Вітраж Ужгорода кінця XIX – початку XXІ століття: історія, типологія, художньо-технологічні особливості

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному вивченню вітражного мистецтва Ужгорода в період кінця ХІХ – початку ХХІ століття, з акцентом на його етапи розвитку, художньо-стильові особливості, технологічні характеристики та значення в контексті українського й європейського монументального мистецтва. Актуальність теми зумовлена недостатньою дослідженістю вітражної спадщини Ужгорода, що становить значну прогалину в українському мистецтвознавстві, особливо з огляду на унікальність Закарпаття як регіону, що формувався на перетині різних культурних традицій. Попри багатство мистецької спадщини, історія ужгородського вітражу досі не була предметом цілісного наукового аналізу, що обумовлено браком теоретичного осмислення, систематизації матеріалів і уваги до регіональних особливостей. Дослідження спрямоване на заповнення цієї лакуни шляхом аналізу архівних і візуальних джерел, введення до наукового обігу нових пам’яток, а також висвітлення ролі вітражного мистецтва в культурному розвитку Ужгорода та його внеску в українське монументальне мистецтво. Метою дослідження є визначення основних етапів розвитку вітражного мистецтва Ужгорода, з’ясування його художньо-стильових особливостей, технологічних аспектів, а також внеску місцевих митців у формування локальної мистецької традиції. Завдання дослідження охоплюють огляд наукової літератури, уточнення понятійно-термінологічного апарату, формування методологічної бази, аналіз архівних матеріалів, систематизацію візуальних джерел, дослідження еволюції вітражного мистецтва від його зародження до сучасності, аналіз зв’язків із загальноєвропейськими та українськими мистецькими течіями, а також оцінку сучасного стану й перспектив розвитку. Особлива увага приділяється аналізу творчості провідних ужгородських митців, їхніх індивідуальних стратегій і внеску в розвиток місцевої школи вітражного мистецтва. Об’єктом дослідження є вітражне мистецтво Ужгорода кінця ХІХ – початку ХХІ століття, а предметом – тенденції його розвитку, процес формування стильових рис і своєрідність художньої практики. Хронологічні межі охоплюють період від кінця ХІХ століття до початку ХХІ століття, з особливим акцентом на 1980–1990-ті роки – період розквіту монументального мистецтва в радянській Україні, а також сучасний етап розвитку в умовах незалежності. Географічні межі обмежені містом Ужгородом та іншими населеними пунктами, де розташовані твори ужгородських митців, що відображають регіональну специфіку та культурні впливи. Методологічна основа дослідження ґрунтується на міждисциплінарному та комплексному підходах, що поєднують аналітичний, систематизаційний, порівняльно-історичний, типологічний, мистецтвознавчий і біографічний методи. Лабораторні методи застосовувалися для вивчення матеріальної структури вітражів, їхньої техніко-технологічної специфіки. Джерельна база включає архівні матеріали, світлини з приватних колекцій (Ю. Копанського, Л. Корж-Радько, О. Нікітчука, Р. Довганича), бесіди з В. Кузнецовим, Л. Корж-Радько, о. В. Бушко, Ю. Копанським старшим, що дозволило доповнити матеріал усними свідченнями та авторськими коментарями, а також наукові праці українських і зарубіжних дослідників, зокрема М. Барвінок-Шумської, І. Гах, Н. Гілязової, Р. Грималюк, М. Радомського, О. Самойленко, В. Рагін, М. Кевінесс, В. Кемпа, А. Ельскуса та інших. Теоретична база спирається на праці, присвячені українському та європейському вітражному мистецтву, монументальному мистецтву, синтезу мистецтв і декоративному мистецтву. Дослідження виявило, що вітражне мистецтво Ужгорода поєднує локальні традиції з європейськими тенденціями, зокрема неоготикою, модерном, сецесією, символізмом і постмодернізмом. Історія його розвитку поділяється на три основні періоди. Перший період (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) характеризується зародженням традицій під впливом угорських і австрійських мануфактур, які використовували класичні техніки та гармонійно інтегрували елементи неоготики, модерну й неоренесансу. Вітражі цього часу, зокрема в Хрестовоздвиженському соборі та костелі св. Юрія, вирізняються композиційною цілісністю, витонченою колористикою, символічною насиченістю та делікатним моделюванням антропоморфних елементів. Вони відображають західноєвропейські естетичні й технологічні підходи, адаптовані до локального архітектурного контексту. Другий період (1980–1990-ті роки) пов’язаний із розквітом монументального мистецтва в радянській Україні. Вітражі широко застосовувалися в громадських спорудах – медичних, культурних, навчальних і виставкових закладах – виконуючи як декоративні, так і ідеологічні функції. Тематика творів орієнтувалася на звеличення праці, науки, технічного прогресу та культурних досягнень, але митці Ужгорода знаходили можливості для індивідуального самовираження через використання