Живопис Тетяни Яблонської 1990–2005 років: творчий метод та особливості образно-пластичної мови

Abstract

Наукову працю присвячено комплексному висвітленню творчості Тетяни Яблонської 1990–2005 рр. Метою дослідження є виявлення специфіки живопису художниці того часу крізь призму її творчого методу і особливостей образно-пластичної мови. Актуальність дослідження зумовлено переосмисленням творчої спадщини Т. Яблонської 1990–2005 рр. як окремого художнього явища, аналіз якого потребує застосування іншої парадигми, ніж вивчення її творчості попередніх періодів. На зламі 1980–1990-х рр. українське мистецтво поступово позбулося тиску заборон радянської доби, разом з якими у минуле відійшла ідеологічна ієрархія сюжетів. Водночас два етапи змін стану здоров’я мисткині – на початку й наприкінці 1990-х рр. – стали істотними чинниками трансформації її творчого методу, образно-пластичної мови живопису. Художниця зосередила увагу переважно на відображенні настроєвості природи, ліричному зображенні буденних мотивів приватного життя. Специфіку творчого методу та образно-пластичної мови живопису Т. Яблонської 1990–2005 рр. висвітлено крізь призму властивої їй майстерності художнього синтезу. Ключова риса творчості мисткині того часу – поєднання багаторічного професійного досвіду, традицій українського живопису, широкого діапазону методів новітнього західноєвропейського мистецтва. Із урахуванням обставин біографії, філософських і художньо-естетичних поглядів Т. Яблонської 1990–2005 рр. схарактеризовано чинники трансформації її творчого методу. У першому розділі дисертації проаналізовано стан наукового опрацювання теми, сформовано джерельну базу, визначено методологічний інструментарій і теоретичний фундамент роботи. Вагоме підґрунтя для дослідження становили попередні напрацювання науковців. Систематизація й аналіз фахової літератури засвідчили незмінне зацікавлення мистецтвознавців художньою спадщиною Т. Яблонської. Водночас виявлено, що у більшості публікацій її мистецький шлях висвітлено переважно в загальному контексті, увагу зосереджено на творчості радянського періоду. Зважаючи на різнобічність і значний обсяг художнього доробку мисткині, підходи до його вивчення іноді вимушено обмежують оглядовими характеристиками творчості та фокусуванням уваги на найбільш знакових полотнах. Такі підходи неминуче залишають лакуни у вивченні спадщини Т. Яблонської, особливо наочно це простежено у висвітленні її пізньої творчості. Аналіз наукового дискурсу засвідчив, що на сьогодні залишаються недостатньо дослідженими питання творчого методу, специфіки використання виражальних засобів, техніко-технологічні аспекти, що в комплексі вплинули на формування виразності образно-пластичної мови живопису мисткині періоду 1990–2005 рр. Джерельну базу дисертації становлять безпосередньо твори Т. Яблонської, значний опублікований обсяг її мемуарних записів, спогади найближчого кола художниці періоду 1990–2005 рр., матеріали у фахових виданнях, каталогах виставок і довідниках. У процесі дослідження застосовано як загальнонаукові методи – абстрагування, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію, – так і спеціальні методи дослідження: ретроспективний, герменевтичний, біографічний, історико-культурологічний. Важливою складовою методологічного підходу було залучення широкого спектра інструментів художньо-стилістичного аналізу живопису. Теоретичне підґрунтя також передбачало уточнення термінологічного апарату, зокрема поняття «творчий метод» на підставі опрацювання низки джерел. Другий розділ присвячено розкриттю специфіки творчого методу Т. Яблонської 1990–2005 рр. Виокремлено комплекс чинників його трансформації – біографічних, світоглядних й мистецьких; простежено взаємозв’язок між ними й особливості їхнього вияву в творчій практиці художниці. На підставі систематизації й аналітичного опрацювання мемуарної спадщини Т. Яблонської окреслено її філософські, художньо-естетичні погляди, пов’язані із захопленням красою природи та її відображенням в живописі. Виявлено вплив життєвих обставин на організаційні особливості й динаміку її творчого процесу. Схарактеризовано модель відображення реального світу у творах Т. Яблонської 1990–2005 рр. Залишаючись у межах фігуративного живопису, мисткиня однак більшою мірою прагнула до поетичного узагальнення натури, зосереджувалася на витонченому синтезі зображення і вираження. Особливу увагу приділено характеру виокремлення мисткинею серед вражень від навколишнього світу живописних мотивів і специфіці їх трансформації в художні образи. Гострота творчого бачення та поетизація натури визначили розмаїття мотивів її робіт 1990–2005 рр. Саме ця риса уможливила перетворення прозаїчної повсякденності на