Принципи застосування сталого розвитку в архітектурі навчально-освітніх закладів

Abstract

У другій половині XX століття сталий розвиток став відповіддю на екологічні та соціально-економічні виклики індустріалізації та урбанізації. Офіційне закріплення цих принципів відбулося у 1987 році з публікацією Брундтландівського звіту. Відтоді сталий розвиток є ключовим аспектом проєктування навчальних закладів, що поєднує функціональність, енергоефективність, екологічну безпеку та комфорт. Мета дослідження – виявлення ефективних архітектурних стратегій сталого розвитку для навчальних закладів, що сприяють енергозбереженню, екологічній безпеці та створенню комфортного освітнього середовища. Методи дослідження включають системний аналіз сучасних міжнародних та національних нормативних документів (LEED, BREEAM, DGNB, ДБН В.2.6-31:2021), порівняльний аналіз реалізованих енергоефективних проєктів у країнах ЄС та США, методи моделювання енергетичної ефективності будівель, а також оцінку впливу архітектурних рішень на якість навчального простору. Результати дослідження засвідчили, що інтеграція енергоефективних технологій, використання природного освітлення, зелених фасадів та відновлюваних джерел енергії сприяють оптимізації енергоспоживання та покращенню мікроклімату в освітніх закладах. Виявлено взаємозв’язок між архітектурними рішеннями та психологічним комфортом учнів і викладачів, що є важливим чинником ефективного навчання. Висновки. Розвиток сталих архітектурних рішень у навчальних закладах має значний науковий та практичний потенціал, що сприяє довгостроковій економічній ефективності будівель та зменшенню екологічного впливу. Подальші дослідження повинні зосередитися на адаптації сталих технологій до локальних умов, розробці інноваційних матеріалів і вдосконаленні нормативно-правового регулювання сталого будівництва. In the second half of the 20th century, sustainable development emerged as a response to the environmental and socio-economic challenges of industrialization and urbanization. These principles were officially established in 1987 with the publication of the Brundtland Report. Since then, sustainable development has become a key aspect of educational facility design, integrating functionality, energy efficiency, environmental safety, and comfort. The aim of the study is to identify effective architectural strategies for sustainable development in educational institutions that promote energy conservation, environmental safety, and the creation of a comfortable learning environment. The research methods include a systematic analysis of modern international and national regulatory documents (LEED, BREEAM, DGNB, DBN V.2.6-31:2021), a comparative analysis of implemented energy-efficient projects in the EU countries and the USA, methods for modeling the energy efficiency of buildings, and an assessment of the impact of architectural solutions on the quality of educational spaces. The results demonstrate that integrating energy-efficient technologies, utilizing natural lighting, green facades, and renewable energy sources optimize energy consumption and improve the microclimate in educational buildings. A correlation was identified between architectural solutions and the psychological comfort of students and teachers, which is a crucial factor in effective learning. Conclusions. The development of sustainable architectural solutions for educational institutions holds significant scientific and practical potential, contributing to the long-term economic efficiency of buildings and reducing environmental impact. Future research should focus on adapting sustainable technologies to local conditions, developing innovative materials, and improving the regulatory framework for sustainab le construction.