народної орнаментики, фольклорної образності та символіки. У цей період сформувалися національний, живописно-ліричний, умовно-образний і абстрактно-символічний методи, які вирізнялися масштабністю, пластичною насиченістю та виразною колірною гармонією. Провідні митці, такі як Н. Кирилова, П. Гулин, М. Санич, Л. Корж-Радько, А. Дунчак, активно експериментували з новими технологіями, зокрема литтям скла, травленням і комбінаціями з іншими матеріалами. Третій період (1990–2000-ті роки) позначений трансформацією в умовах незалежності України. Вітражне мистецтво втратило ідеологічну спрямованість і стало автономним, інтегруючись у приватні та громадські інтер’єри як статусний і стильовий елемент. У цей час спостерігається повернення випускників Львівської національної академії мистецтв (Ю. Копанський, М. Копанська, О. Возницька, Л. Баник, І. Сідун, В. Лавний), які оновили локальну школу, впровадивши постмодернізм, мінімалізм і неоекспресіонізм. Вітражі цього періоду характеризуються інноваційністю, образно-стилістичною гнучкістю та гармонійною інтеграцією в архітектурне середовище. Вони виконують як естетичні, так і утилітарні функції, стаючи частиною сучасних дизайнерських концепцій. Особливу увагу в дослідженні приділено творчості Ю. Копанського старшого, чиї роботи, такі як «Весна», «Пісня пісень», «Георгій», «День», «Ніч», «Дерево життя», є яскравими прикладами синтезу традиційної сакральної символіки з модерністськими підходами. Композиції вирізняються пластикою форм, витонченою колористикою, глибоким філософським змістом і майстерним використанням техніки Тіффані, гравіювання та піскоструменевої обробки. Наприклад, вітраж «Пісня пісень» (2014) розкриває старозавітну тему через сучасне мистецьке бачення, поєднуючи динамічні лінії, орнаментальні мотиви та складну колірну палітру. Вітраж «Георгій» (2013) демонструє монументальність і символізм, переосмислюючи традиційну іконографію в експресіоністичному ключі. Серія «День» і «Ніч» (2013–2014) відображає сецесійну естетику, підкреслюючи гармонію протилежностей через алегоричні образи. Типологічний аналіз виявив різноманітність технологічних груп: класичні вітражі з кольорового скла, об’ємно-просторові композиції з литого скла, комбіновані твори з елементами металу, бетону. Вітраж у сучасному контексті часто виступає як конструктивний елемент архітектури, втрачаючи суто декоративну функцію. Міждисциплінарна взаємодія з іншими видами мистецтва (мозаїкою, рельєфом, розписом) збагатила пластичну мову вітражів, сприяючи появі інноваційних художніх форм. Сучасний стан ужгородського вітражного мистецтва демонструє високий потенціал для розвитку. Митці активно експериментують із новими технологіями, кольором, фактурою та структурою матеріалів, створюючи унікальні артефакти, що відображають актуальні мистецькі пошуки й духовні трансформації суспільства. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, двох додатків: Додаток А. Перелік ілюстрацій, Ілюстрації; Додаток Б. Список публікацій здобувача за темою дисертації. У першому розділі проаналізовано стан наукової розробки теми вітражного мистецтва, зокрема українськими та зарубіжними дослідниками. Визначено що вітражі Ужгорода залишились малодослідженеми. Окреслено джерельну базу – архіви, візуальні джерела, спогади, наукові дослідження. Визначено комплексну методологію дослідження, засновану на міждисциплінарнному підході, зокрема методах історичного, мистецтвознавчого, типологічного та порівняльного аналізу. Другий розділ розкриває історію розвитку вітражного мистецтва Ужгорода кінця ХІХ століття. Досліджено генезис жанру, символіку, технології виготовлення, локальні особливості та впливи європейських стилів. Значна увага приділена храмовим спорудам, зокрема костелу св. Юрія, Хрестовоздвиженському катедральному соборі, церкві Покрови Пресвятої Богородиці, церкві Преображення Господнього, які стали головними носіями вітражнного декору. Проаналізовано зміни у візуальній мові вітража під впливом історчних подій, соцікультурних змін і релігійної багатоманітності краю. У третьому розділі зосереджена увага на вітражному мистецтві радянського періоду й доби незалежності України. Розділ акцентує на художньо-стильових характеристиках ужгородського вітражного мистецтва з детальним аналізом творчості провідних митців, зокрема Ю. Копанського старшого. Розглянуто нові функції вітражів – від ідеологічного засобу до естетичного декору й духовного символу. Досліджено художні стилі, техніки, типологію, колористику митців. Проаналізовано вплив політичних змін, урбаністики й новітніх матеріалів на розвиток вітражництва в Ужгороді. Наукова новизна дослідження полягає у вперше проведеному комплексному аналізі вітражного мистецтва Ужгорода кінця ХІХ – початку ХХІ століття у якому системно охарактеризовано його еволюцію, стилістичні та технологічні особливості, виявлено малодосліджені твори й визначено внесок локальних митців у розвиток українського