витончений світ образів, сповнених ліричного забарвлення. Третій розділ наукової праці присвячено комплексному аналізу варіативності образно-пластичної мови живопису Т. Яблонської 1990-х рр. – періоду інтенсивного творчого процесу, внаслідок якого постала унікальна за обсягом і виразністю частина її мистецької спадщини. Обсяг і розмаїття живописного доробку художниці того часу зумовили необхідність виокремлення в його дослідженні двох етапів. На першому етапі визначено особливості системи образно-пластичної мови, що в цілому були властиві творчості Т. Яблонської 1990-х рр. Розглянуто технічні й технологічні аспекти її живопису. Акцентовано увагу мисткині до живописної поверхні творів як елементу художньої виразності. З’ясовано, що домінантною складовою її творчого методу було прагнення відтворити мінливість колористичних ефектів гри світла й кольору. Індивідуальна манера тогочасного живопису мисткині – стрімкі, енергійні мазки, ритм яких моделює рух повітря й організовує композицію через взаємодію кольорових плям. Зазначені прийоми надали змогу відтворювати нюанси світло-повітряного середовища. На другому етапі систематизація творчого доробку Т. Яблонської 1990-х рр. дала змогу виокремити за тематичним аспектом три його ключові частини: серії київських пейзажів; ліричні зображення мотивів буденного життя у просторі квартири художниці; седнівські цикли живопису. Серії київських пейзажів, створених у цей період, засвідчують гостроту спостереження за динамікою змін у природі. Особливості живопису в зображеннях краєвидів з вікна свідчать про стилістичні зрушення – оновлення художньої концепції пейзажного жанру та трансформацію творчого методу. У циклі творів 1990-х рр. завдяки варіативності образно-пластичної мови художниця надала ліричного забарвлення численним зображенням повсякденного життя родини у просторі інтер’єру. Миттєвості буденності набули у її творах особливої виразності, сповненої гармонії й тиші. Седнівські цикли живопису Т. Яблонської 1990-х рр. розкривають ще одну грань її філософського сприйняття світу, що ґрунтувалося на ідеї неподільної єдності людини та природи. Особливості образно-пластичної мови свідчать про творче переосмислення досвіду імпресіонізму, що виявлено як у методах живопису, так і в художньо-естетичному виборі мотивів. Зокрема, це простежено в аспекті зображення людини як органічної частини пейзажного простору. Четвертий розділ дисертації присвячено дослідженню творчості мисткині 2000-х рр. – періоді, що вирізняється контрастом між істотними фізичними обмеженнями творчого процесу та художнім багатством його результатів. Попри суттєве звуження можливостей у виборі натури Т. Яблонська поглибила образність живописних мотивів, що було зумовлене емоційно-особистим ставленням до них. Фізичним труднощам втілення творчого задуму вона протиставила неординарність художнього мислення. Аналіз численних пастелей Т. Яблонської 2000-х рр. засвідчив посилення художнього узагальнення у відтворенні натури. Основою виразності творів є поетизація образів, пов’язана з тонким сприйняттям та відображенням мисткинею гри світла як носія настрою. В образно-пластичній мові Т. Яблонської того часу повною мірою виявилась її надзвичайна майстерність – уміння залишити лише сутнісне, перетворити враження від натури на виразний художній образ. Доведено, що внаслідок комплексу біографічних і мистецьких чинників доробок Т. Яблонської 1990–2005 рр. становить окремий етап її творчої діяльності. Живопису мисткині того часу властива цілісність зв’язку творчого методу і образно-пластичної мови, в яких віддзеркалено її авторську позицію – у філософсько-світоглядних питаннях і художньо-естетичних засадах творчості. Біографічні обставини зумовили особливу зосередженість художниці на камерному просторі повсякдення, який для неї перетворився на невичерпне джерело натхнення. Узагальнюючи специфіку творчого процесу Т. Яблонської 1990–2005 рр., констатуємо, що доробок того періоду є своєрідним художнім літописом її повсякчасного естетичного діалогу з навколишнім світом, відзеркаленням зосередженого споглядання життя природи. Багатство і розмаїття образно-пластичної мови живопису Т. Яблонської 1990–2005 рр. зумовлено низкою чинників. А саме: тонким розумінням художньо-виражальних можливостей матеріалів творчості; трансформацією їх технічних особливостей в засоби виразності. Перелічені аспекти довершено поєднані мисткинею в трактуванні світло-повітряного середовища, якому належить провідна роль у виразності її живопису зазначеного періоду. Манера накладання мазків на полотні, поєднання штрихів і плям у пастелях створюють ефекти щільності та вібрації повітря: пронизане грою світла й кольору, воно є художньою домінантою