Контемпорарні мистецькі практики у проєкті Сари Зе «Нові Роботи»

Abstract

Метою даної статті є аналіз сучасних мистецьких практик, представлених у проєктах Сари Зе «Нові роботи» (Sarah Sze «New Works»). У статті досліджуються особливості організації виставкового простору, інтеграція мультимедійних, просторових та інсталятивних рішень, а також концептуальний підхід до представлення художніх творів. Методи дослідження. У процесі роботи використано комплексний підхід, що дав змогу виявити особливості організації експозиційного простору проєкту та виразно подати твори різних медіа. Формальний аналіз застосовано для детального розгляду композиційних та просторових особливостей виставкових рішень, зокрема у частині, де проаналізовано структуру інсталяцій та застосування просторової динаміки. Порівняльний метод використано для виявлення спільних та відмінних рис у творах Сари Зе, що виконані у різних медіа. Контекстуальний аналіз дав змогу оцінити вплив глобальних тенденцій і сучасних концептуальних рішень на формування нових експозиційних структур у виставкових просторах. Результати. Проведений аналіз демонструє, що сучасний виставковий проєкт Сари Зе виходить поза межі традиційного розміщення окремих об’єктів, формуючи єдине художнє середовище, яке стимулює активну взаємодію глядача не тільки з окремими творами, але й з усією експозицією. Висновки. Отримані результати підтверджують необхідність подальших досліджень сучасних виставкових практик, адже інтеграція мультимедійних та інсталятивних рішень сприяє розширенню традиційних підходів до організації мистецького простору і формуванню нових культурних парадигм. The aim of this article is to analyze the contemporary artistic practices presented in Sarah Sze’s project «New Works». The article examines the peculiarities of exhibition space organization, the integration of multimedia, spatial, and installation solutions, as well as the conceptual approach to the presentation of artworks. Research Methods. In this article, a comprehensive approach was employed, which allowed for the identification of the distinctive features of the project’s exhibition space organization and for an effective presentation of artworks executed in different media. A formal analysis was applied for a detailed examination of the compositional and spatial characteristics of the exhibition solutions, particularly in the section where the structure of installations and the application of spatial dynamics were analyzed. A comparative method was used to identify both the common and distinct features in Sze’s works across various media. Additionally, a contextual analysis enabled an assessment of the influence of global trends and contemporary conceptual solutions on the formation of new exhibition structures in modern spaces. Results. The analysis demonstrates that the contemporary exhibition project by Sarah Sze transcends the traditional arrangement of individual objects by forming cohesive exhibition structures. These structures stimulate active viewer engagement not only with individual artworks but also with the entire exhibition. Conclusions. The obtained results confirm the necessity for further research into contemporary exhibition practices. The integration of multimedia and installation solutions expands traditional approaches to organizing artistic spaces and contributes to the formation of new cultural paradigms.