Охорона об’єктів культурної спадщини сільських поселень в умовах об’єднаних територіальних громад. Класифікація ОТГ за їхнім історико-культурним потенціалом

Abstract

Мета статті – виявити специфіку та основні засади охорони об’єктів культурної спад-щини в сільському середовищі в умовах об’єднаних територіальних громад. Методи дослідження. У процесі дослідження проаналізовано джерельну базу – нормативну документацію та законодавчі пам’яткоохоронні акти, бібліографічні джерела, законодавчо-нормативні акти, зокрема ті, що стосуються земель культурного призначення, а також виконано графоаналітичний аналіз місто-будівної ролі наявних об’єктів культурної спадщини, та розглянуто синтез запропонованих засад, прийомів і концептуальних рішень. Результати дослідження сприятимуть сталому розвитку гро-мади на засадах реалізації історико-культурного потенціалу підзвітних сільських територій. Вони є вагомим підґрунтям для розробки туристичних осередків та мереж у сільському середовищі, що забезпечить зайнятість місцевого населення в туристичній та готельній царині, зумовить розвиток «зеленого туризму» і, як наслідок – сприятиме покращенню економічного добробуту громади. Висновки. У статті насамперед висвітлено вади офіційної методики визначення охоронних зон пам’яток культури, яка не враховує специфіку сільського середовища, позаяк потенційний охоронний актив– це об’єкти матеріальної і нематеріальної культурної спадщини. Також обґрунтоване значення історико-архітектурного опорного плану як запоруки комплексного визначення історичного ареалу поселень або об’єднаних територіальної громади загалом. Класифікація сільських поселень та громад, залежно від їхнього історико-культурного потенціалу, становить наукову новизну статті та готує підґрунтя для подальших досліджень. The purpose of the article is to identify the specifics and basic principles of protection of cultural heritage sites in the rural environment in the context of amalgamated territorial communities. Research methodology: analysis of the source base – regulatory documentation and legislative monument protection acts, bibliographic sources, legislative and regulatory acts, in particular, regarding lands of cultural significance, graphic analytical analysis of the urban planning role of existing cultural heritage sites, synthesis of the proposed principles, techniques and conceptual solutions. The resultsof theresearch will contribute to the sustainable development of the community based on the realization of the historical and cultural potential of the rural areas under review. They are a solid basis for the development of tourist centers and networks in the rural environment, which will provide employment for the local population in the tourism and hotel industry, lead to the development of «green tourism» and, as a result, improve the economic well-being of the community. The conclusions of the article primarily highlight the shortcomings of the official methodology for determining the protection zones of cultural monuments, which does not take into account the specifics of the rural environment, since the potential protection asset here includes tangible and intangible cultural heritage. The author also justifies the importance of the historical and architectural reference plan as a guarantee of a comprehensive definition of the historical area of settlements or united territorial communities as a whole. The classification of rural settlements and communities depending on their historical and cultural potential constitutes the scientific novelty of the article and constitutes the prerequisites for further sustainable development.