робіт, наповнює їх настроєвістю. Фокусування уваги на відтворенні швидкоплинних станів світло-повітряного середовища визначило колористичну неповторність творів, особливості побудови глибини простору та характер моделювання форми об’єктів. Поглиблене вивчення художньої спадщини Т. Яблонської 1990–2005 рр. надало змогу виявити її витончену майстерність художнього синтезу, простежити широкий діапазон його проявів. Зокрема, для живопису мисткині того часу характерні оригінальне трактування та варіативність поєднання жанрів на основі їх синтезу. Виразність образно-пластичної мови живопису Т. Яблонської 1990–2005 рр. значною мірою пов’язана із синтезом: її творча манера поєднує професійні здобутки попередніх десятиліть із переосмисленням досвіду імпресіонізму та постімпресіонізму. Поетичне відображення краси навколишнього світу у творах мисткині того часу суголосне ліричним інтенціям українського пейзажного живопису, естетичним традиціям мистецтва Китаю та Японії. Дисертація є першим комплексним поглибленим дослідженням живопису Т. Яблонської виокремленого періоду 1990–2005 рр. Теоретична та практична цінність праці полягає у зібранні, систематизації та аналітичному опрацюванні значного обсягу матеріалу, що може бути підґрунтям для подальших мистецтвознавчих досліджень. Результати здійсненого аналізу та висновки можуть бути використані в наукових розвідках, в освітньому процесі – зокрема у формуванні навчальних програм і лекційних курсів, спецкурсів з історії українського образотворчого мистецтва ХХ – початку ХХІ ст. This academic study is dedicated to a comprehensive exploration of Tetiana Yablonska’s artistic work from 1990 to 2005. The aim of the research is to identify the distinctive characteristics of her painting during this period, examined through the prism of her creative method and the specifics of her expressive visual language. The relevance of the study stems from the reassessment of T. Yablonska’s artistic legacy from 1990 to 2005 as an independent artistic phenomenon. This period requires a different analytical paradigm compared to previous phases of her creative work. At the turn of the 1980s–1990s, Ukrainian art gradually freed itself from the constraints of Soviet-era restrictions, alongside the ideological hierarchy that governed thematic choices. Simultaneously, two significant health-related transitions in the artist’s life – at the beginning and end of the 1990s – became crucial factors in the transformation of her creative method and expressive visual language in painting. During this time, T. Yablonska’s artistic focus shifted primarily to depicting the emotional atmosphere of nature and lyrical representations of everyday private life. The specificity of T. Yablonska’s creative method and expressive visual language in painting from 1990 to 2005 is examined through the lens of her mastery of artistic synthesis. A defining characteristic of her work during this period is the fusion of extensive professional experience, Ukrainian painting traditions, and a broad range of techniques from modern Western European art. Taking into account biographical circumstances, philosophical perspectives, and aesthetic principles, the study outlines the key factors contributing to the transformation of T. Yablonska’s artistic approach during this time. The first chapter of the dissertation analyzes the state of scholarly research on the topic, establishes the source base, defines the methodological framework, and outlines the theoretical foundation of the study. A significant foundation for the research has been established through prior scholarly contributions. The systematization and analysis of specialized literature confirm the consistent interest of art historians in T. Yablonska’s artistic legacy. However, it has been revealed that most publications present her artistic trajectory in a general context, with a predominant focus on her Soviet-era works. Given the diversity and extensive scope of the artist’s oeuvre, approaches to its study are often limited to broad overviews of her creative output, emphasizing only her most iconic paintings. Such approaches inevitably leave gaps in the examination of T. Yablonska’s artistic heritage, particularly in the analysis of her later works. A review of the scholarly discourse indicates that several key aspects remain insufficiently explored, including her creative method, specific use of expressive means, as well as technical and technological aspects, all of which collectively influenced the formation of her figurative and plastic language in painting during the 1990–2005 period. The source base of the dissertation comprises T. Yablonska’s artworks, a