монументального мистецтва. Вперше введено до наукового обігу значний корпус маловідомих або неатрибутованих творів, зокрема вітражі Хрестовоздвиженського кафедрального собору, Горянської ротонди, каплиці Юди Тадея, церкви Перенесення мощів Блаженного Священномученика Теодора Ромжі, а також твори Ю. Копанського, Л. Корж-Радько, В. Лавного, І. Сідуна. Здійснено систематизацію джерельної бази за типологічними, стилістичними та технологічними критеріями, визначено основні періоди еволюції вітражного мистецтва, проаналізовано художньо-технологічні особливості та внесок провідних митців. Уточнено понятійно-термінологічний апарат, зокрема категорії «сакральне мистецтво», «вітражна школа», «художньо-технологічна специфіка вітража», що сприяє глибшому розумінню локальної мистецької практики. Дослідження доводить, що вітражне мистецтво Ужгорода є самобутнім феноменом у контексті українського мистецтва, що відображає як загальнонаціональні тенденції, так і специфічні регіональні особливості. Ужгородський вітраж утвердився як вагома складова національного культурного надбання з вираженим потенціалом для подальшого розвитку. Результати дослідження створюють підґрунтя для подальшого наукового вивчення монументального мистецтва України та сприяють збереженню і розвитку регіональних художніх традицій у сучасному культурному контексті. Практичне значення. Зібрані матеріали можуть стати основою для нових видань або удосконалення наявних публікацій з історії українського монументального мистецтва, розроблення спеціальних курсів з історії мистецтва та культури України, створення навчальних посібників і методичних рекомендацій, які можна доповнити фактологічними відомостями та ілюстраціями, щоб забезпечити багатий і детальний контент глибшим структурованим розумінням цього періоду. Результати дослідження можуть знайти широке застосування в навчанні та академічній діяльності, сприяючи популяризації знань про українське вітражне мистецтво кінця ХІХ – початку ХХІ століття. The dissertation research is devoted to the comprehensive study of stained glass art in Uzhhorod during the period from the late 19th to early 21st centuries, with emphasis on its developmental stages, artistic and stylistic features, technological characteristics, and significance within the context of Ukrainian and European monumental art. The relevance of the topic stems from the insufficient research of Uzhhorod's stained glass heritage, which represents a significant gap in Ukrainian art history, particularly considering the uniqueness of Transcarpathia as a region formed at the intersection of different cultural traditions. Despite the richness of its artistic heritage, the history of Uzhhorod stained glass has not yet been the subject of comprehensive scientific analysis, due to the lack of theoretical understanding, systematization of materials, and attention to regional specificities. The research aims to fill this gap through the analysis of archival and visual sources, introducing new monuments to scholarly circulation, and highlighting the role of stained glass art in Uzhhorod's cultural development and its contribution to Ukrainian monumental art. The aim of the study is to identify the main stages of development of stained glass art in Uzhhorod, clarify its artistic and stylistic features, technological aspects, and the contribution of local artists to the formation of local artistic tradition. The research tasks include: reviewing scientific literature, clarifying conceptual and terminological apparatus, forming a methodological foundation, analyzing archival materials, systematizing visual sources, studying the evolution of stained glass art from its origins to the present, analyzing connections with pan-European and Ukrainian artistic movements, and evaluating the current state and development prospects. Special attention is paid to analyzing the work of leading Uzhhorod artists, their individual strategies, and contributions to the development of the local stained glass school. The object of the research is the stained glass art of Uzhhorod from the late 19th to early 21st centuries, and the subject is the trends of its development, the process of formation of stylistic features, and the uniqueness of artistic practice. The chronological boundaries cover the period from the late 19th century to the early 21st century, with special emphasis on the 1980s-1990s - the period of flourishing monumental art in Soviet Ukraine, as well as the contemporary stage of development in the conditions of independence. The geographical boundaries are limited to the city of Uzhhorod and other settlements where works by Uzhhorod artists are located, reflecting regional specificity and cultural influences. The methodological foundation of the research is based on interdisciplinary and comprehensive approaches, combining analytical, systematization, comparativehistorical, typological, art