території; композиційне рішення; поверховість об’єкту. Розроблено узагальнену функціональну модель арт-центру, що базується на комплексній взаємодії трьох блоків: основних функцій, супутніх функцій додаткових функцій. На основі узагальненої моделі створено функціональну схему центрів мистецтв що включає 6 функцій: експозиційна зона; перформативна; громадська зона; зона обслуговування; службова зона, інтегральна зона . На основі дослідження промислових будівель сформовано функціональну структуру типової споруди даного типу, яка включає 5 основних блоків: виробничий; складський; адміністративно-побутовий; технічний;. Визначено ключові характеристики функціональної моделі промислової будівлі: монофункціональність, функціональна жорсткість, зосередженість на потоках матеріалів, а не людей, мінімізація громадських і культурних функцій, обмежений спектр взаємодії із зовнішнім середовищем. Сформовано класифікацію центрів мистецтва за: функціональним спрямуванням; розміщенням в структурі міста; соціальним впливом; радіусом впливу; методом освоєння території; композиційним рішенням; поверховістю об’єкту. Класифікація центрів мистецтва підтвердила що їх систематизація є важливою частиною процесу ефективної архітектурно-планувальної організації, кроком до підвищення функціональної значущості, доступності, безпеки Проведено порівняльний аналіз характеристик зазначених споруд і встановлено, що між просторово-планувальною структурою промислових об’єктів та сучасних центрів мистецтва існує суттєва функціональна і морфологічна спорідненість, яка дозволяє ефективно трансформувати перші у другі: відкритість і гнучкість просторів; модульність структур з адаптивним зонуванням; відповідність розташування в структурі міста На основі порівняння функціональної моделі мистецького центру й промислової споруди розроблено типові моделі трансформації промислових будівель під мистецькі центри: трансформація окремої одноповерхової промислової будівлі, трансформація окремої промислової будівлі малої поверховості, трансформація окремої промислової будівлі середньої та підвищеної поверховості, трансформація комплексу промислових будівель. Наведено архітектурно-планувальні особливості й відмінності кожної з моделей трансформації. Досліджено й зазначено головні аспекти економічної оцінки ефективності трансформації промислових будівель під мистецькі центри, потенційні економічні вигоди від процесу трансформації промислових споруд, основні ризики трансформації промислових споруд під мистецькі центри, механізми підтримки та стимулювання процесу трансформації промислових споруд. Проаналізовано й систематизовано хронологічні етапи трансформації промислових будівель під мистецькі центри: аналіз доцільності проекту; розробка концепції та проектування; узгодження проекту та отримання дозволів; будівельні та ремонтні роботи; інтеграція в міське середовище. У третьому розділі “Архітектурно-планувальна організація центрів мистецтва на основі трансформації промислових споруд” Сформовано основні принципи та прийоми трансформації промислових будівель під мистецькі центри: Принцип збереження структурної цілісності споруди при її рефункціоналізації під мистецьку функцію. Передбачає, в першу чергу, використання існуючої планувальної сітки промислового об’єкту для створення гнучкого виставкового простору. Прийоми застосування: збереження несучого каркасу з мінімальним втручанням у його структуру; використання існуючих технологічних рівнів та поверховості без зміни габаритів; ретрансляція початкової функції споруди через просторову композицію; створення внутрішніх вставок або "будівель у будівлі" без руйнування основної оболонки; використання відкритих просторів і великих прольотів як головної цінності простору; локальна реконструкція окремих елементів без впливу на загальну структуру; інтеграція мистецької функції у структуру. Принцип адаптивного повторного використання оздоблювальних та конструктивних елементів. Полягає у аналізі доречності повторного використання оригінальних конструктивних елементів як частини експозиційного простору. Прийоми застосування: реставрація та часткове збереження автентичного оздоблення; демонтаж та перенесення старих конструктивних елементів або оздоблювальних елементів у нову інтерпретацію в якості перформативної одиниці; використання вторинних матеріалів з інших частин об’єкта у нових функціональних зонах; акцентування індустріального стилю в інтер’єрі; використання історичних матеріалів із застосуванням сучасних технологій консервації; включення виробничих механізмів що втратили функціональну складову у дизайн інтер'єру або експозицію; комбінування старих і нових елементів у контрасті для підсилення художнього ефекту. Принцип контекстуальної інтеграції в процесі модернізації об’ємнопросторової структури. Передбачає гармонізацію стилістичними ознаками періоду промислового функціонування споруди із сучасними рішеннями організації виставкових та рекреаційних просторів при процесі часткового розширення простору споруди. Прийоми застосування: надбудова додаткового простору; зведення допоміжних об’ємів будівлі; об’єднання невеликих об’ємів в один цілісний простір; організація підземного простору; перепланування існуючої будівлі із частковим винесенням конструктивних систем і просторів за межі споруди; організація простору навколо існуючої історичної фасадної частини.; часткове підняття об’єму споруди з організацією об’єму в якості опори. використання технічних просторів, об’ємів та машин в якості зон громадського дозвілля. комплексна реконструкція (поєднання зазначених прийомів. Систематизовано містобудівні аспекти ревіталізації промислових будівель під мистецькі центри: урбаністична інтеграція, громадські простори, роль творчих кластерів у розвитку культурних просторів; функціональне зонування; фінансові моделі реалізації проектів; окупність та економічний вплив; технологічність та енергоефективність; поліпшення доступності та логістики; підтримка громадськокультурної взаємодії. Досліджено