substantial collection of her published memoirs, recollections from her inner circle during the 1990–2005 period, as well as materials from specialized publications, exhibition catalogs, and reference books. The research employs both general scientific methods – abstraction, analysis, synthesis, induction, deduction, and analogy – as well as specialized research methods, including retrospective, hermeneutic, biographical, and historical-cultural approaches. An essential component of the methodological framework is the integration of a wide range of tools for artistic and stylistic analysis of painting. Additionally, the theoretical foundation involves the refinement of the terminological apparatus, particularly the concept of creative method, based on the examination of multiple sources. The second chapter is dedicated to the exploration of the specificity of T. Yablonska’s creative method from 1990 to 2005. It identifies a set of factors that influenced its transformation, including biographical, ideological, and artistic elements, tracing their interconnections and the ways they manifest in the artist’s creative practice. Through the systematization and analytical examination of T. Yablonska’s memoirs, the study outlines her philosophical and aesthetic views, which are deeply rooted in her admiration for the beauty of nature and its representation in painting. The research also examines the impact of life circumstances on the organizational aspects and dynamics of her creative process. The study characterizes the model of representing the objective world in T. Yablonska’s works from 1990 to 2005. While remaining within the framework of figurative painting, the artist increasingly pursued a poetic generalization of nature, focusing on a refined synthesis of depiction and expression. Particular attention is given to her selective approach to visual motifs, distinguishing them from impressions of the surrounding world and transforming them into artistic images. The sharpness of her artistic vision and the poetic interpretation of nature shaped the diversity of motifs in her works during this period. This very feature enabled the transformation of everyday reality into a sophisticated world of imagery, imbued with lyrical nuances. The third chapter of the scholarly work is dedicated to a comprehensive analysis of the variability of T. Yablonska’s figurative and plastic language in painting during the 1990s – a period of intensive artistic production that resulted in a unique and highly expressive segment of her artistic legacy. The scope and diversity of her painting during this time necessitate the division of the study into two distinct phases. The first phase of the study identifies the distinctive features of T. Yablonska’s figurative and plastic language, characteristic of her artistic production in the 1990s. The research examines the technical and technological aspects of her painting, highlighting the artist’s particular attention to the pictorial surface as a crucial element of artistic expressiveness. It has been found that a dominant aspect of T. Yablonska’s creative method was her pursuit of rendering the fluid chromatic effects of light and color interplay. Her distinctive painting style during this period is defined by swift, dynamic brushstrokes, whose rhythm models the movement of air and organizes composition through the interaction of color patches. These techniques enabled her to capture the nuanced effects of light and atmosphere. In the second phase of the study, the systematization of T. Yablonska’s artistic output from the 1990s enabled the identification of three key thematic components: a series of Kyiv landscapes, lyrical depictions of everyday life within the artist’s apartment, and the Sedniv painting cycles. The Kyiv landscape series created during this period demonstrates the artist’s keen observation of the dynamic changes in nature. The stylistic features of her window-view landscapes reveal shifts in artistic approach, marking both a renewed conceptual framework for landscape painting and a transformation of her creative method. In the 1990s series of works, the variability of T. Yablonska’s figurative and plastic language infused lyrical depth into numerous depictions of everyday family life within interior spaces. The moments of daily existence in her paintings acquired a distinct expressiveness, imbued with harmony and silence. The Sedniv painting cycles of the 1990s reveal yet another facet of T. Yablonska’s philosophical perception of the world, rooted in the concept of the indivisible unity between human beings and nature. The characteristics of her expressive