historical, and biographical methods. Laboratory methods were applied to study the material structure of stained glass windows and their technicaltechnological specificity. The source base includes archival materials, photographs from private collections (Y. Kopansky, L. Korzh-Radko, O. Nikitchuk, R. Dovhanych), conversations with V. Kuznetsov, L. Korzh-Radko, Father V. Bushko, Y. Kopansky Sr., which allowed supplementing the material with oral testimonies and authorial commentaries, as well as scholarly works by Ukrainian and foreign researchers, particularly M. Barvinok-Shumska, I. Gakh, N. Gilyazova, R. Grymalyuk, M. Radomsky, O. Samoylenko, V. Ragin, M. Keviness, V. Kemp, A. Elskus, and others. The theoretical foundation is based on works devoted to Ukrainian and European stained glass art, monumental art, synthesis of arts, and decorative art. The research revealed that Uzhhorod's stained glass art combines local traditions with European trends, particularly neo-Gothic, Art Nouveau, Secession, Symbolism, and Postmodernism. The history of its development is divided into three main periods. First Period (Late 19th - First Half of 20th Century). This period is characterized by the emergence of traditions under the influence of Hungarian and Austrian manufactories, which used classical techniques and harmoniously integrated elements of neo-Gothic, Art Nouveau, and neo-Renaissance styles. Stained glass windows of this time, particularly in the Holy Cross Cathedral and St. George's Church, are distinguished by compositional integrity, refined coloristics, symbolic richness, and delicate modeling of anthropomorphic elements. They reflect Western European aesthetic and technological approaches adapted to the local architectural context. Second Period (1980s-1990s).This period is associated with the flourishing of monumental art in Soviet Ukraine. Stained glass windows were widely used in public buildings - medical, cultural, educational, and exhibition institutions - performing both decorative and ideological functions. The themes of works focused on glorifying labor, science, technical progress, and cultural achievements, but Uzhhorod artists found opportunities for individual self-expression through the use of folk ornamentation, folkloric imagery, and symbolism. During this period, national, painterly-lyrical, conventionally-figurative, and abstractly-symbolic methods were formed, distinguished by monumentality, plastic richness, and expressive color harmony. Leading artists such as N. Kyrylova, P. Gulyn, M. Sanych, L. Korzh-Radko, A. Dunchak actively experimented with new technologies, including glass casting, etching, and combinations with other materials. Third Period (1990s-2000s). This period is marked by transformation in the conditions of Ukraine's independence. Stained glass art lost its ideological orientation and became autonomous, integrating into private and public interiors as a status and stylistic element. During this time, there was a return of graduates from the Lviv National Academy of Arts (Y. Kopansky, M. Kopanska, O. Voznytska, L. Banyk, I. Sidun, V. Lavny), who renewed the local school by introducing postmodernism, minimalism, and neo-expressionism. Stained glass windows of this period are characterized by innovation, figurative-stylistic flexibility, and harmonious integration into the architectural environment. They perform both aesthetic and utilitarian functions, becoming part of contemporary design concepts. Special attention in the research is devoted to the work of Y. Kopansky Sr., whose works such as "Spring," "Song of Songs," "George," "Day," "Night," and "Tree of Life" are vivid examples of synthesizing traditional sacred symbolism with modernist approaches. The compositions are distinguished by plastic forms, refined coloristics, deep philosophical content, and masterful use of Tiffany technique, engraving, and sandblasting treatment. For example, the stained glass "Song of Songs" (2014) reveals the Old Testament theme through contemporary artistic vision, combining dynamic lines, ornamental motifs, and complex color palette. The stained glass "George" (2013) demonstrates monumentality and symbolism, reinterpreting traditional iconography in an expressionist key. The series "Day" and "Night" (2013-2014) reflects Secession aesthetics, emphasizing the harmony of opposites through allegorical images. Typological analysis revealed the diversity of technological groups: classical stained glass windows from colored glass, three-dimensional compositions from cast glass, combined works with elements of metal and concrete. Stained glass in the contemporary context often serves as a constructive element of architecture, losing its purely decorative function. Interdisciplinary interaction with other art forms (mosaic, relief, painting) enriched the plastic language of stained glass windows, contributing