й систематизовано конструктивні та технічні аспекти трансформації промислових будівель під мистецькі центри. В результаті виділено основні етапи процесу будівельних та ремонтних робіт при трансформації промислової споруди. Виділено також перелік основних способів посилення конструкцій будівель з металевим каркасом та залізобетонною основою. Досліджено формотворчі фактори арт-центрів на предмет визначення специфіку архітектурної форми як інструменту художньої виразності в умовах адаптації промислової спадщини. В результаті роботи сформовано загальні висновки. На основі комплексного аналізу соціально-економічних, історикоархітектурних чинників, вітчизняного та зарубіжного досвіду трансформації промислових споруд визначено основні типи реновації, виокремлено передумови адаптивного використання промислових об'єктів і типи ревіталізації за масштабом втручання. Проведено аналітичне зіставлення класифікацій промислових споруд і центрів мистецтва. Сформовано узагальнену функціональну модель арт-центру та промислової будівлі, виявлено їхню функціональну і морфологічну спорідненість. Запропоновано функціональний поділ центрів мистецтв на шість зон та блокову структуру промислових об'єктів, що забезпечує ефективну трансформацію. Розроблено типові моделі адаптації промислових споруд залежно від висотності та композиційного рішення. Для кожної моделі визначено архітектурнопланувальні особливості та надано рекомендації щодо ефективної просторової організації мистецьких центрів. Визначено основні наукові принципи трансформації промислових будівель та запропоновано прийоми архітектурно-планувальної організації центрів мистецтва на основі закордонного досвіду та аналізу містобудівних, конструктивних і технічних аспектів редевелопменту. Виявлено визначальну роль архітектурної форми як ключового засобу художньої виразності при адаптації промислової спадщини. Доведено, що навіть за зміни функціонального призначення архітектурна форма зберігає емоційноестетичний потенціал. Запропоновано систему аналізу архітектурної форми за складовими для комплексного оцінювання її естетичного впливу. The introduction provides a general overview of the dissertation: it substantiates the relevance of the topic, its connection to scientific programs, plans, and themes; defines the aim, objectives, methods, object and subject of the research; outlines the scientific novelty and practical significance of the obtained results and their implementation. The research is devoted to the architectural and planning organization of art centers based on the transformation of industrial buildings, the analysis of the architectural component of art centers, and the issue of flexibility and functional reassignment of industrial structures. The topic of adaptive reuse is particularly relevant today, as Ukraine was once a major industrial center of Europe, with a large share of heavy industry concentrated on its territory. Today, cities are expanding and absorbing former industrial areas, which negatively affects both the leisure of residents and the environment as a whole. The first сhapter, “Preliminaries and Current Trends in the Transformation of Industrial Buildings into Art Centers”, analyzes the socio-economic and historicalarchitectural background of the concept of industrial transformation. The main types of industrial building renovation are identified, along with key prerequisites for their adaptive reuse. The chapter outlines the key regulatory norms and legal frameworks governing industrial building renovation in Ukraine in general and for artistic functions in particular. Relevant scientific research is examined, focusing on architectural-planning, socioeconomic, and urban aspects of industrial building revitalization. Both international and domestic architectural practices of transforming industrial buildings into art centers are analyzed. The architectural-planning organization is shown to depend on parameters such as region, original building function, project implementation period, city location, number of floors, and project area. The case studies are grouped accordingly. It is established that adaptive reuse significantly extends the average service life of buildings compared to their typical life cycle. A typology of industrial transformation based on construction scale is proposed: full, partial, and surface redevelopment. The research methodology has been defined and includes the historical-theoretical method, empirical approach, comparative method, spatial and syntactic analysis, typological analysis, modeling method, abstraction method, and generalization method. The clear identification of these research methods ensures their further application in the scientific work and provides the basis for developing the core principles and techniques for the transformation of industrial buildings into art centers. In the second chapter, "Factors in the Transformation of Industrial Buildings into Art Centers", offers a classification of industrial buildings based on criteria such as historical-architectural value, level of degradation, composition within urban structure, environmental safety, sector, type of production, functional zoning, structural base, number of floors, span size, and roof geometry. A corresponding classification of art centers is also proposed: functional focus, structural location, social influence, range of influence, land-use strategy, compositional solution, and number of floors. A generalized functional model of an art center has been developed, based on the comprehensive interaction of three blocks: primary functions, associated functions, and additional functions. Based on this model, a functional scheme of art centers was created, which includes six zones: exhibition zone, performative zone, public zone, service zone, administrative zone, and integral zone. A functional structure of a typical industrial building was formulated through the study of industrial