visual language demonstrate a creative reinterpretation of Impressionist techniques, evident both in her painting methods and in her aesthetic choices of motifs. This is particularly observed in the representation of the human figure as an organic element of the landscape space. The fourth chapter of the dissertation is devoted to the study of T. Yablonska’s artistic work in the 2000s, a period marked by a contrast between significant physical limitations in the creative process and the artistic richness of its outcomes. Despite a considerable constraints in the range of available subjects, T. Yablonska deepened the expressiveness of her artistic motifs, driven by her emotionally personal connection to them. In response to the physical challenges of realizing her artistic vision, she countered with an exceptional originality of artistic thought. The analysis of T. Yablonska’s numerous pastel works from the 2000s reveals an increasing tendency toward artistic generalization in her depiction of nature. The foundation of expressiveness in these works lies in the poeticization of images, shaped by her refined perception and portrayal of light as a carrier of mood. In her expressive visual language of this period, T. Yablonska’s extraordinary mastery became fully evident – her ability to distill only the essential, transforming impressions of nature into highly expressive artistic imagery. It has been established that, as a result of a combination of biographical and artistic factors, T. Yablonska’s body of work from 1990 to 2005 constitutes a distinct phase in her artistic career. The paintings of this period exhibit a cohesive interplay between her creative method and expressive visual language, reflecting her authorial stance – both in philosophical and ideological perspectives as well as in artistic and aesthetic principles. Biographical circumstances led the artist to focus particularly on the intimate space of everyday life, which became an inexhaustible source of inspiration for her. Summarizing the specificity of Yablonska’s creative process during 1990–2005, it can be stated that her artistic output from this period represents a unique visual chronicle of her continuous aesthetic dialogue with the environment, encapsulating her contemplative observation of nature’s life. The richness and diversity of T. Yablonska’s figurative and plastic language in painting from 1990 to 2005 were shaped by a range of factors. These include her keen understanding of the artistic-expressive potential of materials and the transformation of their technical properties into means of expression. These aspects were masterfully integrated into her interpretation of the light-infused atmosphere, which played a defining role in the expressive qualities of her painting during this period. Her brushstroke technique, the interplay of strokes and patches in her pastels, created effects of density and air vibration, where light and color interactions became the dominant artistic force, imbuing her works with mood and atmosphere. Her focus on capturing transient states of light and atmosphere determines the unique color composition of the works, defines the spatial depth, and shapes the modeling of object forms. An in-depth study of T. Yablonska’s artistic legacy from 1990 to 2005 has revealed her refined mastery of artistic synthesis and traced its wide range of manifestations. Notably, her paintings from this period exhibit an original interpretation and variability in genre fusion, grounded in the principles of synthesis. The expressiveness of T. Yablonska’s figurative and plastic language during this time is to a large extentlinked to synthesis, as her creative approach blends the professional achievements of previous decades with a reinterpretation of Impressionist and Post-Impressionist influences. Her poetic depiction of the beauty of the environment resonates with the lyrical tendencies of Ukrainian landscape painting, as well as the aesthetic traditions of Chinese and Japanese art. This dissertation represents the first comprehensive in-depth study of T. Yablonska’s painting during the selected period of 1990–2005. Its theoretical and practical significance lies in the collection, systematization, and analytical processing of a substantial body of materials, which may serve as a foundation for further art historical research. The results and conclusions of this study can be utilized in scholarly investigations as well as in educational settings – specifically, in the development of academic curricula, lecture courses, and specialized courses on the history of Ukrainian visual art from the 20th to the early 21st century.