to the emergence of innovative artistic forms. The current state of Uzhhorod's stained glass art demonstrates high potential for development. Artists actively experiment with new technologies, color, texture, and material structure, creating unique artifacts that reflect current artistic searches and spiritual transformations of society. The dissertation consists of an introduction, three chapters, conclusions to each chapter, general conclusions, a list of sources used, and two appendices: Appendix A. List of illustrations, Illustrations; Appendix B. List of publications by the applicant on the dissertation topic. The first chapter analyzes the state of scientific development of the topic of stained glass art, particularly by Ukrainian and foreign researchers. It is determined that Uzhhorod's stained glass windows remain understudied. The source base is outlined - archives, visual sources, memoirs, scientific research. A comprehensive research methodology is defined, based on an interdisciplinary approach, particularly methods of historical, art historical, typological, and comparative analysis. The second chapter reveals the history of development of Uzhhorod's stained glass art from the late 19th century. The genesis of the genre, symbolism, manufacturing technologies, local features, and influences of European styles are studied. Significant attention is paid to religious buildings, particularly St. George's Church, Holy Cross Cathedral, Church of the Protection of the Most Holy Theotokos, Church of the Transfiguration of the Lord, which became the main carriers of stained glass decoration. Changes in the visual language of stained glass under the influence of historical events, sociocultural changes, and religious diversity of the region are analyzed. The third chapter focuses on stained glass art of the Soviet period and the era of Ukraine's independence. The chapter emphasizes the artistic and stylistic characteristics of Uzhhorod's stained glass art with detailed analysis of the work of leading artists, particularly Y. Kopansky Sr. New functions of stained glass are considered - from ideological tool to aesthetic decoration and spiritual symbol. Artistic styles, techniques, typology, and coloristics of artists are studied. The influence of political changes, urbanism, and new materials on the development of stained glass art in Uzhhorod is analyzed. The scientific novelty of the research lies in the first comprehensive analysis of Uzhhorod's stained glass art from the late 19th to early 21st centuries, systematically characterizing its evolution, stylistic and technological features, revealing little-studied works, and determining the contribution of local artists to the development of Ukrainian monumental art. For the first time, a significant corpus of little-known or unattributed works has been introduced to scholarly circulation, including stained glass windows of the Holy Cross Cathedral, Goryany Rotunda, Chapel of Jude Thaddeus, Church of the Translation of the Relics of Blessed Martyr Theodore Romzha, as well as works by Y. Kopansky, L. Korzh-Radko, V. Lavny, I. Sidun. Systematization of the source base according to typological, stylistic, and technological criteria has been carried out, main periods of stained glass art evolution have been identified, artistic and technological features and the contribution of leading artists have been analyzed. The conceptual and terminological apparatus has been clarified, particularly the categories "sacred art," "stained glass school," "artistic and technological specificity of stained glass," which contributes to a deeper understanding of local artistic practice. The research proves that Uzhhorod's stained glass art is a distinctive phenomenon in the context of Ukrainian art, reflecting both general national trends and specific regional characteristics. Uzhhorod stained glass has established itself as an important component of national cultural heritage with expressed potential for further development. The research results create a foundation for further scientific study of Ukrainian monumental art and contribute to the preservation and development of regional artistic traditions in the contemporary cultural context. The collected materials can serve as a foundation for new publications or improvement of existing publications on the history of Ukrainian monumental art, development of specialized courses in art history and Ukrainian culture, creation of educational textbooks and methodological recommendations that can be supplemented with factual information and illustrations to provide rich and detailed content with deeper structured understanding of this period. The research results can find wide application in education and academic activities, contributing to the popularization of knowledge about Ukrainian stained glass art of the late 19th - early 21st centuries.