facilities, comprising five main blocks: production, storage, administrative and utility, technical, and logistics. The key characteristics of the functional model of an industrial building were identified: monofunctionality, functional rigidity, focus on material rather than human flows, minimization of public and cultural functions, and a limited range of interaction with the external environment. A classification of art centers has been developed based on functional orientation, location within the urban structure, social impact, radius of influence, method of site development, compositional solution, and building height. The classification confirms that systematization is an important step toward effective architectural and planning organization, enhancing functional significance, accessibility, and safety. A comparative analysis of the characteristics of industrial buildings and modern art centers revealed a significant functional and morphological affinity, enabling effective transformation: openness and flexibility of spaces, modular structures with adaptive zoning, and compatibility of location within the urban framework. Based on the comparison of the functional models of art centers and industrial buildings, typical transformation models were developed: transformation of a single-story industrial building, a low-rise industrial building, a mid-rise and high-rise industrial building, and an industrial building complex. Architectural and planning features and distinctions of each transformation model were identified. Key aspects of the economic evaluation of the efficiency of transforming industrial buildings into art centers were studied, including potential economic benefits, major risks associated with the transformation, and mechanisms for support and stimulation of the redevelopment process. The chronological stages of the transformation of industrial buildings into art centers were analyzed and systematized: project feasibility analysis; concept development and design; project approval and obtaining permits; construction and renovation works; integration into the urban environment. The third chapter, "Architectural and Planning Organization of Art Centers Based on the Transformation of Industrial Buildings", defines three core principles and techniques of transformation: - Preservation of structural integrity during repurposing. Techniques: retaining the load-bearing frame with minimal intervention; maintaining original levels and heights; spatial reinterpretation of former functions; inserting “buildings within buildings”; utilizing open spans as a spatial value; localized reconstruction without structural interference. - Adaptive reuse of decorative and structural elements. Techniques: restoration and partial preservation of finishes; relocating old elements as performative units; use of recycled materials; emphasizing industrial aesthetics; integrating old machinery into interior design or exhibitions; contrasting old and new for artistic effect. - Expansion of exhibition space with historical-theoretical sensitivity. Techniques: adding new volumes; combining small spaces into one; creating underground spaces; external reconfiguration of layout; preserving historic facades while modifying volumes; incorporating technical areas into public zones; complex reconstruction combining multiple methods. Urban planning aspects of revitalization are systematized: integration into the urban fabric, creation of public space, role of creative clusters, zoning, financial models, economic impact, technological and energy efficiency, improved logistics and accessibility, and fostering cultural interaction. The constructive and technical foundations for transformation are analyzed. Key stages of preparation for industrial transformation are outlined, including reinforcement techniques for metal and concrete structures. The study of the form-shaping factors of art centers made it possible to identify the specifics of architectural form as a tool of artistic expression in the context of industrial heritage adaptation. As a result of the research, general conclusions have been formulated. Based on a comprehensive analysis of socio-economic, historical, and architectural factors, as well as domestic and international experience in the transformation of industrial buildings, the main types of renovation have been identified, along with the prerequisites for the adaptive reuse of industrial objects and types of revitalization classified by the scale of intervention. An analytical comparison of the classifications of industrial buildings and art centers has been conducted. A generalized functional model of an art center and an industrial building has been developed, and their functional and morphological affinity has been identified. A functional division of art centers into six zones and a block structure for industrial objects have been proposed, ensuring effective transformation. Typical models for the adaptation of industrial buildings have been developed, depending on their height and compositional design. For each model, architectural and planning features have been defined and recommendations for the effective spatial organization of art centers have been provided. The main scientific principles of the transformation of industrial buildings have been identified, and methods of architectural and planning organization for art centers have been proposed based on foreign experience and analysis of urban planning, structural, and technical aspects of redevelopment. The essential role of architectural form as a key means of artistic expression in the adaptation of industrial heritage has been revealed. It has been proven that even with changes in functional use, the architectural form retains its emotional and aesthetic potential. A system for analyzing architectural form by its components has been proposed to enable a comprehensive assessment of its aesthetic impact.