Короткий опис(реферат):
Метою статті є аналіз еволюції інструментарію проєктування та засобів презента-
ції архітектурних проєктів, а також визначення впливу інноваційних технологій на процес формоутворення. Методи дослідження: порівняльний історичний аналіз традиційних та інноваційних
інструментів архітектора, аналіз наукових досліджень за темою, вивчення досвіду впровадження
комп’ютерних технологій у проєктування. Результати дослідження. В ході дослідження проаналізовано етапи розвитку архітектурного проєктування у взаємозв’язку з еволюцією інструментарію
та засобів візуалізації. Встановлено, що кожен історичний період характеризувався специфічними
засобами проєктування, які безпосередньо впливали на формоутворення, композиційні рішення та
стилістичні особливості архітектури відповідної доби. Зокрема, визначено, що поява нових інструментів – від макетування до цифрового моделювання – не лише оптимізувала процес проєктування, але й трансформувала архітектурну мову, уможливлюючи більш складні просторові рішення.
Висновки. Проведене дослідження дає змогу простежити еволюцію методів архітектурного проєктування – від ручних креслень та макетування до сучасних цифрових інструментів. Це допомагає краще зрозуміти вплив технологічного прогресу на архітектурну практику, зміну підходів
до формоутворення, проєктної документації та взаємодію між учасниками будівельного процесу.
Результати можуть бути використані під час навчання для вдосконалення методів архітектурного
проєктування.
The purpose of this article is to analyze the evolution of design tools and means of presenting
architectural projects, as well as to determine the impact of innovative technologies on the process of
form-making. The research methods include comparative historical analysis of traditional and innovative
architectural tools, review of relevant scientific studies, and examination of the experience of implementing
computer technologies in the design process. Research results. The study analyzes the stages of architectural
design development in connection with the evolution of tools and visualization techniques. It has been
established that each historical period was characterized by specific design methods that directly influenced
form-making, compositional decisions, and the stylistic features of the architecture of that era. In particular,
it is noted that the emergence of new tools – from physical modeling to digital simulation – not only optimized
the design process but also transformed architectural language, enabling more complex spatial solutions.
Conclusions. The research makes it possible to trace the evolution of architectural design methods – from
hand-drawn sketches and physical models to modern digital tools. This helps to better understand the impact
of technological progress on architectural practice, the transformation of approaches to form-making, project
documentation, and interaction between stakeholders in the construction process. The results can be applied
in educational contexts to improve methods of architectural design.
