Професійна освіта консерваторів-реставраторів України (до 55-річчя кафедри техніки та реставрації творів мистецтва НАОМА)

Abstract

У статті розглянуто історичні етапи формування освітніх закладів для консерваторів-реставраторів у Європі в ХІХ–ХХ століттях; запропоновано міркування щодо шляхів розвитку та вдосконалення вищої освіти фахівців цього профілю в Україні. Мета дослідження – з’ясувати особливості засад вищої освіти консерваторів- реставраторів у європейській практиці, проаналізувати освітні програми кафедри техніки та реставрації творів мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (КТРТМ НАОМА), а також визначити подальші напрями розвитку й удосконалення освіти консерваторів-реставраторів з огляду на запити сучасності. Методи дослідження – історіографічний (систематизація джерел і публікацій з обраної теми), історичний (аналіз принципів і підходів до питання освіти в різні історичні епохи), емпіричний (спостереження за діяльністю КТРТМ НАОМА), метод систематизації отриманих даних. Результати дослідження. Встановлено хронологію запровадження європейських освітніх програм для консерваторів-реставраторів у ХІХ – першій половині ХХ ст.; проаналізовано зміни в системі їхньої підготовки в Європі та в Україні на прикладі діяльності КТРТМ НАОМА; окреслено перспективи та напрями подальшого розвитку цієї освіти у контексті сучасних викликів. Висновки. Встановлено, що в сучасному світі у сфері вищої професійної освіти консерваторів-реставраторів спостерігається зміщення акцентів у бік точних наук – хімії, фізики, інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Очевидно, що в Україні також варто розглядати питання про поступові видозміни освіти консерваторів-реставраторів, якщо країна прагне стати повноцінним учасником світового процесу збереження культурної спадщини. The article focuses on the historical stages of the formation of educational institutions for conservatorsrestorers of the nineteenth and twentieth centuries in Europe; the article offers suggestions on ways to develop and improve higher education of conservators-restorers in Ukraine. The purpose of the article is to find out the peculiarities of the principles of higher education of conservators-restorers in European practice, to analyse the educational programmes of the Department of Techniques & Artworks Restoration of the National Academy of Fine Arts and Architecture (DTAR of the NAFAA), to determine further directions for the development and improvement of conservators-restorers' education in view of the needs of our time. Research methods: historiographical (systematisation of sources and publications on the chosen topic), historical (analysis of principles and approaches to education in different eras), empirical (observation of the activities of the DTAR of the NAFAA), method of systematisation of the data obtained. The results: the chronology of the introduction of European programmes for the education of conservators-restorers in the nineteenth and first half of the twentieth century is established; changes in the system of education of conservatorsrestorers in Europe and in Ukraine on the example of the DTAR of the NAFAA are analysed; further prospects and ways of its development in connection with today’s challenges are outlined. Conclusions. It has been established that in today's world, in the field of higher professional education of conservators-restorers, there is a shift in emphasis towards the exact sciences – chemistry, physics, information and communication technologies (ICT). Obviously, we should consider gradual changes in the education of conservators and restorers in Ukraine if it wants to join the world community as a full-fledged participant in the process of preserving cultural heritage.