Проєкт музею автомобілів у районі П`ятихатки Міста Харкова

Abstract

Мета та актуальність проекту. Проєкт передбачає створення архітектурного образу сучасного музею автомобілів, який об’єднує експозиційні, освітні та рекреаційні функції в межах нового житлового району. Головна мета полягає у формуванні відкритого культурного простору, який би не тільки репрезентував історію автомобільного розвитку, а й активно взаємодіяв із міським середовищем, зокрема — завершував головну пішохідну вісь кварталу. Актуальність проєкту зумовлена практичною відсутністю в Україні сучасних музеїв автомобілів, попри те, що автомобіль є одним із ключових технічних та культурних досягнень людства. Архітектурне осмислення музею як простору не лише демонстрації, а й досвіду, взаємодії та події — відповідає новим викликам музейної справи, урбаністики та культури. Місцезнаходження. Музей розташовано в районі П’ятихатки на околиці м. Харкова — у складі нового житлового кварталу, розрахованого на 5000 мешканців. Композиційно будівля завершує головну пішохідну вісь району, що підкреслює її соціальну значущість як громадського магніту. Квартал спроєктовано як змішана структура середньої та високої щільності, з активним першим поверхом, великою кількістю озеленення, внутрішньоквартальними скверами, пішохідною променадною зоною та розвиненою соціальною інфраструктурою. Сам музей розміщується на ділянці, безпосередньо пов’язаній із публічним простором, і має розширений функціонал завдяки відкритому автодрому з трибунами, розташованому на території комплексу. Це дає змогу не лише побачити автомобіль як експонат, але й відчути його в дії, у русі, в звуці. Над автодромом організовано міст-перехід, який виконує як функцію тимчасового обхідного маршруту під час проведення подій, так і оглядової платформи. Архітектурно-планувальна структура. Музей містить два поверхи та експлуатований дах. У будівлі є одна вісь горизонтальних комунікацій, яка складається з двох сходових клітин та ліфту. На першому поверсі знаходиться вхідний хол, гардероб, сувенірний магазин, санвузол, каса, три експозиційні зали, та ремонтно-складський блок. На другому поверсі експозиційна зала, зал масових заходів, конференц-зал, санвузли, майстерні для майстер класів та адміністративний блок. Конструкції, оздоблення фасадів та інтер’єрів. Основною несучою системою будівлі є залізобетонний каркас із великими прольотами понад 12 метрів, що забезпечує максимальну гнучкість планування виставкових просторів і створює відкриті, трансформовані зали без зайвих опор. Міст-пандус, що перетинає автодром, спирається на нахилені сталеві колони під кутом 70°, розведені назовні, що надає конструкції динаміки та водночас слугує акцентним архітектурним елементом. Перекриття виконуються із монолітного залізобетону — з урахуванням складної геометрії даху та його експлуатації, застосовано просторові ребристі плити зі змінною висотою січення, що дозволяє формувати складну пластику покрівлі. Фасади оздоблено системами вентильованого керамограніту теракотового кольору. Це рішення не лише візуально пов’язує музей із публічним середовищем кварталу, а й підкреслює пластичну монолітність об’єму. Міст-пандус оздоблений тими самими матеріалами, що створює відчуття безшовного переходу від фасаду до зовнішньої архітектоніки пішохідного зв’язку. Інтер’єри розроблено з контрастним використанням матеріалів і світла. Частина експозиційних залів вирішена у світлих, нейтральних тонах, що підсилює відчуття простору та освітлення. Інша частина — навпаки, оформлена в темніших тонах для створення атмосфери драматичності й фокусування на окремих експонатах. Це дозволяє варіювати відчуття відвідування та підсилює емоційне сприйняття музею. Висновок. Конструктивно-оздоблювальна концепція музею поєднує функціональну ефективність, інженерну складність та архітектурну виразність. Завдяки складній покрівельній формі, відкритим просторам, теракотовій палітрі та гнучкому інтер’єру музей перетворюється на живу частину міського простору — доступну, інклюзивну й архітектурно переконливу. Goal and relevance of the project. The project involves the creation of an architectural image of a modern car museum, which combines exhibition, educational and recreational functions within the new residential area. The main goal is to form an open cultural space that would not only represent the history of automotive development, but also actively interact with the urban environment, in particular - complete the main pedestrian axis of the quarter. The relevance of the project is due to the practical absence of modern automobile museums in Ukraine, despite the fact that the automobile is one of the key technical and cultural achievements of mankind. The architectural understanding of the museum as a space not only for demonstration, but also for experience, interaction and events - meets the new challenges of museum work, urbanism and culture. Location. The museum is located in the Pyatikhatka district on the outskirts of Kharkiv - as part of a new residential quarter designed for 5,000 residents. Compositionally, the building completes the main pedestrian axis of the district, which emphasizes its social significance as a public magnet. The quarter is designed as a mixed structure of medium and high density, with an active ground floor, a large amount of greenery, intra-quarter squares, a pedestrian promenade area and developed social infrastructure. The museum itself is located on a site directly connected to the public space and has expanded functionality thanks to the open autodrome with stands located on the territory of the complex. This allows not only to see the car as an exhibit, but also to feel it in action, in motion, in sound. A bridge-transition has been organized above the autodrome, which serves as both a temporary bypass route during events and an observation platform. Architectural and planning structure. The museum has two floors and an operated roof. The building has one axis of horizontal communications, which consists of two staircases and an elevator. On the first floor there is an entrance hall, a cloakroom, a souvenir shop, a bathroom, a cash desk, three exhibition halls, and a repair and storage block. On the second floor there is an exhibition hall, a hall for mass events, a conference hall, bathrooms, workshops for master classes and an administrative block. Constructions, decoration of facades and interiors. The main load-bearing system of the building is a reinforced concrete frame with large spans of over 12 meters, which provides maximum flexibility in the layout of exhibition spaces and creates open, transformable halls without unnecessary supports. The bridge-ramp, crossing the racetrack, rests on inclined steel columns at an angle of 70°, spread outwards, which gives the structure dynamics and at the same time serves as an accent architectural element. The floors are made of monolithic reinforced concrete - taking into account the complex geometry of the roof and its operation, spatial ribbed slabs with variable cross-section height were used, which allows for the formation of complex plastic roof structures. The facades are decorated with ventilated terracotta-colored porcelain stoneware systems. This solution not only visually connects the museum with the public environment of the quarter, but also emphasizes the plastic monolithicity of the volume. The bridge-ramp is decorated with the same materials, which creates a sense of seamless transition from the facade to the external architecture of the pedestrian connection. The interiors are designed with contrasting use of materials and light. Some of the exhibition halls are designed in light, neutral tones, which enhances the feeling of space and lighting. The other part, on the contrary, is decorated in darker tones to create an atmosphere of drama and focus on individual exhibits. This allows for a variety of sensations during the visit and enhances the emotional perception of the museum. Conclusion. The constructive and decorative concept of the museum combines functional efficiency, engineering complexity and architectural expressiveness. Thanks to the complex roof form, open spaces, terracotta palette and flexible interior, the museum is transformed into a living part of the urban space - accessible, inclusive and architecturally convincing.