Abstract:
This article is dedicated to the studio of fine arts and temple culture in the context of the history of the National Academy of Fine Arts and Architecture. Analyzed was the educational program of the studio’s founder, M. Storozhenko. Discovered were the methodological analogies between the studio of monumental painting and templar culture of NAFAA, M. Boychuck’s art workshop and the icon-painting studio of the Kyiv Pechersk Lavra. It was proved that an analysis of historical experience can be useful in the educational process and in the upbringing of the modern painters of sacred (religious) art.
Статтю присвячено майстерні живопису і храмової культури, де здійснюється підготовка художників, які спеціалізуються на релігійному станковому й монументальному живопису. Ретроспективний аналіз історії майстерні проведено на тлі історії Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. На основі вивчення історичного, організаційного та педагогічного досвіду цієї майстерні підтверджено, що академія від часу свого заснування зберігає традиції фахового навчання в індивідуальних навчально-творчих майстернях, очолюваних видатними митцями-педагогами, які самостійно формували навчальні програми, добирали методику та втілювали педагогічні ідеї у своїй викладацькій практиці. Проаналізовано програму засновника майстерні живопису і храмової культури професора М. Стороженка. Увагу акцентовано на поєднанні в ній двох складових: релігійно-мистецької культури та академічної фахової школи. Підкреслено, що засадничою ідеєю майстерні став стиль українського бароко. Збереження візантійсько-давньоруської образотворчої традиції через копіювання творів релігійного малярства разом із засвоєнням академічної програми з рисунка, живопису
та композиції на сьогодні складають суть методики виховання майбутніх фахівців за спеціалізацією художник-живописець-монументаліст. Розглянуто значення навчального іконостаса та виконання спільного бакалаврського диплому, що дозволяє виховати у студентів вміння творчо працювати в колективі, дотримуватись колегіальної думки, підпорядковувати особистісне загальному, критично мислити. Виявлено методологічні аналогії між майстернею монументального живопису і храмової культури НАОМА, майстернею М. Бойчука та іконописною малярнею Києво-Печерської лаври. Доведено, що використання традиції і практики, поєднання національних традицій з новаціями мистецтва
першої третини ХХ ст. дозволили М. Стороженкові виробити свою методику викладання, свою педагогічну систему, започаткувати свою школу. Стверджено, що аналіз історичного досвіду може бути корисним у процесі навчання і виховання сучасних художників сакрального мистецтва.
